Постанова № 21800757, 28.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 лютого 2012 р. № 2-а- 1562/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача Швец Р.П.,

представника відповідача- Служавий Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ"

до Харківська об"єднана державна податкова інспекція у Харківській області

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ортопрот " звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Харківської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010172340 від 17.11.2011р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 343186,25 грн.

З даним рішенням позивач не погоджується, вважаючи його незаконним та необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність. При цьому пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі проведеної перевірки, якою виявлено порушення вимог податкового законодавства. За таких обставин воно є цілком обґрунтованим та законним.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями Харківської обєднаної ДПІ в жовтні 2011 року проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Ерітаж» та їх реальності, повноти відображення в обліку за лютий-березень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 2416/234/19470004 від 31.10.2011р., за висновками якого встановлено, що здійснення господарських відносин з ТОВ «Ерітаж» документально не підтверджено та встановлено невідповідність первинних документів нормам чинного законодавства. Також встановлено, що позивач за лютий-березень 2011 року неправомірно відображено в податковому обліку господарські операції з ТОВ «Ерітаж»; порушення п. 198.3 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищена сума податкового кредиту на 343186,25 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 162464,59 грн., за березень 2011 року на суму 180721,66 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0010172340 від 17.11.2011р., згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 343186,25 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача із ТОВ «Ерітаж», не підтверджено зв'язок понесених на користь вказаних суб'єктів господарювання витрат з господарською діяльністю позивача.

Таким чином відповідачем зроблено висновок про те, що позивач неправомірно задіяв в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Ерітаж», витрати по взаємовідносинам з яким не підтверджені відповідними документами, які складаються в межах звичайної господарської діяльності, та не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідачем враховано при проведенні перевірки висновки акту Харківської ОДПІ від 05.07.2011р. № 1429/180/37263358, за висновками якого встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Ерітаж» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України у перевіряємому періоді.

Підсумовуючи зібрану інформацію, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем при перевірці не надано в повному обсязі документи, які підтверджують реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Ерітаж», несення витрат по взаємовідносинах з ним в межах звичайної господарської діяльності.

В звязку з наведеним відповідачем встановлено завищення суми податкового кредиту на 343186,25 грн., що виникло в звязку з правовідносинами між позивачем та ТОВ «Ерітаж».

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Ерітаж» 01.11.2010р. укладено договір № 12 про надання послуг мерчандайзингу. Відповідно до даного договору ТОВ «Ерітаж» (за договором виконавець) зобовязувався надати позивачу (за договором замовник) послуги мерчандайзингу, а позивач зобовязувався прийняти та сплатити надані послуги.

Позивачем до суду надано копію вказаного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано сторонами та скріплено їх печатками. Виконання договору підтверджується актами здавання-приймання послуг, звітами про кількість відвідувань торговельних закладів мерчандайзерами. Крім того, позивачем до суду надано копію дослідження, здійсненого в межах укладеного договору щодо харчових вподобань українців, вивчення найбільш популярних та дійових маркетингових заходів (а.с. 84-220).

Суд зазначає, що позивачем наведено економічно обґрунтовані причини, в звязку з якими виникла необхідність отримання послуг за договором мерчандайзингу, а також відображено який економічний ефект отримано від наданих за договором послуг, як вони вплинули на ефективність діяльності підприємства позивача. Зміст виконаного за договором дослідження відповідає галузі, в якій здійснює свою підприємницьку діяльність позивач.

При цьому суд зазначає, що саме на досягнення позитивного економічного ефекту та отримання прибутку спрямована діяльність субєктів господарювання. Отже, укладаючи господарські угоди, субєкт господарювання слідує меті досягнення позитивного економічного ефекту, що встановлено в даній справі.

Так судом встановлено, що 04.01.2011р. між позивача та ТОВ «Ерітаж» укладено договір про надання маркетингових послуг № 22, за умовами якого ТОВ «Ерітаж» (за договором виконавець) зобовязувався надати позивачу (за договором замовник) маркетингові послуги. Виконання договору підтверджується актами здавання-приймання послуг, наявність та належне документальне оформлення яких сторонами у справі не заперечується.

Так само, 01.02.2011р. між позивачем та ТОВ «Ерітаж» укладено договір поставки № 318, за умовами якого ТОВ «Ерітаж» зобовязувався поставити на адресу позивача товар, а позивач зобовязувався прийняти товар за договором та сплатити його вартість. Як встановлено з наданих в матеріали справи видаткових накладних, за договором відбувалося постачання вівса, крупи манної, соди харчової, інших продуктів харчування. Виконання договору, крім видаткових накладних, підтверджується товарно-транспортними накладними (том ІІ, а.с. 3-34), здійснення позивачем діяльності з фасування харчових продуктів підтверджується висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 18.10.2007р. № 126 та дозволом № 245 на функціонування цеху пакування продуктів від 16.09.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи (том ІІ, а.с. 35-36).

Таким чином, в лютому 2011 року позивачем включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ерітаж» суму ПДВ у розмірі 162 464,59 грн., у тому числі по податковим накладним: №3232 на суму ПДВ 27400 грн., № 4112 на суму ПДВ 6500 грн., № 4604 на суму ПДВ 16000 грн., № 5406 на суму ПДВ 6500 грн., №5504 на суму ПДВ 2090,59 грн., № 5605 на суму ПДВ 14400 грн., №5924 на суму ПДВ 6500 грн., №3306 на суму ПДВ 8000 грн., № 3505 на суму ПДВ 7834 грн., № 4002 на суму ПДВ 7900 грн., № 4111 на суму ПДВ 8400 грн., №4508 на суму ПДВ 7680 грн., №4603 на суму ПДВ 6340 грн., № 4904 на суму ПДВ 8400 грн., №5208 на суму ПДВ 7680 грн., № 5405 на суму ПДВ 7000 грн., №5604 на суму ПДВ 7340 грн., № 5923 на суму ПДВ 6500 грн.

В березні 2011 року позивачем включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ерітаж» суму ПДВ у розмірі 124141, грн.65 коп., у тому числі по податковим накладним: № 211 на суму ПДВ 20024,99 грн., №1413 на суму ПДВ 7716,67 грн., №213 на суму ПДВ 6520,00 грн., № 314 на суму ПДВ 7800,0 грн.,№ 1015 на суму ПДВ 7400 грн., № 1414 на суму ПДВ 6520 грн., № 1811 на суму ПДВ 8240 грн., № 2113 на суму ПДВ 7400 грн., № 2209 на суму ПДВ 750 грн., № 2308 на суму ПДВ 6900 грн., № 2514 на суму ПДВ 7600 грн., № 2815 на суму ПДВ 7600 грн., № 3008 на суму ПДВ 7600 грн., № 3009 на суму ПДВ 7120,0 грн., № 3105 на суму ПДВ 8200 грн.

Наявність виписаних податкових накладних та їх належне документальне оформлення відповідачем у справі не заперечується.

Також суд зазначає, що в акті перевірки, на стор. 9 вказано суму ПДВ по податковій накладній № 3009 - 71200 гривень. Насправді сума ПДВ в цій накладній склала 7120 гривень. Вказана технічна помилка призвела до неправильного визначення в акті перевірки суми податкових зобов'язань та штрафних санкцій позивача.

В звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції та послуг, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування.

Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є субєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у звязку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Посилання відповідача про встановлення неможливості ведення контрагентом позивача господарської діяльності не спростовують доказів, досліджених судом, які підтверджують реальне виконання господарських угод, за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

В звязку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим воно підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ортопрот” до Харківської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області від 17.11.2011р. № 0010172340.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ортопрот” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 32,19 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 02 березня 2012 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова