Постанова № 217997, 16.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.06 р. Справа № 34/188а

15год. 45 хвилин м. Донецьк, вул.Артема,157,

зал судових засідань (кабінет) 212

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В. при секретарі судового засідання Тараненко Т.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Сілур” м. Харцизьк

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Харцизьку

про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку від 14 квітня 2006 р. № 0000562342/0.

за участю

представників сторін

від позивача: Калина П.Г.. – за довір.

від відповідача: Беспалова О.В. – за довір.

По справі була оголошена перерва з 05.10.2006року на 16.10.2006 року на 14,30годин.

Заявлено позов Відкритим акціонерним товариством “Сілур” м. Харцизьк до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку від 14 квітня 2006 р. № 0000562342/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 250645,00грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 125322,50грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ним не були порушені вимоги п.п.11.5 п.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”. Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України. У пункті 20 Постанови КМ України від 1 жовтня 1997 р. N 1104 „Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України” зазначено, що дозволяється включення суми податку на додану вартість, зазначеної у векселі, до суми податкового кредиту платника податку, який видав цей вексель, у звітному (податковому) періоді, в якому відбулося погашення векселя, за умови оплати векселя раніше дати, яка відповідно до векселя є строком платежу.

Пунктом 19 зазначеної постанови передбачено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми бюджетного відшкодування відповідно до поданої ним письмової заяви.

Позивач зазначає, що він 20.10.2005року звернувся до ДПІ із з’явою про погашення податкових векселів шляхом заліку. На думку позивача необхідно застосувати п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України від 21.12.200року №2181 “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“, який передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, позивач не згодний із донарахуванням відповідачем ПДВ 20% по поставкам комітентам за договором комісії послуг по брокерському обслуговуванню та проведенню сертифікації походження комісійних товарів у розмірі 27789грн. Позивач вважає, що висновки податкового органу суперечать положенням чинного законодавства за тих підстав, що договори комісії укладені між ВАТ „Сілур” (комісіонер) та ТОВ „Індустріально – Метисна Спілка”, ВАТ „Стальканат” (комітенти) не передбачають продаж комісіонером комітенту будь – яких послуг чи робіт. Навпаки, обсяг доручення комітента включає в себе всі необхідні дії, які повинен виконати комісіонер з метою експортування товарів. Відповідно до укладених договорів комісії комітент самостійно виконує всю комерційно – маркетингову роботу, здійснює митне оформлення експортованого товару (п.2.1.5,2.2.2 договорів комісії). За таких підстав, позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають ст.ст.1011-1014 ЦК України.

Позивач у додаткових обґрунтуваннях від 07.08.2006року №1-ю/50-269 (т.1 а.с.105-107) та від 17.08.2006року №1-ю/50-269 (т.3 а.с.3-5) наводить підстави за яких він вважає відповідач неправомірно визначив податкове зобов’язання з податку на додану вартість.

Відповідач у запереченнях від 24.07.2006року (вхід. №02-41/27842 від 25.07.06року) проти позову заперечує в повному обсязі за тих підстав, що у даному випадку немає ніякого конфлікту інтересів, тому що абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями не суперечить абзацу 10 цього пункту, а Постанови Кабінету України не є Законом України. На думку відповідача п.20 Постанови на який посилається позивач дозволяв включати суми по векселю до податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулося погашення векселя, тільки за умови оплати векселя раніше дати, яка відповідно до векселя є строком платежу.

Відповідач вважає, що позивач як комісіонер , за дорученням та за рахунок комітента здійснював діяльність з придбання робіт та послуг, а саме по брокерському обслуговуванню та оформленню фото санітарних сертифікатів. Така діяльність на думку відповідача оподатковується податком на додану вартість відповідно до вимог абзацу 3 п.4.7 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” .

Розглянувши матеріали справи , заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи, суд встановив:

Позивач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 00191046.

Відповідачем була здійснена комплексна документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005року по 31.09.2005року, за результатами якої складений Акт перевірки від 05 квітня 2006 року № 576-23/3-00191046.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення – рішення від 14 квітня 2006 р. № 0000562342/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 250645,00грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 125322,50грн.

Відповідач у п.2.5 акту перевірки встановив (т.2 а.с.48-50), що позивач у порушення п.11.5 ст.11 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2005року (рядок 12.2 декларації з ПДВ за вересень 2005року) суми зобов’язань по податковим векселям, наданим органу митного контролю 01.09.2005року та включеним до податкового зобов’язання по ПДВ у вересні 2005року (рядок 6 декларації по ПДВ за вересень 2005року), а саме за податковими векселями:

№693393450208 від 01.09.2005року на суму 100486,52грн.

№693393450209 від 01.09.2005року на суму 94793,45грн.

№693393450210 від 01.09.2005року на суму 27576,27грн.

на загальну суму 222856,24грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2005року на суму 222856грн.

Пункт 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” (у редакції яка діяла у вересні 2005року) передбачає, що платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку. У цьому пункті зазначено, що порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 19 „Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України” затвердженого постановою КМ України від 1 жовтня 1997 р. N 1104 ( у редакції яка діяла у вересні 2005року), передбачено, що сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку в податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого податкового векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено. Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком. До податкової декларації платник податку додає перелік та копії погашених у звітному (податковому) періоді, за який подається декларація, векселів, суми яких включено до податкових зобов'язань цього звітного періоду.

Цим Порядком, розробленим відповідно до пункту 11.5 Закону України „Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ), встановлюються єдині правила випуску, обігу, обліку та погашення векселів, які випускаються (далі - видаються) платниками податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України на суму податкового зобов'язання.

Податковий вексель – це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені Законом про ПДВ, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати ПДВ, що справляється при імпорті товарів на митну територію України (п. 1.16 Закону про ПДВ).

З наведеного вище терміну впливає, що вексель має бути обов'язково підтверджений авалем (поручительством) комерційного банку. Шляхом такого поручительства комерційний банк бере на себе зобов'язання сплатити податковий вексель у разі непогашення його платником у строк. Строк, на який видається податковий вексель, не може перевищувати 30 днів з дня його подання митному органу (за винятком імпорту товарів, що мають сезонний характер, або з використанням довгострокових договорів). Видача податкового векселя здійснюється у момент митного оформлення товару в строк, установлений для сплати ПДВ. При цьому видається він на повну суму податкового зобов'язання (далі – ПЗ), нарахованого за вантажною митною декларацією (за винятком тимчасової або неповної, періодичної або попередньої декларації) і виписується на кожну вантажну митну декларацію окремо.

Відповідно до нової редакції п.19 Постанови КМ України (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1203 від 15.12.2005р.), яка не діяла у період спірних правовідносин, якщо платнику податку на дату подання податкового векселя органові митного контролю органом державної податкової служби підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем, платник податку має право включити суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді.

Як вбачається із матеріалів справи позивач одночасно у вересні 2005року включив вартість податкових векселів до складу податкового зобов’язання та до податкового кредиту керуючись п.19 Постанови №1104, що на думку відповідача є неправомірним.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на те, що податковий вексель на сплату ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України видається платниками ПДВ на підставі і за умов, визначених п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” N 168/97-ВР, а порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно, а саме Порядком N 1104, який на момент виникнення спірних правовідносин передбачав, що податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача у запереченнях (т.1 а.с.96) не те, що постанова КМ України не є законом за тих підстав, що норма п.11.5 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість” містить пряму норму яка передбачає, що порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тобто, законодавець делегував ці повноваження КМ України.

Відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Відтак вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, судом при винесенні рішення враховано, що відповідно до підпункту „б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Право позивача на податковий кредит за податковими векселями у наступному податковому періоді визнається відповідачем. Тобто у будь - якому випадку позивач зобов’язаний був відобразити податковий вексель як податкове зобов’язання так і мав право на податковий кредит на цю ж суму у наступному податковому періоді, що не досліджувалося відповідачем при здійсненні перевірки. Тобто це б вплинуло на визначення бази оподаткування.

Суд вважає, що новою редакцією п. 11.5 ст. 11 Закону встановлюється окремий порядок погашення податкових векселів в залежності від дати видачі податкових векселів і від наявності підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи податкові векселі видані 01.09.2005року по строку платежу 30.09.2005року. Фактично векселі погашені шляхом заліку на підставі листа позивача 20.10.2005року №776/12 (т.1 а.с.15). Дата погашення векселів „20.10.2005року” про що свідчить надпис на векселях скріплена підписом керівника податкового органу та печаткою (т.1 а.с.13-14). Тобто на дату видачі податкових векселів органу митного контролю (дата, яка визначена в податковому векселі у полі "Дата видачі ПВ") платник податку мав підтверджену суму бюджетного відшкодування, яка дорівнювала або була більша ніж сума зобов'язання по таким податковим векселям і погашення таких векселів здійснене у рахунок зменшення бюджетного відшкодування.

Відповідно до абзацу 4 п.11.5 Закону платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

При цьому необхідно врахувати, що згідно з абзацом сьомим п. 11.5 ст. 11 Закону платник податку, який на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язань по такому ПВ, має право включити суму зобов'язань по такому податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася поставка такого податкового векселя органу митного контролю. Податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Відповідачем при дослідженні правомірності формування податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вересень 2005року не враховані приписи абз.5 п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”, який передбачає, що якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата.

Під зазначеним терміном розуміються граничні строки надання декларації, встановлені пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Виходячи з норм абз. 6, так і з норм абз. 5 п. 11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд враховує, що вони встановлюють загальний порядок погашення податкових векселів з одною лише різницею по терміну сплати податкових зобов'язань. Тобто, абз. 5 – по терміну погашення зобов'язань до закінчення терміну подачі декларації, абз. 6 – по терміну погашення зобов'язань після закінчення терміну подачі декларації (за період, у якому вексель був виданий).

Однак, абз. 4 п. 11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” прямо вказує на право платника податків погасити податковий вексель достроково шляхом перерахування коштів у бюджет або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Виходячи з положень п. 11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що у разі погашення векселя за рахунок суми підтвердженого податковим органом бюджетного відшкодування до закінчення терміну подачі декларації платник податку не повинен включати суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата (абз.5 п.11.5 ст.11).

Як вбачається з матеріалів справи позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2005року- 20.10.2005року про що свідчить вхід. №23336 на першому листі декларації (т.1 а.с.8). Векселя погашені також 20.10.2005року, тобто до закінчення терміну подачі декларації. Відтак позивач не повинен був включати суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість вересня 2005року, що не було враховано відповідачем при здійсненні перевірки і вплинуло на неправомірне визначення відповідачем бази оподаткування.

Із зміною порядку погашення податкових векселів суттєво змінився і порядок відображення їх у податковій декларації з ПДВ, а також порядок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, на які видано податкові векселі.

Відповідно до „Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 166 обсяг імпорту товарів, при яких сплату ПДВ було відстрочено шляхом видачі податкового векселя (ПВ) згідно з п. 11.5 ст.11 Закону про ПДВ відображається сума податкового векселя у рядку 6 за звітний (податковий) період, в якому такий податковий вексель було видано, із зазначенням строку його погашення. При цьому, якщо строк сплати зобов'язань за ПВ виникає до закінчення строку подання декларації до податкового органу за звітний період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, то в декларації одночасно з рядком 6 заповнюється рядок 19.1 зі знаком «-» це суми податку на додану вартість, які не підлягають включенню до складу податкових зобов’язань у поточному звітному (податковому) періоді (податкові векселі, видані в поточному звітному (податковому) періоді) (рядок 6 податкової декларації).

Як вбачається із декларації з ПДВ за вересень 2005року (т.1 а.с.10), рядок 19.1 позивачем не заповнений.

У „Методичних рекомендаціях щодо порядку адміністрування видачі та погашення ПВ” зазначених у листі ДПА України від 22.12.2005 р. N 25595/7/16-1517 (надалі Методичні рекомендації), вказано що ці рекомендації повинні застосовуватися з 28.07.2006року. У якості прикладу ДПА наводить категорію „0”, коли на дату поставки ПВ органу митного контролю (дата, яка визначена в податковому векселі у полі "Дата видачі ПВ") платник податку має підтверджену суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому ПВ. У Методичних рекомендаціях зазначено, що сума бюджетного відшкодування у розмірі, який відповідає сумі податкових зобов'язань з податкового векселю, якщо такий податковий вексель (ПВ) нарахований в картці особового рахунку платника як окремий документ, відображається в картці особового рахунку платника як така, що зарахована в рахунок оплати ПВ (датою, на яку заява платника податку про таке зарахування зареєстрована в органі ДПС), і надалі вважається відшкодованою.

При цьому ПВ „0” категорії, погашений за рахунок бюджетного відшкодування, платник податку має право включити до складу ПК у звітному періоді, наступному за тим, в якому в рахунок оплати ПВ була зарахована сума бюджетного відшкодування. Право на включення такого ПВ до складу ПК надається незалежно від того, скористався платник чи ні правом на включення такого ПВ до складу податкових зобов'язань у податковій декларації.

До ПВ I категорії відносяться всі ПВ, що видаються платниками, термін погашення яких припадає на період з 1 по 20 число включно місяця, наступного за звітним (з 1 по 21 число включно, якщо 20 число припадає на неділю, з 1 по 22 число включно, якщо 20 число припадає на суботу), що видаються платниками, для яких звітним (податковим) періодом визначено місяць.

У разі виявлення фактів неоплати платниками податків ПВ (I категорія) грошовими коштами такі векселі можуть бути погашені шляхом зарахування в рахунок їх оплати сум бюджетного відшкодування, підрозділами ПДВ на наступний робочий день після отримання переліку неоплачених ПВ.

Реєстри платників, у яких станом на 20-е число звітного місяця є сума бюджетного відшкодування, використовуються для відбору ПВ, які можуть бути віднесені до 0 категорії.

Реєстри платників, у яких на дату підготовки реєстру є зайво внесені до бюджету суми ПДВ та інші види переплат, що обліковуються в картці особового рахунку (N 2-II), використовуються для відбору податкових декларацій, які можуть не оплачуватися грошовими коштами (ПВ погашається поточними ПЗ).

Зарахування в рахунок оплати векселів сум бюджетного відшкодування може бути здійснене і для векселів I категорії, і для векселів II категорії, якщо таким ПВ надано статус ПВ „0” категорії.

До „0” категорії можуть бути віднесені ПВ як I, так і II категорій, якщо платник податку, який видав такі векселі, на дату поставки ПВ органу митного контролю (дата, яка визначена в податковому векселі у полі "Дата видачі ПВ") має суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому ПВ.

Платник податку, у якого в картці особового рахунку обліковується сума бюджетного відшкодування, яка до настання дати, визначеної в податковому векселі у полі "Термін платежу за ПВ", йому не відшкодована або не включена до висновку на проведення бюджетного відшкодування, в будь-який день до настання терміну платежу за ПВ може подати до органу ДПС заяву довільної форми з повідомленням про бажання зарахувати в рахунок оплати ПВ суму бюджетного відшкодування.

У разі коли дата подання декларації за звітний період ще не настала:

до реєстру включаються ПВ, які віднесені до 0 категорії, якщо заява про погашення таких векселів подана до настання дати подання податкової звітності за звітний період, в якому такі векселі видані (як у випадку зазначеному у акті, для векселів, виданих у вересні, реєстр формується будь-якого дня до 20.10.2005 р.).

Таким платникам разом з повідомленням про те, що їх прохання про погашення ПВ сумою бюджетного відшкодування задоволене, надсилається повідомлення про те, що ПВ не підлягає включенню до рядка 19.2 декларації, оскільки для зарахування в рахунок погашення такого ПВ відповідних сум бюджетного відшкодування до настання дати подання податкової звітності (на дату подання платником заяви), він буде відображений в картці особового рахунку як окремий документ.

У даному випадку ПВ, включені до реєстру, нараховуються в картці особового рахунку платника як окремий документ і в декларації не відображаються. Подана платником податкова декларація має бути перевірена, чи заповнено в декларації рядок 19.2, і якщо такий рядок буде заповнений, то з метою виключення подвійного нарахування таких сум ПВ виключається з рядка 19.2 декларації актом камеральної перевірки.

В податковій декларації з ПДВ за звітний період, в якому ПВ видано, такий ПВ відображається в рядку 6 із знаком "+" та в рядку 19.1 із знаком "-" і до рядка 19.2 не включається ні в декларації за звітний період, в якому ПВ видано, ні в деклараціях за наступні звітні періоди.

Тобто, при заповненні в рядку 6 із знаком "+" та в рядку 19.1 із знаком "-" суми податкових зобов’язань по векселям, які погашені до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку фактично не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань

Підрозділи ПДВ зобов'язані встановити контроль за правильністю заповнення податкової декларації платниками податку, якими видано ПВ, з метою недопущення подвійного нарахування платниками податкових зобов'язань. Тобто, податковий орган при здійсненні перевірки у квітні 2006року повинен був враховувати вищенаведені Методичні рекомендації.

Відповідно до підпункту „б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідачем у акті перевірки (т.1 а.с.49) встановлено включення позивачем до податкових зобов’язань та до податкового кредиту ПДВ у вересні 2005року за податковими векселями на загальну суму 222856грн. У зв’язку із неправомірним формуванням позивачем податкових зобов’язань та податкового кредиту база оподаткування не виникає.

Як вбачається з матеріалів справи позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2005року- 20.10.2005року про що свідчить вхід. №23336 на першому листі декларації (т.1 а.с.8). Векселя погашені також 20.10.2005року, тобто до закінчення терміну подачі декларації. Відтак позивач не повинен був включати суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість вересня 2005року, що не було враховано відповідачем при здійсненні перевірки і вплинуло на неправомірне визначення відповідачем бази оподаткування.

З огляду на вищенаведене вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

2. Крім того, відповідач у акті перевірки встановив (т.1 а.с.50-52), що позивач у порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3,п.4.7 ст.4, п.6.1 ст.6, .п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями не включив до об’єкту оподаткування та до бази оподаткування операції по поставці комітентам за договорами комісії послуг по брокерському обслуговуванню та проведенню сертифікації походження комісійних товарів та не застосував ставку оподаткування 20% на ці поставки, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість та відповідно податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 27789грн. в тому числі по періодах : січень 2005року – 6603грн.; лютий 2005року – 8706грн.: березень 2005року – 10540грн., червень 2005року – 500грн., липень 2005року – 680грн., серпень 2005року – 760грн.

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем (Комісіонером) та ТОВ „Індустріальний Метисний Союз” м. Одеса (Комітент) був укладений договір комісії №804-50-4-04-2967 від жовтня 2004року (т.1 а.с.16-20) згідно якого, Комісіонер зобов’язується за дорученням Комітента від свого імені та за його рахунок за обумовлену цим договором винагороду здійснити продаж партії продукції на експорт. Згідно п.2.1.6 зазначеного договору Комісіонер щомісячно надає Комітенту звіт о проданій продукції і витратах Комісіонера, які він поніс у звітному періоді місяця у зв’язку із виконанням доручення. Комітент зобов’язаний (п.2.3.5 договору) по факту виконання Комісіонером прийнятого на себе доручення сплатити останньому комісійну винагороду і відшкодувати всі витрати, які понесенні комісіонером при виконанні прийнятих на себе зобов’язань.

Позивач на виконання цього договору надавав Комітенту Звіти про понесені витрати в тому числі по виконанню Макіївським відділенням ТПП робіт по сертифікації та оформленню документів на підставі рахунків ( без ПДВ) та платіжних документів, та виконанню ПП Клолодієм Ігорем Леонідовичем робіт по оформленню декларацій на підставі актів виконаних робіт та платіжних доручень (без ПДВ).

Крім того, між позивачем (Комісіонером) та ВАТ „Стальканат” м. Одеса (Комітент) був укладений договір комісії №804-50-5-04-5374 від 16 травня 2005року (т.1 а.с.21-25) згідно якого, Комісіонер зобов’язується за дорученням Комітента від свого імені та за його рахунок за обумовлену цим договором винагороду здійснити продаж партії продукції на експорт. Згідно п.2.1.6 зазначеного договору Комісіонер щомісячно надає Комітенту звіт о проданій продукції і витратах Комісіонера, які він поніс у звітному періоді місяця у зв’язку із виконанням доручення. Комітент зобов’язаний (п.2.3.4 договору) по факту виконання Комісіонером прийнятого на себе доручення сплатити останньому комісійну винагороду і відшкодувати всі витрати, які понесенні комісіонером при виконанні прийнятих на себе зобов’язань.

Позивач на виконання цього договору надавав Комітенту Звіти про понесені витрати в тому числі по виконанню Макіївським відділенням ТПП робіт по сертифікації та оформленню документів на підставі рахунків ( без ПДВ) та платіжних документів, та виконанню ПП Клодієм Ігорем Леонідовичем робіт по оформленню декларацій на підставі актів виконаних робіт та платіжних доручень (без ПДВ).

Вищенаведені обставини визнаються сторонами і відповідно до п.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” (з урахуванням змін і доповнень) у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується сторонами, позивач при виконанні доручень комітента звернувся до ПП Колодій І.Л. для виконання брокерського обслуговування та до Макіївського відділення ТПП в Донецькій області з метою проведення обов’язкової сертифікації походження. Ці роботи є складовою частиною доручення комітента, вартість яких відповідно до умов договорів комісії повинні відшкодовуватися за рахунок комітента. Відтак, у позивача були відсутні підстави для нарахування на ці послуги, які він не надавав, податок на додану вартість. Базою оподаткування для комісіонера є комісійна винагорода.

З огляду на вищенаведене вимоги и позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 16 жовтня 2006 року в присутності представників сторін.

На підставі Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“, „Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України” затвердженого постановою КМ України від 1 жовтня 1997 р. N 1104, та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку від 14 квітня 2006 р. № 0000562342/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 250645,00грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 125322,50грн..

Присудити Відкритому акціонерному товариству “Сілур” (86700, м. Харцизьк, вул. Філатова, 9, ЄДРПОУ 00191046, інші данні відсутні) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 23.10.2006року.

Суддя Кододова О.В.