Постанова № 21800691, 09.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 лютого 2012 р. № 2-а- 16308/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Загребельного Г.С.,

представника відповідача - Богданової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАП" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування наказу та визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІНКАП”, звернувся з позовною заявою до суду, в якому просив скасувати наказ за №1566 від 27.05.11 винесений ДПІ у Київському районі м. Харкова про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ВІНКАП» з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 та визнати неправомірними дії відповідача, ДПІ у Київському районі м. Харкова по проведенню невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ВІНКАП» з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік на підставі якої було складено акт від 08.06.2011р. №2257/23-506/37191851. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що дії по складанню акту перевірки були вчинені відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, за відсутності відповідних на те підстав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки діяльність ТОВ “ВІНКАП” була перевірена податковою інспекцією на виконання наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова від 27.05.2011р. №1566 “Про проведення позапланової невиїзної перевірки”. Запит з приводу надання платником податків письмових пояснень та документів у підтвердження таких пояснень надсилався ДПІ на адресу ТОВ засобами поштового звязку. Оскільки платник податків на надав до податкової інспекції письмових пояснень та відповідних документів, то ДПІ цілком правомірно та обґрунтовано було прийнято рішення про призначення перевірки, за результатами якої був складений акт. Перевірка була проведена на підставі відомостей, що містяться в базах даних органів державної податкової служби України. Відповідач вважав, що викладені в акті висновки ДПІ є обґрунтованими, а дії по складанню акту відповідають вимогам чинного законодавства. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

08.06.2001 р. відповідачем, ДПІ у Київському районі міста Харкова, була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ “ВІНКАП”(ідентифікаційний код 37191851) з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.06.2011р. №2257/23-506/37191851.

З акту вбачається, що зазначена перевірка проводилась на виконання наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова від 27.05.2011р. №1566 “Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ “ВІНКАП”, ідентифікаційний код - 37191851, з питань правильності визначення податку на додану вартість” за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011р.”.

Як встановлено судом, юридичною підставою для прийняття згаданого правового акту індивідуальної дії у формі наказу субєкт владних повноважень обрав положення п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 і п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугував факт включення платника податків до розпорядження ДПА України №48-р від 24.02.2011р.

Суд зазначає, що відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України обставини, котрі є підставами для прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки діяльності платника податків, визначені ст.ст.77 і 78 Податкового кодексу України.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що при прийнятті наказу №1566 від 27.05.2011р. субєкт владних повноважень виходив з мотивів неотримання відповіді на направлений на адресу платника податків запит №11150/10/23-506 від 16.05.2011р.

При цьому, даний запит мотивований посиланням на п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст.ст.42 і 73 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення адресу платника податків обовязкового письмового запиту рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) минування строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

В силу ч.1 ст.42 та ст.73 Податкового кодексу України обовязок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного податковим органом запиту, а саме: у письмовій формі, відповідним чином підписаного та завіреного печаткою відповідного податкового органу.

Вимоги до оформлення запиту визначені ст.73 Податкового кодексу України, де вказано, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз.1 п.п.73.1); такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз.2 п.73.1); письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом (абз.3 п.73.1); запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз.4 п.73.1); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз.5 п.73.1).

Порівнюючи зміст ст.73 Податкового кодексу України, в якій законодавцем згадано про виявлення фактів порушення податкового законодавства як про підставу для направлення запиту та призначення документальної перевірки діяльності платника податків, з положеннями ст.80 Податкового кодексу України, де законодавцем згадується отримання інформації про можливі порушення законодавства платником податків як підстава для призначення фактичної перевірки, суд доходить до висновку, що законодавець чітко розмежовує такі поняття як виявлення фактів та отримання інформації про можливі порушення.

З огляду на викладене, суд зазначає, що з положень ст.ст.73 і 78 Податкового кодексу України випливає, що запит податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження в обовязковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

Оглянувши запит ДПІ у Київському районі міста Харкова від 16.05.2011р. за вих.№11150/10/23-506, суд зазначає, що зміст згаданого запиту не містить викладення жодних фактів порушення ТОВ вимог податкового чи іншого законодавства.

Крім того, всупереч вимогам ст.42 Податкового кодексу України оглянутий запит не скріплений печаткою податкового органу, а в порушення положень п.10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1245; далі за текстом Порядок №1245) складений не на бланку податкового органу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянутий запит складений податковим органом з порушенням приписів абз.1 і 2 п.п.73.3.1 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, що в силу абз.5 цієї ж статті звільняє платника податків від обовязку надання відповіді.

Суд бере до уваги приписи ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Дослідивши зібрані по справі документи за правилами наведеної норми процесуального закону, суд відзначає, що запит від 16.05.2011р. за вих. №11150/10/23-506 ДПІ на адресу ТОВ з повідомленням про вручення не надсилався, доказів отримання платником податків даного запиту податковий орган до суду не подав, також суб'єктом владних повноважень не подано до суду доказів прийняття наказу №1566 від 27.05.2011р. по минуванню 10 робочих днів від дати отримання платником податків запиту №11150/10/23-506 від 16.05.2011 р.

Отже, у спірних правовідносинах рішення про призначення перевірки було прийнято податковим органом передчасно до настання визначеного законом моменту, що свідчить про недотримання податковим органом вимог Податкового кодексу України.

Про порушення податковим органом у спірних правовідносинах вимог Податкового кодексу України свідчить також і та обставина, що запит №11150/10/23-506 від 16.05.2011 р. мотивований посиланням на п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а наказ №1566 від 27.05.2011р. мотивований посиланням на п.п. п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Таким чином, у спірних правовідносинах субєкт владних повноважень при складанні запиту про надання документів та складанні наказу про призначення перевірки у звязку з неотриманням відповіді на цей запит керувався різними нормами Податкового кодексу України, що не передбачено законом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши добуті по справі докази, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято субєктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту, за відсутності факту минування 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За таких обставин, згаданий наказ та проведена на його виконання перевірка не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (абз.1 п.86.1); акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати (абз.2 п.86.1); строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження) (абз.3 п.86.1); у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абз.4 п.86.1).

Крім того, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу оформлення результатів проведених податковими органами документальних перевірок деталізовані також приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Суд наголошує, що в силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАП" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування наказу та визнання дій неправомірними - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати Наказ за №1566 від 27.05.2011 року винесений ДПІ у Київському районі м. Харкова про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ВІНКАП»з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова по проведенню невиїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАП" з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік на підставі якої було складено акт від 08.06.2011 року № 2257/23-506/37191851 неправомірними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАП" судові витрати в розмірі 30.00 грн. (тридцять гривень).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14.02.2012 року.

СуддяКухар М.Д.