Рішення № 21830684, 01.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.12 Справа № 4пд/5014/338/2012

Розглянувши матеріали справи за позовом

Державного відкритого акціонерного товариства “Стахановпромтранс”, м. Стаханов Луганської області

до Публічного акціонерного товариства “Стахановський завод технічного вуглецю”,

м. Стаханов Луганської області

про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

в присутності представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-4 від 03.01.2012;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 343 від 23.02.2012.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про вирішення розбіжностей, що виникли при укладанні договору №678 від 01.01.2012 про надання послуг з перевезення вагонів та вантажів залізничним транспортом між Державним відкритим акціонерним товариством “Стахановпромтранс” та Публічним акціонерним товариством “Стахановський завод технічного вуглецю”, а саме, пункти 3.18 та 3.19 Договору прийняти повністю в редакції позивача.

Представником позивача у судовому засіданні 20.02.2012 подано уточнення позовних вимог №08-4 від 20.02.2012, в якому позивач повідомив, що при укладанні спірного Договору в п. 3.19. було допущено друкарську помилку. Замість посилання на пункти 3.17 та 3.18 Договору було помилково зазначені пункти 3.10 та 3.11. Дана помилка не була виявлена сторонами також при узгодженні розбіжностей. Отже, позивач просить суд внести зміни у пункт 3.19 Договору та викласти його в запропонованій редакції.

Також представником позивача у судовому засіданні 20.02.2012 подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до ст. 22 ГПК України, в якій позивач просить врегулювати розбіжності, що виникли при укладанні договору №678 від 01.01.2012 про надання послуг з перевезення вагонів та вантажів залізничним транспортом між Державним відкритим акціонерним товариством “Стахановпромтранс” та Публічним акціонерним товариством “Стахановський завод технічного вуглецю” та викласти пункти 3.18 та 3.19 Договору в запропонованій редакції позивача.

На підставі викладено, позовними вимогами слід вважати: вимоги про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору №678 від 01.01.2012 про надання послуг з перевезення вагонів та вантажів залізничним транспортом між Державним відкритим акціонерним товариством “Стахановпромтранс” та Публічним акціонерним товариством “Стахановський завод технічного вуглецю” та викласти пункти 3.18 та 3.19 Договору в запропонованій редакції позивача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Представник відповідача відзивом на позов від 27.02.2012 № 363/46-02, зданим у судовому засіданні 01.03.2012, позовні вимоги відхилив та просить позов Державного відкритого акціонерного товариства “Стахановпромтранс” (позивач), що виник при укладенні господарського договору, залишити без задоволення, а оскаржуваний пункт 3.18 прийняти в редакції, яким встановити необхідність повідомлення за місяць до виконання змін. Вказаний відзив на позов судом розглянутий та долучається до матеріалів справи.

Представник позивача надав у судовому засіданні 01.03.2012 заперечення на відзив відповідача від 01.03.2012 № 08-26, яким надав пропозиції щодо редакції спірних пунктів. Зазначене заперечення судом розглянуте та долучається до матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, господарський суд,

в с т а н о в и в:

Відповідно до ліцензії Міністерства транспорту і звязку України серії АБ № 271887 Державне відкрите акціонерне товариство «Стахановпромтранс»надає послуги залізничного транспорту з перевезення вагонів і вантажу підприємствам, які знаходяться на території міста Стаханов, Брянка, Ірміно, Кіровськ у відношенні до відповідача, є монополістом з надання послуг залізничним транспортом.

Між власником підїзної колії Державним відкритим акціонерним товариством «Стахановпромтранс»( далі- Транспорт, позивач) та Публічним акціонерним товариством “Стахановський завод технічного вуглецю” (далі- Підприємство, відповідач) був укладений договір про надання послуг з перевезення вагонів і вантажу залізничним транспортом № 678 від 01.01.2012 ( далі- Договір № 678 від 01.01.2012).

Позивач направив з супровідним листом № 01-2 від 03.01.2012 відповідачу два екземпляри Договору про надання послуг з перевезення вагонів і вантажу залізничним транспортом № 678 від 01.01.2012, запропоновано підписати цей договір.

Листом №35/23-02 від 16.01.2012. відповідач повернув підписаний Договір з протоколом розбіжностей (лист отримано позивачем 17.01.2012).

Листом № 01-40 від 30.02.2012 позивач назначив дату узгодження розбіжностей до договору № 678 від 01.01.2012.

Між позивачем та відповідачем складений протокол від 01.02.2012 узгодження розбіжностей до договору про надання послуг з перевезення вагонів і вантажу залізничним транспортом № 678 від 01.01.2012, підписаного з протоколом розбіжностей від 16.01.2012 (а.с.29-30).

Позивач у позовній заяві зазначив, що згода між позивачем та відповідачем по пунктам 3.18, 3.19 Договору № 678 від 01.01.2012 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) у встановлені законодавством строки не була досягнута. Зазначені пункти у редакції відповідача суперечать нормам чинного законодавства, а тому мають бути прийняті в редакції позивача.

Позивач звернувся з позовом до суду 06.02.2012, згідно штампу господарського суду Луганської області, та просить розглянути розбіжності, що виникли при укладанні договору про надання послуг з перевезення вагонів і вантажу залізничним транспортом

№ 678 від 01.01.2012 між власними підїзної колії Державним відкритим акціонерним товариством «Стахановпромтранс»( далі- Транспорт, позивач) та Публічним акціонерним товариством “Стахановський завод технічного вуглецю”, а саме: пункти 3.18, 3.19 договору викласти в запропонованій позивачем редакції (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зданої у судовому засіданні 20.02.2012).

Оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо вказаних пунктів договору № 678 від 01.01.2012, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач з позовними вимогами не погодився та надав відповідні заперечення.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Статтею 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку, не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка отримала проект договору, при згоді з його умовами оформлює договір відповідно до вимог діючого законодавства і повертає один екземпляр іншій стороні. При наявності окремих заперечень за договором, сторона, що отримала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що зазначає у договорі, і у 20-ти денний строк направляє іншій стороні 2 екземпляри протоколу розбіжностей.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір, вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ліцензії Міністерства транспорту і звязку України серії АБ № 271887 Державне відкрите акціонерне товариство «Стахановпромтранс»надає послуги залізничного транспорту з перевезення вагонів і вантажу підприємствам, які знаходяться на території міста Стаханов, Брянка, Ірміно, Кіровськ у відношенні до відповідача, є монополістом з надання послуг залізничним транспортом.

Згідно п.2.2 Статуту, Товариство предметом своєї діяльності обрало (у тому числі) маневрова робота з подачі та забирання вагонів на франти навантаження та розвантаження вагонів підприємств підїзної колії Товариства та інши.

Отже, діючи в порядку, визначеному ст.ст. 181, 188 ГК України, позивач підписав договір про надання послуг з перевезення вагонів і вантажу залізничним транспортом

№ 678 від 01.01.2012.

Із наданих позивачем документів вбачається, що останній монополістом з надання послуг залізничним транспортом .

Тобто, укладення спірного договору між сторонами за позовом є обовязковим.

За своєю правовою природою договір про надання послуг з перевезення вагонів і вантажу залізничним транспортом № 678 від 01.01.2012 є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязує за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку між сторонами виникли розбіжності при укладанні зазначеного Договору.

Пункт 3.18 договору в редакції позивача викладений за таким текстом:

«У випадку зміни планованого прибуття і відправлення вантажу Підприємство повідомляє Транспорт за два місяця до цих змін».

В редакції відповідача вказаний пункт договору викладений таким чином:

«У випадку зміни планованого прибуття і відправлення вантажу Підприємство повідомляє Транспорт за 7 днів до цих змін ».

В обґрунтування вказаної редакції відповідач зазначає, що вимога до відповідача (п. 3.18. Договору в протоколі розбіжностей) щодо повідомлення за 2 місяці про зміну обсягу перевезень є такою, що неможливо виконати, враховуючи, що підприємство працює з контрагентами в оперативному режимі та не може і не повинно планувати свою діяльність (тим паче в умовах світової економічної кризи) на тривалий термін. Тому нав'язування такої умови означає встановлення відповідальності за відсутності провини відповідача, за діяння, яке не є протиправними та за обставини. які не можуть контролюватись сторонами, їх волею. Але юридична відповідальність не може бути без провини сторони, крім спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Пропозиція, надана позивачем та відповідачем, судом відхиляється, суд вважає за необхідне викласти п.3.18 договору в наступній редакції, проти якої сторони не заперечили:

«У випадку зміни планованого прибуття і відправлення вантажів Підприємство повідомляє Транспорт за місяць до цих змін».

Пункт 3.19 договору в редакції позивача викладений за таким текстом ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

«При невиконанні зобовязань по пункту 3.17 і 3.18 договору, Підприємство відшкодовує Транспорту причинені цим збитки, тобто недоотримання доходів від планованих перевезень і сплачує Транспорту неустойку у процентному відношенні до суми невиконаної частини зобовязань по пункту 2.1 договору, у розмірі 10% від невиконаній частині зобовязань».

В редакції відповідача вказаний пункт договору викладений таким чином:

«Виключити. (дохід - не збитки, неустойка завищена і не передбачена законодавством). »

Позивач, обґрунтовуючи редакцію вказаного пункту, зазначає, що при укладанні договору в пункті 3.19 була допущена помилка. Замість посилання на пункти 3.17 і 3.18 договору були помилково зазначені пункти 3.10 і 3.11. Дана помилка не була замічена сторонами й при узгодженні розбіжностей.

З формулювання даного пункту договору вже виходить, що Підприємство відшкодовує збитки в результаті неотримання доходів від планованих перевезень, що передбачають пункти 3.17, 3.18 договору.

При узгодженні розбіжностей по договору відповідач погодився викласти пункт 3.17 договору у редакції позивача, тобто взяв на себе зобов'язання забезпечувати позивача обсягами перевезень.

Посилання позивача щодо викладання даного пункту договору в такій редакції відповідають ст.ст. 610, 611, 623 ГК України.

Викладена редакція даного пункту в такій редакції відповідає законодавству України та виконанню зобов'язань, які взяв на себе відповідач по пунктах 3.17, 3.18 договору.

В обґрунтування вказаної редакції відповідач зазначає, що відповідальність, визначена в п. 3.19 Договору, логічно не узгоджена, не визначена за предметом та критеріями, її можна трактувати як завгодно. Тобто ця умова є нікчемною, такою що не може виконуватись навіть при її узгоджені.

Позивач є державним підприємством, природним монополістом, а тому повинен діяти як особа публічного права способом (створена рішенням органу державної влади), в межах повноважень та на підставах, визначених Конституцією та законами України. Отже, повинен виконувати вимоги законодавчих актів, підзаконних актів, прийнятих на виконання законів України та Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів залізничнім транспортом.

Відповідач, навпаки, є, відповідно до норм Цивільного кодексу України, особою приватного права і його правовий статус визначається, виходячи з можливості вільного вибору та свободи договору, неприпустимості протиправного втручання в підприємницьку діяльність.

Пропозиція, надана позивачем та відповідачем, судом відхиляється, суд вважає за необхідне викласти п.3.19 договору в наступній редакції, проти якої сторони не заперечили:

«При невиконанні зобовязань по пунктам 3.17, 3.18 договору Підприємство відшкодовує Транспорту збитки, заподіяні порушенням зобовязань за договором».

З урахуванням викладено, суд вважає за необхідне викласти пункти 2.3.18, 3.19 в редакції , проти якої сторони не заперечили.

За таких обставин, позовні вимоги про розгляд розбіжностей, які виникли при укладені договору про надання послуг з перевезення вагонів і вантажу залізничним транспортом № 678 від 01.01.2012 між власником підїзної колії - Державним відкритим акціонерним товариством «Стахановпромтранс»та Публічним акціонерним товариством “Стахановський завод технічного вуглецю” підлягає задоволенню частково.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч.2 ст.187 ГК України).

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч.5 ст.188 ГК України).

Днем укладання договору у цій справі є день набрання законної сили рішенням, оскільки суд має право визначити день укладення договору у часі на майбутнє, при цьому не раніше дня набрання судовим рішенням чинності. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 09.08.06 у справі №6/3пд.

У судовому засіданні 01.03.2012 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Виходячи з наведених вище обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.1п.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Оскільки спір виник в результаті невжиття сторонами за договором заходів досудового врегулювання, у звязку з чим частина предмета спору була врегульована сторонами в судовому засіданні, тому суд вважає покласти витрати зі сплати судового сбіру рівними частинами на позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторін в рівних частинах, а саме по 536,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Врегулювати розбіжності, що виникли при укладенні договору про надання послуг з перевезення вагонів і вантажу залізничним транспортом № 678 від 01.01.2012 між власником підїзної колії - Державним відкритим акціонерним товариством «Стахановпромтранс»та Публічним акціонерним товариством “Стахановський завод технічного вуглецю”, виклавши :

- Пункт 3.18 договору в наступній редакції:

«У випадку зміни планованого прибуття і відправлення вантажів Підприємство повідомляє Транспорт за місяць до цих змін».

- Пункт 3.19 договору в наступній редакції:

«При невиконанні зобовязань по пунктам 3.17, 3.18 договору Підприємство відшкодовує Транспорту збитки, заподіяні порушенням зобовязань за договором».

3. В решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Стахановський завод технічного вуглецю”, вул..Чайковського,21, м. Стаханов Луганської області, код ЄДРПОУ 05389959 на користь Державного відкритого акціонерного товариства “Стахановпромтранс”, вул.Тепловозна,5, м. Стаханов Луганської області, код ЄДРПОУ 00179364, витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Днем укладання договору є день набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 06.03.2012.

Суддя Г.М.Старкова