Рішення № 21830242, 23.02.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.12 Справа № 8/5014/219/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім"», м. Луганськ,

до Державного підприємства "Дослідне підприємство "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я. Юрєва Національної академії аграрних наук України”, с.Металіст Словяносербського району Луганської області, -

про стягнення 165620 грн. 01 коп., -

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача (згідно резолютивній частині позовної заяви від 10.01.12 року за вих. №6): основного боргу за поставлений товар у сумі 91200,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 5472,00 грн., відсотків за користування товарним кредитом (відповідно до умов договору та накладних) у сумі 13296,96 грн., суми відсотків за користування товарним кредитом (відповідно до умов п. 5.4 Договору та актів виконаних робіт) у розмірі 33740,56 грн., пені за період з 01.10.10 року до 10.01.12 року у сумі 17350,49 грн. та передбаченого договором штрафу 5% у сумі 4560,00 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання товарного кредиту №15/2465, укладеного між сторонами 02.03.10 року.

В ході розгляду спору судом встановлено, що вимоги позивача, викладені у резолютивній частині позовної заяви, не повністю співпадають з розрахунком суми позову, доданим до справи, в частині:

інфляційних нарахувань за період з жовтня 2010 року по грудень 2011 року, а саме: в резолютивній частині позову та в розрахунку вказано 5472,00 грн., - в той час, як фактично ця сума становить 5692,22 грн.;

відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п.5.4 договору, а саме: в резолютивній частині позову вказано 33740,56 грн., а в розрахунку суми позову (з помісячним розкладом) 36153,51 грн.;

пені за період з 01.10.10 року по 10.01.12 року, а саме: в резолютивній частині позову вказано 17350,49 грн., а в розрахунку суми позову (за 467 днів) - у сумі 18086,33 грн., - в той час, як фактично період нарахування становить 466 днів, а сума 18046,55 грн.

В частині заявлених до стягнення: основного боргу у сумі 91200,00 грн., штрафу 5% - у сумі 4560,00 грн. та відсотків за користування товарним кредитом (відповідно до договору та накладних, - тобто тих, що не підпадають під дію п.5.4 договору) у сумі 13296,51 грн., - розрахунок здійснено та вказані суми до стягнення заявлено вірно.

Заява про уточнення позовних вимог від позивача до суду не надходила.

З урахуванням викладеного суд при визначенні предмету позову виходить з того, що суми інфляційних нарахувань, пені та відсотків за користування товарним кредитом (п.5.4 договору) фактично є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення, але згідно ст.ст.22 та 83 ГПК України суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог в сторону їх збільшення, а тому при вирішенні спору його предметом суд вважає:

основний борг 91200,00 грн.;

інфляційні нарахування 5472,00 грн.;

відсотки за користування товарним кредитом (відповідно до умов договору та накладних) - 13296,96 грн.;

відсотки за користування товарним кредитом (відповідно до умов п. 5.4 Договору та актів виконаних робіт) у розмірі 33740,56 грн.;

пеня за період з 01.10.10 року до 10.01.12 року у сумі 17350,49 грн.;

передбачений договором штраф 5% - у сумі 4560,00 грн., - а разом 165620,01 грн.

При компютерній верстці ухвали суду від 25.01.12 року по справі №8/5014/219/2012 у вступній частині загальна сума позову помилково вказана у розмірі 150682,47 грн., - в той час, як слід було вказати суму 165620,01 грн.

Ухвалою суду від 09.02.12 року цю описку виправлено.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 09.02.12 року до 23.02.12 року у звязку з неявкою сторін та невиконанням відповідачем вимог суду про надання доказів.

До судового засідання, призначеного на 23.02.12 року, позивач не зявився, але цього ж дня, до початку судового засідання, через канцелярію суду, подав клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній термін, або про її розгляд за його відсутності (вих.№105 від 23.02.12 року).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи.

Так, оператор поштового звязку надав до справи письмові підтвердження про вручення уповноваженій особі відповідача 31.01.12 року ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до слухання, а 11.02.12 року ухвали про відкладення її розгляду.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

З урахуванням викладеного, розглянувши вищезгадане клопотання позивача, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

02.03.10 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №15/2465 товарного кредиту, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупця хімічні засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, техніку та ін. (далі товар), а покупець зобовязується прийняти цей товар згідно специфікації, яка є невідємною частиною договору, та сплачувати його вартість у строк, зазначений у п.3.2 договору (п.1.1).

Ціни на товар вказані у специфікації, у гривнях (п.2.1).

Продавець надає покупцеві товарний кредит у сумі 91200,00 грн. на період з моменту отримання товару до 01.10.10 року, процентна ставка 26% річних (п.2.2). Рахунок на оплату процентної ставки за користування товарним кредитом буде виставлений у момент отримання товару (п.2.3).

Згідно п.3.2 договору покупець зобовязаний сплатити заборгованість по сумі процентної ставки за користування товарним кредитом та сумі основного боргу до 01.10.10 року.

Продавець зобовязаний здійснити оплату за отриманий товар на умовах та у строки, визначені п.3.2 договору (п.4.5).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні документально підтверджені збитки (п.5.1).

За недотримання покупцем п.3.2 договору він сплачує на користь продавця неустойку вигляді: штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості за договором та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості (п.5.2).

У разі недотримання покупцем вимог п.3.2 договору продавцем буде нараховуватися кредитна ставка за користування товарним кредитом, зазначена у п.2.2 цього договору, до моменту фактичного погашення суми заборгованості (п.5.4).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.10 року, а в частині фінансових розрахунків до повного взаєморозрахунку сторін (п.9.1) (а.с.9-10).

На підтвердження факту виконання своїх зобовязань за договором позивач надав до справи:

1)накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 91200,00 грн. та процентної ставки за користування товарним кредитом на суму 13296,96 грн., кожна з яких містить докази їх отримання особою, уповноваженою відповідачем:

№59 від 02.03.10 року на відпуск 20 тонн аміачної селітри по ціні 2280,00 грн. за 1 тонну на суму 45600,00 грн.; крім того, націнка (відсотки за користування товарним кредитом) у сумі 5760,80 грн. (разом з ПДВ на них у сумі 6912,96 грн.), а всього за документом на суму 52512,96 грн.;

№90 від 18.03.10 року на відпуск 10 тонн аміачної селітри по ціні 2280,00 грн. за 1 тонну на суму 22800,00 грн.; крім того, націнка (відсотки за користування товарним кредитом) у сумі 2660,00 грн. (разом з ПДВ на них у сумі 3192,00 грн.), - а всього за документом на суму 25992,00 грн.;

№93 від 23.03.10 року на відпуск 10 тонн аміачної селітри по ціні 2280,00 грн. за 1 тонну на суму 22800,00 грн.; крім того, націнка (відсотки за користування товарним кредитом) у сумі 2660,00 грн. (разом з ПДВ на них у сумі 3192,00 грн.), - а всього за документом на суму 25992,00 грн. (а.с.11,13,15);

2)довіреності: ЯОХ №597872 від 02.03.10 на імя ОСОБА_1.; ЯОХ №597876 від 18.03.10 року на імя ОСОБА_2 (а.с.12, 14, 16);

3)акти виконаних робіт (про надання товарного кредиту) за період з 01.11.10 року по січень 2012 року на суму 36153,51 грн. (а.с.17-25).

З наданих до справи актів взаємозвірки розрахунків за вищезгаданим договором вбачається, що відповідач, починаючи з 01.12.10 року 06.02.12 року визнавав наявність у нього боргу перед позивачем, у т.ч. з вищезазначених підстав (а.с.26-28 та ін.).

З договору, укладеного між сторонами, видно, що строк сплати боргу є таким, що настав; дії відповідача з його погашення повинні бути вчинені не пізніше 01.10.10 року (п.3.2 договору).

Оскільки відповідач не вчинив таких дій, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач його не спростував та не оспорив.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст.629 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити його вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладених між сторонами договорів (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Зі змісту договору (п.5.2) вбачається, що пеня нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на усю суму заборгованості, - тобто при такій домовленості сторін позивач мав право на нарахування пені за період з 02.10.10 року (тобто з дня, наступного за останнім днем виконання зобовязання, - ст. 253 Цивільного кодексу) по 02.04.11 року, - тобто за 6 місяців, але фактично нарахував її за період з 01.10.10 року по 10.01.12 року, тобто за 467 днів, що суперечить чинному законодавству та умовам договору.

В силу п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України для стягнення пені встановлено скорочений річний термін позовної давності.

Позивач звернувся до суду 20.01.12 року (а.с.30), з огляду на що пеня з зазначеної позивачем суми боргу 91200,00 грн. може бути стягнута лише за період з 20.01.11 року по 02.04.11 року (73 дні) у сумі 2827,20 грн.

Отже, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань, відсотків за користування товарним кредитом (відповідно до умов договору та накладних), відсотків за користування товарним кредитом (п.5.4 договору) та штрафу (п.5.2 договору) підлягають стягненню у сумах, вказаних у резолютивній частині позову.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 151096,72 грн. (91200,00 грн. + 5472,00 грн. + 13296,96 грн. + 33740,56 грн. + 4560,00 грн. + 2827,20 грн.) - з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд покладає сплату судового збору на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, - а саме: у сумі 3021,94 грн.

Решта судових витрат покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16,509, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Дослідне підприємство "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я. Юрєва Національної академії аграрних наук України», ідентифікаційний код 34201917, яке знаходиться за адресою: с. Металіст, вул.Октябрьська, 14 Словяносербського району Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім"», ідентифікаційний код 21833721, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Свердлова,58, - основний борг у сумі 91200 (девяносто одна тисяча двісті) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 5472 (пять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 00 коп., суму відсотків за користування товарним кредитом - 13296 (тринадцять тисяч двісті девяносто шість) грн. 96 коп., суму відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 5.4 договору, - 33740 (тридцять три тисячі сімсот сорок) грн. 56 коп., пеню у сумі 2827 (дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 20 грн.; штраф у сумі 4560 (чотири тисячі пятсот шістдесят) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3021 (три тисячі двадцять один) грн. 94 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 23.02.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ч.4 ст. 85 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 лютого 2012 року.

Суддя А.П.Середа