Ухвала суду № 21799211, 08.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2012 р. м. КиївК/9991/68319/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Лосєв А.М.

Судді:Бившева Л.І.

Степашко О.І.,

при секретарі Титенко М.П.

за участю представників: позивача:Лазько В.Г., відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі містаЗапоріжжя

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011р.

у справі № 2а-722/10/0870

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя

про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест»(надалі позивач, ТОВ «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі містаЗапоріжжя (надалі відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі містаЗапоріжжя) про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2010р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі містаЗапоріжжя від 18.06.2009р. №0000882305/0/12632 у частині визначення податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 320560,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 160280,00 грн. У іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі містаЗапоріжжя, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011р., а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2010р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест», посилаючись на те, що касаційна скарга відповідача є необґрунтованою, просить її залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011р. без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Орджонікідзевському районі містаЗапоріжжя провела в період з 07.04.2009р. по 22.05.2009р. у планову виїзну перевірку ТОВ «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008 р., за результатами якої було складено акт № 85/23-05/22128249 від 29.05.2009р.

В акті перевірки було зазначено порушення, зокрема, пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), яке полягало у заниженні позивачем податку на прибуток на суму 366470,00 грн. та завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 375914,00 грн.

Підставою для таких висновків податкового органу стало те, що позивачем завищені валові витрати на суму дебіторської заборгованості в розмірі 794262,00 грн.; безпідставно віднесені витрати по наданню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат, оскільки вони не були підтверджені відповідними первинними документами; неправомірно нараховані суми амортизаційних відрахувань з основних фондів, з огляду на невірне віднесення паливно-роздатних колонок до 2 групи основних фондів.

18 червня 2009 р. ДПІ у Орджонікідзевському районі містаЗапоріжжя прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000882305/0/12632, яким позивачу було донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 506457,00 грн., у тому числі основний платіж 337638,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 168819,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими висновки податкового органу щодо завищення валових витрат на суму дебіторської заборгованості та на суму витрат по наданню послуг з перевезення вантажів, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у 2006-2008 роках одержував послуги по перевезенню вантажів від ПП ОСОБА_6 на суму 55192,00 грн. та ДП ЗУМ ВАТ «Запоріжсантехмонтаж»на суму 1115415,00 грн.

Щодо віднесення вказаних витрат до складу валових витрат підприємства податковий орган зазначив, що під час перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, які б свідчили про факт надання послуг по перевезенню вантажів.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено факт придбання транспортних послуг, у зазначених вище контрагентів позивача, підтверджується договорами про надання транспортних послуг, талонами замовленнями, подорожніми листами, рахунками фактурами, актами виконаних робіт, а також платіжними дорученнями.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, до складу валових витрат можуть бути включені витрати, які повязані з господарською діяльністю підприємства та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем були придбані транспортні послуги, які підтверджені відповідними первинними документами та які свідчать про обґрунтованість віднесення вартості транспортних послуг до валових витрат підприємства, а висновок податкового органу про позбавлення права на віднесення витрат до валових витрат за відсутності товарно-транспортних накладних є безпідставним.

Також, перевіркою встановлено, що у порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем було завищено валові витрати на загальну суму 794262,00 грн., яка складається з безнадійної заборгованості підприємства. Згідно даних бухгалтерського обліку позивач має дебіторську заборгованість по розрахункам з нижченаведеними підприємствами, яка станом на 31.12.2008р. складає 954903,31 грн., з урахуванням ПДВ: ВКФ «Аніка»на суму 31310,00 грн., з урахуванням ПДВ, ТОВ «Укрсібресурс»на суму 86604,00 грн., з урахуванням ПДВ, Міськвиконком на суму 835200,00 грн., з урахуванням ПДВ. На початок перевіряємого періоду за даними бухгалтерського обліку на бухгалтерських рахунках 63, 68 обліковувалась дебіторська заборгованість відповідно 119702,00 грн. та 835200,00 грн. У періоді з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року взаєморозрахунки між вищезазначеними підприємствами не проводилися.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011р. у справі № 2а-720/10/0870 за позовом ТОВ «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест»до ДПІ у Орджонікідзевському районі містаЗапоріжжя про скасування акта, скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позов ТОВ «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест», а саме скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.06.2009р. №0000892305/0. З змісту вказаної постанови вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 18.06.2009р. №0000892305/0 прийнято, у звязку з не проведенням позивачем коригування податкового кредиту на загальну суму безнадійної заборгованості у розмірі 866510,00 грн. (після спливу строку позовної давності) по ТОВ «Аніка» та Міськвиконкому, яка обліковувалась ТОВ «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест»на бухгалтерських рахунках 63, 68 станом на 01.01.2006р.

Разом з тим, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011р. у справі № 2а-720/10/0870 встановлено, що з урахуванням проведеної податковим органом перевірки та обставин справи неможливо зробити висновок про закінчення строку позовної давності за згаданою дебіторською заборгованістю.

Отже, колегія суддів вважає, що преюдиційним рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011р. встановлено обставини, які дали можливість суду апеляційної інстанції дійти правильного висновку щодо безпідставності донарахування податковим органом позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 179086,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 89543,00 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач неправомірно нарахував суми амортизаційних відрахувань з основних фондів, оскільки невірно відніс паливно-роздатні колонки до 2 групи основних фондів замість 3 групи основних фондів, що призвело до завищення валових витрат підприємства.

З огляду на викладене, касаційний суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, згідно якого податкове повідомлення-рішення від 18.06.2009р. №0000882305/0 у частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 480 840,00 грн., у тому числі 320 560,00 грн. основного платежу та 160280,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, визнано протиправним.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем було зроблено частково.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя у справі № 2а-722/10/0870 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Степашко О.І. Суддя А.М. Лосєв