Постанова № 21800937, 28.02.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р.

17 год.25 хв.Справа № 2-а-6045/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кравченко А.О.,

за участю:

представника позивача-Бондарчук А.О.,

предстаника відповідача-Горбунової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський оптовий торговий дім-02» (далі позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі відповідач, ДПІ) у якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.11.2011року №№ 0004062301, 0004072301, якими позивачеві збільшено зобовязання з податку на прибуток на 64478,33 грн., у тому числі за основним платежем на 51582,66 грн. та з податку на додану вартість на 39645,08 грн., у тому числі за основним платежем 31716,06 грн.

У звязку з тим, що Державна податкова інспекція у м.Херсоні 23.02.2012р. реорганізована та виключена з Єдиного державного реєстру, а її правонаступником є Державна податкова інспекція у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру від 23.02.2012 р., за клопотанням представника відповідача на підставі ст. 55 КАС України суд допустив процесуальне правонаступництво.

Таким чином, відповідачем по справі слід вважати Державну податкову інспекцію у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби. (далі - ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС, відповідач).

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту позапланової виїзної перевірки позивача від 08.11.2011р. № 3784/23-3/32125630 (далі - акт №3784).

Позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення - рішення тому, що вважає, що за актом перевірки № 3784 неправомірно зменшені його валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, які були сформовані за наслідками господарських відносин з ПП «Геліос Маркет Юг». За твердженням позивача зменшення показників його податкової звітності відбулось внаслідок того, що відповідач вважає, що операції з поставки товарів у 2007-2008 роках ПП «Геліос Маркет Юг» мали безтоварний характер. Позивач наголошує, що висновок про безтоварність операцій з поставки товарів відповідачем зроблено на підставі того, що під час перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, які засвідчують фактичну поставку товарів від постачальника позивачеві у той час коли за умовами договорів постачання товару мало бути здійснено транспортом постачальника. Позивач вважає, що підставою для формування податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків та підтвердження такого придбання належним чином складеними бухгалтерськими та податковими документами. Оскільки ці вимоги стосовно документування відносин з ПП «Геліос Маркет Юг» ним були виконані, позивач вважає неправомірним зменшення валових витрат та податкового кредиту, сформованого за наслідками господарських відносин з цим постачальником і тому просить скасувати спірні податкові повідомлення - рішення від 29.11.2011року за №№ 0004062301, 0004072301.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит 2007-2008 років за наслідками відносин з ПП «Геліос Маркет Юг». За даними відповідача цей субєкт підприємницької діяльності не мав у своєму розпорядженні ресурсів, що необхідні для фактичного здійснення операцій з поставки товарів позивачеві. Фактична поставка товарів не підтверджена товарно-транспортними накладними. Операції з поставки товарів позивачеві платник податків ПП «Геліос Маркет Юг» не відобразив у своїй податковій звітності. Обовязки керівника та головного бухгалтера з ПП «Геліос Маркет Юг» виконували у різні періоди гр. ОСОБА_2, та ОСОБА_3, у відношенні яких порушено кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України. Відповідач стверджує, що позивач не надав належних доказів фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Геліос Маркет Юг», тому ці операції не мають звязку з оподатковуваними операціями платника податків та здійснені без мети реального настання наслідків, виключно для документування валових витрат та податкового кредиту позивача. На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення від 29.11.2011року №№ 0004062301, 0004072301, складені на підставі висновків акту позапланової виїзної перевірки позивача від 08.11.2011р. № 3784/23-3/32125630.

Під час перевірки відповідач досліджував дотримання вимог податкового законодавства позивачем щодо здійснення взаємовідносин з ПП «Геліос Маркет Юг» за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р.

Відповідач встановив, що позивач у період з жовтня 2007року по грудень 2008 року здійснював документування придбання товарів від ПП «Геліос Маркет Юг» на загальну суму 493309,18 грн., договір поставки у письмовий формі не укладався, документів, які засвідчують транспортування придбаних товарів під час перевірки не надано, розрахунки за поставлений товар здійснені у безготівковому порядку на всю суму поставки, сума ПДВ по цій операції підтверджена належним чином складеними податковими накладними. Відповідач, посилаючись на звітність ПП «Геліос Маркет Юг», стверджує, що це підприємство не мало у своєму розпорядженні ресурсів, необхідних для здійснення операцій з поставки товарів позивачеві.

На думку відповідача про фактичну поставку товарів мали свідчити належним чином складені товарно-транспортні накладні типової форми №1-ТН, затвердженої наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995р. №488/346. За наказом №488 товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезені товарів в межах України а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліків. Відсутність належним чином складених товарно-транспортних накладних у позивача на думку відповідача спростовує фактичне здійснення операцій з поставки товарів від ПП «Геліос Маркет Юг». У запереченням на позов відповідач зазначає, що у податковій звітності ПП «Геліос Маркет Юг» операції з поставки товарів позивачеві не задекларовані, а у відношенні посадових осіб цього СПД порушено кримінальні справи за несплату податків по операціям з придбання та продажу товарів. Відповідач стверджує, що у ході слідства встановлено, що посадові особи ПП «Геліос Маркет Юг» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримані від покупців кошти перераховували ПП «ШЕВ». Отримані безготівкові кошти посадові особи ПП «ШЕВ» переводили у готівку та передавали посадовим особам ПП «Геліос Маркет Юг», тобто операції між цими субєктами підприємництва носили безтоварний характер та здійснювались для досягнення мети у вигляді несплати податків та обовязкових платежів до бюджет та державних цільових фондів.

Таким чином відповідач підтвердив наявність у позивача належним чином складених податкових та звичайних накладних, які засвідчують придбання товарів у ПП «Геліос Маркет Юг» та проведення витрат у безготівковому порядку на сплату вартості задокументованих поставок товарів від ПП «Геліос Маркет Юг».

За даними відповідача контрагент позивача ПП «Геліос Маркет Юг» операції з поставки товарів у податковій звітності не відобразив, а отримані від відповідача кошти приховав від оподаткування, використавши при цьому ПП «ШЕВ».

У звязку із закінченням на момент перевірки строків давності по окремим епізодам відносин позивача з ПП «Геліос Маркет Юг» відповідач переглянув зобовязання позивача з податку на прибуток за 4 квартал 2008 року, а зобовязання з податку на додану вартість - за грудень 2008 року.

Вивчаючи позицію сторін, суд зазначає наступне.

У 2007-2008 роках нарахування та сплата податку на прибуток регулювалась Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон №334), а нарахування та сплата податку на додану вартість - Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168).

Відповідно до приписів Законів №334 та 168 до складу валових витрат та податкового кредиту мали відноситись документально підтверджені витрати платника податку, повязані з придбанням товарів, які призначались для використання у власній господарській діяльності цього платника податків у межах його оподатковуваних операцій. До складу валових витрат та податкового кредиту ці витрати мали відноситись по першій із подій: або отримання товарів, або сплата їх вартості, при цьому не мало значення дата початку використання у господарській діяльності придбаних (отриманих) товарів. При використання цих товарів на інші цілі, ніж отримання оподатковуваного доходу (прибутку), ці товари вважались умовно проданими і вартість цих товарів була валовими доходами та податковими зобовязаннями платника податків.

Отже для формування валових доходів та податкового кредиту у 2007-2008 роках вирішальним мало бути належне документування факту господарських відносин з постачальником товарів, можливість фактичного використання отриманих товарів в оподатковуваних операціях покупця, а уразі сплати вартості цих товарів постачальнику можливе, протягом строку давності, використання оплачених товарів у оподатковуваних операціях покупця цих товарів.

На думку суду, за своїм економічним змістом оплачені кошти ПП «Геліос Маркет Юг» є витратам позивача, призначеними для використання у його господарській діяльності, а у разі непоставки цих товарів - прямими збитками позивача, які відповідно до Закону №334 мали перекриватись його оподатковуваним прибутком.

Стосовно обовязкового підтвердження фактичного отримання товарів від постачальника товарно-транспортними накладними суд зазначає, що Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997, № 363, зареєстровано в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568 (далі -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. За Правилами №363 ці правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників, тобто регулюють відносини особи з перевізниками тільки у разі якщо ця особа є замовником транспортних перевезень. При проведені перевірки відповідач не довів, що позивач є учасником транспортного процесу з переміщення придбаних у ПП «Геліос Маркет Юг», а тому суд вважає, що підтвердження позивачем факту придбання товарів крім звичайних та податкових накладних ще й товарно-транспортними накладними не є обовязковим.

Також суд вважає, що обов'язки контролю за правильністю нарахування та сплати податків покладено на податковий орган, а не позивача. Позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання податкових зобовязань його контрагентами, оскільки у нього відсутня можливість здійснювати такий контроль та впливати на контрагента. Тому немає підстав для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту через можливе порушення податкового законодавства постачальником товару (послуг). Оскільки, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, або допустив інші порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи. А тому, правові наслідки для зменшення валових витрат та податкового кредиту відсутні.

На думку суду, по операціям з поставки товарів від ПП «Геліос Маркет Юг» до позивача вигодонабувачем є ПП «Геліос Маркет Юг», оскільки він отримав виручку від продажу товарів позивачеві на розрахунковий рахунок, операції з продажу товарів у податковій звітності не відобразив, а отримані кошти приховав від оподаткування за допомогою ПП «ШЕВ». Ця думка суду знайшла своє підтвердження під час перевірки слідчими органами обставин оподаткування доходів ПП «Геліос Маркет Юг» та підтверджена відповідачем під час слухання справи.

Оскільки закони України №334 та 168 не передбачають колективної відповідальності платників податків за несплату податку на прибуток та ПДВ до бюджету суд вважає, що відповідач неправомірно визначив відповідальність позивача за несплату цих податків постачальником ПП «Геліос Маркет Юг» і тому повністю скасовує спірні податкові повідомлення - рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх повністю.

Керуючись ст.ст.94, 122, 158-163,167 КАС України, суд

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень.

Скасувати податкові повідомлення рішення від 29.11.2011р. № 0004062301, № 0004072301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 березня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.6