Постанова № 21821398, 05.03.2012, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 2-а/1711/2841/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2012 рокум. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

суддіМалкова В.В.

при секретарі судового засіданняБірук Н.С.

за участю: представника позивачаЯнчука С.П. представника відповідача

представника третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог

на предмет спору Шумри І.В.

не з»явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг “Україна” до Кузнецовської міської ради Рівненської області про визнання незаконним рішення сесії Кузнецовської міської ради, третя особа - Відділ Державного комітету України із земельних ресурсів в м.Кузнецовську Рівненської області, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Кузнецовської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.03.2005, укладеного між позивачем та відповідачем та про скасування рішення Кузнецовської міської ради №385 від 28.12.2004 року. До відкриття провадження по справі представник позивача подав заяву від 16.12.11 про зміну позовних вимог, згідно з якою просить визнати незаконним рішення Кузнецовської міської ради №385 від 28.12.2004 року про надання позивачу у строкове платне користування земельної ділянки у м.Кузнецовську (далі-рішення, оскаржуване рішення), у заяві також вказано, що строк звернення до суду з відповідним позовом не пропущено, оскільки у відповідності із п.4 ч.1 ст.268 ЦК строк позовної давності не поширюється на вимоги про визнання незаконним правового акта, зокрема органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право. 22.02.2012 року представник позивача подав заяву про визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення в частині надання позивачу в оренду строком на 1 рік земельної ділянки площею 7700 квадратних метра по вул..Енергетиків в м.Кузнецовську. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при прийнятті у 2004 році оскаржуваного рішення відповідач не врахував, що надана в оренду на визначений строк земельна ділянка перебуває у постійному користуванні позивача з 1998 року. Вказаний факт підтверджується Державним актом на право постійного користування землею (далі- Акт) та реєстраційним записом №6 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею. В результаті прийняття відповідачем незаконно рішення земельна ділянка, яка перебувала у постійному користуванні позивача, перейшла у тимчасове користування позивача на умовах оренди.

У запереченні на позов відповідач просить у задоволенні позову відмовити з наступних причин. Згідно оскаржуваного рішенням позивачу в оренду строком на 1 рік передана земельна ділянка в м.Кузнецовську за клопотанням позивача від 13.10.2004 року про переоформлення державного акта постійного користування землею в оренду земельної ділянки в м.Кузнецовську за адресою: вул..Енергетиків,19 площею 0,71 га та вул..Енергетиків, 13 0,06 га.. Також між сторонами укладений договір оренди земельної ділянки від 24.03.2005 року, зареєстрований відділом Держкомзему за №150 (а.с.9-11), згідно з яким відповідач передає позивачу у строкове платне користування земельну ділянку в м.Кузнецовську по вул..Енергетиків 13,19,21 площею 7700 метрів квадратних (далі-договір оренди). Тому від дня реєстрації договору оренди Акт вважається недійсним. Також просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом, оскільки від дня прийняття рішення до дня звернення з позовом минуло більше 7 років.

Згідно із листом Відділу Держкомзему в м.Кузнецовську від 18.01.2012 року №01-12/39, договір оренди укладений правомірно, договір зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди. Тому Акт вважається нечинним.

Відомостей із Державного реєстру землі щодо спірної земельної ділянки третя особа суду не надала. Також не надано на запит суду відомостей з Державного реєстру землі із Регіонального підрозділу Державного комітету України із земельних ресурсів в Рівненській області.

05.03.2012 року під час судового засідання представник позивача просив визнати незаконним оскаржуване рішення та пояснив, що позивач правомірно отримав у постійне користування земельну ділянку по вул..Енергетиків в м.Кузнецовську, що підтверджується Актом та записом у Книзі реєстрації державних актів про право власності та право постійного користування. Проте подальші дії відповідача, а саме прийняття рішення про надання вказаної земельної ділянки у тимчасове користування на умовах оренди, вважає незаконним.

Представник відповідача під час судового засідання 05.03.12 просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач добровільно подав клопотання про переоформлення права користування спірною земельною ділянкою на оренду цієї ділянки та уклав договір оренди. Від дня укладення договору оренди Акт вважається нечинним.

Заслухавши пояснення представників сторін, в результаті повного, всебічного і об»єктивного дослідження наявних доказів та керуючись законом, суд прийшов до наступного висновку.

Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення Кузнецовської міської ради Рівненської області №385 від 28.12.2004 року (правого акту індивідуальної дії) про надання земельних ділянок в оренду (а.с.92-93). А саме, тієї частини цього рішення, що передбачає передачу позивачу в оренду земельної ділянки по вул..Енергетиків в м.Кузнецовську площею 7700 кв.метрів для обслуговування лазні, пральні та будинку побуту. Разом з тим, вказана земельна ділянка по вул..Енергетиків в м.Кузнецовську загальною площею 0,77 гектара на момент прийняття оскаржуваного рішення перебувала у постійному користуванні позивача на підставі Акту.

Пунктом 1 оскаржуваного рішення затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду підприємцям ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Пунктом 2 цього рішення надано фізичним та юридичним особам земельні ділянки несільськогосподарського призначення в розмірах земельних ділянок згідно з додатком в оренду на 1 рік за рахунок земель запасу міської ради (житлова та громадська забудова-під дворами та відкриті землі без рослинного покриву піски) для здійснення підприємницької діяльності. Згідно із п.7 додатку до рішення (список фізичних та юридичних осіб, яким надані земельні ділянки несільськогосподарського призначення в оренду для здійснення підприємницької діяльності) ТОВ фірма побутових послуг “Україна” для обслуговування лазні, пральні та будинку побуту надана в оренду земельна ділянка площею 7700 метра квадратних по вул..Енергетиків.

Згідно із Державним актом на право постійного користування землею (ІІ-РВ №001940), що виданий 20.05.1998 року на підставі рішення Кузнецовської міської Ради народних депутатів Рівненської області від 24.04.1998 року №148 (далі- в постанові Державний акт, Акт) Кузнецовська міська Рада народних депутатів Рівненської області надала Колективному підприємству фірма побутових послуг «Україна»(правонаступником якого, згідно із рішенням виконавчого комітету Кузнецовської міської Ради народних депутатів Рівненської області №139 є Товариство з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг “Україна” (м.Кузнецовськ, вул..Енергетиків, буд.19, код ЄДРПОУ 05522482) у постійне користування 0,77 гектара землі в межах міста Кузнецовськ згідно з планом землекористування (далі в постанові - спірна земельна ділянка). Державний акт зареєстрований в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за №6. Згідно доданого до Акту плану зовнішніх меж землекористування, позивачу надано у користування дві земельні ділянки: №1 площею 0,71 га та №2 площею 0,06 га.. Як слідує із заперечень, договору оренди та пояснень представників сторін, спірна земельна ділянка розташована за адресою: Рівненська область, місто Кузнецовськ, вулиця Енергетиків та складається із двох окремих земельних ділянок площею 0,71 га та 0,06 га, що також підтверджується планом зовнішніх меж землекористування додаток до Акту (а.с.7-8) та додаток до договору оренди (а.с.11).

Статею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними обєктами права власності народу відповідно до закону. Згідно із ст.ст. 3,7, 10, 22, 23 ЗК України (в редакції Закону України від 13.03.1992 року № 2196-ХІІ, що була чинною на момент винесення Радою рішення від 24.04.1998 року №148 та видачі Акта) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям. До відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території, зокрема належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі. Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Аналогічне положення щодо посвідчення права постійного користування землею міститься у ч.3 та ч.4 ст.126 чинного ЗК.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що позивач на законних підставах 20.05.1998 року набув право постійного користування спірною земельною ділянкою (двома земельними ділянками площею 0,71 га та 0,06 га), що розташована в м.Кузнецовську по вул..Енергетиків і відноситься до земель державної власності, право розпоряджатись якою мала Кузнецовська міська Рада народних депутатів Рівненської області. Право постійного користування позивача спірною земельною ділянкою посвідчується Державним актом та реєстраційним записом у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності та постійного користування землею підприємств і організацій та договорів на право тимчасового користування землею, в тому числі на правах оренди на території Кузнецовської міської ради Рівненської області за №6 (сторінки 272-273 цієї Книги).

Доказів того, що існує рішення суду або державного органу про скасування (визнання незаконним, нечинним тощо) рішення від 24.04.1998 року №148 Кузнецовської міської Ради народних депутатів або Акту відповідач суду не надав.

У статті 141 чинного ЗК наведений вичерпник перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою. Проте відповідачем не надано доказів того, що на сьогодні існує будь-яка із зазначених у ст.141 ЗК підстав, через яку право постійного користування позивачем спірною земельною ділянкою припинено. Той факт, що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Кузнецовської міської ради (сторінки 64-65), міститься запис про реєстрацію договору оренди, не є доказом скасування запису за №6 від 20.05.1998 року про державну реєстрацію Акту у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності та постійного користування землею підприємств і організацій та договорів на право тимчасового користування землею, в тому числі на правах оренди на території Кузнецовської міської ради Рівненської області.

У відповідності із Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1.07.2004 року №1952, було передбачене створення державного земельного кадастру, до якого повинні вноситись всі відомості про державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки. Проте вказані положення цього Закону реалізовані не були. Згідно із пунктами 2 та 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1.07.2004 року №1952 ( в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 11.02.2010 року №1878 (далі в постанові- Закон №1878) державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року. До 1 січня 2013 року державна реєстрація, зокрема, права постійного користування земельними ділянками проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Посилання відповідача на те, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, оскільки було прийняте у відповідності до положень ЗК, що діяли на момент прийняття оскаржуваного рішення (в редакції цього Кодексу, затвердженого ВРУ Законом України від 25.10.2001 року №2768) за клопотанням позивача №39 від 13.10.2004 року про надання спірної земельної ділянки в оренду, та згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі»від 02.10.2003 року №1211-VII) і п.6 Перехідних положень ЗК, суд вважає безпідставними.

Так, відповідно до п.6 розділу «Перехідні положення»ЗК (в редакції цього пункту ЗК, що була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення), громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Згідно ст.16 Закону «Про оренду землі», соба, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону. Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

Тобто як у Законі «Про оренду землі», так і у ст.123, ч.1 і ч.3 ст.124 Земельного кодексу, йдеться про надання в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності на підставі рішення відповідно ради та договору оренди, що підлягає державній реєстрації. А не про переоформлення права постійного користування землею на право власності або оренди землі.

Також п.6 р.10 «Перехідні положення»ЗК, ст.123 та ст.124 ЗК, Законом «Про оренду землі»не передбачено порядок та умови переоформлення особами, які мають у постійному користуванні земельні ділянки несільськогосподарського призначення, права постійного користування на право власності або право оренди відповідних земельних ділянок. В свою чергу, у клопотанні позивача №39 (а.с.94) на підставі якого прийняте оскаржуване рішення, йдеться саме про переоформлення державного акту постійного користування землею на оренду земельних ділянок площею 0,71 га та 0,06 га., що розташовані в м.Кузнецовську по вул..Енергетиків 19 та 13 відповідно, а не про надання земельних ділянок в оренду.

У відповідності із ч.1 ст.125 ЗК, в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує відповідне право та його державної реєстрації. У відповідності із ст.125 ЗК (в редакції, чинній на день вирішення спору) право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації. Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що на сьогодні існує зареєстрований договір оренди спірної ділянки, укладений між позивачем та відповідачем.

Проте, на сьогодні існує також чинний Державний акт встановленого зразка, який зареєстрований у встановленому порядку, що підтверджує право постійного користування позивача спірною земельною ділянкою. А у відповідності із ч.ч.3 і 4 ст.126 ЗК (в редакції, чинній на день вирішення спору), право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, встановленого КМУ зразка.

Провівши правовий аналіз вказаних вище положень земельного законодавства, ст.5 ЦК та ст.58 Конституції України, в застосуванні до цього спору, суд прийшов до наступного висновку. Суб»єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від субєктивного права власності на землю та субєктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарів частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг: право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством; права та обовязки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені); постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати; земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

ЗК не встановлено чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни громадянами юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди. Переоформлення відповідних прав включає також земельно-кадастрові роботи та інші послуги, які субєкти підприємницької діяльності надають на платній основі, встановлюючи їх розцінки на свій розсуд. Таким чином, постійним землекористувачам не гарантована можливість зміни законно набутого права за сприяння і за рахунок держави, яка є ініціатором таких змін.

Згідно із частиною 4 ст. 3 Закону №1878 права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, зокрема, у разі, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Як встановлено судом, право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі Акту було зареєстроване за позивачем у 1998 році у відповідній Книзі реєстрації, яка зберігається у Відділі Держкомзему України в м.Кузнецовську.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині надання позивачу в оренду спірної земельної ділянки було прийняте відповідачем передчасно до законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення державою механізму переоформлення права постійного користування земельними ділянками на право власності або оренди. Також вказане рішення прийняте всупереч положенням ст.16 Закону «Про оренду землі»та ст.ст.123,124 ЗК, які не містять вказівок відносно порядку та умов (механізму) переоформлення права постійного користування земельними ділянками, з наступною втратою, зокрема юридичними особами, такого права. При цьому саме по собі клопотання позивача про переоформлення права постійного користування на право оренди земельної ділянки не доводить правомірності оскаржуваного рішення. Оскільки органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

На думку суду, прийнявши оскаржуване рішення в частині надання позивачу спірної земельної ділянки в оренду (користування) на певний строк, відповідач обмежив цивільне право позивача постійно користуватись цією земельною ділянкою (нерухомим майном) речове право позивача. Також, у відповідності із п.2 постанови КМУ від 02.04.2002 №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»(з наступними змінами та доповненнями), раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Аналогічної правової позиції додержується Верховний Суд України (постанова від 26 вересня 2011 року №6-14 цс 11). Відповідач не надав суду доказів про те, що позивач звертався з заявою (клопотанням) про заміну Державного акту.

Отже, твердження відповідача про те, що Акт вважається нечинним від дня укладення договору оренди спірної земельної ділянки та державної реєстрації договору оренди, є безпідставними.

Посилання відповідача на пропуск позивачем, встановленого ч.2 ст.99 КАС, строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, суд вважає необґрунтованим з наступних підстав. У відповідності із ч.3 ст.99 КАС, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ст.256 ЦК передбачено, що позовна давність це строк протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У відповідності із п.4 ч.1 ст.268 ЦК (в редакції, що була чинною на день звернення з позовом 23.08.2011 року), позовна давність не поширюється на вимогу про визнання незаконним правового акта, зокрема органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право. У даному спорі позивач просить визнати незаконним і скасувати частину правового акту індивідуальної дії, що прийнятий органом місцевого самоврядування, та який порушує право позивача постійно користуватись земельною ділянкою.

Згідно із п.2 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства»від 20.12.11 №4176 (набрав чинності 15.01.2012 року), п.4 ч.1 ст.268 ЦК виключений. Разом з тим, пунктом 5 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» не встановлено обмежень щодо права особи без обмеження будь-яким строком звернутись в суд з позовом про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, в разі, якщо позов подано в суд до набрання чинності цим Законом. До відкриття провадження по адміністративній справі (16.12.2011 року) представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить визнати незаконним оскаржуване рішення. Тобто позивач звернувся в суд за захистом порушеного права в той час, коли положення п.4 ч.1 ст.268 ЦК були чинними.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржуване рішення в частині надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 7700 метрів квадратних по вул..Енергетиків в м.Кузнецовську в оренду для здійснення підприємницької діяльності ТОВ фірма побутових послуг “Україна” для обслуговування лазні, пральні та будинку побуту є незаконним та підлягає скасуванню. Тому позовні вимоги слід задоволити повністю.

Понесені позивачем, згідно платіжного доручення №268 від 22.02.12, витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 гривні 19 копійок слід стягнути з місцевого бюджету м.Кузнецовськ на підставі ч.1 ст.94 КАС.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 160-163 КАС, Законами України «Про оренду землі», «Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, Земельним кодексом України ( 1992 року), Земельним кодексом України (в чинній редакції), суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати незаконним та скасувати рішення Кузнецовської міської ради Рівненської області №385 від 28.12.2004 року «Про надання земельних ділянок в оренду»в частині надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 7700 метрів квадратних по вулиці Енергетиків в місті Кузнецовську в оренду на 1 рік для здійснення підприємницької діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг “Україна” для обслуговування лазні, пральні та будинку побуту.

Стягнути з місцевого бюджету м.Кузнецовська Рівненської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг “Україна” понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 гривні 19 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий