Постанова № 21831301, 06.03.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2012 року Справа № 5002-4/4892-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіСотула В.В.,

суддівГолика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18/Д від 06.02.12, приватне акціонерне товариство "Теодосія";

відповідача: не з'явився, виконавчий комітет Щебетівської селищної ради м. Феодосія;

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Теодосія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 17 січня 2012 року у справі №5002-4/4892-2011

за позовом приватного акціонерного товариства "Теодосія" (вул. Володарського, 39-Б,Феодосія,98100) (вул. Архітектора Вербицького, 1. місто Київ, 02068 )

до виконавчого комітету Щебетівської селищної ради м. Феодосія (вул. Леніна, б.26,Щебетівка,Феодосія,,98187)

про стягнення 121650,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, закрите акціонерне товариство „Теодосія”, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, виконавчого комітету Щебетівської селищної ради, про стягнення заборгованості у розмірі 100 518,29 грн., пені у розмірі 7 799,40 грн., 3 % річних у розмірі 4 081,15 грн. та втрат від інфляції у розмірі 9 252,00 грн.

Вимоги позову з посиланнями на приписи статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 202 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором №25/Б постачання природного газу в частині оплати за отриманий природний газ.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2012 року (суддя Бєлоглазова І.К.) у справі № 5002-4/4892-2011 у задоволенні позову відмовлено.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив, що зміни до спірної угоди щодо правонаступництва виконавчим комітетом Щебетівської селищної ради прав та обовязків споживача у встановленому чинним законодавством порядку не вносились, а тому виконавчий комітет Щебетівської селищної ради не є належним відповідачем по заявлених у цій справі позовних вимогах.

Не погодившись із зазначеним судовим актом, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним зясуванням судом першої інстанції обставин справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального права та надання помилкових висновків по суті спору.

Зокрема, заявник апеляційної скарги не спростовував висновків місцевого суду, що правонаступництво виконавчим комітетом Щебетівської селищної ради прав та обовязків Щебетівської селищної ради у спірному зобовязанні мало відбутись шляхом внесення відповідних змін до договору постачання природного газу №25/Б від 15 лютого 2010 року.

Поряд із тим, позивач вказував, що 31 грудня 2010 року Щебетівською селищною радою було прийнято рішення № 93 „Про правонаступництво виконавчого комітету по фінансовим та договірним зобовязанням селищної ради”, а надалі, 05 січня 2011 року, між сторонами за спірним договором та виконавчим комітетом Щебетівської селищної ради була підписана додаткова угода до нього № 5 щодо заміни споживача за спірним договором на вказаний виконавчий орган.

При цьому, сторона зазначала, що не змогла надати суду оригінал зазначеної додаткової угоди з поважних причин, а саме у звязку з вилученням її правоохоронними органами під час проведення обшуку в офісі закритого акціонерного товариства „Теодосія” та необхідністю через це запитування її копії у відповідача, про що представник позивача повідомляв суд першої інстанції.

За таких обставин, заявник скарги стверджував про невідповідність фактичним обставинам справи висновків місцевого суду, що виконавчий комітет Щебетівської селищної ради є неналежним відповідачем у даному спорі.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 06 березня 2012 року, зявився представник позивача, який підтримав доводи позову та апеляційної скарги.

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги закритого акціонерного товариства „Теодосія” повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції (а.с. 83).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття обґрунтованого рішення.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

15 лютого 2010 року між закритим акціонерним товариством „Теодосія” (постачальник) та Щебетівською селищною радою (споживач) укладено договір постачання природного газу №25 /б (а.с. 8-10).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору постачальник зобовязався протягом першого кварталу 2010 року поставити та передати на межі балансового розмежування газопроводів споживачу природний газ в обсягах та строки, що передбачені цим договором, а споживач зобовязався прийняти та оплатити вартість природного газу в обсягах, за ціною та в строки, що визначені цим договором.

Кількість газу, що мала бути поставлена споживачу, була визначена сторонами у відповідній таблиці, приведеній у пункті 2.1. спірного договору.

Ціна газу з 01 травня 2009 року формується відповідно до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики № 1391 від 19 грудня 2003 року, № 387 та складає за одну тисячу метрів кубічних газу 2654,95 грн. (пункт 4.1. договору).

Згідно з пунктом 4.3 спірного договору вартість газу, що визначена пунктом 4.1., сплачується споживачем у національній валюті України в безготівковій формі на підставі рахунків постачальника до 30-го числа місяця, протягом якого відбувалось постачання газу.

При цьому, пунктом 4.4. наведеного договору сторони узгодили, що підставою для складення та передачі до оплати рахунків є акти приймання-передачі газу та послуг за його транспортування.

Одночасно у пункті 7.4. договору було передбачено, що за несвоєчасне здійснення оплати за газ споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період створення та існування заборгованості, розрахованої від суми простроченої оплати за кожний день.

У відповідність до пункту 9.1. спірного договору він набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором, розповсюджує свою дію на відносини, що склалися з 01 січня 2010 року.

В подальшому, сторонами за договором постачання природного газу №25/Б було підписано додаткову угоду № 1 (а.с.11), відповідно до якої, зокрема, внесені зміни щодо визначення ціни за газ, а саме визначено, що ціна газу з 01 травня 2010 року формується відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 516 від 30 квітня 2010 року за одну тисячу метрів кубічних газу 2663,23 грн., в тому числі ПДВ 443,87 грн.

До матеріалів справи долучені акти приймання передачі газу та послуг з його транспортування відповідно до договору № 25/Б від 15 лютого 2010 року: від 26 січня 2010 року № 1, від 25 лютого 2010 року № 2, від 24 березня 2010 року № 3, від 24 квітня 2010 року № 4, від 26 листопада 2010 № 11, від 25 грудня 2010 року № 12 (а.с. 12-17), згідно з якими у виконання спірного договору позивач поставив 77549 куб. м природного газу на суму 100518,29 грн. Всі акти були підписані представником споживача без жодних зауважень.

Втім, як стверджував позивач, оплата за зазначену кількість природного газу не здійснена, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 100 518,29 грн.

У звязку з несплатою відповідачем вартості отриманого природного газу позивач звернувся із цим позовом до господарського суду, у якому просив стягнути з виконавчого комітету Щебетівської селищної ради заборгованість у розмірі 100 518,29 грн., пеню у розмірі 7 799,40 грн., 3 % річних у розмірі 4 081,15 грн. та втрати від інфляції у розмірі 9 252,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у звязку з наступним.

Встановлено, що спір у даній справі виник у звязку з порушенням відповідачем зобовязань з оплати природного газу, отриманого відповідно до договору постачання природного газу №25/Б.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з наведених положень, зобов'язання є правовідношенням, в якому беруть участь дві сторони: боржник та кредитор. Боржником у зобов'язанні є особа, яка має обов'язок виконати на користь кредитора певну дію або утриматися від виконання певної дії. Тобто боржник - це зобов'язана сторона.

Вбачається, що при укладенні спірного договору стороною, зобовязаною до сплати за поставлений природний газ, була Щебітівська селищна рада.

Поряд із тим, як слідує з матеріалів справи, 31 грудня 2010 року Щебетівською селищною радою було прийнято рішення № 93 „Про правонаступництво виконавчого комітету по фінансовим та договірним зобовязанням селищної ради”, відповідно до якого визначено вважати виконавчий комітет Щебетівської селищної ради правонаступником Щебетівської селищної ради по фінансових, господарських відносинах та зобовязаннях (а.с. 58).

Статтею 521 Цивільного кодексу України зумовлено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

При цьому, частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Встановлено, що ці правові приписи були враховані у наведеному рішення органу місцевого самоврядування, у пункті 2 якого визначено внести зміни у відповідні договори та угоди, укладені між Щебетівською селищною радою міста Феодосії та організаціями, установами, підприємствами всіх форм власності у частині зміни найменування органу місцевого самоврядування та банківських реквізитів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що відповідні зміни щодо правонаступника виконавчим комітетом Щебетівської селищної ради прав та обовязків Щебетівської селищної ради до спірного договору не вносились.

Втім, судова колегія вважає, що ці висновки місцевого суду надані передчасно та без належного дослідження обставин справи.

Так, позивачем до матеріалів апеляційної скарги надана додаткова № 3 до договору постачання природного газу №25 /б (а.с.79), яка підписана між закритим акціонерним товариством „Теодосія” (постачальник), Щебетівською селищною радою (споживач) та виконавчим комітетом Щебетівської селищної ради (платник) 05 січня 2011 року, тобто до прийняття оскарженого рішення господарського суду Автономної Республіки Крим.

У преамбулі цієї угоди зазначено, що правовими підставами для її укладення є положення статей 520-521 Цивільного кодексу України.

У відповідність до пункту 1 наведеної додаткової угоди споживач повністю передав платнику (правонаступнику) свої зобовязання в частині оплати вартості природного газу з урахуванням послуг з транспортування газу в порядку та в строки, що встановлені договором.

Платник на підставі власної згоди прийняв на себе від споживача зобовязання перед постачальником в частині оплати вартості природного газу з урахуванням послуг транспортування газу в порядку та в строки, що встановлені цим договором, та бере на себе відповідальність за несвоєчасне здійснення оплати за газ відповідно до пункту 7.4. договору (пункт 2 додаткової угоди).

При цьому, у пункті 3 додаткової угоди № 3 було визначено, що постачальник погодився на заміну боржника та переведення боргу за договором зі споживачем на платника і погодився прийняти виконання зобовязання щодо оплати вартості природного газу з урахуванням послуг транспортування газу від платника.

Таким чином, заміна споживача за договором постачання природного газу №25 /б на виконавчий комітет Щебетівської селищної ради відбулась з дотриманням порядку, встановленого чинним цивільним законодавством України.

Однак, незважаючи на зауваження представника позивача, суд першої інстанції викладеного не зясував, у відповідача зазначеної додаткової угоди не витребував, у звязку з чим надав помилкових висновків про предявлення позивачем цього позову до неналежного відповідача.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що місцевим судом обставини даного спору по суті фактично не досліджувались та не перевірялись, аналіз взаємовідносин сторін належало здійснити під час апеляційного перегляду справи, у звязку з чим, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду України встановила наступне.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, правовідносини сторін підпорядковані нормам параграфу 1 розділу III Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Факт поставки позивачем природного газу у відповідність до договору №25/Б на загальну суму 100518,29 грн. підтверджується актами приймання передачі газу та послуг з його транспортування: від 26 січня 2010 року № 1, від 25 лютого 2010 року № 2, від 24 березня 2010 року № 3, від 24 квітня 2010 року № 4, від 26 листопада 2010 № 11, від 25 грудня 2010 року № 12 (а.с. 12-17), які підписані представниками закритого акціонерного товариства „Теодосія”та Щебетівської селищної ради.

Згідно з пунктом 4.3 спірного договору вартість газу, що визначена пунктом 4.1., сплачується споживачем у національній валюті України в безготівковій формі на підставі рахунків постачальника до 30-го числа місяця, протягом якого відбувалось постачання газу.

В порушення прийнятих зобовязань відповідач оплату за отриманий природний газ не здійснив, у звязку з чим утворилась заборгованість у сумі 100 518,29 грн., що також підтверджується актом звірення взаємних розрахунків, підписаним представниками закритого акціонерного товариства „Теодосія” та Щебетівської селищної ради (а.с.54).

Слід відмітити, що розрахунок заборгованості у зазначеній сумі не оспорений відповідачем протягом вирішення даного спору в судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведені приписи норм процесуального права та враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів оплати відповідачем заборгованості у сумі 100 518,29 грн., судова колегія вважає наявними правові підстави для стягнення її в судовому порядку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи доведеність факту невиконання відповідачем зобовязання по оплаті отриманого товару в строк, встановлений у спірному договорі, та детально перевіривши розрахунок позову в цій частині вимог, є правомірними доводи позивача щодо виникнення у відповідача обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 9 252,00 грн. за весь час прострочення платежу, а саме з 01 лютого 2010 року по 30 вересня 2011 року, та 3 % річних у сумі 4 081,15 грн. за цій же період часу, оскільки розрахунок позовних вимог в цій частині є вірним та сумніву в судової колегії не викликає.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань". Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідність до у пункту 7.4. договору було передбачено, що за несвоєчасне здійснення оплати за газ споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період створення та існування заборгованості, розрахованої від суми простроченої оплати за кожний день.

Отже, сторонами за спірним договором постачання природного газу встановлено граничний розмір пені за порушення договірних зобовязань, який відповідає приписам наведених вище норм матеріального права.

Перевіривши розрахунок позову в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 7 799,40 грн. за період з квітня 2011 року по вересень 2011 року, судова колегія вважає його вірним, а тому задовольняє зазначені позовні вимоги у повному обсязі.

Отже, з огляду неповне зясування господарським судом обставин справи, що призвело до невірного вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позову.

Водночас, згідно зі Статутом заявника апеляційної скарги, 23 січня 2012 року відбулись загальні збори закритого акціонерного товариства „Теодосія”, на яких, зокрема, прийнято рішення про зміну його назви на приватне акціонерне товариство „Теодосія”.

При цьому, як зазначено у Статуті, внесення наведених змін було зумовлено необхідністю приведення статутних документів товариства у відповідність до норм Закону України "Пр акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року.

Державна реєстрація зазначених змін до Статуту здійснена 26 січня 2012 року.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність зміни назви позивача у цій справі на приватне акціонерне товариство „Теодосія”.

Повний текст постанови складений 07 березня 2012 року.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 1,3 ), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства „Теодосія” задовольнити .

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2012 року у справі № 5002-4/4892-2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з виконавчого комітету Щебетівської селищної ради (вул. Леніна, 26, місто Феодосія, АР Крим, смт. Щебетівка, 98187, ЄДРПОУ 37299761, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків в матеріалах справи немає) на користь приватного акціонерного товариства „Теодосія” (вул. Архітектора Вербицького, 1, місто Київ, 02068, п/р 26003013004411 в АТ „Сбербанк Росії”, місто Київ, МФО 320627, ЄДРПОУ 30689644) заборгованість у розмірі 100 518,29 грн., пеню у сумі 7 799,40 грн., 3 % річних у сумі 4 081,15 грн., інфляційні втрати у сумі 9 252,00 грн.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяВ.В.Сотула

СуддіВ.С. Голик

І.В. Черткова

Розсилка:

1. приватне акціонерне товариство "Теодосія" (вул. Володарського, 39-Б,Феодосія,98100) (вул. Архітектора Вербицького, 1. місто Київ, 02068 )

2. виконавчий комітет Щебетівської селищної ради м. Феодосія (вул. Леніна, б.26,Щебетівка,Феодосія,,98187)