Постанова № 21823866, 31.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р.справа № 2а-5825/10/0870 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року у справі №2а-5825/10/0870 за позовом Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра»звернулася з позовом до суду, в якому просила визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000282200/0/20304/10 від 09.12.2009р., №0000282200/1/2523/10/22 від 19.02.2010р., №0000282200/2/6909/10/22 від 11.05.2010р., №0000282200/3/13605/10/22 від 26.07.2010р., якими визначено податкові зобовязання з податку на прибуток; №0009791702/0/20261/10/17 від 09.12.2009р., №0009791702/1/2522/10/17 від 19.02.2010р., №0009791702/2 від 11.05.2010р., №0009791702/3 від 14.07.2010р., якими визначено податкові зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині оподаткування доходів неприбуткових організацій, та Закону України «Про податок фізичних осіб», в частині визначення доходу, який підлягає оподаткуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що спірні рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та відповідають встановленим порушенням, які зазначені в акті перевірки.

Не погодившись з постановою суду, Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра», посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення заявлених вимог. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині оподаткування доходів неприбуткових організацій, та Закону України «Про податок фізичних осіб», в частині визначення доходу, який підлягає оподаткуванню.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2007р. по 30.06.2009р.

За наслідками перевірки складно Акт від 27.11.2009р. №3969/22/25821181 в якому, зокрема зроблено висновки про порушення позивачем:

-пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.7.11.4, 7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30501грн.

-п.1.2 ст.1, пп. «г» пп.4.2.9 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.19.2 «а»ст..19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 12356,38грн., з наданих працівникам додаткових благ.

Суть порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з огляду на акт перевірки, полягає у наступному.

Згідно з підпунктом 7.11.4. пункту 7.11. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "в" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань.

Відповідно до абзацу другого підпункту 7.11.9 пункту 7.11. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Згідно акту перевірки та наданого позивачем примірника договору, позивачем у перевіряємому періоді укладено з членами кредитної спілки (Позичальниками) кредитні договори, згідно з якими Спілка надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру кредит на визначений договором строк, зі сплатою за користування кредитом встановлених договором відсотків. Відсотки (проценти) сплачуються щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту у відповідності з графіком погашення суми кредиту і процентів за користування кредитом (підпункти 1.1 - 1.3 пункту 1 кредитних договорів).

При цьому п.п. 5.1 - 5.3. п. 5 "Відповідальність сторін" укладених кредитних договорів передбачено, що при запізненні строків обов'язкової щомісячної сплати процентів за кредит Позичальник сплачує подвійні проценти за кожен місяць запізнення по сплаті, до повного повернення суми кредиту. При запізненні повернення основної суми - кредиту в строк, передбачений кредитним договором Позичальник сплачує підвищену процентну ставку в розмірі 0,1 % від залишку суми неповерненого кредиту за кожен день запізнення. У разі виникнення простроченої заборгованості по поверненню кредиту і процентів за користування кредитом Позичальник в першу чергу сплачує Спілці заборгованість по процентах, потім заборгованість по основній сумі - кредиту, підвищені проценти і спричинені Спілці збитки.

Перевіркою встановлено, що згідно з прибутковими касовими ордерами загальна сума внесених Позичальниками до каси готівкових коштів у вигляді "підвищених процентів" за кредитними договорами у період з березня 2009 року по червень 2009 року становить 122 003 грн.

В бухгалтерському обліку Спілки надходження в касу коштів по сплаті "підвищених процентів" відображено по Дт 301 "Каса" і Кт 373-1 "Розрахунки за нараховані проценти за кредитами, наданими членам КС" та по Дт 373-1 "Розрахунки за нараховані проценти за кредитами, наданими членам КС" і Кт 719 "Інші доходи від операційної діяльності (дохід від нарахованих процентів по позичках)".

Перевіркою зроблено висновок, що в порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.11.4, 7.11.9 п.п. 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ЗОКС "Довіра" не включені до складу доходів з інших джерел суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів суду, що призвело до заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню на загальну суму 122 003 грн., в тому числі: за 1-й квартал 2009 року - на 35 081 грн.; за півріччя 2009 року - на 122 003 грн.

Податковий орган вважає, що позивач не мав права встановлювати подвійну процентну ставку, а за порушення умов договору повинні встановлюватися штрафи та/або неустойки чи пеня, що є обєктом оподаткування, як доходи неприбуткової організації з інших джерел.

Суть порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»полягає у наступному.

Між ЗОКС "Довіра" та працівниками головного офісу ЗОКС "Довіра" були укладені договори про використання працівниками власного автотранспорту для службових потреб спілки, а саме: зі старшим інспектором служби безпеки головного офісу ЗОКС "Довіра" ОСОБА_1 про використання автомобілів MERSEDES-BENZ VITO 108 СDІ (у 2006-2008 роках) та MERSEDES-BENZ VITO 111 СDІ (у 2009 році); з юрисконсультом ОСОБА_2 про використання у 2007 році автомобілю ВАЗ - 21099; з інспектором служби безпеки ОСОБА_3 про використання у 2008 році автомобілю ВАЗ - 21099; з заступником голови правління ОСОБА_2 про використання у 2008 році автомобілю DAEWOO LANOS та з юрисконсультом ОСОБА_3 про використання у 2009 році автомобілю DAEWOO LANOS.

Відповідно до умов Договорів ЗОСК «Довіра» проводить компенсаційні виплати робітникам спілки по придбанню палива, оплату автостоянки, послуг по ремонту, закупівлі автозапчастин та використання власного авто у службових цілях.

Податковий орган вважає, що грошове відшкодування витрат по паливу, ремонту і технічного обслуговування автомобілів, закупки автозапчастин, оплати автостоянці автомобілів на загальну суму 82375,84грн. є додатковим благом, яке надано працівникам позивача. У звязку з чим підприємством безпідставно не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 12356,38грн.

На підставі складено Акту перевірки 09.12.2009 ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000282200/0/20304/10, згідно якого визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 37 676,64 грн., з яких за основним платежем 12 558,88 грн., штрафні санкції - 25 117,76 грн.; № 0009791702/0/20261/10/17, згідно якого визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 37 478,20 грн., з яких за основним платежем 30 501 грн., штрафні санкції 6 977,20 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача відносно податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань за платежем податок на прибуток залишено без задоволення, у звязку з чим податковим органом прийнято відповідні рішення. В той же час, за результатами розгляду повторної скарги підприємства відносно ППР, яким визначено податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, ДПІ скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 09.12.2009 №0009791702/0/20261/10/17 та від 17.02.2010 №2409/10/25-47, прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення рішення від 19.02.2010 № 0009791702/1/2522/10/17) в частині 9422,60 грн. податку з доходів фізичних осіб, нарахованого на суму відшкодованої громадянину ОСОБА_1 згідно авансових звітів вартості пального, придбаного при використанні автотранспорту для службових потреб, та відповідно в частині надмірно застосованих штрафних (фінансових). У звязку з цим ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0009791702/2, згідно якого визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 9 408,84 грн., з яких за основним платежем 3 136,28 грн., штрафні санкції 6 272,56 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішень податкового органу щодо визначення податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку з доходів фізичних осіб, є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті на підставі та спосіб, що визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань за платежем податок на прибуток.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про кредитні спілки»кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх обєднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок обєднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно з підпунктом 7.11.4. пункту 7.11. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "в" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань.

Отже, вказаною нормою права визначено, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій отримані у вигляді доходів від здійснення операцій з активами, у тому числі пасивних доходів, якими є доходи у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті (пп.7.11.13. п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Не звернувши увагу на вимоги вказаної норми права, суд першої інстанції вдався до визначення правової природи «підвищених процентів», які передбачено пп.5.1-5.3 п.5 «Відповідальність сторін»укладених кредитних договорів. При цьому, не звернувши уваги на те, що цей дохід позивачем отриманий від операцій з активами, тобто коштами кредитної спілки. У звязку з чим не має правового значення для цілей оподаткування те, чи отриманий дохід від сплати процентів, «підвищених процентів», тощо, оскільки увесь дохід отриманий неприбутковою організацією, якою є кредитна спілка, від здійснення операцій з активами звільняється від оподаткування відповідно до пп.7.11.4 п.7.11 ст.7 Закону.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача, якими визначено податкові зобовязання за платежем податок на прибуток, прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим підлягають скасуванню як протиправні.

Щодо податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкові зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб.

Вирішуючи спірні правовідносини в цій частині суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати по обслуговуванню автомобілів не є витратами на ведення господарської діяльності, оскільки автомобілі використовувалися не лише в господарській діяльності позивача, але і у власних потребах власників цих автомобілів, з якими були заключні договори на використання автотранспорту для службових потреб. Довести, що підставою для технічного обслуговування транспортного засобу стала саме господарська діяльність, а не використання транспортного засобу для власних потреб позивач не може. Надання позивачем документів, що підтверджують витрати на ремонт транспортних засобів не доводить те, що причиною технічного обслуговування стало використання автотранспорту у господарській діяльності позивача.

Тобто, суд першої інстанції, у спірних правовідносинах, поклав обовязок доказування на позивача у справі.

Натомість, такі висновки суду не узгоджуються з вимогами ч.2 ст.71 КАС України відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вказаної норми процесуального права, відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про те, що компенсаційні виплати робітникам позивача на ремонт, обслуговування автомобілів виплачувались не у звязку з використанням автомобілів у власній господарській діяльності позивача. Не надав відповідач і доказів про те, що ці автомобілі використовувались у власних потребах робітників позивача. Якщо такі автомобілі поряд з господарською діяльністю позивача використовувались і у власних потребах робітників, то відповідач не зробив відповідних розрахунків фактичного використання автомобілів. Тобто, відповідач не надав доказів, які б свідчили про правомірність нарахування спірних податкових зобовязань.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються платнику податку його працедавцем (само зайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Отже, правовою сутністю «додаткового блага»є отримання платником податку доходу.

У спірному випадку позивачем здійснювались виплати у межах Договорів про використання працівником власного автотранспорту для службових потреб спілки, що передбачено п.5 Договорів.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що витрати на обслуговування автомобілів, проведення поточних ремонтів проводилось шляхом оплати запчастин та послуг по ремонту безпосередньо постачальникам таких запчастин та послуг, а не працівникам позивача. Використання автомобілів для службових потреб підтверджується укладеними договорами, наказами керівника підприємства про використання автомобілів. Витрати на використання власних автомобілів працівників підтверджені розрахунковими, платіжними документами, актами виконаних робіт, авансовими звітами, відносно правильності оформлення яких відповідачем не було висловлено зауважень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає неправомірними спірні рішення відповідача, якими визначено податкові зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб та застосовані штрафні (фінансові) санкцій на загальну суму 8801,34грн. (згідно наданого ДПІ розрахунку).

В іншій частині донараховані податкові зобовязання з податку з фізичних осіб позивачем не оскаржуються, у звязку з чим підстав для скасування спірних ППР у повному обсязі не існує.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»- задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року №2а-5825/10/0870 скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Податкові повідомлення-рішення №0000282200/0/20304/10 від 09.12.2009р., №0000282200/1/2523/10/22 від 19.02.2010р., №0000282200/2/6909/10/22 від 11.05.2010р., №0000282200/3/13605/10/22 від 26.07.2010р., якими визначено податкові зобовязання з податку на прибуток визнати протиправними та скасувати.

Податкові повідомлення-рішення №0009791702/0/20261/10/17 від 09.12.2009р., №0009791702/1/2522/10/17 від 19.02.2010р., №0009791702/2 від 11.05.2010р., №0009791702/3 від 14.07.2010р., в частині визначення податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій на загальну суму 8801,34грн. визнати протиправними та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, які передбачено ст..212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 03.02.2012р.)

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк