Постанова № 21780604, 01.03.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2012 року Справа № 5020-1603/2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМаслової З.Д.,

суддівЛатиніна О.А.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" 01.03.2012 р. ОСОБА_1, дов. б/н від 09.01.2012 р., 02.02.2012 р. не з'явився,

відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма"Ант" - 02.02.2012 р., 01.03.2012 р. Зайцев Анатолій Костянтинович (директор), наказ № 5/к від 03.04.1995 р., ОСОБА_2 (представник), дов б/н від 23.09.2011 р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Ант" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Кравченко В.Є) від 01 грудня 2011 року у справі №5020-1603/2011

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю"Севастопольмарінсервіс" (вул. Назукіна, 5, Севастополь,99042, код ЄДРПОУ 32945384)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Ант" (вул. Мраморна, 1, Севастополь, 99042; вул. Комунарів, 18, м. Севастополь, 99042, код ЄДРПОУ 19008205)

про визнання недійсною додаткової угоди до договору

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2011 року ТОВ "Севастопольмарінсервіс" на підставі ст.ст. 203, 215, 1134, 1142 ЦК України, п. 7.2 договору звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовною заявою до ТОВ "Фірма"Ант" про визнання недійсною додаткової угоди від 10.06.2009 р. про розірвання договору про спільну діяльність № б/н від 20.03.2006 р., укладеного між ТОВ "Севастопольмарінсервіс" та ТОВ "Фірма"Ант".

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю додаткової угоди від 10.06.2009 р. умовам пункту 7.2 договору про спільну діяльність від 20.03.2006 р. (який регулює порядок дострокового припинення договору), так як не містить домовленості сторін про розрахунки, покриття боргів, про розділ загального майна відповідно до дольової участі кожного учасника та про повернення майна, переданого у спільне користування, при укладенні додаткової угоди її сторонами не було дотримано вимог частини 1 статті 1142 ЦК України про направлення письмової заяви про відмову від подальшої участі в безстроковому договорі не пізніше чим за три місяці до виходу з договору, а підписання спірної угоди з боку відповідача одноособово директором ОСОБА_3 за відсутністю рішення загальних зборів учасників ТОВ “Фірма “Ант” свідчить про те, що даний правочин укладено і з перевищенням повноважень (т.1 а.с. 3-5).

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 01 грудня 2011 року позовні вимоги ТОВ "Севастопольмарінсервіс" від 07.10.2011 р. задоволено з підстав, викладених в позовній заяві.

Суд визнав недійсною додаткову угоду від 10.06.2009 р., якою розірвано договір про спільну діяльність від 20.03.2006 р. між ТОВ "Севастопольмарінсервіс" і ТОВ "Фірма "Ант". Ухвалою суду від 23.11.2011 р. відхилено клопотання ТОВ "Фірма "Ант" про припинення провадження у справі за п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України (а.с. 158-160 т.1, 39-46 т.2).

В апеляційній скарзі ТОВ "Фірма "Ант" просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи; недоказаністю обставин, які мають значення у справі, які суд визнав встановленими, так як ТОВ "Севастопольмарінсервіс" вільно виразило своє волевиявлення при укладенні додаткової угоди про розірвання договору, а також в тій саме формі, що і договір, так як ТОВ "Севастопольмарінсервіс" не має свого вкладу в спільну діяльність, так як не доведено наявність згоди ТОВ „Фірма ”Ант” на виконання договору на розробку ескізного проекту „Апартаменти „Ермітаж” і його узгодження, що є підставою для розірвання договору в порядку, передбаченому п. 7.2 (т.2 а.с. 55-77).

У судовому засіданні 01 березня 2012 року представники ТОВ "Фірма "Ант" підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній, представник ТОВ "Севастопольмарінсервіс" проти доводів апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у позовній заяві та відзиві.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Позовна заява обумовлена порушенням прав ТОВ “Севастопольмарінсервіс” та норм ст.ст. 203, 215, 1134, 1142 ЦК України, п. 7.2 договору від 20.03.2006 р., так як відсутній дозвіл загальних зборів учасників ТОВ “Севастопольмарінсервіс” на підписання 10.06.2009 р. додаткової угоди про розірвання договору про спільну діяльність, угоди про розрахунки, про розділ загальної власності по долям учасників та про повернення майна, переданого в спільне використання.

Судом 1-ої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 20.03.2006 р. ТОВ “Фірма “Ант” в особі директора ОСОБА_3 (учасник 1) та ТОВ “Севастопольмарінсервіс” в особі директора ОСОБА_4 (учасник 2) уклали договір б/н про спільну діяльність (а.с.18-22 т. 1)

Згідно п.1.1. договору учасники зобовязалися обєднати свої вклади і спільно діяти з метою будівництва, введення в експлуатацію та спільної експлуатації чотирьохповерхової комплексної будівлі для забезпечення потреб громадян та організацій, які знаходяться на території Балаклавського району м. Севастополя, відповідно до робочого проекту, який є невідємною частиною даного договору.

Зазначений договір зареєстровано у Державній податковій інспекції Балаклавського району м. Севастополя за № 79/06 (а.с. 56 т.1).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що вкладом ТОВ “Фірма “Ант” у спільну діяльність є внесок у вигляді будівельних матеріалів загальною вартістю 41372,45 грн. та грошовий внесок у розмірі 8627,55 грн., а також передача в безкоштовне користування земельної ділянки розміром 0,0231 га у м. Севастополі по вул. Рубцова, 1 (Балаклава), що складає долю 2,5 %, у свою чергу вкладом ТОВ “Севастопольмарінсервіс”є грошовий внесок в розмірі 900000,00 грн., що складає долю у 97,5%.

Згідно з пунктом 2.4 Договору (учасник 1) ТОВ “Фірма “Ант” зобовязується внести свій вклад не пізніше 6 місяців з дня підписання даного Договору, а ТОВ “Севастопольмарінсервіс” (учасник 2) зобовязується внести свій внесок не пізніше 12 місяців з дня спливу строку внесення грошового внеску ТОВ “Фірма “Ант”, тобто, не пізніше 18 місяців з дня укладення договору.

За умовами пунктів 2.5-2.12 договору про спільну діяльність, шляхом укладення додаткової угоди між учасникамивклади можуть вноситися іншим майном, діловими звязками, діловою репутацією, розмір грошового вкладу може бути збільшений або зменшений за рішенням учасника - власників вкладу, внесення додаткових вкладів підтверджується актами, підписаними Учасниками. Збільшення або зменшення будь-яким з учасників розміру свого грошового вкладу проводиться лише за підписанням двосторонньої угоди між учасниками. Після вводу обєкта в експлуатацію, учасники зобовязані протягом 5 днів скласти та підписати уточнений акт оцінки часток. Розділ часток між учасниками здійснюється протягом 14 днів після підписання акта державної комісії про введення обєкта в експлуатацію шляхом підписання договору про розділ часток. Учаснику, розмір вкладу якого к моменту розділу складатиме більш 50 %, переходить у власність обєкт. Учаснику, розмір вкладу у спільну діяльність якого на момент розділу складатиме менш 50 %, компенсується в грошовій формі вартість внесеного вкладу. У разі переходу права власності на обєкт до Позивача, право оренди зазначеної вище земельної ділянки визначається на підставі самостійного договору оренди між Позивачем та власником земельної ділянки. У разі розділу обєкта між учасниками право оренди на земельну ділянку визначається пропорційно часткам учасників, якщо інше не буде встановлено в договорі про розділ обєкта. Вказані умови договору відповідають вимогам ст.ст. 1132, 1133 ЦК України (глава 77), які регулюють спільну діяльність.

Згідно з пунктом 7.1 розділу 7 (який регулює його припинення)договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 01 квітня 2009 року, однак у будь-якому разі до його повного виконання.

Пунктом 7.2 розділу 7 Договору визначено, що Договір вважається припиненим з моменту підписання Учасниками угоди про розрахунки, покриття боргів, про розділ спільного майна у відповідності з часткою кожного Учасника та про повернення майна, яке передано для спільної діяльності.

10.06.2009 р. між ТОВ “Фірма “Ант” в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ “Севастопольмарінсервіс” в особі директора ОСОБА_4 укладена Додаткова угода про розірвання договору про спільну діяльність від 20 березня 2006 року, яка підписана директорами та скріплена печатками обох підприємств.

З тексту Додаткової угоди слідує, що договір розірвановідповідно до вимог статті 651 ЦК України (за згодою сторін) з 10 червня 2009 року, майно передане ТОВ “Фірма “Ант” у спільну діяльність, не ділиться та повертається цьому учаснику простого товариства без винагороди, сторони претензій один до одного не мають, додаткова угода укладена відповідно до пункту 7.2 Договору (т.1 а.с. 102).

Вважаючи Додаткову угоду такою, що суперечить чинному законодавству України, що регулює питання розірвання договору простого товариства, позивач звернувся до суду з позовом про визнання її недійсною.

Підставами заявленого ТОВ “Севастопольмарінсервіс” позову є невідповідність оспорюваної Додаткової угоди вимогам чинного законодавства, що регулює питання виникнення та припинення договору простого товариства (глава 77 Цивільного кодексу України) та підписання угоди директором ТОВ “Фірма “Ант” з перевищенням повноважень.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 3 та 5 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, враховуючи специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням встановлених законом меж здійснення субєктивного права на захист і компетенції суду.

Статтею 1130 ЦК України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобовязуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі обєднання вкладів учасників (просте товариство) або без обєднання вкладів учасників.

Положеннями ст. 1132 ЦК України встановлено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобовязання обєднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

У додатковій угоді до договору передбачено, що він розривається достроково у порядку статті 651 ЦК України за згодою сторін, і додаткова угода оформляється у відповідності з вимогами п. 7.2 договору від 20.03.2006 р. про спільну діяльність (т.1 а.с. 102).

Ч.1 ст. 1142 ЦК України передбачає, що учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства (яким є договір від 20.03.2006 р.) не пізніш як за 3 місяці до виходу з договору.

ТОВ „Фірма ”Ант” цих вимог матеріального закону не виконала, доказів зворотного суду не надала, хоча зобов'язана до цього в силу ст. 33 ГПК України.

Пункт 7.2. договору, на який є посилання в додатковій угоді, передбачає, що договір вважається припиненим з моменту підписання учасниками угоди з розрахунків, покриття боргів, поділ спільного майна у відповідності з дольовою участю кожного учасника і про повернення майна, переданого у спільне використання.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, спірна додаткова угода від 10.06.2009 р. була підписана сторонами без попереднього узгодження у письмовій формі між учасниками договору питання про розрахунки, покриття боргів, розділ спільного майна у відповідності з часткою кожного учасника та про повернення майна, яке передано для здійснення спільної діяльності.

Згідно п.1 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена в результаті спільної діяльності продукція, а також одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлене договором простого товариства або законом.

Таким чином, договірні відносини між сторонами було припинено всупереч пункту 7.2 договору від 20.03.2006 р. та ч. 1 ст. 651, 1134 ЦК України, оскільки зміна та розірвання договору у такому разі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ „Севастопольмарінсервіс” як учасник простого товариства, заперечує надання своєї згоди на дострокове припинення договору, оскільки між сторонами, в порушення ч.1 ст.651 ЦК України, не було підписано відповідної угоди по розрахункам, ТОВ „Фірма”Ант” за 3 місяці не попереджував його про вихід з товариства.

Частина 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, коли особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як встановлено судом про наявність додаткової угоди про припинення договору про спільну діяльність ТОВ “Севастопольмарінсервіс” стало відомо в січні 2010 року з листування з податковим органом (лист від 25.01.2010 р.), а додаткова угода була отримана ним 15.06.2009 р. за вх. № 6 вже після підписання 10.06.2009 р. додаткової угоди.

Протоколом 21/1 від 06.09.2009 р. загальних зборів учасників ТОВ “Севастопольмарінсервіс” внесено зміни в статут, в тому числі стосовно повноважень директора, які вступили в дію з моменту підписання договору. Підпунктами 8.13, 8.9.8 статуту передбачено письмове попереднє узгодження директором, у тому числі проектів розірвання, внесення змін до договорів спільної діяльності.

Підпунктами 9.1 та 9.2 Розяснення Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999 р. зі змінами, внесеними Рекомендаціями Вищого господарського суду України № 04-5/3248 від 10.12.2004 р. передбачено, що угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення.

В матеріалах справи відсутні докази, що загальні збори учасників як ТОВ “Севастопольмарінсервіс”, так і ТОВ "Фірма"Ант" укладену з перевищенням повноважень додаткову угоду до договору від 20.03.2006 р., схвалили чи надали згоду на її підписання.

Таким чином, додаткову угоду від 10.06.2009 р. не можна вважати розірваною за згодою сторін на підставі ч.1 ст. 651 ЦК України і пункту 7.2 договору, оскільки судом встановлена відсутність волевиявлення учасника правочину позивача у справі, спрямоване на реальне настання правових наслідків у вигляді припинення договору про спільну діяльність.

Зазначені обставини є підставою для визнання додаткової угоди від 10.06.2009 недійсною на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Доводи відповідача що на 10.06.2009 р. сторони не мали претензій одне до одного внаслідок відсутності особистого вкладу ТОВ “Севастопольмарінсервіс” у спільну діяльність, недосягнення мети договору його учасниками та законності припинення договору в силу п. 4 ч.1 ст. 1141 ЦК України і пунктів 7.3, 7.4 договору від 20.03.2006 р., судовою колегією не приймаються, виходячи з наступного.

Відсутність волевиявлення ТОВ “Севастопольмарінсервіс” на розірвання договору підтверджено укладенням позивачем 12.03.2007 р. договору підряду № 53 з ВАТ „МУ № 14” на виконання проектних робіт з розробки проекту обєкта у м. Севастополі по вул. Рубцова, 1, згідно з яким позивачем була сплачена вартість ескізного проекту „Апартаменті „Єрмітаж” (а.с. 57-65 т.1), що свідчить про часткове внесення ТОВ “Севастопольмарінсервіс” вкладу у сумі 19.231,20 грн. у спільну діяльність сторін за договором від 20.03.2006 р. Проте, додаткова угода не містить посилання на ці обставини; його зверненнями, починаючи з березня 2010 року до суду з позовом до ТОВ „Фірма „Ант” про визнання недійсною спірної додаткової угоди за іншими підставами (а.с. 108-127 т.1); листування з податковим органом Балаклавського району м. Севастополя з вересня 2009 року на предмет залишення на обліку договору про спільну діяльність (а.с. 149, 150 т.1), залишення на момент розгляду справи на обліку ТОВ “Севастопольмарінсервіс” у Державній податковій інспекції Балаклавського району м. Севастополя договору про спільну діяльність від 20.03.2006 р. (довідка по формі 4-Опп, а.с. 56 т.1). Крім того, про сплату коштів у сумі 19.231,20 грн. за договором розроблення ескізного проекту „Апартаменті „Єрмітаж” свідчить протокол узгодження ціни, кошторис, графік виконання робіт, акт виконання робіт ( т.1 а.с. 58-65).

Таким чином, посилання ТОВ “Фірма “Ант” на відсутність вкладу ТОВ "Севастопольмарінсервіс" в спільну діяльність, а також виготовлення ескізного проекту „Апартаменти „Єрмітаж” без згоди ТОВ “Фірма “Ант” і що він не є частиною вкладу позивача в спільну діяльність, є безпідставними, так як не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Інші доводи апеляційної скарги про наявність підстав для розірвання договору про спільну діяльність від 20.03.2006 р. у звязку з фактичним невиконанням позивачем своїх зобовязань за договором і недосягненням учасниками його спільної мети, не являється підставами заявленого позову, не базуються на обставинах, за якими договір було розірвано, і не впливають на законність прийнятого судом 1-ої інстанції рішення.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Дії директора ТОВ “Севастопольмарінсервіс” ОСОБА_4 в момент підписання 10.06.2009 р. додаткової угоди до договору про спільну діяльність є перевищенням його повноважень (а.с. 103 т.1).

Зі змісту розділу 7 договору про спільну діяльність вбачається, що термін дії договору сторонами обмежений01 квітня 2009 року, та повязаний у будь-якому разі з повним виконанням сторонами договору (а.с. 21 т.1).

Згідно ч.1 ст. 1142 ЦК України учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору.

Оцінюючи цей лист ТОВ “Севастопольмарінсервіс” суд дійшов до висновку, що даний документ був одержаний відповідачем вже після підписання спірної додаткової угоди від 10.06.2009 р., а саме 15 червня 2009 року за вх. № 6 (а.с 103 т.1), отже, в силу наведених вище норм процесуального закону, він не може сприйматися судом як належний доказ як підставу для застосування положень ст.ст. 1141, 1142 ЦК України до спірних правовідносин.

Крім того, позивач не визнає обставин направлення 10.06.2009 р. директором ТОВ “Севастопольмарінсервіс” ОСОБА_4 ТОВ “Фірма “Ант”, листа-пропозиції про припинення дії договору про спільну діяльність від 20.03.2006 р., так як відсутня реєстрації даного листа в журналі вихідної кореспонденції товариства і про наявність його позивачу стало відомо лише з листування з податковим органом в (а.с. 138-148 т.1).

Судова колегія не приймає до уваги посилання ТОВ “Фірма “Ант” на те, що даний позов заявлено у звязку зі зміною директора ТОВ “Севастопольмарінсервіс” ОСОБА_4 на іншу особу, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обовязків і здійснювати їх через своїх учасників.

Судом встановлено, що згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ “Севастопольмарінсервіс”, оформленого протоколом № 25 від 07.09.2009 р. (а.с 55 т.1) директор товариства ОСОБА_4 звільнений з посади директора, а на посаду директора призначено Чорного О.С.

Згідно з положеннями пункту 8.12 Статуту ТОВ „Севастопольмарінсервіс” директор вповноважений представляти інтереси товариства. В силу ст. 1, 21 ГПК України сторонами у судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства і організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (а.с. 42-54 т.1).

З огляду на наведені норми матеріального та процесуального закону, стороною в господарському договорі та у суді є - юридична особа, а не особисто попередній або діючий директор товариства.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 6 листопада 2009 року передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи обставини, за якими було розірвано договір про спільну діяльність, а також те, що суд розглядає справу в межах заявленого позову і може захистити тільки порушене право, суд 1-ої інстанції правомірно не застосував положення ч. 2 ст. 651652, п. 4 ч. 1 ст. 1141 та ч. 2 ст.1142 ЦК України до спірних правовідносин при розгляді даної справи.

На підставі викладеного, рішення суду 1-ої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ант" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 01 грудня 2011 року у справі №5020-1603/2011 залишити без змін.

Головуючий суддяЗ.Д. Маслова

СуддіО.А.Латинін

О.Г. Градова

Розсилка:

1. товариству з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" (вул. Назукіна, 5, Севастополь,99042,)

2. товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма"Ант" (вул. Мраморна, 1, Севастополь, 99042)

3. товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма"Ант" ( вул. Комунарів, 18, Севастополь, 99042)

4. ДПІ в Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7-го Листопада, м. Севастополь, 99042)