Ухвала суду № 21796593, 02.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2012 р. м. КиївК-13961/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача М.О. Федоров

суддів:Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 02.02.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-транс” на постанову господарського суду Київської області від 23.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009

у справі № А4/373-07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Васт-транс”

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському

районі Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Васт-транс” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою господарського суду Київської області від 23.11.2007 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 постанову господарського суду Київської області від 23.11.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період лютий 2007 року та складено акт від № 397/23-1/30367782 від 06.07.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001232301X0 від 20.07.2007, яким позивачу зменшено заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість 107072 грн. за лютий 2007 року та 56289 грн. за березень 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 7.4.1, п.7.4. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 4.1, ст. 4, пп. 6.2.4, п. 6.2, ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, занижено суму податкового зобовязання за січень 2007 року на 86147 грн., лютий 2007 року на 77214 грн., що призвело до завищення з боку позивача відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду відповідно січня 2007 року на 86147 грн., лютий 2007 року на 20925 грн.

В порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 4.1, ст. 4, пп. 6.2.4, п. 6.2, ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість лютий 2007 року на 107072 грн., березень 2007 року на 56289 грн.

Оскільки, позивачем занижено базу оподаткування з податку на додану вартість по наданих послугах перевезення надає послуги з міжнародного перевезення вантажів, загальний обсяг яких у січні 2007 року, що експортуються за межі митного кордону України становить 494926 грн.

Договором укладеного між ТОВ „Вас-Транс” (Перевізник) доручає, а „Stern-transport GmbH” (Гамбург, Німеччина) (Замовник) бере на себе зобовязання здійснювати завантаження автомобілів Перевізника. Конкретні умови завантажень зазначаються в разових договорах-заявках на перевезення, які передаються по факсимільному звязку. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправників і вантажоодержувачів, графік подачі транспорту, строки виконання, суми оплат фрахтів зазначаються в разових договорах-заявках на перевезення, які є невідємною частиною даного договору.

Вартість послуги перевезення за договором № 2706 від 03.12.2005 становила 100 Євро, або по курсу НБУ у середньому складає 660 грн., у той час як для інших контрагентів позивачем застосовувало іншу, значно вищу ціну яка становить в середньому від 2223 грн. - 9382, 80 грн.

Відповідно до пп. 4.3.2, п. 4.3, ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення обєкта оподаткування або його елементів, повязаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Підпунктом 4.3.4, п. 4.3, ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що застосування непрямого методу для визначення податкових зобовязань платників податків у випадках, не передбачених п. 4.3 ст. 4 цього Закону, не дозволяється.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.97 року N 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” обєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг) (пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6).

Згідно з пунктом 6.2 статті 6 вказаного Закону при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить ”0” відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

У разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

Отже, право на застосування нульової ставки податку на додану вартість згідно із п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” має лише платник, який безпосередньо надає транспортні послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів за межами України.

При цьому звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) врегульовано пп. 1.20.2 п. 1.20 цієї ж статті Закону.

З огляду на приписи пп. 1.20.10, п. 1.20, ст. 1 Закону України, яким передбачено донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, відсутність законодавчо визначеної методики визначення податкових зобовязань за непрямими методами виключає і можливість донарахування зобовязань за результатами застосування звичайних цін.

Згідно з пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” методика визначення суми податкових зобовязань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

На час виникнення спірних правовідносин відповідний закон не приймався.

Отже, методика визначення податкових зобовязань за непрямими методами наразі законодавчо не визначено.

Не взято до уваги та належним чином не оцінено доводи позивача та заперечення відповідача щодо застосування ”0” ставки за перевезення вантажів по території України.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не досліджено різниці між договірними та звичайними цінами, не були досліджені договори.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-транс” на постанову господарського суду Київської області від 23.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 у справі № А4/373-07 слід задовольнити частково, оскаржувані рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-транс” задовольнити частково.

Постанову господарського суду Київської області від 23.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 у справі № А4/373-07 скасувати.

Справу № А4/373-07 направити на новий розгляд до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

Степашка О.І.