Рішення № 21828668, 01.03.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-250

2012 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі : головуючого судді: Лазаренко В.В.

при секретарі: Подобєді О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг», про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг»про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

02.06.2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача в якому просить поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши позивачу: квартиру АДРЕСА_1, вартістю - 1 504 800 грн., автомобіль «Land Rover»держномер НОМЕР_8 вартістю - 487 812 грн., автомобіль «Daihatsu»держномер НОМЕР_7, вартістю - 126 250 грн., телевізор «Philips»вартістю - 4 500 грн., телевізор «Samsung»вартістю - 7 000 грн., меблі дитячої кімнати вартістю - 2 000 грн., гарнітур спальня вартістю - 1 500 грн., м'який куточок вартістю - 1 200 грн., вітальню вартістю - 1 700 грн., гроші в сумі - 800 000 грн., ТОВ «Північ», ? частку ТОВ «Бренд», ? частку ТОВ «Айтек», ? частку ТОВ «Талісман», компенсацію за один гараж в ГСК «Уманський»вартістю - 79 000 грн.; а також виділити відповідачу: квартиру по АДРЕСА_2 вартістю - 2 600 000 грн., телевізор «Daewoo»вартістю - 15 000 грн. морозильну камеру вартістю - 4 000 грн. відеокамеру «Panasonsk»вартістю - 3 000 грн., автомобіль «ЗІЛ 130»держномер 101-19 KB вартістю - 20 000 грн., будинок під сауну вартістю - 198 000 грн., ? частку ТОВ «Бренд», ? частку ТОВ «Айтек», ? частку ТОВ «Талісман», один гараж в ГСК «Уманський»вартістю - 79 000 грн.

03.06.2011 року позивач подала суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої зменшує обсяг майна, яке просить поділити між подружжям, і просить поділити між подружжям та виділити позивачу наступне майно: автомобіль «Land Rover»держномер НОМЕР_8 автомобіль «ЗІЛ 130»держномер 101-19 KB, ? частку ПП «Айтек», ? частку ПП «Бренд», ? частку ПП «Талісман», стягнути з ОСОБА_2 на їх користь 800000 гривень; виділити відповідачу ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_1, гараж в ГСК «Уманський», садовий будиночок, ? частку ПП «Айтек», ? частку ПП «Бренд», ?? частку ПП «Талісман».

27.12.2011 року позивач подала суду заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої просила суд поділити майно, набуте подружжям ОСОБА_2 за час шлюбу, визнавши за позивачем право власності на: автомобіль марки «Land Rover Discovery»(державний номер НОМЕР_8 номер кузова НОМЕР_2); автомобіль марки «ЗИЛ 431412»(державний номер НОМЕР_9,), ? частину приватного підприємства «Айтек»(ідентифікаційний код 25642722); АДРЕСА_1; ? частину приватного підприємства «Бренд»(ідентифікаційний код 31984595); ? частку статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Талісман»(ідентифікаційний код 32209799); стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки 800 000 (вісімсот тисяч) гривень. Виділити відповідачу ОСОБА_2: гаражі в ГСК «Уманський»; садовий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,05 га; що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 в садовому товаристві «Шовковик»під №ДВА; ? частину приватного підприємства «Айтек»(ідентифікаційний код 25642722); ? частину приватного підприємства «Бренд»(ідентифікаційний код 31984595); ? частку (50 відсотків) статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Талісман»(ідентифікаційний код 32209799). Визнати за позивачем право власності на частину (50 відсотків) отримуваних доходів приватним підприємством „Айтек" (ідентифікаційний код 25642722) з 15 липня 2005 року та стягнути ? частину (50 відсотків) отримуваних доходів приватним підприємством „Айтек" з 15 липня 2005 року з ОСОБА_2; визнати за позивачем право власності на частину (50 відсотків) отримуваних доходів приватним підприємством „Бренд" (ідентифікаційний код 31984595) з 15 липня 2005 року та стягнути ? частину (50 відсотків) отримуваних доходів приватним підприємством „Бренд" з 15 липня 2005 року з ОСОБА_2; визнати за позивачкою право власності на ? частину (50 відсотків) отримуваних доходів товариством з обмеженою відповідальністю „Талісман" (ідентифікаційний код 32209799) з 15 липня 2005 року та стягнути ? частину (50 відсотків) отримуваних доходів товариством з обмеженою відповідальністю „Талісман" з 15 липня 2005 року з ОСОБА_2; визнати за позивачкою право власності на ? частину (50 відсотків) отримуваних доходів товариством з обмеженою відповідальністю „Північ" (ідентифікаційний код 30212291) з 15 липня 2005 року та стягнути ? частину (50 відсотків) отримуваних доходів товариством з обмеженою відповідальністю „Північ" з 15 липня 2005 року з ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка посилається на те, що сторони 15.07.2005 року зареєстрували шлюб. За час проживання у шлюбі подружжям у шлюбі було придбано зазначено вище майно.

У 2010 році сторони розірвали шлюб. Між тим, між сторонами не було досягнуто домовленості про поділ спільного майна подружжя. Вирішити це питання в позасудовому порядку сторони не можуть, тому позивачка просить суд поділити спільне майно подружжя в судовому порядку.

06.12.2011 року у судовому засіданні протокольно ухвалою суду до спільного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в якій відповідач просив визнати автомобіль «Land Rover Discoveri», державний номер НОМЕР_8 номер кузова НОМЕР_2, спільно набутим майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати право власності на автомобіль «Land Rover Discoveri», державний номер НОМЕР_8 номер кузова НОМЕР_2, по 1/2 частині за ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати автомобіль «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 спільно набутим майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 9 000,00 доларів США, що еквівалентно 71 820,00 гривень, і складає 1/2 частину вартості (ринкової) зазначеного автомобіля «Daihatsu Terios»; визнати АДРЕСА_1 спільно набутим майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати право власності на АДРЕСА_1 по 1/2 частині за ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати спільно набутий борг сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі 210 000,00 доларів США, що в еквіваленті станом на 06.12.2011р. згідно офіційного курсу НБУ складає 1 675 800,00 гривень та покласти обов'язок по поверненню зазначеного боргу на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях; визнати спільно набутий борг сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі 200 000,00 гривень та покласти обов'язок по поверненню зазначеного боргу на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях.

Обгрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви, відповідач посилається на те, що за час шлюбу подружжям придбано не тільки зазначене вище майно, але, й борги, тому відповідача просить розділити майно та борги подружжя, виходячи з рівності часток сторін у спільній власності.

В судовому засіданні позивачка та її представники підтримали позовні вимоги первісного позову повністю і просили їх задовольнити. Вимоги зустрічного позову не визнали і просили відмовити в його задоволенні.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги первісного позову не визнали і просили відмовити в його задоволенні. Підтримали вимоги зустрічної позовної заяви і просили її задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Суд, заслухавши позивачку, представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 липня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10 Том № 1)

10 червня 2010 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва шлюб між сторонами було розірвано.

Судом встановлено, що за час шлюбу сторонами було придбано наступне майно: АДРЕСА_1; автомобіль «Land Rover Discoveri», державний номер НОМЕР_5, який було оформлено на позивачку, автомобіль «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_3.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 24.11.2006 року ОСОБА_2 придбав АДРЕСА_1. Продаж квартири проводиться за 1131111,00 гривень (а.с.174 Том №1).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 від 08.05.2009 року, автомобіль «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_3, зареєстрований за ОСОБА_1.

Згідно договору № 75-17/04/07 купівлі-продажу транспортного засобу від 17 квітня 2007 року ОСОБА_1 придбала автомобіль «Land Rover Discoveri», державний номер НОМЕР_5, за ціною 484494,00 гривень, що в еквіваленті складає 70803 ЄВРО (а.с.а.с. 14-16).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороби тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно статті 71 СК України майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених цивільним Кодексом.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п. 25 Постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»у разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій,а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визначає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи обставини зазначені вище, суд дійшов до висновку про те, що майно, придбане сторонами під час шлюбу АДРЕСА_1 та автомобіль «Land Rover Discoveri», державний номер НОМЕР_5, має бути поділене між сторонами, виходячи з рівності їх часток у спільній сумісній власності і визнати за кожним із сторін право власності на ? частину спірних квартири та автомобіля.

Судом, також, встановлено, що автомобіль «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_3, який є спільним майном подружжя і предметом спору в суді, рішення щодо якого ще не винесено, під час розгляду справи в суді був відчужений позивачкою ОСОБА_1, без згоди відповідача ОСОБА_2, громадянці ОСОБА_4, що підтверджується повідомленням АІПС УДАІ м. Києва (а.с.1 Том №2).

Позивач ці обставини визнала і не спростувала. Проте не повідомила суд відповідно до якої угоди вона здійснила відчуження спірного автомобіля і за яку ціну.

Частиною 3 статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Частинами 1, 2, 4 статті 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, якій підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально засвідчена.

Відповідно до п. 30 Постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді, без згоди відповідача ОСОБА_2, здійснила відчуження автомобіля «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_3, який був придбаний подружжям під час шлюбу і є предметом спору в суді, суд дійшов до висновку про задоволення вимог відповідача щодо визнання автомобіля «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, майном набутим спільно подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію ? частини вартості автомобіля «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, в розмірі 71820, 00 гривень, виходячи з ринкової вартості вказаного автомобіля на час розгляду справи.

Судом також встановлено, що спірну АДРЕСА_1 сторони придбали за кредитні кошти. На її придбання було взято кредит в ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є третя особа ТОВ «Факторинг Україна», в розмірі 190 000, 00 доларів США (а.с. 200-201, 202-208).

Як вбачається з довідки АТ «ОТП Банк» від 09.07.2010 року станом на 09.07.2010 року ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором № ML-006/1325/2006 від 24.11.2006 в сумі 186805, 29 доларів США (а.с.176).

Крім цього, 16 листопада 2005 року укладено Договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, згідно якого останній передав ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч грн. 00 коп.) гривень 00 копійок (а.с.173)

Відповідно до п. б ч. 2 Договору позики, повернення вказаної суми має бути здійснено не пізніше 16.11.2007 року.

З абзацу 3 п. 5 Договору позики вбачається, що дружина позичальника ОСОБА_1 дає згоду на прийняття в позику зазначеної у цьому Договорі грошової суми , яка отримана в інтересах сім`ї до укладення цього договору на умовах, вказаних в цьому договорі.

Під час розгляду справи позивачка не заперечувала проти того, що гроші були позичені в інтересах сім`ї. Проте, зазначила, що позичену суму подружжя ОСОБА_1 вже повернули позикодавцеві.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на пілставу своїх вимог і заперечень, крім випапдків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Між тим, вказані обставини щодо повернення подружжям позики позикодавцеві не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Згідно ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то грошові кошти, які були одержані за цим договором, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

При поділі майна враховуються також борги подружжя правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Виходячи з обставин зазначених вище, те, що на час розірвання шлюбу борг за кредитним договором становив 186805, 29 доларів США, суд дійшов висновку про те, що вимоги зустрічного позову в частині визнання спільно набутого боргу за кредитним договором сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме, суд вважає за необхідне визнати спільний борг за кредитним договором від 24.11.2006 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_2, в розмірі 186805, 29 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ складає 1490 706,20 гривень, та покласти обов'язок по поверненню зазначеного боргу на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях.

Враховуючи, що вказаний вище договір позики від 16 листопада 2005 року було укладено в період шлюбу сторін, гроші були отримані в борг в інтересах сім'ї, на сьогоднішній день борг не повернуто, суд дійшов висновку про те, що вимоги зустрічної позовної заяви про визнання спільно набутого боргу сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі 200 000,00 гривень та покладення обов'язку по поверненню зазначеного боргу на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях.

Суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо розподілу автомобіля «ЗИЛ 431412», державний номер НОМЕР_6, гаражного боксу № 477 в ГСК «Уманський», садового будинку та земельної ділянки, площею 0,05 га, що знаходиться в с. Гатне, Києво-Святошинського району Київської області, в садовому товаристві «Шовковик».

Відповідно положень статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним до шлюбу.

Отже, майно, яке є особистою власністю одного з подружжя не підлягає поділу.

Як вбачається з договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 12.06.2001 року, садовий будинок та земельну ділянку, площею 0,05 га, що знаходиться в с. Гатне, Києво-Святошинського району Київської області, в садовому товаристві «Шовковик», ОСОБА_2 придбав до шлюбу з позивачкою (а.с.172). За таких обставин, це не є майном придбаним подружжям під час шлюбу і не може бути включено до майна, яке підлягає розподілу між сторонами.

Автомобіль «ЗИЛ 431412», державний номер НОМЕР_6, був придбаний ОСОБА_2 за Біржовою угодою 15 березня 2003 року (а.с. а.с. 96-97), до укладення шлюбу з позивачкою. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу «ЗИЛ 431412», державний номер НОМЕР_6, виданого 20.09.2003 року. Виходячи з цього, автомобіль «ЗИЛ 431412», державний номер НОМЕР_6, є особистою власністю відповідача і не може бути включений до майна, яке підлягає розподілу між сторонами, як майно, набуте подружжям під час шлюбу.

З довідки ГБК «Уманський» від 28.12.2011 року за № 18 вбачається, що ОСОБА_2 є членом ГБК «Уманський»з 11.02.2011 року. За ОСОБА_2 закріплена земельна ділянка під будівництво гаражного боксу АДРЕСА_3 На даний час гаражний бокс №477 не добудований та не введений в експлуатацію. Документи на право власності у встановленому законом порядку не оформлені (а.с.111 Том №1).

За таких обставин, гаражний бокс не може бути предметом поділу, оскільки дана споруда є недобудована, не введена в експлуатацію та не є приватною власністю жодного з подружжя.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог первісного позову щодо розподілу між сторонами в рівних частках ПП «Айтек», ПП «Бренд»та статутного капіталу ТОВ «Талісман», виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПП «Айтек»засновано 23.06.1998 p., ПП «Бренд»засновано 10.05.2002 p., ТОВ «Талісман»засновано 30.09.2002 р., що підтверджується копіями свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.86, 87, 88 Том №2).

Відповідно положень статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним до шлюбу. Майно, яке є особистою власністю одного з подружжя не підлягає поділу.

Крім того, згідно п.п. 28, 29 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 р.№1576-ХІІ "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до положень статей 57, 61 Сімейного кодексу України, статті 52 Цивільного кодексу України, майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Виходячи із змісту частини 2, 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Між тим, як встановлено вище, вказані підприємства були засновані до реєстрації шлюбу сторін. Крім того, після реєстрації шлюбу і до його розірвання сторони спільно розпоряджалися доходами отриманими від ПП „Айтек", ПП «Бренд», ТОВ «Талісман», ТОВ «Північ».

Виходячи з обставин наведених вище, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивачки ОСОБА_1 про розподілу між сторонами в рівних частках ПП «Айтек», ПП «Бренд»та статутного капіталу ТОВ «Талісман», а також про визнання за позивачем право власності на ? частину отримуваних доходів ПП „Айтек", ПП «Бренд», ТОВ «Талісман», ТОВ «Північ»з 15 липня 2005 року та стягнення ? частину отримуваних доходів ПП „Айтек", ПП «Бренд», ТОВ «Талісман», ТОВ «Північ» з 15 липня 2005 року з ОСОБА_2, є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Твердження позивачки про те, що відповідач забрав разом з сейфом грошові кошти подружжя в розмірі 1 600 000 гривень, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому вимоги позивачки про включення до переліку майна, що підлягає розподілу грошової суми в розмірі 1 600 000 гривень, і стягнення з відповідача на користь позивачки ? частини вказаної суми в розмірі 800000 гривень, задоволенню не підлягають.

Враховуючи обставини викладені вище, суд дійшов до висновку про те, що первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню в частинах наведених вище. В задоволенні інших вимог первісного та зустрічного позовів має бути відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 208, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. 52 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 69, 70, 71 СК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поділити спільне майно, набуте подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу.

Виділити ОСОБА_1 із спільного майна подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину АДРЕСА_1, та право власності на ? частину автомобіля «Land Rover Discoveri», державний номер НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_2.

Виділити ОСОБА_2 із спільного майна подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину АДРЕСА_1, та право власності на ? частину автомобіля «Land Rover Discoveri», державний номер НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_2.

Визнати автомобіль «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, майном набутим спільно подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію ? частини вартості автомобіля «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, в розмірі 71820, 00 гривень.

Визнати спільно набутий борг сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі 186805, 29 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ складає 1490 706,20 гривень та покласти обовязок по поверненню зазначеного боргу на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях.

Визнати спільно набутий борг сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі 200000,00 гривень та покласти обовязок по поверненню зазначеного боргу на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: