Постанова № 21800133, 14.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2011 р. 16:04 Справа №2а-11593/11/0170/23 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді: Алексєєвої Т.В.,

при секретарі Лапшині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

до Публічного акціонерного товариства «Бром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй»

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 , на підставі довіреності №8691/10/10-0 від 29.08.2011 р.;

від відповідача (Приватне акціонерне товариство "Бром") ОСОБА_2, довіреність №б/н від 01.09.11 р.;

від відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй") - не з"явився.

Обставини справи: Красноперекопська Об"єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим (далі - позивач, Красноперекопська ОДПІ в АРК) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Бром» (далі - відповідач-1, Товариство "Бром"), Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» (далі - відповідач - 2, ТОВ "Бренд Строй") про стягнення до Державного бюджету України суми, одержаної за нікчемним правочином, а саме, за договором №124/ОГМ/6 від 11.11.2009 р. (далі - договір підряду), укла деному між Товарством «Бром» та ТОВ «Бренд Строй», у розмірі 24426 грн., в т.ч. податок на додану вартість (далі - ПДВ) - 4071 грн. в рівних долях з кожного Відповідача.

Позовні вимоги мотивує тим, що між відповідачами укладено нікчемний правочин, виконання якого не підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, відтак отримане на підставі вказаної угоди підлягає стягненню в дохід держави.

Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач-1 (Товариство "Бром") в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, надав суду письмові заперечення та в обгрунтування заперечень надав документи первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідач-2 (ТОВ "Бренд Строй") в судове засідання не з"явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 14.11.2011 року надав письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 06.04.2011 р. по 19.04.2011 р. Красноперекопською ОДПІ в АР Крим проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Бром" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011 р. за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у серпні 2008 р., липні 2009 р., грудні 2010 р., про що був складений акт №505/23-04/05444552 від 06 травня 2011 року.

Відповідно до вказаного акту встановлено нікчемність угоди №124/ОГМ/6 від 11.11.2009 р., укла деної між Товариством «Бром» та ТОВ «Бренд Строй».

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду з вимогами про стягнення до державного бюджету доходу, отриманого відповідачами на підставі вказаної угоди за грудень 2010 р.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З акту перевірки вбачається, що висновки позивача про порушення відповідачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України ґрунтуються на наступному.

Перевіркою встановлено, що в періоді, що перевіряється, було укладено договір підряду №124/ОГ від 11.11.2009 р., з ТОВ «Бренд Строй», що у бухгалтерському та податковому обліку відображено відповідно до податкової накладної №2553 від 23.12.10 р., накладної №49920036, платіжного доручення №3027.

Згідно висновків акту перевірки №505/23-04/05444552 від 06 травня 2011 року встановлено безтоварність господарських операцій здійсненних на підставі договору підряду №124/ОГ 11.11.2009 р.у грудні 2010 р.

Проте, матеріали справи свідчать, що між Відповідачам укладено договір підряду №124/ОГ 11.11.2009 р.

На виконання вказаного договору ТОВ «Бренд Строй» виконало роботи загальною вартістю 24426,00 грн.

Фактична вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 24426,00 грн. підтверджується актами виконаних робіт від 28.12.2010 р. №126, 127 та актами прийняття передачі відремонтованих, реконструюваннях та модернізованих обєктів №951, 952 від 16.12.2010.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Бренд Строй» була виписана податкова накладна, на суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 4071,00 грн. завищення якого позивачем встановлено актом перевірки №2553 від 23.12.10 р.

Сплата Товариством «Бром» повної вартості виконаних робіт, підтверджується платіжним дорученням №155 від 24.03.2011 р. на суму 24426,00 грн. в т.ч. 4071,00 грн. ПДВ.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Втім факт нескладання відповідачем-2 податкових накладених не встановлений актом перевірки позивача.

Також, в акті перевірки відсутні посилання, а з боку позивача, у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів допущення порушень при складенні податкової накладної відповідачем-2.

З урахуванням вказаних норм, виписана ТОВ «Бренд Строй» податкова накладна, акти виконаних робіт №126, 127 від 28.12.2010 р. та акти прийняття-передачі відремонтованих, реконструюваннях та модернізованих обєктів №951, 952 від 16.12.2010 р. необхідно вважати первинними документами.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

В період виникнення спірних правовідносин був чинний Закон України «Про податок на додану вартість» який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно приписів п.7.2.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних ТОВ «Бренд Строй» приходить до висновку про те, що відповідачами правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, відповідачем-1 під час формування податкового кредиту було дотримано положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо висновків позивача про порушення відповідачами Закону України «Про податок на додану вартість» з підстав проведення відповідачами операцій без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність правочинів суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, вбачається, що відповідачі зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та на час здійснення оскаржуваної господарської операцій були належним чином зареєстровані як платники ПДВ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що відповідачі зареєстровані у ЄДРПОУ є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України позивачем не надано доказів підтверджуючих те, що відповідачі на момент укладення угод були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців України, у звязку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених ЦК Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Пунктом 1.2. Порядку встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пункт 1.7. Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в звязку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем було надано оцінку нікчемності договору підряду, при цьому в акті перевірки відсутні посилання на відповідне рішення про визнання такого договору нікчемним.

Також позивачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь-яких документів, що свідчили б про цей факт.

Суд вважає, що висновки позивача про безтоварність угоди не відповідають матеріалам справи, так як відповідачі документально підтвердили реальність здійсненої господарської операції.

Зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх відповідними доказами, суд відзначає помилковість висновків субєкта владних повноважень про відсутність реальності господарських операцій за спірним правочином.

Будь яких пояснень чи доказів, крім посилань на висновки, викладені позивачем в акті перевірки, представником позивача суду надано не було. Натомість, як вбачається з наведених вище та досліджених судом доказів, відповідачами були повною мірою доведені спеціальна податкова правосубєктність відповідачів, а також встановлений звязок між фактом придбання товарів (послуг) відповідачем і безпосередньою господарською діяльністю відповідача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що висновки позивача зроблені в акті перевірки про недійсність правочину з підстав здійснення відповідачами операцій без мети реального настання правових наслідків, укладення правочинів, що суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави та про порушення відповідачами вимог Закону України “Про податок на додану вартість” в частині визначення сум, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованими, у звязку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.Постанову в повному обсязі складено і підписано 18.11.11р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Алексєєва Т.В.