Постанова № 21793529, 14.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 лютого 2012 р. № 2-а- 15151/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання - Островській М.О.,

за участю представників: позивача Донченка О.В., Собчика С.А., відповідача Дубрової К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід ЛІЗ»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання протиправним, недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід ЛІЗ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому, після уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 року №0000220070, визнати протиправними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Схід ЛІЗ» з ПП «Сканто» відповідно до Акту ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 01.06.2011 р. №857/07-010/32029443 про результати документальної невиїзної перевірки, зобов'язати ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова відновити у базах даних задекларовані суми податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Схід ЛІЗ» відкоригованих ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі Акту від 01.06.2011 №857/07-010/32029443 про результати документальної невиїзної перевірки, визнати відсутність компетенції ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо визнання нікчемними угоди, укладених ТОВ «Схід ЛІЗ» з ПП «Сканто» згідно Акту від 01.06.2011 №857/07-010/32029443 про результати документальної невиїзної перевірки, визнати Акт від 01.06.2011 №857/07-010/32029443 про результати документальної невиїзної перевірки таким, що не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДІІА України від 22.12.2010 року № 984 і зупинити дію цього Акту перевірки, як носія доказової інформації у розумінні п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 в частині визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Схід ЛІЗ» з ПП «Сканто» у перевіреному періоді зазначеними у вищевказаному Акті, заборонити будь-яким посадовим особам Державної податкової служби України використовувати в якості носія доказової інформації Акт від 01.06.2011 №857/07-010/32029443 про результати документальної невиїзної перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки суперечать фактичним обставинам справи, є необґрунтованими та незаконними, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують виконання укладених угод. Підприємством було надані договори, прибуткові накладні, банківські виписки, податкові накладні. Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні. На момент складання податкових накладних підприємство позивача та контрагент були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову у судовому засіданні заперечував, просив відмовити у його задоволенні, пояснила, що у позивача з його контрагентом ПП «Сканто» відсутній факт реального вчинення господарських операцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід ЛІЗ» пройшло встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи та отримало відповідне свідоцтво серії А00 за №175778.

На підставі наказу від 23.05.2011 року № 557, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, 78.1.1 п.78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.122010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, фахівцями ДПІ у Комінтернівського районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід ЛІЗ» з питань правових взаємовідносин з ПП «Сканто» за періоди травень, липень, серпень, вересень 2010 р., січень 2011р., за результатами якої складений акт №857/07-010/32029443 від 01.06.2011 р.

Вказаним актом перевірки встановлені наступні порушення, а саме: порушено п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід ЛІЗ» завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ за періоди травень 2010 р. в сумі 13345,00 грн., липень 2010 р. в сумі 159400,00 грн., серпень 2010 р. в сумі 14228,00 грн., вересень 2010 р. в сумі 68707,00 грн., січень 2011р. в сумі 20089,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова винесене податкове повідомлення - рішення №0000220070 від 21.06.2011 р., яким збільшено зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 339690,00 грн., з яких за основним платежем 275769.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 63921,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової служби України, рішеннями яких від 09.08.2011 р. №3550/10/25-103 та від 24.10.2011 р. №4161/6/10-2115 скарги залишені без задоволення, а рішення без змін

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «Сканто».

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід ЛІЗ» та ПП «Сканто» укладені договори та додатки до них №08/11 від 08.11.2010 р., №№01/09-1 від 01.09.2010 р., №20/09-1 від 20.09.2010 р., №02/09-1 від 02.09.2010 р., №04/08-1 від 04.08.2010 р., №02/08-1 від 02.08.2010 р., №08/07-1 від 08.07.2010 р., №01/07-2 від 01.07.2010 р., №23/07-2 від 23.07.2010 р., №10/05-2 від 10.05.2010 р.

Відповідно до умов вказаних договорів виконавець за дорученням замовника зобовязується виконати роботи по штамповці деталей, та про те, що замовник доручає, а постачальник приймає на себе зобовязання з поставки поковок сталі, кілець розкатних, пружин, металу. Відвантаження матеріалів згідно даних договорів здійснюється транспортом замовника.

З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаними договорами відображено у виписаних ПП «Сканто» податкових накладних: №37102 від 06.01.2011 р., №36209 від 28.12.2010 р., №38601 від 21.01.2011 р., №24512 від 02.09.2010 р., №26508 від 22.09.2010 р., №24906 від 06.09.2010 р., №21606 від 04.08.2010 р., №21411 від 02.08.2010 р., №20008 від 19.07.2010 р., №19503 від 14.07.2010 р., №21009 від 29.07.2010 р., №13903 від 19.05.2010 р., №13711 від 17.05.2010 р., видаткових накладних: №24512 від 02.09.2010 р., №26508 від 22.08.2010 р., №24906 від 06.09.2010 р., №21606 від 04.08.2010 р., №21411 від 02.08.2010 р., №20008 від 19.07.2010 р., №21009 від 29.07.2010 р., №19503 від 14.07.2010 р., №13903 від 19.05.2010 р., №13711 від 17.05.2010 р.

Виконані роботи прийняті Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід ЛІЗ» без зауважень та в повному обсязі, що підтверджується актами здачі-приймання робіт за договорами від 06.01.2011 р., 28.12.2010 р., 20.12.2010 р.

Оплата за товар на адресу ПП «Сканто» зроблена згідно платіжних доручень №642 від 21.01.2011 р., №610 від 27.12.2010 р., №555 від 05.11.2010 р., №643 від 21.01.2011 р., №490 від 30.09.2010 р., №488 від 30.09.2010 р., №735 від 24.03.2010 р., №419 від 26.08.2010 р., №395 від 11.08.2010 р., №366 від 27.07.2010 р., №350 від 14.07.2010 р., №404 від 17.08.2010 р., №403 від 17.08.2010 р., №337 від 08.07.2010 р.

Факт відвантаження товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №13711 від 17 травня 2010 р., №13903 від 19 травня 2010 р., №19503 від 14 липня 2010 р., №20008 від 19 липня 2010 р., №21009 від 29 липня 2010 р., №21411 від 2 серпня 2010 р., №21606 від 4 серпня 2010 р., №24512 від 2 вересня 2010 р., №26508 від 22 вересня 2010 р.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід ЛІЗ» та Приватне підприємство «Сканто» договірні правовідносини оформили у встановлений законом спосіб, та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Крім того, позивачем до суду надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують використання позивачем у власній господарській діяльності товару, що був придбаний ним за вищевказаними договорами, та у подальшому реалізований ДП «Завод імені В.О. Малишева», ТОВ «Харківенергоремонт плюс», ДП «Шепетівський ремонтний завод», ТОВ «Маслова-Юг» а саме: накладними (т.1 а.с.241, т.2 а.с. 9, 18, 19, 31, 39,57,64, 72, 81) актами виконаних робіт (т.1 а.с. 246-246-а)

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на період, що перевірявся) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Пунктом 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 цього Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Такими чином, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі податку на додану вартість, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

Крім того, у зав'язку з тим, що позивачем сформований податковий кредит з ПДВ, який виник у січні 2011 р., то слід застосовувати ще й норми Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011 р., визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Приписами п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Так, пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.4, 201.8, 201.10 ст. 201)

Згідно до п. 198.6. ст. 198 цього кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що в акті перевірки підтверджується наявність податкових накладних та відображення їх у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

В матеріалах справи також містяться всі первинні документи, що підтверджують виконання укладених угод, а саме, договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

На момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані в якості платників ПДВ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Схід ЛІЗ» правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Сканто».

Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся підприємству надавалися податкові та видаткові накладні, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, позивачем до суду надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують використання позивачем у власній господарській діяльності товару.

Судом встановлено, що ДПІ не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних позивача на підставі того, що правочини вчинені з ПП «Сканто» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нереальними.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що усі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів фактично маються в наявності та відповідають усім вимогам визначеним у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ст. 204 зазначеного кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 цього кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, відповідно до податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.

Відповідачем не надано до справи доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Підстав для висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2011 року №0000220070.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Схід ЛІЗ» з ПП «Сканто» відповідно до Акту ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 01.06.2011 р. №857/07-010/32029443 про результати документальної невиїзної перевірки, визнання відсутньою компетенції ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо визнання нікчемними угод, укладених ТОВ «Схід ЛІЗ» з ПП «Сканто» згідно Акту від 01.06.2011 №857/07-010/32029443 про результати документальної невиїзної перевірки, визнання Акту від 01.06.2011 №857/07-010/32029443 про результати документальної невиїзної перевірки таким, що не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДІІА України від 22.12.2010 року № 984 і зупинити дію цього Акту перевірки, як носія доказової інформації у розумінні п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 в частині визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Схід ЛІЗ» з ПП «Сканто» у перевіреному періоді зазначеними у вищевказаному Акті, заборони будь-яким посадовим особам Державної податкової служби України використовувати в якості носія доказової інформації Акт від 01.06.2011 №857/07-010/32029443 про результати документальної невиїзної перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, суд зазначає наступне.

Оформлення результатів проведених податковими органами документальних перевірок деталізовані пунктом 86.1 ст.86 Податкового кодексу України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р.

Вищевказаними нормами встановлено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Аналізуючи вказане, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах щодо дій відповідача під час складання акту перевірки податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому вимоги в цій частині позову є необґрунтованими.

Також, суд зазначає, що викладення відповідачем в акті перевірки власного судження щодо правочинів, укладених між ТОВ «Схід ЛІЗ» з ПП «Сканто» відповідає повноваженням податкових органів щодо контролю за правильністю і повнотою визначення податкових зобовязань та узгоджується з визначеним Законом України «Про державну податкову службу в Україні» способом дій податкових органів проведення перевірок діяльності платників податків.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Таким чином, суд дослідивши зміст акту перевірки №857/07-010/32029443 від 01.06.2011 р. приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова відновити у базах даних задекларовані суми податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Схід ЛІЗ» відкоригованих ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі Акту від 01.06.2011 №857/07-010/32029443 про результати документальної невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На вимогу суду позивач не надав ніяких доказів на підтвердження вказаних обставин щодо коригування податкового кредиту з податку на додану вартість, доказів коригуванні податкового кредиту в матеріалах справи відсутні, у звязку з вищевикладеним, позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід ЛІЗ» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання протиправним, недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова №0000220070 від 21.06.2011 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Схід ЛІЗ» збільшено зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 339690,00 грн., з яких за основним платежем 275769.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 63921,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід ЛІЗ» (60180, м. Харків, пр. Гагаріна, 201, код 32029443) витрати по сплаті судового збору в сумі 04,03 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлено 20 лютого 2012 року.

СуддяБартош Н.С.