Ухвала суду № 21795789, 02.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Івченко В.Б.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року справа №2а/0570/17941/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/17941/2011 (головуючий І інстанції Івченко В.Б.) за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Покоління" до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсною вимоги про сплату боргу № Ю-1051 у сумі 2751,47 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду позовні вимоги об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Покоління» до Управління Пенсійного фонду України в місті Краматорськ Донецької області про визнання недійсною вимоги про сплату боргу N Ю-1051 у сумі 2751,47 грн. задоволено в повному обсязі. Скасована вимога про сплату боргу N Ю-1051 у сумі 2751,47 грн. Управління Пенсійного Фонду України у м.Краматорську.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права. В апеляційній скарзі зазначив, що до ч.1 ст.14 Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N1058-IV) підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та інші особи, включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільскогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту)або на інших умовах, передбачених законодавством, є страхувальниками.

Відповідно до ст.19 Закону N 1058-IV страхові внески до солідарної системи, нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України визначено Інструкцією N 21-1.

Згідно постанови правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 N 3-3 "Про затвердження змін до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.92.2008 N 125114816, до Інструкції N21-1 внесено зміни, а саме "в абзацах першому і третьому пункту 4.2 слова "виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, виключити", тобто визначено, що на суми винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру страхувальники нараховують страхові внески за однією ставкою, а саме, у розмірі 33,2 відсотки. Суд першої інстанції не прийняв дло уваги вказані обставини та помилково прийняв рішення про задоволення позовних вимог. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Покоління», зареєстроване в якості юридичної особи, включений до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код - 32737406 (а. с. 51).

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в місті Краматорську Донецької області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 384/2011.

Виходячи з акту N 105/04-35/1 від 03 серпня 2011 року була виявлена недоїмка по сплаченим страховим внескам за період 2004-2010 рік у розмірі 2751,47 грн. (а. с. 6-44) за порушення ст.19 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N1058) та ст. 4 Закону України від 26.06.1997 року N 400/97-ВР «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон N 400/97 ВР).

За несплату страхувальником страхових внесків, управлінням Пенсійного фонду у місті Краматорську Донецької області у відношенні позивача прийнято рішення N Ю 1051 від 03.09.2011 року про стягнення недоїмки у розмірі 2751,47 грн. (а.с.45).

У відповідності до п.12 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів У країни.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду У країни щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду У країни відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Приймаючи до уваги, що сума заборгованості зі сплати страхових внесків, виникла до 01.01.2011 року, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Закон N 1058 та Закону N 400/97-ВР, в редакції, яка діяла до 01.01.2011 року.

Згідно п. 1, 3 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 384/2011 (далі - Положення), Пенсійний фонд У країни є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до cтaттi 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 3 cтатті 18 Закону N 1058-IV визначено, що страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до cтaттi 19 Закону N 1058-IV страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону У країни "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

Згідно з частиною 12 статті 20 Закону N 1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до статті 1 Закону N 400/97-ВР , платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 2 Закону N 400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Згідно статті 4 Закону N 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону: для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства.

В інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» (Далі - Існтрукція), а саме: в п. 4 йдеться про те, що розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону У країни "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за ставками: для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначаються окремо за ставкою 4 відсотки сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 відсотка від сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю для інших працівників такого підприємства. У зазначеній статті прямо не вказується що, для інвалідів, які працюють за угодами цивільно-правового характеру встановлюється ставка 33,2%.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/17941/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/17941/2011 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

ГоловуючийО.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко