Ухвала суду № 21795297, 23.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4513/10/1170 23 січня 2012 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКатолікяна М.О.,

суддів Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

при секретаріТрахт К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградського обласного центру зайнятості на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Фермерського господарства «Хлобороб-Р» до Кіровоградського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в:

19 листопада 2010 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за результатами проведеної перевірки 21.10.2010 р. відповідачем було ухвалено рішення № 1106-34/06686338 про притягнення позивача до відповідальності за порушення приписів пункту 2 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення»(використання праці іноземних громадян без відповідного дозволу). Сума штрафу склала 142080,00 грн. На думку позивача, вказане рішення є незаконним, оскільки перевіркою не було добуто доказів на підтвердження факту роботи іноземних громадян у позивача. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення № 1106-34/06686338 (а.с.а.с. 3 6).

17 грудня 2010 року судом було ухвалено постанову про задоволення позову. Постанова суду вмотивована тим, що відповідачем під час перевірки дійсно не було встановлено факт порушення позивачем положень пункту 2 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення»(а.с.а.с. 51 54).

06 квітня 2011 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального права і без врахування усіх обставин. Так, актом перевірки було встановлено працевлаштування позивачем іноземних громадян. Крім того, наявність у діях позивача вини додатково підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, складеним відносно його керівника, та судовими рішеннями про притягнення вказаних іноземних громадян до адміністративної відповідальності. Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити у позові (а.с.а.с. 63 67, 82 86).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення; до початку судового засідання не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови від 17.12.2010 р. у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 25.08.2010 р. відповідачем на підставі відомостей, отриманих від органів внутрішніх справ, було проведено планову виїзну перевірку додержання позивачем законодавства про зайнятість населення, за результатами якої складено акт контрольного заходу № 210 (а.с.а.с. 10 14).

21 жовтня 2010 року відповідачем було ухвалено рішення № 1106-34/06686338, яким на позивача накладено штраф у сумі 142080,00 грн. Відповідальність було застосовано за використання позивачем праці громадян Республіки Молдова ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 без відповідного дозволу (а.с. 18).

Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»(далі Закон № 877-V), Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідно до абзацу 1 частини 6, частини 7, абзацу 2 частини 9 статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, на підставі якого, зокрема, видається рішення про застосування передбачених законом санкцій.

Таким чином, єдиною підставою для застосування санкцій, у контексті спірних правовідносин, є акт перевірки, у якому зафіксовано певні порушення.

Між тим, з аналізу змісту акту контрольного заходу від 25.08.2010 р. вбачається, що під час перевірки жодного порушення законодавства про зайнятість населення встановлено не було, про що свідчить відсутність такої інформації у самому акті, отже подальше ухвалення відповідачем рішення про накладення на позивача штрафу є безпідставним.

З тексту рішення від 21.10.2010 р. слідує, що його також було ухвалено на підставі листа органу внутрішніх справ від 26.07.2010 р., копії протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за частиною 1 статті 204 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) відносно керівника позивача, а також копій постанов суду про притягнення іноземних громадян до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань при ухваленні рішення на вказані документи з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 69, частиною 4 статті 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Із змісту постанов від 04.08.2010 р. про притягнення громадян Республіки Молдова ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 203 КУпАП, вбачається, що вони дійсно порушили приписи законодавства про зайнятість населення щодо роботи за наявності відповідного дозволу, проте вказані судові рішення не містять інформації щодо місця їх працевлаштування, що позбавляє згадані рішення ознак доказів саме у цій справі (а.с.а.с. 34, 37 43).

Посилання відповідача як на доказ на копію протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за частиною 1 статті 204 КУпАП відносно керівника позивача (а.с. 29), також є безпідставним. Такий протокол не є доказом, у розумінні процесуального закону, оскільки на підставі цього протоколу згодом не було ухвалено відповідне судове рішення (а.с. 31).

Що стосується посилання відповідача на лист відділу боротьби зі злочинами, повязаними з торгівлею людьми УМВС України в Кіровоградській області від 26.07.2010 р. № 924 як на підставу для застосування до позивача санкцій, то такі посилання також є необґрунтованими, оскільки цим листом орган внутрішніх справи лише просив повідомити про наявність чи відсутність у іноземних громадян дозволів на працевлаштування (а.с. 26).

Таким чином, зясувавши у повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм належну оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами і не спростовуються доводами апеляційної скарги, тому її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Кіровоградського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Фермерського господарства «Хлобороб-Р»до Кіровоградського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 січня 2012 року.

Головуючий суддя М.О. Католікян

Суддя О.М. Панченко

Суддя В.Є. Чередниченко