Рішення № 21830530, 01.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.12 Справа № 8/5014/301/2012

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Житлово-будівельного кооперативу "Сонечко", м. Луганськ, -

про стягнення 97 516 грн. 76 коп., -

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 юрисконсульт позовно-претензійного відділу, - довіреність №1-д від 03.01.12 року;

від відповідача Барабан Н.А. керівник, - паспорт НОМЕР_1, вид. Артемівським РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській обл. 05.03.98 року; довідка з ЄДРПОУ №50516 від 11.12.06, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 97516,76 грн., нараховану ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про поставку теплової енергії №166, укладеного між сторонами 01.08.07 року (з урахуванням договору на реструктуризацію заборгованості №10-10 від 01.08.10 року).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 16.02.12 року до 01.03.12 року у звязку з неявкою сторін.

До початку судового засідання 01.03.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов визнав у повному обсязі (відзив на позові від 01.03.12 року за вих. №б/н) та, крім того, заявив, що 28.02.12 року згідно платіжному дорученню №23 він добровільно частково сплатив борг у сумі 17516,76 грн., - на підтвердження чого надав до справи засвідчену ним копію цього документу, який не містить належних доказів вчинення банківською установою зазначеної у платіжному дорученні операції.

З огляду на останню обставину позивач заперечив проти визнання цього платіжного доручення належним та допустимим доказом у справі.

Суд, дослідивши наданий документ, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, погоджується з позивачем у цій частині.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.08.07 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №166 на постачання теплової енергії, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобовязання з вироблення та постачання теплової енергії споживачам, які мешкають у будинках житлово-будівельних кооперативів (ЖБК) та у будинках товариств власників багатоквартирних будинків (ОСББ) міста Луганська (додаток №1) у відповідності до чинних норм та меж експлуатаційної відповідальності (додаток №2) (п.2.1); загальна опалювана площа 7586,50 кв.м, максимальне теплове навантаження 465200 ккал/год (п.2.2).

Облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом (п.5.1 договору; додаток №1 до договору (а.с.14).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються у грошовій формі згідно затвердженим тарифам, на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються споживачеві поштою або вручаються під розписку (п.6.1), у 5-тиденний строк від дня їх отримання (п.6.2); розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.4).

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобовязань за договором сторони несуть відповідальність у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.7.1).

Договір укладено на період з 01.08.07 року - до 31.12.10 року (п.10.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п. 10.2 договору (а.с.11-14).

Позивач стверджує, що станом на 01.08.10 року відповідач мав перед ним основний борг у сумі 177516,76 грн. за теплову енергію, спожиту впродовж 2008-2010 років, - з огляду на що сторони 01.08.10 року у простій письмовій формі уклали договір №10-10 на реструктуризацію цієї заборгованості.

Відповідно до п.1.2 договору Житлово-будівельний кооператив "Сонечко" (далі ЖБК "Сонечко", - боржник) зобовязався сплатити на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (далі ЛМКП "Теплокомуненерго", - кредитор) вищеназвану суму заборгованості у період з 30.09.10 року по 30.10.10 року - частку боргу у розмірі 17757,76 грн.; у період з 30.10.10 року по 30.06.11 року щомісячно частки боргу у розмірі 17751,00 грн., - на підставі рахунків, виставлених кредитором (п.2).

Кредитор зобовязався приймати оплату та, у разі належного виконання боржником умов цього договору, не заявляти вимогу про стягнення зазначеної у договорі заборгованості (п.4).

У випадку прострочення боржником сплати боргу на строк більше 2-х місяців кредитор має право відмовитися в односторонньому порядку від цього договору та звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, з урахуванням передбачених чинним законодавством штрафних санкцій (п.5) (а.с.16).

Як вбачається з документальних доказів, наданих до справи позивачем, відповідач не вжив заходів до належного виконання умов договору №10-10 від 01.08.10 року, а саме: він не дотримався графіку погашення боргу, встановленого п.1.2 договору, та частково сплатив борг наступним чином:

18.02.11 року 20000,00 грн.;

11.05.11 року 30000,00 грн. (25000,00 грн. + 5000,00 грн.);

23.09.11 року 15000,00 грн.;

26.12.11 року 15000,00 грн., - а разом 80000,00 грн., - що підтверджує доводи позивача про те, що відповідач порушив умови пункту 1.2 договору, що, у свою чергу, надало позивачеві право скористатися умовою пункту 5 договору.

Станом на 24.01.12 року залишок суми боргу склав 97516,76 грн. (177516,76 грн. 80000,00 грн.).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення ЛМКП "Теплокомуненерго" з цим позовом до суду.

Відповідач позов визнав у повному обсязі.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГКУ) господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.7.2 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості отриманих послуг, а в подальшому і до погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного (грошового) зобовязання за договорами №166 від 01.08.07 року та №10-10 від 01.08.10 року на суму 97516,76 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

В силу ст. 598 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У статті 599 Кодексу визначено найперший спосіб припинення зобовязання, а саме: шляхом виконання, проведеного належним чином.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач не вчинив такий дій.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ та ст. 20 ГК України.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Сонечко", ідентифікаційний код 21846592, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Мирний, 3, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 97516 (девяносто сім тисяч пятсот шістнадцять) грн. 76 коп., а також судовий збір у сумі 1950 (одна тисяча девятсот пятдесят) грн. 34 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 01.03.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02 березня 2012 року.

Суддя А.П.Середа