Постанова № 21831182, 06.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.03.2012 р. справа №30/5009/7093/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Бойченка К. І., Колядко Т. М.,

за участю

представників сторін:

від позивача:не зявились;

від відповідача:ОСОБА_1. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «ДІАМАНТ-98»м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

від16.01.2012р.

у справі№30/5009/7093/11 (суддя Кагітіна Л.П.)

за позовомвідкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізького району електричних мереж м.Запоріжжя

до приватного підприємства «ДІАМАНТ-98»м.Запоріжжя

простягнення 8921,57 грн. В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізького району електричних мереж (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства «ДІАМАНТ-98»(далі відповідач) про стягнення заборгованості за активну електричну енергію в сумі 8 921,57 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2012р. у справі №30/5009/7093/11 позовні вимоги задоволені у повному обсязі з мотивів їх доведеності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення судом норм матеріального права. Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про неможливість позивача отримати дані про спожиту у листопаді-грудні 2010р., січні-лютому 2011р. електричну енергію не відповідає обставинам справи. Також, на думку скаржника, судом порушено і неправильно застосовано норми ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 714 Цивільного кодексу України, п.п.6.1, 6.11, 6.39 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996р. (далі Правила).

Скаржник у судовому засіданні 06.03.2012р. підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, наполягав на її задоволенні.

У судове засідання 06.03.2012р. представник позивача не зявився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає рішення прийняти у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивачем заявлено клопотання про слухання справи за відсутності його представника.

Враховуючи те, що явка учасників процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання позивача і розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника останнього.

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представника відповідача, суд встановив наступне.

Згідно статті 26 Закону України „Про електроенергетику”, що кореспондується положеннями п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

31.12.2009р. між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії №472 (далі Договір) з додатками, згідно якого постачальник електричної енергії (позивач) подає електричну енергію споживачу (відповідач) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (розділ 1 Договору).

Відповідно до п. 9.4 Договору, строк його дії встановлений з моменту підписання сторонами до 31.12.2010р. та вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що сторони на момент виникнення спору перебували у договірних відносинах.

Згідно умов Договору (п.п.2.2.2, 2.3.4, 2.3.5), постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість активної електричної енергії згідно з умовами додатків №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію»та №5 «Графік знаття показів розрахункових засобів обліку», а також вартість реактивної електричної енергії згідно з додатком №6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії».

Пунктом 10 Додатку №4 до Договору сторони передбачили, що споживач зобовязаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії.

Як убачається з наданих документів позивачем протягом періоду листопад 2010р. - лютий 2011р. здійснювалось постачання підприємству відповідача електричної енергії згідно з умовами Договору, що сторонами по суті не запручувалось.

Оскільки відповідач не надавав у термін визначений Договором позивачу Акти про спожиту електричну енергію за відповідні періоди, позивач здійснив облік та нарахування спожитої електричної енергії у відповідності до п.11 Додатку № 4 до Договору.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України.

Згідно стверджень позивача, відповідач не виконав свої зобовязання з надання акту про спожиту протягом розрахункового періоду з листопада 2010р. по лютий 2011р. активну електричну енергію, тому вартість спожитої у вказаному розрахунковому періоді електричної енергії було визначено у відповідності до п.6.39 Правил та п. 11 Додатку №4 до Договору за величиною дозволеної потужності струмоприймачів, яка на час звернення позивача з позовом до суду склала 8921,57грн.

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 до Договору розрахунковим періодом вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. В установленому порядку період не змінювався.

Відповідно до п. 11 Додатка № 4 до Договору, що кореспондується п.6.39 Правил, якщо споживач не надав акт про споживання протягом розрахункового періоду активну електричну енергію в обумовлений термін постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електричної енергії та споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для сплати. Сума платежу розраховується виходячи із середньодобового обсягу споживання електричної енергії за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не перевищує один розрахунковий період, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величною дозволеної потужності струймоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно переліку струймоприймачів, вказаних споживачем, зняття показів засобів обліку електричної енергії без подальшого перерахунку.

Згідно положень Додатку № 5 до Договору величина дозволеної потужності струмоприймачів складає 10,0 кВт; кількість робочих днів у тиждень - 7; кількість годин роботи на добу - 18.

З Акту про спожиту активну електричну енергію за жовтень 2010р. вбачається, що відповідачем у звітному періоді спожито електроенергії в обсязі 106 кВт/год.

На підставі зазначених положень Договору, зважаючи на те, що відповідачем не надано актів про спожиту активну електричну енергію в обумовлений термін (не пізніше 14-00 години 2-го робочого дня місяця) протягом листопада 2010р.-січня 2011р., обсяг спожитої електроенергії здійснено позивачем:

·за листопад 2010р. за середньодобовим обсягом споживання - 103 кВт/год на суму 84, 79 грн.;

·за грудень 2010р. - за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання - 5580 кВт/год на суму 4593,46 грн.;

·за січень 2011р. - за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання - 5580 кВт/год на суму 4823,12 грн.;

·за лютий 2011р. відповідачем здійснено перерахунок вартості спожитої активної електроенергії на суму 687,94 грн. згідно листа консультаційного центра № 3-40 від 12.03.2011р.

Станом на листопад 2010р. розмір передплати з боку відповідача за Договором складав 1 267,74 грн., що по суті сторонами у письмових пояснення не заперечувалось.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже встановлено, сторонами визначено строки оплати отриманої електричної енергії - у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рахунки на оплату активної електричної енергії №472 за листопад 2010р.-січень 2011р. були вручені відповідачу шляхом їх направлення на його адресу рекомендованою поштою, що підтверджується копіями списків та поштових квитанцій.

Положеннями ст.193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору. Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Належні та допустимі докази виконання обвязку щодо оплати вартості спожитої електричної енергії за активну електроенергію за листопад 2010р.-січень 2011р. у сумі 8233,63 грн. відповідачем до суду надані не були, тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.

При цьому, доводи відповідача про те, що у позивача була можливість отримати данні про спожиту електричну енергію не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, відповідно до положень п. 4 Додатку №4 до Договору, обовязок щодо складення акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію із внесенням до нього показів засобів обліку електроенергії покладений на споживача, а п.11 цього ж Додатку визначений певний порядок нарахувань спожитої електричної енергії у випадку відсутності актів про спожиту електричну енергію.

Колегія суддів встановила, що будь-яких змін до вказаного пункту сторони не вносили.

Висновок суду першої інстанції щодо правомірності вимог про стягнення вартості спожитої активної електричної енергії за лютий 2011р., вартість якої згідно перерахунку склала 687,94 грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає передчасним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення рахунку на її сплату після здійснення перерахунку.

Наявний в матеріалах справи рахунок № 472 свідчить про нарахування відповідачу вартості спожитої електричної енергії у розмірі 2453,24 грн. та обсягу у2703 кВт.

Крім того, в матеріалах справи відсутній Акт про відключення відповідача від енергопостачання від 16.02.2011 р., який також покладений позивачем в основу розрахунку обсягу спожитої електричної енергії за лютий 2011 р.

Враховуючи викладене, згідно п. 10 додатку №4 до Договору на час розгляду справи у відповідача відсутній обовязок щодо сплати вартості активної електричної енергії за лютий 2011р. у розмірі 687,94 грн., отже вимоги в цій частині визнаються колегією суддів безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інші доводи скаржника не приймаються судом апеляційної інстанції як юридично неспроможні та такі, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про невідповідність висновків, які викладені в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставою для часткового скасування рішення на підставі ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, у тому числі зі сплати судового збору по апеляційній скарзі, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 104, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ДІАМАНТ-98»м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2012р. у справі №30/5009/7093/11 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від Запорізької області від 16.01.2012р. у справі №30/5009/7093/11 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Задовольнити частково позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізького району електричних мереж м.Запоріжжя заявлені до приватного підприємства «ДІАМАНТ-98»м.Запоріжжя про стягнення заборгованості за активну електричну енергію сумі 8921, 57 грн.

Стягнути з приватного підприємства «ДІАМАНТ-98»(69093, м. Запоріжжя, вул. Дехтярова, 6, кв. 72-А, код ЄДРПОУ 30055038) на користь відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізького району електричних мереж (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, 38, код ЄДРПОУ 00130926, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання №260373141420 в філії ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк" м. Запоріжжя, МФО 313957) заборгованість за активну електричну енергію в сумі 8233,63 грн.

Відмовити у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізького району електричних мереж м.Запоріжжя заявленого до приватного підприємства «ДІАМАНТ-98»м.Запоріжжя про стягнення заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 687,94 грн.

Стягнути з приватного підприємства «ДІАМАНТ-98»(69093, м. Запоріжжя, вул. Дехтярова, 6, кв. 72-А, код ЄДРПОУ 30055038) на користь відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізького району електричних мереж (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, 38, код ЄДРПОУ 00130926, на розрахунковий рахунок №260000931709 в ЗАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) витрати зі сплати державного мита в сумі 94,14 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217,80 грн.».

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2012р. у справі №30/5009/7093/11 - залишити без змін.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізького району електричних мереж (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, 38, код ЄДРПОУ 00130926) на користь приватного підприємства «ДІАМАНТ-98»(69093, м. Запоріжжя, вул. Дехтярова, 6, кв. 72-А, код ЄДРПОУ 30055038) витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 62,05 грн.

Господарському суду Запорізької області відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді К. І. Бойченко

Т. М. Колядко

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСЗО

5-ДАГС