Ухвала суду № 21823747, 22.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р.справа № 2а-2914/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Коршуна А.О.

суддів: Панченко О.М. Католікяна М.О.

при секретарі судового засідання:Негер Е.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОКСГРУП»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 20.07.2010р. у справі №2а-2914/10/0870

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОКСГРУП»

до:

за участю

про:Запорізької митниці,

Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області

Прокуратури Запорізької області

визнання рішення протиправним та стягнення надмірно сплачених митних платежів по податку на додану вартість,- ВСТАНОВИЛА:

25.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНОКСГРУП»(далі ТОВ «ІНОКСГРУП») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області (далі ГУ ДКУ у Запорізькій області) про визнання рішення №112000006/2010/000363/1 від 15.04.2010р. протиправним та стягнення надмірно сплачених митних платежів по податку на додану вартість у розмірі 53238,29 грн. / а.с. 4-9/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2010р. за вищезазначеною позовною заявою відкрито провадження у справі №2а-2914/10/0870 та справу призначено до судового розгляду /а.с. 2/.

21.06.2010р. до Запорізького окружного адміністративного суду надійшло повідомлення Прокуратури Запорізької області про вступ прокурора у справу №2а-2914/10/0870 з метою захисту економічних інтересів держави / а.с. 18/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що ним з метою здійснення митного оформлення придбаного на підставі зовнішньоекономічного контракту №001 від 07.04.2009р. товару - прутки з легованої інструментальної сталі, без подальшої обробки, окрім кування: марка сталі Сr12MoV, вагою 4626кг. (товар 1) та прутки з легованої інструментальної сталі, без подальшої обробки, окрім кування: марка сталі Сr6WV, вагою 10532кг. (товар 2), було подано до Запорізькій митниці вантажну митну декларацію (далі ВМД) №112000009/2010/003477 від 12.04.2010р., у якій митна вартість задекларованих товарів була визначена позивачем за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, відповідно до ст. 267 Митного кодексу України (метод № 1), з метою підтвердження митної вартості товарів позивачем було надано митному органу контракт, специфікацію, інвойс, але відповідач Запорізька митниця, не погодившись з визначеною позивачем митною вартістю товарів 15.04.2010р. прийняв рішення про визначення митної вартості задекларованого позивачем товару №112000006/2010/000363/1, яким митна вартість задекларованого позивачем товару була визначена за резервним методом (метод №6), позивач вважає дії митниці щодо визначення митної вартості товарів ввезених ним на підставі ВМД №112000009/2010/003477 від 12.04.2010р. з застосування резервного методу неправомірними, оскільки позивачем для здійснення митного оформлення було надано усі документи на підтвердження застосування для визначення митної вартості ввезеного товару методу оцінки - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, відповідно до ст. 267 Митного кодексу України (метод № 1), який є основним методом визначення митної вартості, тому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості №112000006/2010/000363/1 від 15.04.2010р., у подальшому з метою недопущення простою задекларованого товару позивач звернувся до митного органу з листом від 16.04.2010р. щодо можливості випуску цього товару під гарантійні зобовязання сплату до державного бюджету суми податків і зборів згідно митної вартості товарів, яка визначена рішенням Запорізької митниці про визначення митної вартості №112000006/2010/000363/1 від 15.04.2010р., позивачем було складено та надано до митного органу нову ВМД за формою МД-2 від 27.04.2010р. та проведено доплату митних платежів в розмірі 45500 грн. після чого задекларований позивачем товар був випущений у вільний обіг, але позивач вважає що безпідставне визначення митним органом митної вартості задекларованого товару з застосуванням резервного методу призвело до збільшення митної вартості товару і як наслідок збільшення суми митних платежів, які підлягають сплаті при здійснення митного оформлення товарів, тому позивач вважає, що ним було зайво сплачено до державного бюджету митні платежі по податку на додану вартість у розмірі 53238,29 грн., і позивач просив суд стягнути цю суму з державного бюджету України на свою користь.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2010р. у справі №2а-2914/10/0870 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ІНОКСГРУП»до Запорізької митниці, ГУ ДКУ у Запорізькій області про визнання рішення №112000006/2010/000363/1 від 15.04.2010р. протиправним та стягнення надмірно сплачених митних платежів по податку на додану вартість у розмірі 53238,29 грн. (суддя Прасов О.О.) / а.с. 172-175/

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 84-188/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушення норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2010р. у даній справі та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач Запорізька митниця, у письмових заперечення на апеляційну скаргу / а.с. 203-206/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було обєктивно та повно зясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 20.07.2010р. у даній справі залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2010р. у даній справі та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Запорізької митниці, у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях митного органу на апеляційну скаргу позивача та просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 20.07.2010р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача ГУ ДКУ у Запорізькій області, та прокурор у судове засідання не зявились. Відповідач - ГУ ДКУ у Запорізькій області, про день годину та місце розгляду даної справи повідомлений судом належним чином / ас. 195,196,200/, надав суду письмове клопотання / а.с. 201/, у якому просив суд розглянути дану справу у відсутність свого представника. Прокурор про день годину та місце розгляду даної справи повідомлений судом належним чином / ас. 195,196,198/. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника відповідача ГУ ДКУ у Запорізькій області, та прокурора.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача, відповідача Запорізької митниці, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Під час розгляду даної справи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що позивачем у даній справі було укладено зовнішньоекономічний контракт №001 від 07.04.2009р. / а.с. 10-14/, в межах якого відповідно до специфікації №005 від 29.03.2010р. (додаток до контракту) / а.с. 15/ продавцем «GULFSTREAM TRADING LIMITED»,Нова Зеландія, було поставлено покупцю (позивачу у справі) продукцію фірми «LEETS INDASTRIES CO.LTD», Китай, прутки з легованої інструментальної сталі, без подальшої обробки, окрім кування: марка сталі Сr12MoV, вагою 4626кг. (товар 1) та прутки з легованої інструментальної сталі, без подальшої обробки, окрім кування: марка сталі Сr6WV, вагою 10532кг. (товар 2).

Митне оформлення вказаного товару здійснювалось позивачем на підставі поданої ним до Запорізької митниці вантажної митної декларації №112000009/2010/003477 від 12.04.2010р. / а.с. 17-19/, при цьому митна вартість цих товарів заявлена позивачем за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, відповідно до ст. 267 Митного кодексу України (метод № 1).

Також судом було встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості вищезазначеного товару, позивачем було надано митному органу передбачені пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. (далі Порядок) документи, а саме - контакт №001 від 07.04.2009р., специфікація №005 від 29.03.2010р. до контракту, інвойс (комерційний рахунок) № 0204 від 02.04.2010р.) / а.с.10-16/ .

У зв'язку з виникненням у Запорізької митниці сумнівів щодо правильності ви значення митної вартості митним органом витребувані додаткові документи відповідно до пункту 11 Порядку.

Позивачем 13.04.2010р. до митного органу було надано: - контракт №20101401 від 14.01.2010р. з третьою особою , - рахунок на попередню поставку товарів з цінами нижче задекларованих №2812-1 від 28.12.2009р., - платіжні доручення на проплату раніше імпортованого товару №10 від 10.12.2009р., №9 від 04.12.2009р., №8 від 27.10.2009р., про що свідчить запис на зворотній стороні декларації митної вартості №112000009/2010/003477 від 12.04.2010р., зроблений митним брокером позивача, при цьому було зазначено що інших документів надати не вважається можливим /а.с.144 зворотна сторона/. Оскільки позивачем у даній справі не було надано всі витребувані митним органом документи, Запорізькою митницею 15.04.2010р. прийнято рішення №112000006/2010/000363/1 про визначення митної вартості товару із застосуванням методу № 6 на підставі ст. 273 Митного кодексу України, з урахуванням цінової інформації ЄАІС ДМСУ: товару 1- 3,31 доларів США за кг та товару 2 -3,85 доларів США за кг./а.с.20,21/.

ТОВ «ІНОКСГРУП»16.04.2010р. звернулось з листом за вих.№1604-2 до Запорізької митниці про випуск товару у вільній обіг під гарантійні зобовязання сплатити суми податків і зборів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, шляхом подання вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, декларації митної вартості товарів а також інших документів, передбачених законодавством із зазначенням у графі 47 ВМД відповідних кодів розрахунку/а.с.23/.

Запорізька митниця у своєму листі від 20.04.2010р. за вих..№-7-02-09-24/2051 зазначила, що для вирішення питання про випуск товару у вільній обіг необхідно надати більш детальну інформацію щодо додаткових документів на товар/а.с.26/.

ТОВ «ІНОКСГРУП», повторно, 21.04.2010р. звернулось з листом за вих..№2104-1 до Запорізької митниці про випуск товару у вільній обіг під гарантійні зобовязання сплатити суми податків і зборів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, шляхом подання вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, декларації митної вартості товарів а також інших документів, передбачених законодавством із зазначенням у графі 47 ВМД відповідних кодів розрахунку/а.с.24,25/.

Запорізька митниця у своєму листі від 23.04.2010р. за вих..№-7-02-09-24/2131 повідомила про можливість випуску товару під гарантійні зобовязання сплату до державного бюджету суми податків і зборів, згідно з митною вартістю, визначеною Запорізькою митницею у рішенні №112000006/2010/000363/1 від 15.04.2010р. /а.с.27/.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.

Так відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що вміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Відповідно до частини 1 ст. 264 цього ж кодексу - заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі, а нормами частини 2 ст. 262 Митного Кодексу України передбачено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати документи, вичерпний перелік яких зазначений в цьому ж пункті Порядку .

Відповідно до положення пункту 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Так, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися документи, перелічені в азб.4 цього пункту. Цим же пунктом передбачено, що декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 13 цього ж Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

При цьому, пунктом 14 Порядку передбачено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством (п.14 цього Порядку).

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що саме на декларанта покладений обовязок підтвердити заявлену у декларації митну вартість товарів, шляхом подання митному органу документів визначених пунктом 11 Порядку переліку документів.

Статтею 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Частиною 3 статті 264 Митного Кодексу України передбачено, що митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки.

Тобто вказаною нормою чинного законодавства митному органу надано право контролю за вибраним декларантом методу митної оцінки, у звязку з чим митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання того чи іншого методу, який вибрано декларантом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

·за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

·за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

·за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

·на основі віднімання вартості (метод 4);

·на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до норм ст. 266 Митного кодексу України, яка встановлює підстави та спосіб застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товару, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положенням ст. 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст.273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Відповідно до ст.267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що неможливість застосування митним органом методу оцінки митної вартості товару № 1 була обумовлена недостатністю документів для підтвердження митної вартості товару, застосування наступних методів №2 та №2 згідно ст. ст. 268,269 Митного кодексу України виявилось неможливим у звязку з відсутністю у митного органу на момент здійснення митного оформлення товару позивача інформації щодо ціни на ідентичні або подібні оцінюваним товари, застосування наступних методів №4 та №5 - на основі віднімання та додавання вартості (відповідно) виявилось не можливим, оскільки віднімання та додавання вартості повинно ґрунтуватися на даних, які є обєктивними тобто підтвердженими документально, піддаватися обчисленню, що призвело до необхідності застосування у даному випадку саме методу №6, який є резервним методом оцінки митної вартості товару що ввозиться, і застосування цього методу виявилось можливим, оскільки на момент здійснення митного оформлення ввезеного позивачем товару база даних ЄАІС ДМСУ містить цінову інформацію щодо подібних товарів, яка відрізняється від заявленої позивачем вартості ввезеного ним товару, та приймаючи до уваги що декларантом (позивачем) не були надані додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару, а тому на підставі ст. ст. 265, 273 Митного кодексу України та вимог Порядку митним органом здійснена митна оцінка товару з урахуванням цінової інформації ЄАІС ДМСУ із застосуванням методу оцінки № 6, а попередні методи не були застосовані з причин невідповідності умов, передбачених ст.ст.268, 269 Митного кодексу України, щодо товарів, що оцінюються, і за таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи зробив правильний висновок про правомірність дій Запорізької митниці щодо визначення вартості ввезеного позивачем товару.

Виходячи з наявних в матеріалах справи належних письмових доказів, які були досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної справи, та приймаючи до уваги що позивачем на вимогу митного органу додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару надані не були, колегія суддів вважає, що Запорізька митниця під час прийняття 15.04.2010р. рішення про визначення митної вартості діяла у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, і застосування митним органом резервного методу № 6 обумовлено неможливістю з обєктивних підстав використати попередні методи оцінки, є правомірним, а тому суд першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи зробив обґрунтований висновок про правомірність винесеного митним органом рішення та про необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи обєктивно, повно та всебічно зясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблено правильний висновок про необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем у справі позовних вимог та ухвалено законне рішення, яким позивачу відмовлено у задоволенні заявлених ним у даній адміністративній справі вимог у повному обсязі, оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, тому колегія суддів вважає необхідним постанову суду першої інстанції від 20.07.2010р. у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи, які викладені позивачем у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, у звязку з чим апеляційну скаргу ТОВ «ІНОКСГРУП» необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОКСГРУП» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2010р. у справі №2а-2914/10/0870 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 10.01.2012р.

Головуючий:А.О. Коршун

Суддя:О.М. Панченко

Суддя:М.О. Католікян