Постанова № 21800739, 16.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 лютого 2012 р. № 2-а- 16345/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Гончар О.П.

представника відповідача - Лиманського А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» (далі-ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі, в якому після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 22 серпня 2011 р. № 0001062330 та від 30 листопада 2011 р. № 0001482330 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 079 598,75 грн., в т.ч. за основним платежем 2 463 679 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 615 919,75 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 р. № 0001072330 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 685 280.0 грн., повідомлення-рішення від 30.11.2011 р. № 0001572330 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 683 835,0 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 р. № 0001082330 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 415 183,90 грн., в т.ч. за основним платежем 1 961 572 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 453 611,9 грн., податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2011 р. № 0001492330 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 930 646,53 грн., в т.ч. за основним платежем 1 961 572 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 969 074.53 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються обєктивними даними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за що у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу були визначені відповідні податкові зобовязання.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач, ПАТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав видане виконавчим комітетом Харківської міської ради свідоцтво про державну реєстрацію від 10.06.2004 року, а відтак набув правового статусу субєкта господарювання. Як платник податків, зборів (обовязкових платежів) обліковується ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова 01.01.2001 року. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Судом встановлено, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 08.09.2011 року за № 1536/23-306/14085922 (а.с. 25-93, т.1).

Відповідно до висновків, викладених у вказаному акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем пп.12.1.1 пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 п.5.1 пп.5.3.5 п.5.3 ст.5 п.6.1 ст.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 2466395,0 грн., в т.ч. за 3 кв.2010 р. у сумі 1781115 грн., за 4 квартал 2010р. у сумі 685280,0 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 р. у сумі 566727 грн., за 1 кв.2011 р. у сумі 683835 грн.; пп.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 15, п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", в наслідок чого несплачено авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 230 550,0грн.; п.7.4 ст.7 пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. "Про податок на додану вартість", ст.198 п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2755, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 1961571 грн. у тому числі за квітень 2010 р у сумі 6770 грн., червень 2010 р. у сумі 1726,6 грн., липень 2010 р. у сумі 514948 грн., серпень 2010 р. у сумі 514948 грн., вересень 2010 р. у сумі 370626 грн., жовтень 2010 р. у сумі 220692 грн., листопад 2010 р. у сумі 300256 грн., грудень 2010 р. у сумі 8178,65 грн., січень 2011 р. у сумі 603,89 грн. лютий 2011 р. 6092,0 грн., березень 2011 р. -16730,33 грн.

На підставі вищевказаного акту, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення рішення № 0001082330 щодо збільшення ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» суми грошового зобов'язання з пода тку на додану вартість у сумі 3 415 183,90 грн., в т.ч. за основним платежем 1 961 572 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 453 611,9 грн.; № 0001072330 щодо зменшення ПРАТ «ТЦРП» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 685 280,0 грн; № 0001062330 щодо збільшення ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» суми грошового зобов'язання з подат ку на прибуток у сумі 3 082 994,75, в т.ч. за основним платежем 2 466 395 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 616 599,75 грн.

ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» відповідно до п. 55.1 ст. 55 ПКУ скористався правом адміністративного оскарження, внаслідок чого рішенням ДПА у Харківській області від 26.10.2011 р. податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 р. з податку на прибуток №0001062330 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення № 0001082330 скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 484 537,37 грн., а також скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001072330 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 445 грн.

Рішенням ДПА України від 24.11.2011 р. залишено без змін податкові повідомлення- рішення від 22.08.2011 р. № 0001082330, № 0001072330, № 0001062330 з урахуванням рішення ДПА у Харківській області, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скарга - без задо волення.

Податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.11.2011 р. №0001492330 щодо збільшення ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 930 646,53 грн., № 0001482330 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 082 994,75 грн., № 0001572330 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 683 835 грн.

З дослідженого в судовому засіданні акту встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень пп.12.1.1 пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 п.5.1 пп.5.3.5 п.5.3 ст.5 п.6.1 ст.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"; пп.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 15, п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства"; п.7.4 ст.7 пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.198 п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України і прийнятих податкових повідомлень рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат за угодами з ТОВ «Спецтеплосервіс», ТОВ «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання», ТОВ «Валрус Ексім», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Гран-При+», ТОВ «Сат Імпекс», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами.

Крім того, в акті перевірки вказано і на цьому наполягає відповідач, що, фактично згідно податкової звітності у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та основні засоби., перевіряючими був зроблений висновок про те, що позивачем перераховувались кошти контрагентам без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином відповідачем був зроблений висновок про те, що підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» є підприємвством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

В судовому засіданні встановлено, що між ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» (покупець) та ТОВ «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» (продавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 02/07-СЗ від 01.07.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» зобовязується передавати (поставляти) в узгоджені Сторонаи строки, а ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» прийняти та здійснювати оплату товару згідно підписаних сторонами специфікацій (а.с. 123-124, т. 2).

Згідно специфікацій до договору купівлі - продажу № 02/07-СЗ від 01.07.2010 року позивач придбав у контрагента датчики тиску на загальну суму 9563320 грн., в тому числі: у 3 кварталі 2010 року -6988580 грн., у 4 кварталі 2010 року 2574740 грн. (а.с. 126, 131, 134, 137, т. 2).

Факт відвантаження придбаного ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» (покупець) у ТОВ «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» (продавець) товару датчиків тиску підтверджується копіями видаткових накладних №РН-0000030 від 29.07.2010р. (а.с. 129, т.2), №РН-0000024 від 21.07.2010 р. (а.с. 127, т.2), №РН-0000035 від 30.09.2010 р. (а.с. 132, т.2), №РН-0000036 від 28.10.2010 р. (а.с. 135, т.2), №РН-0000039 від 15.11.2010 р. (а.с. 138, т.2).

У звязку з придбанням товару, визначеного у Договорі купівлі-продажу та специфікаціях до нього, ТОВ ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» сплачено продавцеві вартість вказаного товару, що випискою з розрахункового рахунку позивача, відкритого у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харкові» (а.с. 121-122, т. 2).

ТОВ «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» на придбаний позивачем товар видані податкові накладні №30 від 29.07.2010 р., №24 від 21.07.2010 р., №35 від 30.09.2010 р., №36 від 28.10.2010 р., №39 від 15.11.2010 р.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується факт подальшої реалізації позивачем отриманих від TOB «ХЗСЗіЕ» п'єзоелектричних датчиків в межах договору комісії за митну територію держави, що підтверджується договором комісії, актами приймання-передачі товару, специфікаціями, вантажними митними деклараціями (а.с. 78-99, т.3).

Передача товару на комісію відбулась одночасно з прийманням цього ж товару від TOB «Харківський завод свічок запалення та електрообладнання» на складі продавця, тобто позивач не поніс транспортних витрат ні при його придбанні, ні при його передачі на комісію.

Суд вважає необхідним звернути увагу, що в ст. 69 КАС України визнано доказами в адміністративному судочинстві будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. В ст. 70 КАС України вказано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином наведені норми встановлюють обсяг доказування та порядок надання та дослідження доказів.

Судом встановлено, що підставою для висновків відповідача слугував акт перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 30.03.2011 р. № 560/18-33067821 «Про результати документальної невиїзної перевірки TOB «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», яким, в свою чергу, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, порушення ст. 203, 207, 215, 216, 228 ЦК України та ін. На підставі цього акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському р-ні м. Харкова зроблено висновок про те, що усі операції купівлі-продажу TOB «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що сам по собі акт перевірки містить лише факти, на які посилається працівник органу ДПС, і ці факти повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

Окрім того, судовим рішенням у справі за № 5023/2857/11, яке набуло законної сили, Договір купівлі-продажу № 02/07-СЗ від 01.07.2010 року визнано дійсним (а.с. 226-234, т. 1).

Крім того, суд вважає доцільним відмітити, що ставлячи право сумлінного платника податків у залежність від того, яким чином його контрагент звітує перед відповідним органом ДПС по своїм зобовязанням з бюджетом, відповідач перекладає на платника податків власні повноваження (взагалі повноваження органу ДПС) щодо контролю за повнотою та своєчасність виконання обовязку по сплаті податків та зборів, що є виключною компетенцією ДПС України.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Валрус Ексім», які полягали у придбанні позивачем запчастин.

Факт відвантаження придбаного ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» (покупець) у ТОВ «Валрус Ексім» (продавець) товару амортизатору та шарової опори підтверджується копією видаткової накладної б/н від 01.03.2011 року (а.с. 144, т. 1).

У звязку з придбанням товару, визначеного у видатковій накладній сплачено продавцеві вартість вказаного товару, що підтверджується рахунком-фактурою № 242-25 від 24.02.2011 року (а.с. 143, т. 1).

ТОВ «Валрус Ексім» на придбаний позивачем товар видана податкова накладна №204 від 25.02.12 р.

Слід відзначити, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Валрус Ексім» окрім порушень, допущених контрагентом, контролюючий орган не посилається на будь-які порушення допущені позивачем.

Судом встановлено, що між ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» (покупець) у ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 15/15 від 15.12.2010 року, за яким подавець зобовязаний передати, а покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, а саме: модуль інтерфейсний АРР-1СV у кількості 4 шт. за ціною (без ПДВ ) 1239 грн.; модуль інтерфейсний АРР-1СЕ у кількості 4 шт. за ціною (без ПДВ) 1266 грн.; модуль погодження 2R4H1/H3 у кількості 5 шт. за ціною (без ПДВ) 1028 грн.; модуль погодження 2R4H1/H4 у кількості 5 шт. за ціною (без ПДВ) - 981 грн.; модуль силовий АРР-1СН у кількості 8 шт. за ціною (без ПДВ) - 1 246 грн. Всього на суму 30033,0 грн., крім того ПДВ 6 006,6 грн.

На виконання цього договору було поставлено товар на суму 36 039,6 грн., у т.ч. ПДВ 6 006,6 грн., що підтверджується видатковою накладною №145 від 24.12.2010 р. (а.с. 158, т.1)

На вказану суму поставленого товару ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» виписано податкову накладну № 26 від 20.12.2010 року (а.с. 159, т.1).

Також між ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» (покупець) і ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» (продавець) укладено договір № 18/10 від 18.12.2010 р. за яким продавець (TOB «Бізнес-консалтинг плюс») зобовязаний передати, а позивач прийняти та оплатити ТМЦ: мінераловата армирована 35 м. за ціною 196,0 грн. (без ПДВ); изолон ГОСТІ5558 - 400 м.кв. за ціною 59 грн. (без ПДВ). Всього на суму 30 460 грн., крім того ПДВ 6092,0 грн. (а.с. 154-155, т. 1).

На виконання цього договору згідно видаткової накладної № 211 від 31.01.2011 р. поставлено товар на суму 36 552,0 грн., в т.ч. ПДВ 6 092,0 грн. (а.с. 156, т. 1).

На вказану суму поставленого товару ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» виписано податкову накладну № 54 (а.с. 157, т.1).

Між ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» (покупець) і ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» (продавець) укладено договір від 01.02.2011 р. №191 про сервісне обслуговування технологічного обладнання і систем вимірювання та регулювання системи діагностики технічного стану вимірювальних приладів, системи частотного регулювання. (а.с. 146,т. 1).

Види робіт визначені сторонами у додатку, вартість робіт визначена у протоколі узгодження вартості (а.с. 147, т.1)

Фактичне виконання TOB «Бізнес-консалтинг плюс» зазначених робіт підтверджується:актом виконаних робі від 28.02.11 р. на суму 38 340,0 грн., крім того ПДВ 7 668,0 грн.; актом виконаних робіт від 31.03.2011 р. на суму 38340,0 грн., крім того ПДВ 7 668,0 грн. (а.с. 148, 150, т.1).

На суму сплачену позивачем за виконані роботи ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» виписано податкові накладні № 180, 103 (а.с. 149, 151- 153 т.1).

Судом встановлено, що між ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» (покупець) і ТОВ «Техно -Асавир» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 6/19 від 01.03.2010 року, за умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а саме: головний привод токарного верстату, а покупець зобовязується прийняти та своєчасно здійснити оплату (а.с. 160-161, т.1).

Відповідно до п. 1.2 договору кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні властивості товару відображаються в рахунках фактурах.

Відповідно до рахунку-фактури № 246 від 01.03.2010 року, контрагент позивача відобразив найменування товару, яке відповідає умовам, визначеним в договорі, кількість та вартість товару (а.с. 162, т.1).

Відвантаження головного приводу токарного верстату відбулась за видатковою накладною № 374 від 15.04.2010 року (а.с. 163, т.1).

У звязку з придбанням товару, визначеного у видатковій накладній сплачено продавцеві вартість вказаного товару, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 165, т. 1).

ТОВ «Техно -Асавир» на придбаний позивачем товар видана податкова накладна №352 від 02.04.10 р. (а.с. 164, т. 1).

Згідно витягу з журналу виданих довіреностей на отримання товару від ТОВ «Техно -Асавир» підприємством видано довіреність за № 171 від 01.12.2010 року (а.с. 11, т. 2).

Судом встановлено, що ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» у вересні 2010 року на підставі рахунків-фактур від 10.09.10 №8830 та 21.09.10 №8865 сплатив TOB «Гран-При+» за товар (електроди), згідно платіжних доручень від 10.09.10 №1280 та 22.09.10 р. №1356. (а.с. 165-166, т.1).

Відвантаження товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними від 14.09.10р. №7389 та 28.09.10 р. №7419 (а.с. 167-169,т.1 ).

TOB «Гран-При+», виписав позивачу податкові накладні від 10.09.10 №0643 та від 22.09.10 р. №0673 (а.с. 168-170, т.1).

Судом також встановлено, що на підставі рахунку-фактури від 30.12.2010 р. № СФ-0045567 позивачем 05.01.11р. сплачено на користь TOB «CAT ІМПЕКС» 3 596,00 грн., в т.ч. ПДВ 599,33 грн. за принтер, згідно платіжного доручення від 05.01.11 р. № 2. (а.с. 171-172, т.1).

ТОВ«САТ ІМПЕКС» виписало покупцю податкову накладну від 05.01.11 р. № 204, а 12.012011 р. позивач отримав придбаний товар за видатковою накладною від 12.01.11р. № РН-600 (а.с. 172-173, т.1).

Судом встановлено, що ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» у червні 2010 року контрагентом ТОВ «Колот» виписано рахунок від 20.06.10 №206 (а.с. 236, т.1).

Отримання товару від ТОВ «Колот» (набивка сальникова) позивачем підтверджується прибутковою накладною від 22 червня 2010 року за № ПН -0000332 (а.с. 235, т.1). На отримання товару була видана довіреність підприємства за № 206 від 20.06.2010 року, що підтверджується витягом з журналу видачі довіреностей (а.с. 241, т.1).

Набивка сальникова оприбуткована підприємством по складу, що підтверджується карткою складського обліку матеріалів (а.с. 237, т. 1). Отриманий товар використано позивачем в господарській діяльності, у звязку з чим 30 червня 2010 року ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» здійснено списання з рахунку 801 «Витрати сировини й матеріалів», про що свідчать дані, відображені в акті СпТ-000233 (а.с. 238-239, т.1).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З цього приводу суд зауважує, що ч.2 ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, наявні в матеріалах справи товарно транспортні накладні по дослідженим вище операціям позивача з контрагентами підтверджують факт оприбуткування товарів, їх фізичне переміщення в просторі за допомогою автомобільного траспорта.

Оприбуткування товарно- матеріальних цінностей по складу, придбаних позивачем у контрагентів товарів, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями карток складського обліку, прибуткових накладних, накладних на внутрішнє переміщення, актів списання (а.с. 1-74, т.2).

Окрім того, судом встановлено, що між ТОВ «Спецтеплосервіс» (підрядник) і ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» (Замовник) укладено договір підряду за № 41 від 16.11.2010 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати пусконалагоджувальні роботи, режимно-налагоджувальні та еколого-теплотехнічні випробування парового котла ДЕ 25/14, що знаходиться за адресою: вулиця Роганська, 155, а замовник прийняти та сплатити вартість цих робіт на умовах цього договору (а.с. 136-138, т.1).

Необхідність проведення таких робіт і, як наслідок, укладення відповідного договору позивач обґрунтовує господарською діяльністю (виробництво, транспортування та по стачання теплової енергії), а також «Вимогами до ефективного використання газу та охорони навколишнього середовища при проведенні налагоджувальних робіт на паливовикористовуючему обладнанні», що затверджені Наказом Держнафтогазпрому України від 14.02.1995 р.

Суд вважає доцільним зазначити, що порядок укладання та виконання договорів на будівельні та будівельно-монтажні роботи регулюються ЦК України, де встановлено, що (ст. 875) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В ст. 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

В договорі підряду сторонами визначені його предмет, календарний план виконання робіт, вартість робіт, кошторисна документація, порядок приймання робіт, строки розрахунків.

До матеріалів даної адміністративної справи позивачем надано технічний звіт екологотеплотехнічного випробування парового котла ДЕ-25/14, який погоджено у територіальному Управлінні державної інспекції по енергозбереженню у Харківській області (а.с. 142-143, т.2), іншу технічну документацію котла (а.с. 169-183, т.2).

Спільним Наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", затверджені типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт". Дані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, роботи по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Акти Форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові, тобто акти, які підтверджували фактичні обсяги виконаних робіт.

Відповідно приписам ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Таким чином, доказом фактичного виконання робіт є акти КБ-2в (а.с. 150-152, т.2).

Вказаний акт за формою та змістом є актом приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком, в якому відображено всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, про що вказував суд першої інстанції в судовому рішенні.

Таким чином, акт виконаних робіт та кошторисна документація, наявні в матеріалах справи, розкривають у повному обсязі суть господарських операцій, що є необхідним для аргументованості та доказовості надання послуг(виконання робіт).

Фактична сплата за надання послуг (виконання робіт) підтверджується копією платіжного доручення від 22 грудня 2010 р. та від 11 березня 2011 р. з відміткою банку

На вказану в акті здачі приймання виконаних робіт суму вартості робіт ТОВ «Спецтеплосервіс» виписана податкова накладна від 30.11.2010 року за № 41 (а.с. 149, т. 2).

Також на підтвердження реальності здійснення вказаної операції позивачем надано відповідну ліцензію TOB «Спецтеплосервіс» та інша дозвільна документація (а.с. 144-148, т. 2).

Судом також встановлено, що між позивачем і ФОП ОСОБА_4 укладено договір про надання юридичних послуг від 02.08.2010 р. № 02/08-10 на суму 23 200,00 грн. (а.с. 185-187,т.1).

Згідно з умовами даного договору Виконавець здійснює представництво Замовника у процедурі банкрутства по справі № Б50/137-10, порушеної господарським судом Харківської області.

Узгодження вартості послуг здійснено між сторонами договору шляхом підписання протоколу узгодження ціни послуг від 02.08.2010 року (а.с. 188, т.1).

Виконання зобовязань за договором підтверджується підписаним між сторонами актом виконаних робіт на суму 23200 грн. (а.с. 189, т.1).

Також між позивачем і ФОП ОСОБА_4 укладено договір про надання юридичних послуг від 12.05.2010 р. №12/05-10 на суму 88000,00 грн. (а.с. 190-193,т.1).

Згідно з умовами даного договору Виконавець зобовязується надавати замовнику за його окремими дорученнями юридичні послуги, в тому числі: перевіряти всі локальні акти, надавати допомогу з підготовки коректного заповнення вказаних актів, брати участь у підготовці різного роду договорів, іншим способом забезпечувати належну договірну роботу, надавати усні і письмові консультації, правові висновки, інформувати про зміни в законодавстві.

Узгодження вартості послуг здійснено між сторонами договору шляхом підписання протоколу узгодження ціни послуг від 12.05.2010 року (а.с. 201-203, т.2).

Виконання зобовязань за договором підтверджується підписаним між сторонами актом виконаних робіт (а.с. 204, т.2).

Судом також встановлено, що між позивачем і ФОП ОСОБА_4 укладено договір про надання юридичних послуг від 08.09.2010 р. №02/09-01 на суму 85 427,00 грн. (а.с. 194-196, т.1).

Згідно з умовами даного договору Виконавець здійснює представництво Замовника у процедурі банкрутства по справі № Б50/137-10, порушеної господарським судом Харківської області.

Узгодження вартості послуг здійснено між сторонами договору шляхом підписання протоколу узгодження ціни послуг від 08.09.2010 року (а.с. 197, т.1).

Виконання зобовязань за договором підтверджується підписаним між сторонами актом виконаних робіт на суму 85427 00грн. (а.с. 198, т.1).

Фактична сплата за отримані послуги підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відміткою банку (а.с. 199-214, т.1).

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

З досліджених в судовому засіданні копій актів сдачі приймання виконаних робіт, підписаного позивачем з контрагентом, судом встановлено, що в ньому зазначено зміст послуг, підписи і печатки сторін, загальна вартість наданих послуг, тобто має обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відтак, у платника податку виникло право відносити до складу валових витрат витрати, підтверджені належними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Окрім того, позивачем надані до суду письмові заявки, окремі доручення, надані ФОП ОСОБА_4, результати виконаних робіт (письмові консультації, розроблені інструкції та договори) (а.с. 219-247, т. 2, а.с. 1-72, т. 3).

Слід відзначити, що окрім порушень, допущених контрагентами позивача, контролюючий орган не посилається на будь-які порушення допущені позивачем, що не може бути підставою для відповідальності ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла».

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Оскільки висновки ДПІ про формування ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених податковими органами актах за результатами перевірок контрагентів, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» податкового правопорушення.

Господарська діяльність ПАТ «Теплоенергетичний центр роганського промвузла» безпосередньо відповідачем не досліджувалася.

Разом з тим, податковий орган протиправно не прийняв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в усіх укладених між позивачем та контрагентами договорах купівлі-продажу, поставки та надання послуг, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт. послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат суми витрат, сплачені у складі вартості товарів та послуг отриманих від контрагентів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбання комплектуючих, будівельних матеріалів та вартості наданих послуг обєктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, передбаченої установчими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обовязку стосовно оскаржуваних податкових повідомлень рішень не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 22 серпня 2011 р. № 0001062330 та від 30 листопада 2011 р. № 0001482330 в частині збільшення податкового зобов'язання з пода тку на прибуток у розмірі 3 079 598,75 грн., в т.ч. за основним платежем 2 463 679 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 615 919,75 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 р. № 0001072330 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 685280,0 грн., повідомлення-рішення від 30.11.2011 р. № 0001572330 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 683835,0 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 р. № 0001082330 про збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3415183,90 грн., в т.ч. за основним платежем 1961572 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1453 611,9 грн., податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2011 р. № 0001492330 про збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2930646,53 грн., в т.ч. за основним платежем 1961572 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 969074,53 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (код 14085922) сплачений судовий збір у розмірі 28.23 грн. (двадцять вісім грн. 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 21 лютого 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.