Ухвала суду № 21796015, 14.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/9573/11

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представника позивача: Прокопчук В.М. <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області та Прокуратури Красилівського району на окрему ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом прокурора Красилівського району Хмельницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Окремою ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року звернуто увагу прокурора Хмельницької області на допущені порушення прокурором Красилівського району, щодо посилань у позові на норми Закону, який змінений на момент реєстрації позову у прокуратурі та посилання у написаному в грудні 2010 року позові на вимогу, яка винесена УПФУ України в травні 2011 року; звернуто увагу Пенсійного фонду України на випадки паралельних звернень управлінь ПФУ в Хмельницькій області до ДВС і направлення позовів до суду, про стягнення цих же сум боргу, які визначені вимогами, для реагування, якщо ПФУ погоджується з висновком суду, про штучне затягування місцевими фондами питання стягнення боргу .

Не погоджуючись із судовим рішенням, прокуратурою Красилівського району Хмельницької області та управлінням Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області подано апеляційні скарги, в яких просять скасувати окрему ухвалу.

Так, управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі, в апеляційній скарзі зазначає, що при постановленні окремої ухвали, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема вказує на те, що в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не має прямої заборони звернутися до суду в той час коли на виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває вимога про сплату боргу.

Прокуратура Красилівського району Хмельницької області в апеляційній скарзі зазначає, що окрема ухвала не відповідає обставинам справи і підлягає скасуванню, оскільки адміністративний позов в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Красилівському районі від 10.05.2011 року з невідомих причин зареєстрований в канцелярії Хмельницького окружного адміністративного суду - 03.08.2011 року, те, що прокурор пред'явив зазначений вище позов в грудні 2010 року не відповідає дійсності. Також зауважує, що витяг статті 1074 ЦК України викладений в позові прокурора, повністю відповідає змінам внесеним до названої статті на день пред'явлення позову. Крім того, зазначає, що діюче законодавство не забороняє прокурору звернутися з позовом в суд, коли на виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває вимога про сплату боргу.

До суду апеляційної інстанції в судове засідання призначене на 14 лютого 2012 року, з'явилась представник управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі, доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити.

Прокурор та відповідач, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання до суду апеляційної інстанції своїх уповноважених представників не направили, що у відповідності до положень частини 4 статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні підлягають залишенню без задоволення, а окрема ухвала суду - без змін з таких підстав.

У відповідності до положень статті 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Із змісту статті 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що прокурором Красилівського району Хмельницької області при написанні позовної заяви в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі допущено помилку, а саме вказано дату підписання позовної заяви "28.12.2010 року" тоді як вихідною датою є "10.05.2011 року". Крім того, судом першої інстанції підставно зауважено, що посилання на положення статті 1077 ЦК України, яка передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження за рішенням суду, є недоцільним, оскільки на дату пред'явлення позову (10.05.2011 року) діяли положення статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції якою зокрема передбачено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Наведені обставини дають право для висновку що прокурор до написання позовної заяви віднісся формально, без зясування фактичних обставин справи, а саме мотивів які спонукали звернутись з позовом.

Стосовно ж посилання як прокурора так і позивача на те, що чинне законодавство не забороняє зверненню з позовом в суд з вимогою про стягнення заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням фінансових санкцій та пені, коли на виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває вимога про сплату боргу, варто зазначити таке.

Відповідно до приписів статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

При цьому необхідно враховувати, що заходами досудового врегулювання спорів охоплюється процес узгодження суми заборгованості.

Тобто, законодавцем надано право органу Пенсійного фонду щодо врегулювання спору з приводу несплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування як в досудовому порядку, тобто шляхом подання вимоги про сплату недоїмки до державної виконавчої служби, так і в судовому порядку, шляхом звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Норми закону, викладені вище, кореспондуються з положеннями підпункту “ґ” пункту 8.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2003 року № 21-1, відповідно до якої вимога вважається відкликаною, якщо, зокрема, є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені у вимозі. У даному випадку вимога вважається відкликаною у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби.

Системний аналіз наведених норм свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, які знайшли своє відображення в оскаржуваній окремій ухвалі, а саме, стосовно того, що звернення прокурора до суду з цим позовом фактично спричинило затягування стягнення недоїмки по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки з метою недопущення подвійного стягнення, органом Пенсійного фонду України відкликано вимогу про сплату боргу за якою органами державної виконавчої служби розпочалось її виконання у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів зазначає, що апелянтами відсутність підстав для прийняття окремої ухвали не доведено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції постановив окрему ухвалу з дотриманням норм процесуального права, в звязку з чим апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а окрему ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області та Прокуратури Красилівського району, - залишити без задоволення, а окрему ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 лютого 2012 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно: секретар