Рішення № 21830170, 06.03.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" березня 2012 р.Справа № 11/5007/135/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Маріщенко Л.О.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 ( доручення від 25.01.12р.)

від відповідача ОСОБА_2 ( довіреність від 13.02.12р.)

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МП "Біопродукт" (м. Київ)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське" (с.Слобідка, Коростишівський район, Житомирська область)

про стягнення 105000,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача най його користь 105000 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 19.03.11р.

Представник позивача позов підтримав з підстав. викладених в позовній заяві.

Представник відповідача надав суду відзив на позов , в якому зазначив, що до позовної заяви позивачем надано документ з назвою "акт звірки розрахунків від 14.12.2011 року", в якому говориться про розрахунки за електропостачання, жодного відношення до СТОВ «Андріївське» вказаний документ не має, тому не є доказом вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Також звертаю увагу, що відповідно до договору від 19.03.2011 року товар мав поставлятися на склад покупця за адресою: смт. Рокитне, Київської області, вул. Поповича,41-а ( адреса за якою зареєстроване СТОВ «Співдружність»). Зобов'язань щодо продажу кукурудзи позивачу СТОВ «Андріївське» не брало. Та якщо й припустити, то відповідно до п.8.1 договору він діє до повного його виконання, проте на даний час відповідач не має змоги поставити зерно, оскільки 95% ( більше ніж 4400 т.) врожаю зібрано та вивезено СТОВ «Співдружність» за адресою: смт. Рокитне, Київської області, вул. Поповича,41-а. З метою припинення незаконних дій керівництва СТОВ «Співдружність» відповідач звертався на адресу правоохоронних органів ( копії документів надаються).

Крім того, 120 т зерна, що зберігалося СТОВ «Андріївське» знищено внаслідок пожежі.

Вказані обставини не залежали від волі відповідача і є форс-мажорними.

У зв'язку з викладеним, відповідач зможе продати зернові після усунення вищевказаних обставин.

Також позивач посилається на ч. З ст.195 ГПК України, як на підставу своїх вимог щодо відмови від прийняття виконання зобов'язання, проте вказаної норми та статті в Господарському процесуальному кодексі України не існує. Позовні вимоги не ґрунтуються ні на умовах договору, ні на нормах, на які посилається позивач.

Вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 105000 грн. є безпідставними.

Також відповідач зазначає, що відповідно до статуту СТОВ «Андріївське» - всі правочини, що укладаються на суму більшу ніж 50 тис. грн. підлягають додатковому погодженню рішенням загальних зборів засновників. Проте з документів наданих суду позивачем вбачається, що колишній директор ОСОБА_3 діяв всупереч вимог статуту, з перевищенням повноважень та без відома засновників товариства СТОВ «Андріївське», уклавши договір на суму 105 000 грн.

За клопотанням сторони спір розглянутий у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.11р. між сторонами був укладений договір, згідно якого покупець ( позивач) зобов'язується оплатити та прийняти , а продавець ( відповідач) передати у власність кукурудзу фуражну в кількості 70 тонн.

Ціна однієї тонни товару в заліковій вазі ( залікова вага визначається згідно діючих нормативних документів стосовно кукурудзи фуражної) становить 1250 грн., ПДВ - 250 грн. разом з ПДВ становить 1500 грн. ( п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2. договору сума договору становить 105000 грн.

Товар поставляється автотранспортом за рахунок продавця на склад покупця за адресою смт. Рокитне Київської області, вул. Поповича, 41-А з 01.10. по 01.11. 2011р. (п. 3.1 договору).

Покупець проводить оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця після підписання даного договору протягом трьох днів. Оплата за товар вважається здійсненою в момент надходження коштів на банківський рахунок продавця.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату за товар в сумі 105000 грн. , що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 21.03.11р.

Однак відповідач в установлений договором строк товар позивачу не поставив.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати , зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями ч. 1 ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими зобов'язаннями визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання.

Згідно зі ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавств.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови , які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дані норми кореспондуються з нормами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Укладеним між сторонами договором встановлений строк поставки товару з 01 жовтня по 01 листопада 2011р.

Однак, відповідач свої зобов'язання не виконав, товар не поставив.

За приписом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Правові наслідки порушення зобовязання передбачені ст. 611 Цивільного кодексу України, зокрема:

1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобовязання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності з п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як вбачається, зокрема, зі ст. 224 ГК України збитками є витрати, зроблені управленою стороною, у даному випадку це 105000 грн., які були перераховані відповідачу в якості попередньої оплати.

02.11.11р. позивачем був направлений відповідачу лист, в якому зазначено, що у зв'язку з тим, що відповідач не поставив товар, позивач просить повернути до 10 листопада 2011р. перераховану попередню оплату в сумі 105000 грн.

У своїй відповіді, на вимогу позивача, відповідач вказав, що через відсутність на даний час коштів повернути отримані кошти не може.

Крім того, відповідач просить відстрочити його зобов'язання по поставці кукурудзи до 22 листопада 2011р. у зв'язку з тим, що через погодні умови збирання кукурудзи планує почати 22 листопада 2011р.

Відповідач не спростував доводів позивача та не підтвердив виконання укладеного договору належним чином.

14 грудня 2011 р. сторони підписали акт звірки розрахунків по договору від 19.03.2011 р.,з якого вбачається, що відповідач борг в сумі 105000,00 грн. визнав.

Договір від 19.03.2011 р. є дійсним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом відхиляються як безпідставні доводи відповідача про відсутність факту укладанні договору з позивачем та укладання його колишнім директором з перевищенням повноважень.

Відповідач доказів повернення позивачу коштів суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим, заявленим відповідно до чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське" ( 12512, Житомирська область, Коростишівський район, с. Слобідка, вул. Леніна, 1, код 32694462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МП "Біопродукт" ( 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 21/13, код 35289175) - 105000 грн. боргу, 2100 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяМаріщенко Л.О.

Дата підписання 12.03.2012 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам ( рек. з повід.)