Постанова № 21823948, 07.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р.справа № 13/84/09-АП Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:          Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 12 травня 2011 року у справі №13/84/09-АП за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка «ЗАЗ»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехніка «ЗАЗ»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2008 року №0000282300/0/8681, від 26.08.2008 р. № 0000282300/1/12967/10/23, якими визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 481718, 00 грн., у тому числі за основним платежем –325239, 00 грн. та штрафні санкції в сумі 156479, 00. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що висновки перевіряючих осіб про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»документально не підтверджуються, акт перевірки не містить у собі посилань на первинні документи, з аналізу яких, ДПІ зроблено вказані висновки.

Постановою господарського суду Запорізької області від 12 травня 2011 позов задоволено частково, а саме: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000282300/0/8681 від 17.06.2008р. та №0000282300/1/12967/10/23 від 26.08.2008 р., винесені ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя в частині нарахування 302127, 16 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій –145368,90 грн. Крім цього, судом стягнуто з ДПІ судові витрати у вигляді витрат на проведення експертизи у розмірі 21705,60грн. Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивована тим, що відповідачем не доведено правомірність визначення податкових зобов’язань у вказаній сумі, а акт перевірки не містить у собі відомостей, які б свідчили про заниження позивачем податкових зобов’язань у сумі 302127,16грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, та які на думку ДПІ, свідчать про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що стало підставою для визначення спірних податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Сантехніка «ЗАЗ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт №1261/23-33431965 від 29.05.2008 року.

В зазначеному акті зроблено висновок про порушення ТОВ «Сантехніка «ЗАЗ»вимог п.3.1 ст.3, п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибуток підприємств»від 28.12.1994 року №334/94ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 324989, 00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на дослідження оборотно-сальдових відомостей підприємства (стор.29 Акту перевірки).

На підставі складеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.06.2008р. №0000282300/0/8681 та №0000282300/1/12967/10/23 від 26.08.2008 р., якими визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток у сумі 481718, 00 грн., у тому числі за основним платежем –325239, 00 грн. та штрафні санкції в сумі 156479, 00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача про визначення податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем не доведено правомірність визначення податкових зобов’язань у вказаній сумі, а акт перевірки не містить у собі відомостей, які б свідчили про заниження позивачем податкових зобов’язань у сумі 302127,16грн.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, який був чинним на час складення Акту перевірки, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства податковий орган зобов’язаний:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не містить у собі посилань на первинні бухгалтерські документи. У ньому відсутній аналіз первинних документів, на підставі яких податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов’язань.

Як вбачається з Акту перевірки, висновків про заниження податкових зобов’язань ДПІ дійшла з огляду на досліджені оборотно-сальдові відомості підприємства. При цьому, позивач вказував на те, що окрім оборотно-сальдових відомостей, перевіряючим особам надавались всі належним чином оформлені документи, що стосувалися предмету перевірки. Натомість, вказані документи не досліджувались ДПІ та не знайшли свого відображення в Акті перевірки.

Акт перевірки не містить у собі відомостей про те, що позивачем не було надано до перевірки інших документів, окрім оборотно-сальдових відомостей. До акту не долучено пояснення посадових осіб щодо відсутності первинних та інших документів, як того вимагає Порядок №327.

За таких обставин, Акт перевірки не може бути визнаний судом як належний доказ зазначених у ньому порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на такі обставини, судом першої інстанції обґрунтовано призначено судово-економічну експертизу, за висновками якої документально не підтверджується заниження податку на прибуток, за перевіряємий період, про що зазначено в акті перевірки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності визначення податкових зобов’язань у сумі 302127,16грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 145368,90грн.

Вказані висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовуються, апеляційна скарга містить у собі лише посилання на висновки перевіряючи осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

В той же час, суд апеляційної інстанції не може погодитись з рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у вигляді витрат на проведення експертизи. Так, суд зазначені витрати стягнув з ДПІ –відповідача у справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, вказані витрати мають бути стягнуто з Державного бюджету України, а не з відповідача у справі.

          На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205. 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 12 травня 2011 року у справі №13/84/09-АП в частині стягнення з ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя судових витрат у вигляді витрат по оплаті проведеної експертизи у розмірі 21705,60грн. –скасувати та в цій частині прийняти нову постанову.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка «ЗАЗ»судові витрати у вигляді витрат на проведення експертизи у розмірі 21705,60грн.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

          (Повний текст постанови виготовлено 08.02.2012 р.)

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк