Постанова № 21800753, 28.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 лютого 2012 р. № 2-а- 355/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача- Марадіна Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

до Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011р. № 0000491704.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що відповідачем при проведені перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення, зроблено помилковий висновок про встановлення фактичних обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій (відповідно, і виникнення обєкту оподаткування), на підставі яких позивачем визначені суми податкового кредиту. За таких обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним та необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

При цьому пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі проведеної перевірки, якою виявлено порушення вимог податкового законодавства. За таких обставин воно є цілком обґрунтованим та законним.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що в серпні 2011 року фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова здійснено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Мівісс» (код ЄДРПОУ 32269533) та правильності обчислення ПДВ з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

За наслідками перевірки складено акт № 2479/1704/НОМЕР_2 від 19.08.2011 р., за висновками якого встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «Мівісс» на загальну суму ПДВ у розмірі 369335,6 грн. (у т.ч. за вересень 2010 р. 43333,33 грн., жовтень 2010 р. 80996,92 грн., листопад 2010 р. 43505,40 грн., грудень 2010 р. 201499,99 грн.; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме здійснення нікчемних (недійсних) правочинів ФОП ОСОБА_2 з постачальником ТОВ «Мівісс» на загальну суму 2216032,00 грн. з ПДВ (у т.ч. за вересень 2010 р. 260000,00 грн., за жовтень 2010 р. 485999,60 грн., за листопад 2010 р. 261032,00 грн. за грудень 2010 р. 1209000,00 грн.)

За результатами розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 року р. № 0000491704, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 461669,50 грн., в тому числі: 369335,60 грн. за основним платежем, 92333,90 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених порушень, відповідач виходив з встановлених перевіркою фактичних обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій (відповідно, і виникнення обєкту оподаткування), на підставі яких позивачем визначено суми податкового кредиту.

Так, в акті перевірки зазначено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «Мівісс», щодо останнього встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином відповідач дійшов висновку, що у контрагента позивача - ТОВ «Мівісс» відсутні обєкти, які підпадають під визначення п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до складу податкового зобовязання сум ПДВ від реалізації товарів (послуг) та відсутні обєкти, які підпадають під визначення п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з придбання товарів (послуг).

На думку відповідача, у звязку з вищевикладеним, правочини, вчинені між ТОВ «Мівісс» та ФОП ОСОБА_2 у період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р. на суму 2216 031,60 грн. у т.ч. ПДВ у розмірі 369335,60 грн., є нікчемними та не спричиняють реальних правових наслідків.

З цих причин ДПІ у Московському районі м. Харкова дійшла висновку, що у позивача відсутні обєкти, які підпадають під визначення п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з придбання будматеріалів, сантехніки, тощо.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що у перевіреному періоду позивач здійснював господарську діяльність та господарські відносини з ТОВ «Мівісс», з яким уклав договір купівлі-продажу від 01.09.2010 р. б/н.

Згідно пункту 1.1. зазначеного договору встановлено, що ТОВ «Мівісс» (за договором продавець) зобовязався поставити на адресу позивача (за договором покупець) будматеріали, сантехніку в асортименті і кількості згідно накладних, а позивач зобовязується купити товар на умовах даного Договору.

Договір купівлі-продажу від 01.09.2010 набрав чинності з моменту підписання, тобто з 01.09.2010 року, та діяв до 31.12.2010 року (пункт 5.1 Договору). Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна на товар встановлюється відповідно до накладних.

Позивачем до суду надано копію вказаного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано сторонами та скріплено їх печатками.

В ході розгляду справи підтверджено, що під час дії зазначеного договору купівлі-продажу від 01.09.2010 р., у період з 01 вересня 2010 р. до 31 грудня 2010 р. позивач придбавав у ТОВ «Мівісс» товар, зокрема на суму, зазначену в акті перевірки від 19.08.2011 р., а саме: 2216 031,60 грн., в т.ч. ПДВ 369 335,60 грн., що підтверджується виданими ТОВ «Мівісс» видатковими накладними та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач фактичну наявність зазначених документів не заперечує, їх перелік вказано в акті перевірки від 19.08.2011 року.

Оплата за отриманий товар була здійснена в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Належним чином засвідчені копії платіжних доручень про оплату товару ТОВ «Мівісс», також видаткових накладних та податкових накладних, виписаних ТОВ «Мівісс» наявні в матеріалах справи , та інші докази будуть надані позивачем суду під час розгляду справи.

Поставка товару здійснювалася транспортом перевізника ФОП ОСОБА_3 кількома партіями у вересні 2010 р., жовтні 2010 р., листопаді 2010 р., грудні 2010 р., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.09.2010 р. на суму 18588,00 грн., товарно-транспортною накладною від 30.09.2010 р. на суму 77046,90 грн., товарно-транспортною накладною від 30.09.2010 р. на суму 164365,00 грн., товарно-транспортною накладною від 01.10.2010 р. на суму 97805,60 грн., товарно-транспортною накладною від 01.10.2010 р. на суму 215967,00 грн., товарно-транспортною накладною від 11.10.2010 р. на суму 70852,00 грн., товарно-транспортною накладною від 20.10.2010 р. на суму 101376,00 грн., товарно-транспортною накладною від 01.11.2010 р. на суму 91612,00 грн. , товарно-транспортною накладною від 01.11.2010 р. на суму 169420,00 грн., товарно-транспортною накладною від 01.12.2010 р. на суму 363097,00 грн., товарно-транспортною накладною від 01.12.2010 р. на суму 537557,00 грн., товарно-транспортною накладною від 10.12.2010 р. на суму 64300,00 грн., товарно-транспортною накладною від 20.12.2010 р. на суму 244046,00 грн.

Про доцільність та економічну обґрунтованість укладення зазначеного вище договору свідчить те, що одним з видів діяльності позивача є оптова торгівля будівельними матеріалами, що не заперечується відповідачем та зазначено в пункті 1.6 акту перевірки від 19.08.2011 р.

Таким чином придбання у ТОВ «Мівісс» будівельних матеріалів цілком відповідає виду та меті господарської діяльності позивача. Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Для здійснення господарської діяльності позивач має складські приміщення в м. Кременчуці, що підтверджується договором найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.01.2009 року, укладеного з ТОВ «ВФ «Меркатор».

Придбані у ТОВ «Мівісс» будівельні матеріали позивач продавав в рамках своєї господарської діяльності відповідно до укладених ним договорів, в тому числі:

- договору поставки - з Міським пологовим будинком від 09.11.2010 р., відповідно до якого Постачальник (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався передати у власність Покупця товари деталі металеві для столярних та теслярських виробів, а Покупець прийняти та оплатити їх;

- договору купівлі-продажу № 21 від 05.10.2010 року з покупцем Кременчуцьким будівельно-монтажним управлінням «Укрзалізниця» (СТГО «Південна залізниця»), відповідно до якого продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався поставити будматеріали, інструменти в асортименті згідно накладних, а покупець оплатити товар на умовах даного договору;

- договору купівлі-продажу № 25 з покупцем Кременчуцьким будівельно-монтажним управлінням «Укрзалізниця» (СТГО «Південна залізниця»), відповідно до якого продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався поставити будматеріали, інструменти в асортименті згідно накладних, а покупець оплатити товар на умовах даного договору;

- договору купівлі-продажу № 10/099В від 13.09.2010 року з покупцем Державним підприємством «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту» Крюківське кар'єроуправління, відповідно до якого продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався передати у власність Покупця товари в асортименті, кількості та у строки відповідно до узгоджених сторонами замовлень, а Покупець зобов'язаний прийняти зазначені товари та сплатити їх вартість;

- договору б/н від 16.04.2010 року з ПП «Агроекологія», відповідно якого Покупець (ПП «Агроекологія») купує, а продавець (ФОП ОСОБА_2.) продає будівельні матеріали;

- договору купівлі-продажу № 11/2/10 від 11.01.2010 року з покупцем ФОП ОСОБА_4, відповідно до якого Продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався поставити будматеріали, сантехніку (товар) в асортименті і кількості згідно накладних, а Покупець купити його на умовах даного Договору;

- договору купівлі-продажу № 11/3/10 від 11.01.2010 року з покупцем ЗАТ «Спецбуд», відповідно до якого Продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався поставити будматеріали, сантехніку (товар) в асортименті і кількості згідно накладних, а Покупець купити його на умовах даного Договору;

- договору купівлі-продажу № 11/7/10 від 11.01.2010 року з покупцем ФОП ОСОБА_5, відповідно до якого Продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався поставити будматеріали, сантехніку (товар) в асортименті і кількості згідно накладних, а Покупець купити його на умовах даного Договору;

- договору купівлі-продажу № 11/6/10 від 11.01.2010 року з покупцем ФОП ОСОБА_6, відповідно до якого Продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався поставити будматеріали, сантехніку (товар) в асортименті і кількості згідно накладних, а Покупець купити його на умовах даного Договору;

- договору купівлі-продажу № 11/1/10 від 11.01.2010 року з покупцем ПП «Вектра Плюс», відповідно до якого Продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався поставити будматеріали, сантехніку (товар) в асортименті і кількості згідно накладних, а Покупець купити його на умовах даного Договору;

- договору купівлі-продажу № 11/8/10 від 11.01.2010 року з покупцем ФОП ОСОБА_7, відповідно до якого Продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався поставити будматеріали, сантехніку (товар) в асортименті і кількості згідно накладних, а Покупець купити його на умовах даного Договору;

- договору купівлі-продажу № 1/3/10 від 01.03.2010 року з покупцем ТОВ «Комсомольський Укрсплав», відповідно до якого Продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався поставити будматеріали, сантехніку (товар) в асортименті і кількості згідно накладних, а Покупець купити його на умовах даного Договору;

- договору купівлі-продажу б/н від 15.05.2010 року з покупцем ЗАТ «Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство», відповідно до якого Продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався поставити будматеріали в асортименті і кількості згідно накладних, а Покупець купити його на умовах даного Договору;

- договору купівлі-продажу б/н від 03.06.2010 року з покупцем ПП «Градіка», відповідно до якого Продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався поставити будматеріали, інструменти в асортименті і кількості згідно накладних, а Покупець купити його на умовах даного Договору;

- договору купівлі-продажу б/н від 04.01.2010 року з покупцем ТОВ «Оксавад», відповідно до якого Продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався поставити будматеріали, інструменти в асортименті і кількості згідно накладних, а Покупець купити його на умовах даного Договору.

В звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції та послуг, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. В подальшому придана продукція використана в господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, нормами якого врегульовано спірні правовідносини, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлював обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування.

Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит щодо даної справи сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є субєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у звязку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Посилання відповідача про встановлення неможливості ведення контрагентом позивача господарської діяльності не спростовують доказів, досліджених судом, які підтверджують реальне виконання господарських угод, за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

В звязку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим воно підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 20.09.2011р. № НОМЕР_1.

Стягнути з державного бюджету на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 32,19 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано02 березня 2012 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова