Постанова № 21794015, 08.02.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2012 р.

13 год.51 хв.Справа № 2-а-5846/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

представника позивача - Шевченко Д.О.

представника відповідача - Шевченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсон - Авто" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство “ Херсон-Авто ” ( далі-позивач, ПАТ « Херсон-Авто») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні ( далі - відповідач, ДПІ ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2011 року № 0004111501 щодо зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3439872,00 грн.

Вказані позовні вимоги вмотивовані тим, що в ході камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року ДПІ неправомірно зроблений висновок щодо завищення суми відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного періоду в сумі 3439872,00 грн., оскільки норми Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України однозначно вказують на право платника податків на включення до витрат ІІ кварталу 2011 року суми відємного значення, отриманого за підсумками І кварталу 2011 року в повному обсязі без обмежень, у тому числі сформованого за рахунок включення до витрат відємного значення обєкта оподаткування сформованого за 2010 рік. На підставі вказаних обставин, позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надавши письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач припустився помилкового розуміння пункту 3 підрозділу 4 « Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України, задекларувавши за ІІ квартал 2011 року у складі витрат збитки попередніх років в сумі 3986036,00 грн., що призвело до заниження відємного значення обєкта оподаткування на 3986036,00 грн. Відповідно до розділу ІІІ “ Податок на прибуток підприємств ” Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.04.2011 року, відсутнє посилання на врахування у ІІ кварталі 2011 року відємного значення обєкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у І кварталі 2011 року, тому 80% відємного значення обєкта оподаткування 2009 року та 100 % відємного значення обєкта оподаткування 2010 року, що увійшло до І кварталу 2011 року згідно пункту 22.4 ст. 22 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», до розрахунку обєкта оподаткування та нарахування податку на прибуток ІІ кварталу 2011 року не включається. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства і просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, 20.10.2011 року ДПІ у м. Херсоні проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої встановлено завищення позивачем відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за попередній звітний період в сумі 3439872,00 грн., про що складений акт перевірки від 20.10.2011 року № 3558/15-1/03112900 ( далі акт перевірки).

На підставі п. 54.3 ст.54 та п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004111501 від 07.11.2011 року.

Підставою висновку акту перевірки слугувало відображення позивачем в рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року відємне значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року в сумі 3986036,00 грн., до складу якої включено 3439872,00 грн. відємне значення обєкта оподаткування за 2010 рік . На думку податкового органу, ПАТ “ Херсон-Авто ” порушено пункту 3 підрозділу 4 « Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України, в результат чого в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року завищено відємне значення обєкта оподаткування за звітний період на суму 3439872,00 грн.

Визначившись зі спірністю позицій сторін щодо неоднозначного трактування положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України, суд виходить із наступного.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку з 01.04.2011 року визначаються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 -VI ( далі-Податковий кодекс України), зокрема, розділом ІІІ “ Податок на прибуток ”.

Крім того, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 “ Особливості справляння податку на прибуток підприємств ” розділу XX “ Перехідні положення ”, розділ III “ Податок на прибуток ” цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом, та відповідно до розділу XIX “ Прикінцеві положення ” Податкового кодексу України, Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток регулювалися саме Законом України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 р., № 334/94-ВР, в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 р. ( далі Закон України № 334/94-ВР), а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями Податкового кодексу України.

Як вбачається з обставин адміністративної справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням товариством в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року у рядку 06.6 декларації суму 3439872,00 грн., яка складає відємне значення обєкта оподаткування І кварталу 2011 року і виникла за наслідками діяльності товариства за 2010 рік, що на думку податкового органу, не узгоджується з дослівним тлумаченням положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України.

Проте, суд не може погодитися із вказаною думкою відповідача, з огляду на наступне.

З метою встановлення правомірності відображення позивачем у рядку 06.6 декларації за П квартал 2011 року спірної суми, необхідно надати оцінку правовим підставам відображення показників податкової звітності за І квартал 2011 року.

При складанні декларації податку на прибуток за 1 квартал 2011 року щодо розрахунку відємного значення обєкту оподаткування за результатами наступних звітних періодів платник податків повинен був керуватися нормами Закону України № 334/94-ВР.

Зокрема пунктом 6.1. ст. 6 цього Закону передбачено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Законом України від 20.05.2010 року № 2275-VI “ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, який набрав чинності 16.06.2011 року,

- пункт 6.1 статті 6 Закону України № 334/94-ВР доповнено абзацом другим, згідно із яким у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону;

- статтю 22 Закону України № 334/94-ВР доповнено пунктом 22.4, згідно із яким у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм Закону України № 334/94-ВР суд вважає, що у I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, є його від'ємним значенням.

Відповідно до частини 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відтак, ДПІ ні в акті перевірки, ні під час судового засідання не заперечувалось, що товариство правомірно включило до складових валових витрат І кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році в сумі 3439872,00 грн., задекларувавши його у податковій декларації податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене статтею 6 Закону України № 334/94-ВР, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З 1 квітня 2011 року порядок обліку відємного значення обєкту оподаткування за результатами наступних податкових періодів визначається статтею 150 та підпунктом 3 підрозділу 4 розділу XX “ Перехідних положень ” Податкового кодексу України.

Статтею 150 Податкового кодексу України встановлений порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Так, згідно із п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи, що норми даної статті аналогічні з нормам п.6.1 ст.6 та п. 22.4 ст.22 Закону України № 334/94-ВР з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-VI, то вказана стаття Податкового кодексу України також дозволяє платнику податків повністю включати до витрат першого календарного кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення обєкта оподаткування. Адже така аналогічність повязана з тим, що розрахунок 1 кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку обєкту оподаткування, як річний розрахунок, згідно Закону України № 334/94-ВР, який втратив чинність.

При цьому, відповідно до пункту 3 підрозділу 4 “ Особливості справляння податку на прибуток підприємств ” розділу XX “ Перехідні положення ”, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Виходячи із приписів зазначеної норми, суд вважає, що законодавцем визначено віднесення до складу ІІ кварталу 2011 року відємне значення обєкта оподаткування, отримане субєктами господарювання за результатами здійсненої діяльності за перший квартал 2011 року, оскільки правомірність формування відємного значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням збитків 2010 року підтверджується нормами Закону України № 334/94-ВР і не заперечується ДПІ, а не перенесення показників відємного значення задекларованого у І кварталі 2011 року до податкової звітності за П квартал 2011 року або розподіл цього показника на “ відємне значення (збитки) минулих років ” та “ відємне значення ( збитки) І кварталу 2011 року ” діючим законодавством не передбачено та не спростовано відповідачем в ході судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач, вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише відємне значення попереднього звітного періоду створеного протягом першого кварталу, в той же час не зазначає куди слід включити відємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Суд не приймає заперечення відповідача про застосування під час розгляду зазначеної справи положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р., оскільки таке тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу є хибним.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України розділ III " Податок на прибуток " набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Інше встановлено у пункті 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України, які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року, проте Податковий кодекс України не містить положень, які б передбачали включення до складу витрат ІІ кварталу 2011 року виключно показники відємного значення об'єкта оподаткування, отриманого суб'єктом господарювання за результатами його діяльності протягом I кварталу 2011 року.

Суд зазначає, що у нормі пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, зокрема прийняттям Закону України від 20.05.2010 р. № 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток шляхом врахування збитків, які виникли до 01.01.2011 г., у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного їх погашення.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року, при цьому обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Крім того, суд звертає увагу на те, що витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку зазначені у статті 139 ПКУ, цей перелік є вичерпним, і порядок їх визначення відповідає правилам ( стандартам) бухгалтерського обліку.

Статтею 139 Господарського кодексу України" від 16.01.2003 р. № 436-IV визначено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу щодо обмеження права платника на відображення у податковій звітності збитків від господарської діяльності без надання пояснень їх відображення у податковій звітності є фактичним невизнанням обґрунтованих витрат платників податків, понесених до 2011 року, що тягне за собою порушення його майнових прав, оскільки відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. за № 391/3684 " Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку") визначено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Таким чином, суд вважає, що спірним рішенням суб'єкт владних повноважень породжує зміну майнового стану юридичної особи, а тому оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, із рішення Європейського Суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі " Щокін проти України " вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS №9 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено, що ДПІ у м. Херсоні, приймаючи оскаржуване рішення, діяла з порушенням приписів Конституції України та законів України, відтак воно є протиправним і підлягає скасуванню.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 159, 160163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Херсон - Авто" до Державної податкової інспекції у м. Херсоніпро визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2011 року за № 000411501 щодо зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на прибуток в сумі 3 439 872,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні судові витрати по сплаті судового збору в сумі 28,23 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 лютого 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6