Рішення № 21809346, 07.03.2012, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 березня 2012 року Справа №5028/6/6/2012

За позовом:          фізичної особи –підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 14037,

до відповідача: публічного акціонерного товариства „Чернігівське Хімволокно”,

вул. Щорса, 78, м. Чернігів, 14011,

про стягнення 198809,90 грн.

                                                            Суддя Ж.В. Блохіна

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №257 від 28.02.2012 р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №2 від 29.12.2011р.

В судовому засіданні 01.03.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 подано позов до публічного акціонерного товариства „Чернігівське Хімволокно” про стягнення 202625,83 грн., в тому числі: 183977,00 грн. основного боргу по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу за договором №Д260 ДУ/8600 від 25.06.2009р., 8834,15 грн. інфляційних нарахувань, 5998,75 грн. 3% річних та 3815,93 грн. збитків.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2575,20 грн., що становить витрати позивача по оплаті послуг адвоката, на підставі ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 3815,93 грн., що становить суму збитків, заявлених до стягнення.

Суд приймає заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Представник позивача підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечує проти позовних вимог і просить у позові відмовити посилаючись на те, що послуги з перевезення вантажу відповідно до заявок дійсно надані позивачем та отримані відповідачем, про що складені акти приймання-передачі, підписані сторонами. Проте послуги упродовж вересня-грудня 2010р. надані не відповідно до договору №Д260 ДУ/8600 на автотранспортне обслуговування та експедиційне обслуговування, а на підставі окремих правочинів щодо перевезення вантажів, що підтверджується заявками на перевезення, розрахунками, актами прийняття робіт, в яких відсутнє посилання на договір №Д260 ДУ/8600. При цьому відповідач посилається на ст.ст.9,10 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Відтак, на думку відповідача, у зв’язку з неврегульованістю строків виконання зобов’язання в частині оплати послуг, відсутністю пред’явлення вимоги про оплату послуг, термін виконання грошового зобов’язання не настав, а тому позовні вимоги пред’явлені передчасно.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

25 червня 2009 року між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) укладено договір на автотранспортне та експедиторське обслуговування №Д260 ДУ/8600.

Згідно п. 1.1 договору експедитор зобов’язується наявними в нього вантажними автомобілями (надалі –автомобілі) доставляти вказані замовником вантажі до пунктів призначення та видавати їх особам, які мають право на одержання вантажів (вантажоодержувачам), а замовник зобов’язується виконані на його замовлення перевезення вантажів приймати та оплачувати експедитору їх вартість. Перевезення вантажів здійснюється за вказаними замовником маршрутами.

Відповідно до п. 2.1 договору експедитор зобов’язується виконувати перевезення вантажів із дотриманням заявок замовника та договорів-заявок, підписаних вантажовідправником та експедитором.

Замовник має право надавати заявку експедитору в письмовій формі (п. 2.3 договору).

Експедитор має право передоручити виконання перевезення третім особам, в тому числі своїм найманим працівникам. При цьому відповідальним перед замовником в повному обсязі за порушення цього договору залишається експедитор (п. 2.5 договору).

Згідно п. 5.1 договору вартість перевезення вантажів визначається сторонами у заявці на кожне перевезення.

Відповідно до п. 5.2 договору замовник зобов’язується здійснювати оплату експедитору за перевезення вантажів не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати передачі експедитором замовнику товарно-транспортних накладних (СМR), що підтверджують факт виконання перевезення.

Здача –прийняття наданих експедитором послуг по перевезенню вантажів здійснюється шляхом складання та підписання сторонами відповідних актів. Оплата перевезень здійснюється після складання та підписання сторонами вказаних актів (п. 5.3 договору).

Оплата перевезень здійснюється в гривнях у безготівковій формі на поточний рахунок експедитора (п. 5.4 договору).

Згідно п. 7.4 договору даний договір набуває чинності з дня його укладення та діє до 31.12.2009 року.

Відповідно до п. 7.5 договору якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не сповістить іншу сторону в письмовій формі про його розірвання, то строк дії даного договору автоматично продовжується на наступний календарний рік.

Позивачем передані, а відповідачем прийняті до виконання заявки №40 від 02.09.2010р., №63 від 12.11.2010р., №64 від 16.11.2010р., №65 від 17.11.2010р., №67 від 06.12.2010р., №69 від 13.12.2010р. на перевезення певного вантажу.

Надання позивачем послуг з перевезення відповідно до вищевказаних заявок підтверджується актами виконаних робіт по наданню транспортних та експедиторських послуг №10/1512 від 17.12.2010 року на суму 35175 грн., №10/0312 від 03.12.2010 року на суму 48926 грн., №10/0709 від 09.09.2010 року на суму 5650 грн., №10/1712 від 24.12.2010 року на суму 4000 грн., №10/2411 від 01.12.2010 року на суму 55126 грн. та №10/2311 від 24.11.2010 року на суму 35100 грн., підписаних обома сторонами.

Позивачем також складались і передавались відповідачу рахунки – фактури на оплату наданих відповідачу послуг, а саме: рахунок-фактура №0609 згідно заявки №40 від 09.09.2010 року за виконання транспортних послуг на суму 5650 грн., рахунок-фактура №10/2511 згідно заявки №63 від 03.12.2010 року за виконання транспортних послуг на суму 48926 грн., рахунок-фактура №10/1911 згідно заявки №64 від 01.12.2010 року за виконання транспортних послуг на суму 55126 грн., рахунок-фактура №10/19111 згідно заявки №64 від 24.11.2010 року за виконання транспортних послуг на суму 35100 грн., рахунок-фактура №10/0912 згідно заявки №67 від 17.12.2010 року за виконання транспортних послуг на суму 35175 грн., рахунок-фактура №10/1612 згідно заявки №69 від 24.12.2010 року за виконання транспортних послуг на суму 4000 грн.

Як підтверджено вищевказаними доказами, позивачем надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги на суму 183977,00 грн.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України:

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу відповідно до умов договору №Д 260ДУ/8600 від 25.06.2009р. за вищевказаними заявками на загальну суму 183977 грн., а відтак, виходячи з вищевикладених норм законодавства та умов договору, у відповідача виникло зобов’язання оплатити вартість отриманих за актами виконаних робіт послуг у строки, передбачені договором (розділ 5 договору), яке він порушив.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення борг по оплаті відповідачем транспортних послуг на суму 183977 грн.

Твердження відповідача про те, що послуги з перевезення вантажу відповідно до заявок надані позивачем не на виконання умов вищевказаного договору, оскільки ні в заявках, ні в актах виконаних робіт, ні в рахунках не міститься посилання на договір №Д 260ДУ/8600 від 25.06.2009р., не приймається судом до уваги з огляду на те, що законодавчо (ст.ст. 9, 10 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”) не визначена обов’язковість зазначення такої інформації на документах, за якими надаються певні послуги; відповідачем не надано належних і допустимих доказів вчинення з позивачем іншого, ніж договір №Д 260ДУ/8600 від 25.06.2009р., правочину з надання транспортно-експедиційних послугу у порядку, визначеному ст.ст. 11, 202, 205,207,626 Цивільного кодексу України; відсутні докази розірвання договору №Д 260ДУ/8600 від 25.06.2009р..

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач також просить стягнути з відповідача 8834,15 грн. інфляційних нарахувань за період з 24.09.2010 року по 31.12.2011 року та 5998,75 грн. 3% річних за період з 24.09.2010 року по 31.12.2011 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про те, що позивач правомірно здійснив нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг своєчасно не виконав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 198809,90 грн., в тому числі 183977 грн. основного боргу за надані послуги по перевезенню вантажу за договором №Д260 ДУ/8600 від 25.06.2009р., 8834,15 грн. інфляційних нарахувань, 5998,75 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2575,20 грн., що становить витрати позивача по сплаті послуг адвоката.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, послуги адвоката відносяться до складу судових витрат і розподіляються судом на відшкодування іншій стороні при винесенні рішення.

Між адвокатом ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №1.

Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено за послуги адвоката ОСОБА_2 2575,20 грн., суд, враховуючи обставини справи, зокрема, ціну позову, її складність та ступінь участі адвоката в судових засіданнях, доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2575,20 грн. витрат за послуги адвоката.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з публічного акціонерного товариства „Чернігівське Хімволокно” (вул. Щорса, 78, м. Чернігів, ідентифікаційний код 00204048, інформація про рахунок відсутня) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 183977,00 грн. боргу, 8834,15 грн. інфляційних нарахувань, 5998,75 грн. трьох відсотків річних, 2575,20 грн. витрат по сплаті послуг адвоката та 3976,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна

Повне рішення складено 06.03.2012 року.

07.03.12