Постанова № 21823100, 01.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2012 р. (11:20) Справа №2а-14697/10/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Павленко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурора Чорноморського району АР Крим, діючого в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної автомобільної інспекції на автомобільному транспорті в Автономній Республіці Крим

до Приватного підприємства «Транспортник»

про стягнення заборгованості в сумі 15300,00 грн.,

          Обставини справи: Прокурор Чорноморського району АР Крим, діючий в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної автомобільної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Приватного підприємства «Транспортник» 15300,00 грн. фінансових санкцій за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт».

          Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.11.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.02.2011 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі по адміністративній справі № 2а-1300/11/12/0170 Приватного підприємства «Транспортник» до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим про визнання недійними та скасування постанов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.12.2011 року провадження по справ поновлено.

Позивач та прокурор в судове засідання, яке відбулось 01.03.2012 року, не з’явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином - під розписку в судовому засіданні 16.02.2012 року, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач заперечення на позов до суду не надав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та день його проведення був повідомлений належним чином – шляхом направлення на його адресу судової повістки. Однак, документи повернулись до суду з відміткою УДППЗ «Укрпошта»: «за зазначеною адресою не знаходиться».

Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі про проведення судового засідання, достатність доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту – Закон) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

          Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Постановою Кабінету Міністрів України за №1190 від 08.09.2004 року утворено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті як урядовий орган державного управління у складі Міністерства транспорту та зв'язку та затверджено положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 8 положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку за № 888 від 14 грудня 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1573/11853 28 грудня 2005 року, затверджено положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.

З Положення вбачається, що основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є: здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні територіальні управління, крім іншого, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснюють державний нагляд за забезпеченням безпеки перевезень суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.

Згідно з нормами Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті начальник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим наділений повноваженнями щодо застосування стягнень у виді штрафів до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які передбачені ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон).

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що позивач є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

          Згідно зі ст. 1 Закону, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 3 Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст. 39 Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються нерегулярні пасажирські перевезення:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріали справи свідчать про те, що посадовими особами Територіального управління головної державної інспекції за наслідками проведених перевірок транспортнх засобів, що належить ПП «Транспортник», було встановлено порушення норм Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з регулярних перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких встановлений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», що є порушенням ст. 60 цього Закону.

На підставі даних перевірок Територіальним управлінням головної державної інспекції в АР Крим прийняті постанови про застосування до відповідача фінансових санкцій:

№ 091092 від 13.07.2010 на суму 1700,00 грн. (отримана 13.07.2010 року),

№ 091129 від 27.01.2010 року на суму 1700,00 грн. (отримана 10.08.2010 року),

№ 091127 від 27.07.2010 року на суму 1700,00 грн. (отримана 10.08.2010 року),

№ 091130 від 27.07.2010 року на суму 1700,00 грн. (тримана 10.08.2010 року),

№ 091128 від 27.07.2010 року на суму 1700,00 грн. (отримана 10.08.2010 року),

№ 091291 від 14.09.2010 року на суму 1700,00 грн. (направлена 17.09.2010 року),

№ 091290 від 14.09.2010 року на суму 1700,00 грн. (направлена 17.09.2010 року),

№ 089441 від 25.05.2010 року на суму 1700,00 грн. (отримана 25.05.2010 року),

№ 091093 від 13.07.2010 року на суму 1700,00 грн. (отримана 13.07.2010 року).

Загальна сума застосованих до відповідача фінансових санкцій за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» становить 15300,00 грн.

Не погоджуючись з переліченими вище постановами, відповідачем було їх оскаржено у судовому порядку.

Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.11.2011 року по справі № 2а-1300/11/12/0170 позовну заяву Приватного підприємства «Транспортник» залишено без розгляду.

Ухвала Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.11.2011 року по справі № 2а-1300/11/12/0170 оскаржена не була.

Відповідачем у порядку передбаченому ст. 71 КАС України не надані докази щодо протиправності постанов, прийнятих Територіальним управлінням головної державної інспекції. Не надані відповідачем також докази сплати визначеної в постановах суми фінансових санкцій.

Таким чином заборгованість відповідача по сплаті штрафних санкцій станом на день розгляду справи становить 15300,00 грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав заперечення проти позову та, у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав доказів сплати заборгованості в сумі 15300,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову оформлено та підписано 05.03.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

          2.Стягнути з Приватного підприємства «Транспортник» (96400, Україна, АР Крим, смт. Чорноморське, вул.Індустріальна,5) на користь державного бюджету України фінансові санкції, накладені Територіальним управлінням Головної державної автомобільної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим (р/р 31112106700303 в УДКС у Чорноморському районі ГУ ДКСУ в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740468, код бюджетної класифікації доходів: 21081100) в сумі 15300,00 грн.

          Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.