Постанова № 21793885, 01.03.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р. Справа № 2-а-278/12/2170

          Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні (далі - ВДВС), в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову відповідача № 30682570 від 10.01.2012 р. про відкриття виконавчого провадження.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.01.2012 р. державним виконавцем ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України у Комсомольському районі м. Херсона від 26.11.2010 р. № Ф-231у.

Позивач вважає постанову від 10.01.2012 р. протиправною в зв'язку з тим, що УПФУ не є органом державної влади, рішення якого підлягають виконанню державною виконавчою службою, вимога УПФУ про сплату недоїмки не є виконавчим документом, а тому відповідач, прийнявши оскаржувану постанову, діяв всупереч наданих йому повноважень.

Посилаючись на частину 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", зокрема абзац 2, позивач стверджує, що відповідач не має право примусово стягувати внески на загальнообов’язкове пенсійне страхування із фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування.

Крім того, позивач зазначає, що вимога УПФУ у Комсомольському районі м. Херсона № Ф-231у від 26.11.2010 р. оскаржується ним у судовому порядку.

У позовній заяві позивач просить розглянути справу без його участі.

Відповідач до суду не прибув, про причини неявки до суду не повідомив. Проте надіслав заперечення проти позову.

У своїх заперечення відповідач зазначає, що 27.01.2012 р. державним виконавцем прийнято рішення про завершення виконавчого провадження на підставі пункту 9 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, копію якої 30.01.2012 р. направлено позивачу.

Відповідно до ч. 6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього п.12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-VІ (далі – Закон № 1058-VІ), Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-VІ у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001.

Згідно зі ст.1 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином, управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона є державним органом.

Частиною 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в редакції, яка діяла на момент прийняття УПФУ в Комсомольському районі м. Херсона вимоги про сплату недоїмки визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Отже, вимога управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона від 26.11.2010 р. № Ф-231у є виконавчим документом.

Судом встановлено, що 06.01.2012 р. управлінням Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона подано відповідачу заяву про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 26.11.2010 р. № Ф-231у.

10.01.2012 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено ОСОБА_1 строк для добровільного виконання до 17.01.2012 р.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV із змінами та доповненнями (далі - Закон № 606-ХІV).

Відповідно до статті 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, у тому числі на підставі рішення органу державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу, тобто на підставі вимоги УПФУ.

Як визначено статтею 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Із аналізу наведених норм Закону № 606-ХІV слідує, що отримавши вимогу про сплату недоїмки, яка є виконавчим документом, державний виконавець зобов'язаний перевірити відповідність вказаного виконавчого документу вимогам статті 18 цього Закону та відкрити виконавче провадження, встановивши боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Законом № 606-ХІV, зокрема статтею 18, не встановлено обов’язку державного виконавця перевіряти вимогу про сплату недоїмки на предмет її узгодження з органом Пенсійного фонду чи оскарження вимоги в судовому порядку.

Таким чином суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 606-ХІV.

Щодо тверджень позивача про відсутність у відповідача права примусово стягувати внески на загальнообов’язкове пенсійне страхування із фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування слід зазначити наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 р. № 3609-VI (який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування – з 05.08.2011 р.) частину 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацами другим і третім такого змісту:

"Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню".

Тобто, починаючи з 05.08.2011 року органами виконавчої служби не застосовуються примусові стягнення до фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Слід відмітити, що примусовому виконанню згідно із Законом № 606-ХІV підлягають рішення судів та інших органів у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Позивачем не наведено та не підтверджено належними доказами факт примусового виконання відповідачем вимоги УПФУ від 26.11.2010 р. № Ф-231у.

Отже, твердження позивача про протиправність оскаржуваної постанови від 10.01.2012р. та її скасування з підстав відсутності у відповідача повноважень на примусове стягнення недоїмки є такими. що не ґрунтуються на вимогах Закону № 606-ХІV, оскільки відповідач після сплину терміну на добровільне виконання вимоги, не вжив заходів примусового виконання, а прийняв рішення про повернення виконавчого документу стягувачу.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Василенко Г.Ю.