Постанова № 21800716, 27.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"27" лютого 2012 р.                                                                       № 2а- 16298/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача –ОСОБА_1 (довіреність б/н від 06.12.2011р.);

представника відповідача - ОСОБА_2 ( довіреність № 3/9/10-014 від 03.01.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНСИСТЕМС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29 червня 2011 року № 0002912305/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 73077,50 гри., в тому числі за основним платежем - 58462,00 грн., штрафні санкції - 14615,50 грн. (Форма «Р») ;

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29 червня 2011 року № 0002922305/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58462,50 грн., в тому числі за основним платежем - 46770,00 грн., штрафні санкції - 11692,50 грн. (Форма «Р»);

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29 червня 2011 року № 0002932305/0 про визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 472,00грн. (Форма «В4») .

          В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються наявними первинними документами та безпідставно ґрунтуються виключно на висновках акту перевірки контрагента позивача, яким встановлена відсутність реального здійснення правочинів у 2010 році. У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі, пославшись на обставини викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у запереченнях на адміністративний позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення проти нього, пояснення представників сторін, встановив наступне

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Промінсистемс" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.03.2007 року, про що внесено запис про включення відомостей до ЄДР № 14801020000033936. та перебуває на обліку в ДПІ з 14.03.2007 року № 17181.

          Судом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 20.06.2011р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Промінсистемс" за період з 01.04.2008р. по 31.03.11р. За результатами зазначеної перевірки складено акт № 2567/23-05/34862843 від 20.06.2011р., в якому виявлені наступні порушення позивача:

          -п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 58 462 грн., у тому числі у 1 кварталі 2010 року на суму 58462 грн.

          -п. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Промінсистемс»:

- занижено суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на 46 770 грн., у тому числі у березні 2010 року у сумі 46 298 грн., у квітні 2010 року на 472 грн.;

- завищено значення рядка 22 «Зарахування від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду»декларації з ПДВ за березень 2010 року на 472 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення –рішення від 29 червня 2011 року : № 0002912305/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 73077,50 грн., в тому числі за основним платежем – 58462,00 грн., штрафні санкції –14615,50 грн., № 0002922305/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 58462,50 грн., в тому числі за основним платежем –46770,00 грн., штрафні санкції – 11692,50 грн. та № 0002932305/0 про визначення суми завищення від’ємного значення податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 472,00грн.

Позивач не погодився зі вказаними податковими повідомленнями –рішеннями та оскаржив їх послідовно до ДПА у Харківській області та до ДПА України. За результатами розгляду скаргу підприємства залишено без задоволення, а податкові повідомлення –рішення залишені без змін.

Що стосується висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, зазначених у акті перевірки № 2567/23-05/34862843 від 20.06.2011р., суд зазначає наступне.

Між позивачем - підрядником та наступними замовниками: ЗАТ "ТММ-Енергострой ( договір № 19/06-ОВК від 27.06.08р.), ТОВ "Завод современных пищевых технологий" ( договір №25/11-ОВК від 09.11.07р.), ТОВ ХФП " Здоровье народу" ( договір № 01/01-ОВК від 22.01.10р.), ТОВ " Здоровье народу" ( договір № 15/02-ОВК від 15.02.10р.)укладено договори підряду на виконання підрядних робіт (роботи по монтажу) .

          На виконання вищезазначених договорів в межах здійснення господарської діяльності, між ТОВ "Промінсистемс"(замовник) та ТОВ “Спецтрубомонтаж” (субпідрядником) укладено договір підряду №01/10-09 від 01.10.2009 року, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов"язується на свій ризик виконати роботи по монтуванню системи опалювання, вентиляції та кондиціювання у а здати їх замовнику, а замовник -прийняти виконані роботи та сплатити . Строк виконання договору - 6 місяців, ціна робіт - 600 000 грн.

          Судовим розглядом встановлено, що на виконання вказаного договору №01/10-09 від 01.10.2009 року позивачу видані податкові накладні № 42 від 29.03.2010, №43 від 29.03.2010, № 44 від 29.03.2010 року, № 45 від 29.03.2010року, №68 від 30.04.2010 року,№70 від 30.04.2010 року, на підставі яких позивач відніс до складу податкового кредиту в березні 2010 року - 46 770,00 грн. податку на додану вартість та відніс до складу валових витрат у І кварталі 2010 року вартість отриманих монтажних робіт в сумі 233 849,17 грн.

Суд зазначає, що згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Суд також зазначає, що відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена у цілях бухгалтерського обліку, у першу чергу є первинні документи. За змістом п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, але сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього Закону, або сплачують цей податок у складі єдиного фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата фактичного отримання робіт (послуг) від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати. Тобто мова тут йде про дату збільшенні валових витрат по даті і фактичного отримання платником податків результатів робіт (послуг).

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному випадку первинними документами, що підтверджують факт надання послуг контрагентом позивача - ТОВ “Спецтрубомонтаж” є двосторонні документи –акти прийому виконаних робіт, доказами понесення позивачем витрат є приєднані до справи копії довідок про вартість виконаних робіт , копії банківських виписок, копії розрахунків до актів.

На підтвердження мети договору з ТОВ “Спецтрубомонтаж” у письмовому поясненні позивач зазначив, що зазначений договір був укладений для виконання договорів з іншими контрагентами у зв"язку з великим об"ємом робіт на об"єктах замовників і невеликим штатом співробітників позивача.

При дослідженні наданих доказів, суд встановив, що в акті перевірки позивач не вказує, які саме порушення допущенні підприємством - позивачем, а лише посилається на висновки акту перевірки контрагента позивача, яким встановлена відсутність реального здійснення правочинів у 2010 році.

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про помилковість доводів відповідача про те, що правочини були укладені без мети реального настання правових наслідків.

З огляду на наведені обставини, суд зазначає, що видані позивачу належним чином оформлені податкові накладні виконавцем робіт (який зареєстрований у Єдиному державному реєстрі і мають належним чином оформлене свідоцтво платника ПДВ), з урахуванням того, що факт здійснення господарських операцій з контрагентом відповідачем ні в ході судових засідань ні в письмових запереченнях спростовано не було, не дають ДПІ підстав для висновків щодо нікчемності вищезазначених угод. В судове засідання доказів виключення ТОВ “Спецтрубомонтаж” з реєстру платників податку на додану вартість та оприлюднення на web-сайті Державної податкової адміністрації України даних про анульовані його свідоцтва платника податку на додану вартість на момент укладення договорів та видачі податкових накладних суду не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок про безпідставність доводів відповідача стосовно порушення позивачем норм діючого податкового законодавства.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання або його контрагентом по ланцюгу.

Так якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит зПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення рішення від 29 червня 2011 року № 0002912305/0, № 0002922305/0, № 0002932305/0 не обґрунтовані та прийняті всупереч чинному законодавству України, на підставі чого, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8-4 , 94, 158-164,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНСИСТЕМС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити у повному обсязі.

Скасувати : податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29 червня 2011 року № 0002912305/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 73077,50 гри., в тому числі за основним платежем - 58462,00 грн., штрафні санкції - 14615,50 грн. (Форма «Р») ; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29 червня 2011 року № 0002922305/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58462,50 грн., в тому числі за основним платежем - 46770,00 грн., штрафні санкції - 11692,50 грн. (Форма «Р»); податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29 червня 2011 року № 0002932305/0 про визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 472,00грн. (Форма «В4») .

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 02 березня 2012 року.

Суддя                                                                                           Шляхова О.М.