Ухвала суду № 21798821, 20.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2012 року м. КиївК-12200/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 та постанову господарського суду Рівненської області від 28.08.2007

у справі №2/133

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика «Волинь»

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 28.08.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008, позов ТОВ «Меблева фабрика «Волинь»задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Костопільському районі від 19.03.2007 №0000402342/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 2917,30 грн., у т.ч. за основним платежем 2234,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -683,30 грн., від 19.03.2007 №0000392342/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11110,50 грн., у т.ч. за основним платежем 7407,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 3703,50 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, за наслідками якої складено акт від 07.03.2007 №28/23-32124726.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення ДПІ у Костопільському районі від 19.03.2007 №0000402342/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 2917,30 грн., у т.ч. за основним платежем 2234,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -683,30 грн., від 19.03.2007 №0000392342/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11110,50 грн., у т.ч. за основним платежем 7407,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 3703,50 грн.

Доводи касаційної скарги відповідача стосуються помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виданими контрагентами, заповнених з недоліками.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави для висновку, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього, за умови здійснення самої господарської операції.

Недоліки в заповненні податкових накладних виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: відсутність у деяких з них одиниці виміру, не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку суду першої та другої інстанцій, зробленого в результаті оцінки всіх доказів згідно з вимогами ст. 159 КАС України, про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість в ціні придбання.

Недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацу другого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження податковими накладними сум податку на додану вартість, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних рішення податкового органу ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити, а постанову господарського суду Рівненської області від 28.08.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко