Рішення № 21830008, 05.03.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 березня 2012 р. Справа 3/1/2012/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії", код ЄДРПОУ 32362063 (м. Ялта, АР Крим)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд", код ЄДРПОУ 34272574 (м. Вінниця)

про стягнення 49046,65 грн.

Головуючий суддя Колбасов Ф.Ф.

Cекретар судового засідання Здорик Я.С.

Представники сторін:

позивача : ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 01.07.2011р.

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" про стягнення грошової суму у розмірі 49046,65 грн.

06.01.2012 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 3/1/2012/5003.

Ухвалою суду від 21.02.2012р. розгляд справи відкладено на 05.03.2012р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 05.03.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання 05.03.2012р. не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів не надав, причини неявки суду не повідомив. Ухвалу суду від 21.02.2012р. було надіслано відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою вказаною в позовній заяві (вул. Іванова, 11, м. Вінниця, 21034) так і за адресою зазначеною у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13106846 від 21.02.2012р. (вул. Лебединського, 34, к. 23, м. Вінниця, 21000). Однак конверти, з зазначеною ухвалою, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: "За зазначеною адресою не проживає (вибув)".

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали суду від 21.02.2012р., яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа відповідачу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

22.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" (за договором - дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір № 55/11, відповідно до п. 1.1. якого постачальник передає у власність дистриб'ютора, а дистриб'ютор купує і приймає на себе зобов'язання з маркетингу, реклами і продажу від свого імені продукції, виготовленої постачальником (надалі - "товар") на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, вартість і асортимент поставленого товару погоджуються сторонами в Додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

В розділі 4 договору сторони погодили порядок поставки товару.

Згідно п. 5.1. договору найменування товару, що поставляється і його кількість визначається виходячи з отриманої заявки і вказується в накладних на видачу товару дистриб'ютору. Ціна товару вказується в накладних і включає в себе вартість самого товару і вартість його упаковки.

Відповідно до п. 5.4. договору дистриб'ютор здійснює оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

25.08.2011р. та 16.09.2011р., на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 58908,0 грн., що стверджується товарно-транспортними накладними № РН-0001069 від 25.08.2011р. на суму 16533,0 грн., № РН-0001208 від 16.09.2011р. на суму 5055,0 грн., № РН-0001209 від 16.09.2011р. на суму 20220,0 грн., № РН-0001210 від 16.09.2011р. на суму 17100,0 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 31414,00 грн., що підтверджується виписками банку № БВ-0000620 від 01.11.11р., № БВ-0000621 від 02.11.11р., № БВ-0000627 від 08.11.11р., № БВ-0000629 від 10.11.11р., № БВ-0000630 від 11.11.11р., № БВ-0000635 від 15.11.11р., № БВ-0000639 від 16.11.11р., № БВ-0000641 від 17.11.11р.

За твердженням позивача 86 грн. з загальної суми 5000 грн., які були сплачені відповідачем 01.11.11р. (виписка банку № БВ-0000620 від 01.11.11р.) були зараховані в рахунок проплати попередніх поставок товару згідно договору № 55/11 від 22.08.2011р.

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 27494,00 грн. (58928,0 грн. - 31414,0 грн.).

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів проведення з позивачем розрахунків за отриманий товар у сумі 27494,0 грн., а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 27494,0 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 935,83 грн. - пені за порушення строків оплати товару за період з 16.10.2011р. по 30.11.2011р. та 9598,20 грн. - штрафу.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.3.1. договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати вартості отриманого товару, дистриб'ютор сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення зобов'язання, від вартості не сплачено оплаченого товару за кожний день прострочення.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків оплати товару є обґрунтованими та правомірними.

Одночасно судом проведено перевірку правильності нарахування пені, внаслідок чого встановлено, що позивачем допущено помилки під час проведення підрахунків, які полягають у тому, що останнім невірно визначено період прострочення виконання зобов'язання та суми заборгованості.

Відповідно до п. 5.4. договору дистриб'ютор здійснює оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Враховуючи викладене, відповідач повинен був оплатити вартість поставленого йому 25.08.2011р. товару по накладній № РН-0001069 від 25.08.2011р. на суму 16533,0 грн. до 26.09.2011р. включно (оскільки 24.09.2011р. - вихідний день). Таким чином у відповідача виникло прострочення платежу з 27.09.2011р.)

Поставлений 16.09.2011р. товар по накладним № РН-0001208 від 16.09.2011р., № РН-0001209 від 16.09.2011р., № РН-0001210 від 16.09.2011р. на загальну суму 42375,0 грн., відповідач повинен був оплатити до 17.10.2011р. включно (оскільки 16.10.2011р. - вихідний день). Таким чином відповідач вважається таким, що прострочив оплату поставленого товару згідно зазначених накладних з 18.10.2011р.

Позивачем нараховано пеню за період з 16.10.2011р. по 30.11.2011р., таким чином судом проведено перерахунок за вказаний період з урахуванням часткових проплат згідно нижче наведеного розрахунку.

За прострочення оплати товару в розмірі 16533,0 грн. за період з 16.10.2011р. по 17.10.2011р. сума пені складає 14,06 грн.

За прострочення оплати товару в розмірі 58908,0 грн. (16533 + 42375) за період з 18.10.2011р. по 31.10.2011р. сума пені складає 350,22 грн.

За прострочення оплати товару в розмірі 53994,0 грн. (58908 - 4914) за 1 день - 01.11.2011р. сума пені складає 22,93 грн.

За прострочення оплати товару в розмірі 46994,0 грн. (53994 - 7000) за період з 02.11.2011р. по 07.11.2011р. сума пені складає 119,74 грн.

За прострочення оплати товару в розмірі 41994,0 грн. (46994 - 5000) за період з 08.11.2011р. по 09.11.2011р. сума пені складає 35,67 грн.

За прострочення оплати товару в розмірі 39894,0 грн. (41994 - 2100) за 1 день - 10.11.2011р. сума пені складає 16,94 грн.

За прострочення оплати товару в розмірі 36994,0 грн. (39894 - 2900) за період з 11.11.2011р. по 14.11.2011р. сума пені складає 62,84 грн.

За прострочення оплати товару в розмірі 31994,0 грн. (36994 - 5000) за 1 день - 15.11.2011р. сума пені складає 13,59 грн.

За прострочення оплати товару в розмірі 29994,0 грн. (31994 - 2000) за 1 день - 16.11.2011р. сума пені складає 12,74 грн.

За прострочення оплати товару в розмірі 27494,0 грн. (29994 - 2500) за період з 17.11.2011р. по 30.11.2011р. сума пені складає 163,46 грн.

Сума пені складає 812,19 грн., позивачем заявлено до стягнення 935,83 грн. пені. З урахуванням наведеного, в стягненні 123,64 грн. пені слід відмовити.

Судом проведено перевірку правильності нарахування штрафу, внаслідок чого встановлено, що позивачем допущено помилку під час проведення підрахунків, яка полягає у тому, що штраф необхідно було нараховувати окремо по простроченню кожної партії поставленого товару, оскільки він поставлявся в різні дні, а саме 25.08.2011р. та 16.09.2011р.

Відповідно до п. 6.4. договору сторони визначили, що за ухилення від оплати вартості поставленого товару протягом 30 днів після закінчення строку відстрочення платежу дистриб"ютор оплачує постачальнику штраф в розмірі 30% від вартості поставленого товару.

Враховуючи те, що відповідач прострочив оплату товару отриманого по накладній №РН-0001069 від 25.08.2011р. на суму 16533,0 грн. з 27.09.2011р., відповідно до п. 6.4. договору, у останнього виникло прострочення платежу на 30 днів з 27.10.2011р.

Оплату поставленого 16.09.2011р. товару по накладним № РН-0001208 від 16.09.2011р., № РН-0001209 від 16.09.2011р., № РН-0001210 від 16.09.2011р. на загальну суму 42375,0 грн., відповідач прострочив з 18.10.2011р., у останнього виникло прострочення платежу на 30 днів з 17.11.2011р.

Судом проведено перерахунок з урахуванням вказаної помилки згідно нижче наведеного розрахунку.

За порушення строку оплати поставленого товару поставленого 25.08.2011р. більше ніж на 30 днів - після 27.09.2011р. в розмірі 16533,0 грн.(заборгованість станом на 27.10.2011р.) штраф складає 4959,90 грн. (16533* 30 %).

За порушення строку оплати поставленого товару поставленого 16.09.2011р. більше ніж на 30 днів - після 18.10.2011р. в розмірі 27494,0 грн. (розмір заборгованості станом на 17.11.2011р.) штраф складає 8248,2 грн.

Так, за прострочку платежів за отриманий товар 25.08.2011р. та 16.09.2011р. більш як на 30 днів, з відповідача слід було стягнути 13208,10 грн. штрафу. Однак позивачем заявлено до стягнення 9598,20 грн. штрафу, який і підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11018,62 грн. - 0,5 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочки за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 2.15. договору передбачено, що у випадку прострочення платежу за поставлений товар відповідно до п. 5.4. договору, дистриб'ютор оплачує постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0,5 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

При цьому, проценти, передбачені пунктом 2.15. договору за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 6.3.1 договору поставки сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої дистриб'ютором суми за кожний день прострочення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, суду не надано доказів того, що відповідач користувався зазначеними грошовими коштами, оскільки укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є дитриб"юторським.

Враховуючи викладене, в стягненні 11018,62 грн. - 0,5 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Всупереч наведеним вище нормам та вимоги ухвали, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

05.03.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись 4-5, 32, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд", код ЄДРПОУ 34272574 (вул. Лебединського, 34, к. 23, м. Вінниця, 21000)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії", код ЄДРПОУ 32362063 (вул. Жовтнева, 8, кв. 32, м. Ялта, АР Крим, 98612) 27494,0 грн. - основного боргу, 812,19 грн. - пені, 9598,20 грн. - штрафу, 1090,84 грн. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

6. Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 березня 2012 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Жовтнева, 8, кв. 32, м. Ялта, АР Крим, 98612)

3, 4 - відповідачу (вул. Іванова, 11, м. Вінниця, 21034), ( вул. Лебединського, 34, к. 23, м. Вінниця, 21000)