Рішення № 21829913, 05.03.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 березня 2012 р. Справа № 2/1/2012/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Садін плюс" юридична адреса: 62414, Харківська область, м.Люботин, вул.Мельнична, 32; поштова адреса: 61052, м.Харків, вул.Червоножовтнева, 7

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК- Інтертрейд" 21034, м.Вінниця, вул.А.Іванова, буд.11

про стягнення 78 439,51 грн. заборгованості за поставлений товар

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники сторін не з''явились

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Садін плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК- Інтертрейд" про стягнення 78 439,51 грн. заборгованості за поставлений товар., з яких : 66 023,48 грн. - основного боргу, 8 715,10 грн. процентів за користування чужими коштами та 3 700,93 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04 січня 2012 року порушено провадження у справі № 2/1/2012/5003 та призначено засідання на 23.01.2012 року.

23.01.12 р. в зв''язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено до 05.03.12 р.

В судове засідання представники сторін не з''явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції господарського суду Вінницької області.

Суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Також, як встановлено судом, до початку судового засідання через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання (вх.№ 08-46/2413/12 від 02.03.12 р.) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов судом встановлено наступне.

Відповідно до Договору поставки № 1124/01 від 24.11.2010 року (далі по тексту- Договір) Товариство з обмеженою відповідальністю «Садін плюс» (далі по тексту- Позивач), згідно видаткової накладної № ХА 0726002 від 26.07.2011 р. поставив Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «КСК- Інтертрейд», а Відповідач отримав товар на загальну суму 153 669,00 грн.

Ціна, кількість і розгорнутий асортимент товару вказується в накладних, які являються невід''ємною частиною Договору (п.2.1. Договору)

Відповідно до пункту 5.1. Договору Відповідач зобов'язаний здійснювати оплату товару на 21-й календарний день з дати отримання партії товару. Термін оплати зазначеного товару - 16.08.2011 р. (26.07.2011 р. + 21 календарний день).

Відповідач оплатив товар, поставлений йому Позивачем, частково в розмірі 87 430,00 грн. Частина товару на загальну суму 215,52 грн. була повернута в зв''язку з збоєм під час транспортування.

Станом на день звернення з позовом до суду борг відповідача перед позивачем становить 66 023,48 грн., який в добровільному порядку не повертає, що і змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Крім основного боргу, позивачеми заявлено до стягнення 8 715,10 грн. процентів за користування чужими коштами та 3 700,93 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 1124/01 від 24.11.2010 року є договором поставки .

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи накладна № ХА 0726002 від 26.07.2011 р.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 66 023,48 грн. за договором поставки від 24.11.2010 року № 1124/01.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 66 023,48 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за договором від 24.11.2010 року 8 715,10 грн. процентів за користування чужими коштами та 3 700,93 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони при укладенні договору поставки від 24.11.2012 р., а саме в пункті 7.1., визначили, що у разі порушення Покупцем умов оплати товару, передбачених пунктом 5.1. Договору, він повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення виконання зобов''язань за весь період існування заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони погодили та обумовили, що у разі, якщо покупець допускає прострочення по оплаті товару більше 10 - ти днів, до відносин, що витікають з цього договору застосовуються положення ст. 694 ЦК України. При цьому Продавець має право вимагати від Покупця сплати процентів за користування чужими коштами у розмірі 0,1 % від простроченої суми, нарахованих за кожен день прострочки від дня, коли товар повинен повинен був бути оплаченими до дня його фактичної оплати (п. 9.3. Договору).

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та процентів за користування чужими коштами є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені та процентів за користування чужими коштами, здійсненого судом за допомогою бази даних "Законодавство", судом не виявлено помилок в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Частинами 1, 2 ст. 96 ЦК України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 04.01.12 р. та від 23.01.12 р. відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені та процентів за користування чужими грошовими коштами, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК- Інтертрейд" (21034, м.Вінниця, вул.А.Іванова, буд.11, код ЄДРПОУ 34272574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Садін Плюс" (62414, Харківська область, м.Люботин, вул.Мельнична, 32, код ЄДРПОУ 35288465) 66 023,48 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 700,93 грн. пені, 8 715,10 грн. - процентів за користування чужими коштами та 1 568,80 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі (на дві адреси) рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 березня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу юридична адреса: 62414, Харківська область, м.Люботин, вул.Мельнична, 32; поштова адреса: 61052, м.Харків, вул.Червоножовтнева, 7

4,5 - відповідачу 21034, м.Вінниця, вул.А.Іванова, буд.11; м.Чернівці, пров.Індустріальний, 5-А