Рішення № 21829912, 05.03.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 березня 2012 р.

Справа 2/7/2012/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 22811, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Обідне

про стягнення 18 468,96 грн. за договором про надання послуг

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1 - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення 18 468,96 грн. заборгованості за договором про надання послуг, з яких : 18 000,00 грн. основного боргу, 211,56 грн. - 3 % річних та 257,40 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.01.12 р. порушено провадження у справі № 2/7/2012/5003 та призначено засідання на 05.03.12 р.

В судове засідання з''явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовільнити.

Відповідач в судове засідання не з''явився, вимог ухвали суду від 23.01.12 р. щодо надання додаткових доказів по справі не виконав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 762 від 06.02.12 р.

За вказаних обставин, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації його права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов судом встановлено наступне.

25 липня 2011 року між ТОВ "ДПЗКУ- МТС" (далі по тексту - "Позивач") та СТОВ "Прогрес" (далі по тексту - "Відповідач") був укладений Договір про надання послуг №25\07\2011 (далі по тексту - "Договір"), згідно з п. 1.1. якого Виконавець (Позивач) зобов'язується надати послуги з збирання сільськогосподарських культур (ячмінь, пшениця) комбайнами Виконавця на сільськогосподарських полях Замовника (Відповідача) територією України, а Замовник (Відповідач) зобов'язується прийняти виконані послуги та оплатити вартість послуг Виконавця (Позивача), відповідно до умов Договору.

Відповідно до положень Договору Позивач якісно та вчасно надав послуги по збиранню сільськогосподарських культур на площі 60 га., на загальну суму 18 000,00грн., що підтверджується актом приймання Замовником наданих послуг від Виконавця від 29.07.2011 року.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату Послуг Виконавця на підставі рахунків Виконавця у відповідності з умовами даного Договору.

Вартість послуг по збиранню сільськогосподарських культур (пшениця) Виконавцем складає 250 грн. за один зібраний гектар, крім того ПДВ становить 50,00 грн.; вартість по Договору за один зібраний гектар разом з ПДВ складає 300,00 грн. (п.4.1. Договору від 25.07.11 р.)

Загальна вартість по Договору складає 15 000,00 грн., крім того ПДВ становить 3 000,00 грн.; загальна вартість по Договору разом з ПДВ 18 000,00 грн. Форма оплати - безготівковий розрахунок на р/р Виконавця (п.4.3. Договору).

Згідно пункту 4.4 Договору оплата послуг здійснюється Замовником на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту приймання Замовником наданих послуг від Виконавця.

Акт №1ПС приймання Замовником наданих послуг від Виконавця на суму 18 000.00 грн. було підписано 29.07.2011 року. Таким чином, Відповідач мав сплатити суму боргу до 1 серпня 2011 року (включно).

Всупереч умов укладеного Договору Відповідачем послуги по збиранню сільськогосподарських культур оплочені не були, в результаті чого за останнім перед Позивачем утворилась заборгованість у розмірі 18 000,00 грн.

19 вересня 2011 року на адресу Відповідача Позивачем було направлено претензію №11\19\09\2011 (вихідний №130-64-11/11 від 19.09.2011 року) з вимогою сплатити суму боргу за Договором, але відповіді на зазначену претензію отримано не було та борг не сплачено.

Несплата відповідачем виниклої заборгованості в добровільному порядку змусила позивача звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 211,56 грн.- 3% річних та 257,40 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання за період з 02.08.2011 р. по 22.12.2011 р.

З урахуванням встановленого суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту- "ЦК України") цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповіднодо до припису ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, беручи до уваги зміст укладеного договору між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства регулюються главою 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Свої зобов"язання згідно укладених домовленостей позивач виконав належним чином, що підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 1 ПС від 29.07.11 р., який знаходяться в матеріалах справи.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, позивачем заявлено відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість, яка залишилась без належного реагування.

В порушення норм закону відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за надані послуги навіть після отримання претензії № 11/19/09/2011 від 19.09.2011 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 18 000,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після прийняття послуг у відповідача, як замовника, виникли безумовні зобовязання виконання умов обумовленого договору та оплати виконаних робіт, при цьому чинним законодавством, а саме ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В ст.3 Договору сторони регламентували відповідальність за порушення умов Договору.

Зокрема, згідно п.3.2.1. Договору, відповідно до якого, у випадку несвоєчасної оплати Замовником Послуг Виконавця, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,01 % від вартості неоплачених Послуг за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Перевіркою розрахунку 3 % річних, пені, яка здійснювалась судом за допомогою бази даних "Законодавство", судом не виявлено помилок, в звязку з чим позовні вимоги про стягнення 257,40 грн. пені за період з 02.08.2011 року по 22.12.2011 року та 211,56 грн. - 3% річних за період з 02.08.2011 року по 22.12.2011 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (22811, Вінницька область, Немирівський район, с.Обідне, код ЄДРПОУ 03730963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37702357) 18 000,00 грн. - основного боргу, 211,56 грн. - 3 % річних, 257,40 грн. - пені та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 березня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1

3 - відповідачу 22811, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Обідне