Ухвала суду № 21799616, 23.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 лютого 2012 року м. КиївК-13125/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівОстровича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва

на постанову Господарського суду Миколаївської області в від 04.09.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009

у справі №8/405/07

за позовомДержавної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва

до1. Приватного підприємства «САПфір і К»

2. Приватного підприємства «Орбітал-Трейд»

провизнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м.Миколаєва (далі по тексту позивач, ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства «САПфір і К»(далі по тексту відповідач 1, ПП «САПфір і К») та Приватного підприємства «Орбітал-Трейд»(далі по тексту відповідач 2, ПП «Орбітал-Трейд») про визнання недійсним договору.

Підставами позову зазначено ст. ст. 207, 208 ГК України, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Постановою Господарського суду Миколаївської області в від 04.09.2007, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009, у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної перевірки ПП «САПфір і К»складено акт № 53/23-300/32996659 від 31.01.2007, яким встановлено взаємовідносини з ПП «Орбітал-Трейд».

31.01.2007 між відповідачами був укладений договір, згідно якого відповідач-2 отримав пшеницю та ячмінь на загальну суму 13216,20 грн. в тому числі податок на додану вартість 2202,70 грн.

Факт виконання угоди судами встановлений з підтвердженням матеріалами справи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.08.2004 скасовано державну реєстрацію ПП «Орбітал-Трейд»в з вязку з неподанням звітів про фінансово-господарську діяльність до органів державної податкової служби з січня 2001 року.

27.09.2004 податковим органом прийнято акт №131 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Орбітал-Трейд».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вказане рішення Господарського суду м. Києва і вважає, що з даного рішення вбачається наявність умислу другого відповідача на ухилення від оподаткування при укладенні та виконанні спірної угоди.

Необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є зясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Позивачем, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не доведено в чому саме полягали мета і умисел другого відповідача при укладенні спірного договору завідомо суперечливі інтересам держави і суспільства, оскільки укладений між відповідачами договір виконаний про що свідчать належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи.

Крім того, слід зазначити що юридичним наслідком визнання недійсним статуту підприємства не може свідчити про наявність у відповідачів під час укладення спірної угоди протиправного умислу.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про не доведення позивачем укладення між відповідачами договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є вірним.

Безпідставність позову в частині визнання недійсним договору обумовлює також безпідставність позову в похідній від неї іншій частині позову щодо застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій.

Разом з тим судами не враховано, що вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, не можуть бути предметом позову.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобовязання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З урахуванням викладеного, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови в позові про визнання недійсною угоди, укладеної між відповідачами, із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті судові рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 157, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Миколаївської області в від 04.09.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009 в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсними договорів скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно

Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко