Постанова № 21800452, 29.11.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-4537/11/1470

           м.Миколаїв

12:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря Асафової О.Д.,

представника позивача: ОСОБА_1 –дов. №12/01-01 від 02.02.2011,

представника відповідача: ОСОБА_2 –дов. №3441/9/10-007 від 16.08.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Текстиль-Контакт» (вул.Гмирьова, 12, м.Миколаїв, 54008)

за позовомТОВ "Миколаїв-Текстиль-Контакт", вул. Гмирьова, 12,Миколаїв,54008 доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028 проскасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 р. №0001382301, в с т а н о в и в:           Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.06.2011 №0001382301.           В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне: - Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі –Закон №168/97-ВР) не передбачена відповідальність платника податків за дії інших платників, в тому числі осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин;

- у разі фактичного здійснення господарської операції, Закон №168/97-ВР не ставить формування податкового кредиту платником податку в залежність від сплати ПДВ до бюджету його прямим контрагентом. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на нарахування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування;

- позивач мав законні підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту, оскільки п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Позивач не може нести відповідальність за несплату податків контрагентами.

- у акті перевірки не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Еридан-Классик», ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000»; фактичне придбання товару та послуг дійсно мало місце, і в подальшому, придбаний у ТОВ «Еридан-Классик»та ТОВ «Аксиома»товар був використаний при здійснення господарської діяльності та проданий. Отримання від ПП «Текстиль 2000»послуг з пошиву спецодягу також мало місце та цілком відповідало господарській діяльності відповідача.

          Відповідач проти позовних вимог заперечує (т.2 а.с.8-12), вказуючи на те, що позивачем було порушено приписи пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, оскільки податковий кредит позивачем було сформовано за рахунок контрагентів-постачальників ТОВ «Еридан-Классик», ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000»за угодами, які є нікчемними, укладеними без реальної поставки товару, що дозволило позивачу штучно сформувати податковий кредит. Таким чином, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 №0001382301 є цілком правомірними та законним, і підстави для його скасування відсутні.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

          Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 29.11.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 19.04.2011 по 13.05.2011 ДПІ у Ленінському районі, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Миколаїв-Текстиль-Контакт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010.

За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі складено акт №1674/23-200/24055336 від 20.05.2011 (т.1 а.с.9-62).

У пункті 2 висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «Миколаїв-Текстиль-Контакт»пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР та п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203ЦК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 146096,0 грн., в тому числі по періодах: квітень 2009 року –235,0 грн.; травень 2009 року –157,0 грн.; червень 2009 року –49168,0 грн.; липень 2009 року –150,0 грн., серпень 2009 року –137,0 грн.; вересень 2009 року –165,0 грн.; квітень 2010 року –48815,0 грн.; травень 2010 року –33982,0 грн.; грудень 2010 року –13287,0 грн.

На підставі акту перевірки, 02.06.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001382301, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 182620,0 грн., з яких: 146096,0 грн. за основним платежем та 36524,0 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з винесеним ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.3.2.2 акту перевірки зроблений висновок, що позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 146096,0 грн., в тому числі по періодах:

- червень 2009 року на суму 48976,0 грн. (господарські відносини з ТОВ «Еридан-Классик»);

- квітень 2010 року на суму 48815,0 грн. (господарські відносини з ТОВ «Еридан-Классик»);

- травень 2010 року на суму 33982,0 грн. (господарські відносини з ТОВ «Еридан-Классик»);

- грудень 2010 року на суму 13287,0 грн. (господарські відносини з ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000»).

В обґрунтування свого висновку про завищення позивачем податкового кредиту по операціях з ТОВ «Еридан-Классик», ТОВ «Аксиома» та ПП «Текстиль 2000»відповідач посилається на нікчемність правочинів, які укладені між позивачем та його контрагентами, у зв’язку з відсутністю у останніх управлінського або технічного персоналу, основних фондів та грошових коштів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, тобто реальної можливості здійснювати господарську діяльність. Вказані висновки податкового органу

ґрунтуються також на актах документальних невиїзних перевірок ДПІ у м.Херсоні №607/23-2/37048928 від 04.03.2011, ДПІ у Ленському районі м.Миколаєва №986/23-100/30565809 від 23.03.2011 (т.2 а.с.152-156), ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва №1389/23-300/35989466 від 21.08.2010 (т.2 а.с.146-151).

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів визнання ТОВ «Еридан-Классик»,ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000»у судовому порядку «фіктивними»підприємством, а також не досліджено при перевірці, та не доведено під час розгляду справи фактів «безтоварності»договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та ТОВ «Еридан-Классик»,ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000».

Позивач наполягає на тому, що господарські операції з ТОВ «Еридан-Классик», ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000», у червні 2009 року, квітні, травні та грудні 2010 року, дійсно мали місце і їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами та документами бухгалтерської звітності, в підтвердження чого надав суду: договори з ТОВ «Еридан-Классик»на поставку текстильної продукції (т.1 а.с.105-108), договір купівлі-продажу з ТОВ «Аксиома»(т.1 а.с.71,72), договір на переробку давальницької сировини з ПП «Текстиль 2000»(т.1 а.с.150); видаткові накладні на отримання товару від ТОВ «Еридан-Классик», ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000»(т.1 а.с.63-70,74-88,130-139,151-154), акти виконаних робіт ПП «Текстиль 2000»(т.1 а.с.140-149); податкові накладні виписані ТОВ «Еридан-Классик», ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000»(т.1 а.с.89-104, 155,156,120-129); товарно-транспортні накладні та подорожні листи (т.2 а.с.86-88,113-115); довіреності на отримання товарів виписані на зав. складом ОСОБА_3 (т.2 а.с.71-85); журналами ордерами по рахунку 281 «товари на складі»за червень 2009 року, квітень, травень, грудень 2010 року (т.1 а.с.172-235). Позивачем також надано суду докази подальшого перепродажу отриманих товарів (т.2 а.с.23-70).

Викликані в якості свідків завідуюча складом ТОВ «Миколаїв-Текстиль-Контакт»ОСОБА_3та менеджер ОСОБА_4 повідомили суду, що у 2009-2010 роках підприємство мало господарські відносини з контрагентами ТОВ «Еридан-Классик», ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000», з ними були укладені господарські договори, за якими здійснювалась поставка товарів та надавались послуги з пошиву спецодягу; фактів, коли б товар поставлявся без накладних або, навпаки, надавались накладні без поставки товару, місця не мали; свідком ОСОБА_3 перевірялась наявність товару, його відповідність та кількість згідно видаткових накладних, після чого товар приходувася. Менеджер ОСОБА_4 підтвердила той факт, що в подальшому, отримана від ТОВ «Еридан-Классик», ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000»продукція була перепродана іншим особам.

Відповідачем вказані свідчення не заперечені та не спростовані.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідачем у акті перевірки підтверджено наявність у ТОВ «Миколаїв-Текстиль-Контакт»податкових накладних на придбання товарів, виписаних ТОВ «Еридан-Классик», ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000»на загальну суму ПДВ –145060,21 грн. (т.1 а.с.24,26,30,31).

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки на момент видачі ТОВ «Еридан-Классик», ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000»податкових накладних, останні перебували на обліку як платники ПДВ, і, відповідно, мали право на видачу податкових накладних.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем сформовано податковий кредит у ті податкові періоди, коли ним були отримані податкові накладні.

Що стосується посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товару, слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна на поставку даного виду товарів є єдиним первинним документом, на підставі якого здійснюється списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, та для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

У примітці до типової форми товарно-транспортної накладної №1-ТН, затвердженої наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»(надалі –Наказ №488/346), зазначено, що в тих випадках, коли в у розділі ТТН «Відомості про вантаж»немає можливості перелічити усі назви і характеристики відпущених товарно-матеріальних цінностей, до товарно-транспортної накладної, як товарний розділ, повинні прикладатися як невід’ємна частина спеціалізовані форми (товарна накладна та інші форми), затверджені в установленому порядку, по яких провадиться списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також ведеться складський, оперативний і бухгалтерський облік. Тобто, посилання податкової на ведення обліку на підставі товарно-транспортної накладної є свідомим перекручуванням змісту нормативного акту.

Крім того, посилання відповідача на Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»(надалі –Наказ №488/346) суд вважає недоречним, оскільки вказаний документ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, та стосується первинного обліку роботи вантажного автомобіля., до якого вантажоотримувач не має безпосереднього відношення.

Що стосується посилання відповідача на те, що ТОВ «Еридан-Классик»не задекларувало податкові зобов’язання за червень 2009 року, слід зазначити, що Закон №168/97-ВР не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників.

Так, у пункті 1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з вимогами п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Верховним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція із вказаних питань, яка ґрунтується на тому, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податків до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відносно посилання відповідачів на нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Миколаїв-

Текстиль-Контакт»з ТОВ «Еридан-Классик», ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000»слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодна з цих підстав не може бути застосована до правочинів, які укладались між позивачем та його контрагентами.

Навіть ч.2 ст.228 ЦК України у цьому випадку не може бути застосовано, оскільки договори на поставку текстильних виробів та пошив спецодягу за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, висновки про нікчемність правочинів, тим більше, визнання правочинів нікчемними відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів. Таким чином, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва протиправно зазначила в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Миколаїв-Текстиль-Контакт»з ТОВ «Еридан-Классик», ТОВ «Аксиома»та ПП «Текстиль 2000».

Судом також взято до уваги постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 15.08.2011 (т.2 а.с.90), якою адміністративну справу відносно головного бухгалтера ТОВ «Миколаїв-Текстиль-Контакт»ОСОБА_5 закрито провадженням за відсутності у діях останньої складу адміністративного правопорушення, та встановлена відсутність з боку ОСОБА_5 порушення податкового законодавства.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 02.06.2011 №0001382301.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.06.2011 №0001382301 в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Текстиль-Контакт» (вул.Гмирьова, 12, м.Миколаїв, 54008) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 05 грудня 2011 року.