Постанова № 21802330, 08.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року справа №2а/0570/14762/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Радіонової О.О.

суддів:Нікуліна О.А., Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняГуринович А.Б.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2, представник за дов. від 03.01.12

відповідача: ОСОБА_3, представник за дов. від 04.01.12

розглянувши у відкритому судовому Єнакіївської обєднаної державної

засіданні апеляційну скаргу податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від22 грудня 2011 року

по адміністративній справі № 2а/0570/14762/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Дебальцівська промислова компанія»

до Єнакіївської обєднаної державної

податкової інспекції у Донецькій області

про визнання недійним податкового

повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебальцівська промислова компанія» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року №0000302342 з податку на додану вартість на загальну суму 12756,25 грн. у т. ч. за основним платежем 10205,00 грн., за штрафними санкціями 2551,25 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року позовні вимоги задоволені, визнане нечинним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № 0000302342 з податку на додану вартість на загальну суму 12756,25 грн. у т. ч. за основним платежем 10205,00 грн., за штрафними санкціями 2551,25 грн. (арк. спр. 95-97).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що наявними матеріалами справи підтверджено реальність господарської операції та право позивача на формування податкового кредиту

Єнакіївська обєднана державна податкова інспекція у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. спр. 99-100).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що проведені позивачем та його постачальників операції не спричинили реального настання правових наслідків.

Також, апелянт зазначає, що фактично позивачем товарно-транспортні накладні, шляхові листи до перевірки не були надані.

На думку апелянта, електронна копія вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2010 року, яким було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України посадових осіб ТОВ «Рамитранс трейд плюс» є належним доказом правомірності прийнятого оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, вислухавши уповноважених представників сторін, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебальцівська промислова компанія» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за кодом 34586195, знаходиться на податковому обліку в Єнакіївській обєднаній державній податковій інспекції у Донецькій області, є платником податку на додану вартість (а.с.33-45).

Відповідачем Єнакіївською обєднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамитранс Трейд плюс» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 26 липня 2011 року №1413/23/34586195, яким зафіксоване порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість у грудні 2009 року у розмірі 10205,00 грн.(а.с.8-16).

За висновками вищезазначеного акту перевірки керівником податкового органу 11 серпня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000302342 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 12756,25 грн., з яких основний платіж складає 10205,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 2551,25 грн.(а.с.17).

За висновками вказаного акту перевірки вбачається, що усі порушення податкового законодавства встановлені на підставі частини 2 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамитранс Трейд плюс», що не спричиняє реального настання правових наслідків та є нікчемним.

Судом першої інстанції також встановлено, що 28 грудня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамитранс Трейд плюс» було укладено договір №28/12/09 (а.с.18-20), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамитранс Трейд плюс» зобовязується поставити у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебальцівська промислова компанія» товар, який вказаний в специфікації, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебальцівська промислова компанія» зобовязане прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Відповідно до умов договору поставка товару (круг, лист, швелер, електроди) здійснюється продавцем, строк поставки, ціна та умови оплати товару вказуються в специфікації №1 до цього договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору постачальником у грудні 2009 року позивачу було поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною від 29 грудня 2009 року №29/12-01, рахунком-фактурою від 28 грудня 2009 року №28/12-01, податковою накладною від 29 грудня 2009 року №29/12-01(а.с.21-23).

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності збільшення податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України та Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі Закон №168)

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог та у підтвердження здійснення господарської операції за укладеним договором №28/12/09 посилається на договір про надання послуг № 28/12-09 від 28.12.2009р.

Як вбачається, договір про надання послуг укладений між ПП ОСОБА_4, виконавець за договором, та ТОВ «Дебальцівська промислова компанія», за договором замовник. Предметом даного договору є перевозка вантажу автомобільним транспортом

Проте, за умовами договору між позивачем та ТОВ «Рамитранс трейд плюс» поставка товару здійснюється продавцем (п. 2.1).

В матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували фактичну поставку товару на склад покупця.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача підтвердив, що за договором про надання послуг здійснювалися не тільки перевезення по договору з ТОВ «Рамитранс трейд плюс».

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. №363, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Такі документи в матеріалах справи відсутні.

На думку колегії суддів, здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерській облік, а відтак суду першої інстанції слід було звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки така може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

Отже, суд першої інстанції не звернув увагу на вищенаведене та дійшов помилкового висновку про те, що доводи податкового органу про відсутність документів на транспортування товару за спірним договором не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, відповідно до п. 4 ст. 72 КАС України обставини, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов»язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У судовому засіданні представник апелянта надав копію вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2010р. у справі № 1-239/2010, яким встановлено, що фактично ТОВ «Рамитранс Трейд плюс» зареєстровано на підставних осіб, які не мають ніякого відношення до здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності. Вирок набрав законної чинності 18.08.2010 року.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини у справі та дійшов помилкового висновку про реальність господарської операції позивача з ТОВ «Рамитранс трейд плюс».

Таким чином, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення №000302342 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 12756,25 грн., з яких основний платіж 10205,00 грн. та штрафні санкції 2551,25 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно не повно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0570/14762/2011 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0570/14762/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебальцівська промислова компанія» до Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року №0000302342 скасувати.

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебальцівська промислова компанія» до Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року №0000302342 відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 08 лютого 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Постанова у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 10 лютого 2012 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська