Постанова № 21829513, 06.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р. Справа № 5024/468/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,

суддів:Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 року

У справі№5024/468/2011 Господарського суду Херсонської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація"

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

простягнення 4 338,38 грн. ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 3 543,08 грн., а також інфляційних в розмірі 595,24 грн. та річних у сумі 200,06 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.04.2011 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 543,08 грн. боргу, 595,24 грн. інфляційних, 200,06 грн. річних , 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2011р. вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань, оскільки відповідач не оплатив поставлений позивачем товар.

Скасовуючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції вважав, що ухвалюючи рішення, господарський суд Херсонської області не врахував заперечення відповідача щодо отримання ним товару, вчинення ним особистого підпису на видаткових накладних, а також , що акт звірки взаєморозрахунків не може бути належним доказом, оскільки в ньому є посилання на укладений договір, тоді як сам позивач стверджував, що поставка товару здійснювалась без укладання договору, лише на підставі видаткових накладних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, або додатково перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між сторонами у даній справі з 2007 року існували господарські правовідносини.

Відповідач отримував від позивача товар як за укладеними договорами, так і шляхом передачі товару без договору на підставі видаткових накладних. Передача товару по спірним видатковим накладним, а саме: №197-35726 від 01.04.2008 р. на суму 87,22 грн., №197-44273 від 17.04.2008 р. на суму 288,48 грн., №197-46162 від 22.04.2008 р. на суму 181,69 грн., №197-47419 від 24.04.2008 р. на суму 2985,86 грн. здійснювалась без укладення договору; вимога про виконання грошового зобов'язання від 27.03.2009 р. №319 направлялась відповідачу 31.03.2009 р.; претензія від 24.04.2009 р. за №446 про сплату боргу в сумі 3543,08 грн. направлена останньому 27.04.2009 р.; наявність вказаної суми боргу підтверджена актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2008 р. по 30.09.2008 р.

Відповідач заперечував проти вчинення ним особисто на спірних видаткових накладних підпису в отриманні товару, а також зазначив про те, що вказаний в цих накладних товар ним не отримувався та він нікого не уповноважував на його отримання.

З метою встановлення ідентичності підпису відповідача апеляційним господарським судом була призначена почеркознавча експертиза, на проведенні якої наполягав позивач, однак останній ухилився від її проведення не оплативши її вартість.

Оскільки з вини саме позивача не була здійснена почеркознавча експертиза, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказані видаткові накладні не можуть бути належними доказами, у розумінні статей 33, 34 ГПК України, щодо отримання відповідачем товару на суму 3 543,08 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком апеляційного суду та вважає його правомірним.

Що стосується акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2008р. по 30.09.2008р., на який посилається позивач в підтвердження заборгованості відповідача у розмірі 3 543,08 грн., колегія дійшла висновку проте, що апеляційний суд обґрунтовано не прийняв вказаний акт до уваги, оскільки в акті здійснено посилання на договір №Б0001, а за твердженням самого позивача між сторонами договір взагалі не укладався. Посилання на видаткові накладні №197-35726 від 01.04.2008 р. на суму 87,22 грн., №197-44273 від 17.04.2008 р. на суму 288,48 грн., №197-46162 від 22.04.2008 р. на суму 181,69 грн., №197-47419 від 24.04.2008р. на суму 2985,86 грн. в акті взаєморозрахунків відсутнє, тому вказаний акт не може бути належним доказом заборгованості відповідача.

Отже, з наведеного вбачається правомірність висновку апеляційного суду про те, що позивач не довів суду факт передачі відповідачу товару за спірними видатковими накладними та наявність у нього заборгованості, тому не має підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для задоволення позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції, а тому не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них.

Оскільки постанова Одеського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2011 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2011 року по справі № 5024/468/2011 без змін.

ГоловуючийМ. Малетич

Судді:К. Круглікова

О. Мамонтова