Рішення № 21830225, 06.03.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2012 р. Справа № 5010/57/2012-3/2

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ПАТ КБ "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50,

м. Дніпропетровськ, 49094

адреса для листування: вул. Галицька, 22, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Приватного підприємства "Торговий дім "Лідер" вул.Грушевського,19,

м.Снятин, Івано-Франківська область, 78300

про стягнення 239614,77 грн. заборгованості.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №IF-16179-1 від 01.03.2012р.)

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк" заявило позовну вимогу до приватного підприємства "Торговий дім "Лідер" про стягнення 239614,77 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 19.01.12 р. порушено провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.01.12 р.

Ухвалами суду від 31.01.12 р, 14.02.12р. та 23.02.12р.. відкладався розгляд справи відповідно на 14.02.12р., 23.02.12р. та 06.03.12р., у зв"язку з неявкою відповідача.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання не з"являється, відзив на позов суду не направив, причин неприбуття в судові засідання суду не повідомив. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві /Роз"яснення президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"/. В спірному випадку всі процесуальні документи відповідачу направлялись за адресою, вказаною в позовній заяві, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, а отже відповідач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути спір без участі відповідача або його уповноваженого представника за наявними в справі матеріалами та з урахуванням пояснень представника позивача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача в обґрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ПП "Торговий дім "Лідер", 10.08.05 р. було укладено кредитний договір № 2062/06/УК, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався, надати Відповідачу кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом 1 565 500,00 грн.з кінцевим терміном повернення кредиту 04.08.10р.

В подальшому, між сторонами було укладено додаткові договори №1 від 09.07.07 р., №2 від 26.01.09 р., №3 від 24.01.11 до кредитного договору

Відсоткова ставка за користування кредитом, обумовлена сторонами в п. А.6 Договору, становить 25,3 % на рік.

Пунктом. А. 7 кредитного договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань щодо погашення кредиту, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 53,00%.

Згідно відображеного в п. А.З кредитного договору графіку, кредит повинен погашатися позичальником протягом 25.11.09 р.04.12.13р.

Сторонами погоджено, що датою сплати процентів є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору. При несплаті процентів у вказаний строк, вони вважаються простроченими.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов"язання виникають з підстав , передбачених ст.11 цього кодексу , зокрема , із договорів .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковий для виконання сторонами.

Приписами ст.9 Цивільного кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов договору банк перерахував кредитні кошти на рахунок позичальника, що підтверджується платіжними дорученнями №12 від 12.08.05р. та №386 від 17.07.07р. Копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи.

Відповідач, в порушення умов договору, не повернув отримані кошти у встановлені договором терміни, внаслідок чого станом на 04.01.12р. виникла заборогованість по кредиту в сумі 163681,25 грн., 70351,64 грн - сума прострочених відсотків та 2239,12 грн - сума простроченої винагороди за кредитне обслуговування, що підтверджується розрахунком заборогованості по кредиту, який наявний у матеріалах справи.

27.10.11 року позивач звернувся до відповідача із претензією з вимогою сплати суми заборгованості по кредиту. Суду не подано доказів направлення відповіді на претензію позивачу, доказів сплати відповідачем суми боргу, як і не спростовано належними та допустимими доказами у справі факту наявності заборгованості.

Отже, вимога позивача щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 236272,01грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.1 кредитного договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань: сплати відсотків, термінів повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку за кожен день порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи п.5.1 кредитного договору та зазначені вище норми права, суд приходить до висновку, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 3342,76 грн. - пені (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Суд дослідивши подані позивачем докази, а саме:

- копія кредитного договору із наступними змінами та доповненнями;- розрахунок заборгованості за кредитним договором;- копія листа-претензії від 27.10.11р.;- копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення;- копії платіжних доручень, визнав їх належними доказами в розумінні статтей ГПК України. На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зі змісту приписів вищевказаної статті вбачається, що обов'язок подання доказів покладається на сторони та інших учасників судового процесу. Відповідач не скористався наданим статтею 22 ГПК України правом, зокрема брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу. Відповідачем не подано суду доказів сплати відповідачем суми боргу, як і не спростовано належними та допустимими доказами у справі факту наявності заборгованості.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, який підлягає задоволенню.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 82 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити

Стягнути з приватного підприємства "Торговий дім "Лідер" (78300, Івано-Франківська область, Снятинський район, м.Снятин, вул.Грушевського,19, код ЄДРПОУ 32879055) в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 Адреса для листування: 76000, м. Івано-Франківськ, вул Галицька, 22,код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29098829000000 (для погашення заборгованості),рах. № 64993919400001 (для відшкодування судових витрат), МФО № 305299) 239 614,77 грн заборгованості по кредитному договорі та 4792,30 грн судового збору.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Фрич М. М.

Повне рішення складено 07.03.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Костів Я. Р. 07.03.12