Постанова № 21793340, 22.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 лютого 2012 р. № 2а- 13025/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бартош Н.С.,

суддів: Архіпової С.В., Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання - Островській М.О,

за участю представників: позивача Яковлева Є.В., відповідача Оніщенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Державного підприємства завод «Електроважмаш»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство завод «Електроважмаш», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000350840від 22.04.2011р. про зменшення суми від'ємного значення в розмірі 659 401,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 164 850,00 грн. , № 0000360840 від 22.04.2011р. про зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 662 986,00 грн., № 0000820840 від 08.07.2011р. про зменшення суми від'ємного значення в розмірі 659 401,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 1 грн., № 0000830840 від 08.07.2011р. про зменшення ДП завод "Електроважмаш" суми бюджетного відшкодування у розмірі 662 986,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 1 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ДП завод "Електроважмаш" судовий збір у розмірі 3,40 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведена позапланова виїзна перевірка ДП завод “Електроважмаш” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалась у червні, вересні, листопаді, грудні 2010 р. та правомірності декларування від'ємного значення за січень 2011 р. було складено Акт №1157/40-028/00213121. На підставі даного акту податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення №0000350840 від 22.04.2011 р. про зменшення суми від'ємного значення у розмірі 659 401,00 грн. та накладення штрафу в розмірі 164 850,00 грн. та №0000360840 від 22.04.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 662 986,00 грн. та накладення штрафу в розмірі 165 747,00 грн., №0000820840 від 08.07.2011 р. про зменшення суми від'ємного значення в розмірі 659 401,00 грн та накладення штрафних санкцій в розмірі 1 грн., №0000830840 від 08.07.2011 р. про зменшення ДП завод “Електроважмаш” суми бюджетного відшкодування у розмірі 662 986,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 1 грн.

Позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення він вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси. При цьому, в акті перевірки не вказано в чому саме полягає порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, а всі необхідні первинні документи на підтвердження податкового кредиту наявні на підприємстві позивача і при проведенні їх надано до відповідача для ознайомлення.

Таким чином, як вважає позивач, у Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відсутні підстави невизнання належності формування податкового кредиту, та відповідно зменшення суми від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленої в декларації.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив адміністративний позов задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, вважає, що позов не підлягає задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

ДП завод “Електроважмаш” є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.12.1991 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №315745, та є платником податку на додану вартість з 07.06.1993 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 11.06.2009р. № 96.

Судом встановлено, що в березні-квітні 2011 року фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства завод “Електроважмаш” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у червні, вересні, листопаді, грудні 2010 р. та правомірності декларування від'ємного значення за січень 2011 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1157/40-028/00213121 від 21.04.2011 р. яким встановлено порушення Державним підприємством завод “Електроважмаш” п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., а саме завищення суми податкового кредиту за червень, грудень 2010 р. на суму 662 986,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень та грудень 2010 р. на суму 662 986,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень та грудень 2010 р., та до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 р. на суму 662986,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2011 р. на суму 456 103,00 грн.

Крім того, порушення п. 198.2, п. 198.6, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту за січень 2011 р. на 203298,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 р. на 203298,00 грн.

22.04.2011 р. на підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000350840 від 22.04.2011 р. про зменшення суми від'ємного значення у розмірі 659 401,00 грн. та накладення штрафу в розмірі 164 850,00 грн. та №0000360840 від 22.04.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 662 986,00 грн. та накладення штрафу в розмірі 165 747,00 грн.

ДП завод “Електроважмаш” оскаржило податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Харківській області. Рішенням №2771/10/25-103 від 24.06.2011 р. прийнятим ДПА в Харківській області скаргу задоволено частково а саме скасовано рішення №0000360840 від 22.04.2011 р. та №0000350840 від 22.04.2011 р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 165 746,00 грн. та у розмірі 164 849,00 грн. в іншій частині вказані рішення залишила без змін, а скаргу без задоволення

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі рішення області за результатами розгляду скарги прийняла податкові повідомлення-рішення №0000820840 від 08.07.2011 р. та №0000830840 від 08.07.2011 р.

Не погодившись з висновками Держаної податкової адміністрації в Харківській області та новими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України. Рішенням Державної податкової адміністрації України №16419/6/25-0115 від 08.09.2011 р. податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 22.04.2011 р. №0000360840 та №0000350840 з урахуванням рішення ДПА у Харківській області від 24.06.2011 р. №2771/10/25-103, прийнятого за розглядом скарги (податкові повідомлення рішення від 08.07.2011 р. №0000820840 та №0000830840) залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що основними контрагентами позивача у перевіряємому періоді, а саме у червні 2010 р. крім інших, були ТОВ “Український стандарт”, ПП “Дівт”; у грудні 2010 р. були ТОВ “ПФК Промсталь”, ТОВ “Зната”, ТОВ “ІТЕР”, ТОВ РБП “Мостокран-1”; у січні 2011 р. був ТОВ РБП “Мостокран-1”. Податковий орган вважає, що дані контрагенти не мали можливості здійснювати реальну господарську діяльність через брак основних фондів, людських ресурсів. При цьому, згідно АІС “Автоматизовані системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” та на підставі аналізу контрагентів, операції по взаємовідносинам з якими позивачем включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за січень 2011 р., відповідачем зроблено висновок, що перелічені контрагенти позивача є транзитерами, діяльність яких спрямована на надання необґрунтованої податкової вигоди платника податків та не містить ознак такої господарської діяльності, яка здійснюється у межах законодавства. За таких обставин відповідач вбачав ознаки нікчемності угод, укладених позивачем з даними контрагентами (в силу ч. 1 ст. 207 ГК України, ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України), а саме у червні 2010 р. з ПП “Дівт”та ТОВ “Український стандарт”; у грудні 2010 р. з ТОВ “ПФК Промсталь”, ТОВ “Зната”, ТОВ “Ітер” та ТОВ РБП “Мостокран-1”; у січні 2010 р. з ТОВ РБП “Мостокран-1”.

Відповідач керувався актами №674/07-004/32867605 від 12.04.2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ РБП “Мостокран-1”, №1299/23-3/23755712 від 08.04.2011 р. про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ “Зната”, №714/23-3/33122033 від 09.03.2011 р. про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ “ІТЕР” №1324/7/23-3/33816258 від 08.04.2011 р. про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ “ПФК “Промсталь” та №3102/40-028/00213121 від 19.08.2010 р. про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ДП завод “Електроважмаш” з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 р.

Проте, суд з висновками відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, діяв на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6. п. 7.2 Закону: “Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту”.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону, що діяв на момент виникнення спірних відносин (далі Закон) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 7.7.2. п. 7.7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Згідно з пп. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону: “платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.”

Крім того, у зав'язку з тим, що від'ємне значення формувалось також з податкового кредиту який виник у січні 2011 р., то слід застосовувати ще й норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України: “право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.”

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України: “датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізинг) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187,9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.”

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України: “податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.”

Отже сума від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість звітного податкового періоду залежить від правильності формування сум податкового кредиту.

Виходячи зі змісту вищевказаних норми, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

В даній справі судом встановлено, що в червні 2010 р. зменшена сума податкового кредиту формувалась з коштів сплачених по наступним договорам: №9 від 17.10.2008 р. та №238-12/59-Т від 07.05.2010 р. які були укладені між ДП завод “Електроважмаш” та ТОВ “Український стандарт”; №238-13/61-Т від 23.03.2010 р. який було укладено між ДП завод “Електроважмаш” та ПП “Дівт”.

В грудні 2010 р. зменшена сума податкового кредиту формувалась з коштів сплачених по наступним договорам: №1/02 від 01.02.2010 р. та №1/06Т від 07.06.2010 р. які були укладені між ДП завод “Електроважмаш” та ТОВ “Зната”; №139 від 23.02.2010 р., та №130Т від 18.05.2010 р. які були укладені між ДП завод “Електроважмаш” та ТОВ РБП “Мостокран-1”; №238/15-180-Т від 20.12.2010 р., №238-15/135 від 27.07.2010 р. та №238-15/3688 від 26.11.2010 р. (договірний лист) які були укладені між ДП завод “Електроважмаш” та ТОВ “ІТЕР”; №238/10-31-Т від 22.03.2010 р. та №238/10-39-Т від 22.03.2010 р. які були укладені між ДП завод “Електроважмаш” та ТОВ “ПФК “Промсталь”.

В січні 2011 р. зменшена сума податкового кредиту формувалась з коштів сплачених по договорам №130Т від 18.05.2010 р. та №140 від 25.10.2010 р. які були укладені між ДП завод “Електроважмаш”та ТОВ “РБП “Мостокран-1”.

Позивачем до суду надано належним чином засвідчені копії укладених договорів та документів які підтверджують їх виконання (податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, акти виконаних робіт тощо), а саме:

Копію договору №9 від 17.10.2008 р. з доданими до нього: податковими накладними №39 від 03.06.2010 р. №41 від 04.06.2010 р., №42 від 10.06.2010 р., №44 від 12.06.2010 р.,№45 від 14.06.2010 р., прибутковими ордерами №268 від 03.06.2010 р., №271 від 04.06.2010 р., №287 від 10.06.2010 р., №297 від 12.06.2010 р., №301 від 14.06.2010 р. видатковими накладними №РН-0000035 від 03.06.2010 р., №РН-000037 від 04.06.2010 р., №РН-000038 від 10.06.2010 р., №РН-000040 від 12.06.2010 р., №РН-000041 від 14.06.2010 р.

Копію договору №238-12/59-Т від 07.06.2010 р. з доданими до нього податковою накладною №40 від 04.06.2010 р., прибутковим ордером №270 від 04.06.2010 р., видатковою накладною №РН-000036 від 04.06.2010 р.

Копію договору №238-13/61-Т від 23.03.2010 р. з доданими до нього податковою накладною №102 від 09.06.2010 р., прибутковим ордером №595 від 10.06.2010 р., видатковою накладною №РН-00102 від 09.06.2010 р. податковою накладною №116 від 24.06.2010 р., прибутковим ордером №659 від 25.06.2010 р., видатковою накладною №РН-00116 від 24.06.2010р.

Копію договору №1/02 від 01.02.2010 р. з доданими до нього актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р. корпусу №20, довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2010 р.,, підсумковою відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 по ремонтно-будівельним роботам корпусу №20, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р. приміщення поліклініки, довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2010 р., розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів по ремонтно-будівельним роботам приміщення поліклініки, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р. корпусу №20 (каб. №№210, 528, 318, 341, 217, 438, 413), довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2010 р., підсумковою відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 по ремонтно-будівельним роботам корпусу №20 (кабінети №№210, 528, 318, 341, 217, 438, 413), актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р. корпусу 20 (каб. №№608, 611, 704), довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2010 р., підсумковою відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 по ремонтно-будівельним роботам корпусу №20 (каб. №№608, 611, 704), актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р. корпусу №20 (каб. №№339, 343), довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2010 р., підсумкової відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 по ремонтно-будівельним роботам корпусу №20 (каб. №№339, 343), податковими накладними №39 від 22.12.2010 р., №42 від 27.12.2010 р., №41 від 24.12.2010 р. та №43 від 28.12.2010 р.

Копію договору №1/06Т від 07.06.2010 р. з доданими до нього актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р. корпусу 20 (техприміщення ліфту №1, венткамери №1, №2, №3, №4), довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2010 р., підсумковою відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 по ремонтно-будівельним роботам корпусу №20 (техприміщення ліфту №1, венткамери №1, №2, №3, №4), актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р. корпусу №20 (1-й поверх, музей), довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2010 р., підсумковою відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 по ремонтно-будівельним роботам корпусу №20 (1-й поверх, музей), актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р. корпусу №20 (вбиральні 2-й поверх), довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2010 р. підсумковою відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 по ремонтно-будівельним роботам корпусу №20 (вбиральні 2-й поверх), податковими накладними №38 від 02.12.2010 р., №44 від 29.12.2010 р. та №45 від 30.12.2010 р.

Копію договору №139 від 23.02.2010 р. з доданими до нього актом приймання виконаних робіт за грудень 2010 р., довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2010 р., податковими накладними №205 від 21.12.2010 р., №206 від 21.12.2010 р., №209 від 21.12.2010 р., та №210 від 21.12.2010 р.

Копію договору №238/15-180-Т від 20.12.2010 р. з доданими до нього податковою накладною №10271202 від 27.12.2010 р., прибутковим ордером №377 від 27.12.2010 р., видатковою накладною №575 від 27.12.2010 р.

Копію договору №238-15/135 від 27.07.2010 р. з доданими до нього податковими накладними №10151202 від 15.12.2010 р., №10231202 від 23.12.2010 р., №1071201 від 27.12.2010 р., прибутковими ордерами №329 від 15.12.2010р., №359 від 23.12.2010 р., №378 від 27.12.2010 р., видатковими накладними №556 від 15.12.2010р., №569 від 23.12.2010 р., №574 від 27.12.2010р.

Копію договірного листа №238-15/3688 від 26.11.2010 р. з доданими до нього податковою накладною №10151203 від 15.12.2010 р., прибутковим ордером №337 від 16.12.2010 р., видатковою накладною №557 від 15.12.2010 р.

Копію договору №238/10-31-Т від 22.03.2010 р. з доданими до нього податковими накладними №1091 від 10.12.2010 р. та №1092 від 10.12.2010 р., прибутковими ордерами №176 від 10.12.2010 р. та №177 від 10.12.2010 р., видатковими накладними №РН-0001461 від 10.12.2010 р. та №РН-0001462 від 10.12.2010 р.

Копію договору №238/10-39-Т від 22.03.2010 р. з доданими до нього податковими накладними №1034 від 03.12.2010 р., №1035 від 03.12.2010 р., №1037 від 07.12.2010 р., №1085 від 08.12.2010 р., №1088 від 09.12.2010 р. №1089 від 09.12.2010 р., №1090 від 10.12.2010 р., №1093 від 13.12.2010 р., №1097 від 15.12.2010 р., №1227 від 20.12.2010 р., №1228 від 21.12.2010 р., №1229 від 21.12.2010 р., №1230 від 22.12.2010 р., №1233 від 23.12.2010 р., №1234 від 24.12.2010 р., №1239 від 30.12.2010 р. прибутковими ордерами №143 від 03.12.2010 р., №145 від 03.12.2010 р., №155 від 07.12.2010 р., №159 від 08.12.2010 р., №166 від 09.12.2010 р., №170 від 09.12.2010 р.,№175 від 10.12.2010 р., №179 від 13.12.2010 р., №183 від 15.12.2010 р., №200 від 20.12.2010 р., №201 від 21.12.2010 р., №203 від 21.12.2010 р., №205 від 22.12.2010 р., №206 від 23.12.2010 р., №211 від 24.12.2010 р., №228 від 30.12.2010 р., видатковими накладними №РН-0001413 від 03.12.2010 р. та №РН-0001414 від 03.12.2010 р., №РН-0001419 від 07.12.2010 р., №РН-0001440 від 08.12.2010 р., №РН-0001442 від 09.12.2010 р., №РН-0001453 від 09.12.2010 р., №РН-0001460 від 10.12.2010 р., №РН-0001475 від 13.12.2010 р., №РН-0001476 від 15.12.2010 р., №РН-0001508 від 20.12.2010 р., №РН-0001514 від 21.12.2010 р., №РН-0001515 від 21.12.2010 р., №РН-0001516 від 22.12.2010 р., №РН-0001523 від 23.12.2010 р., №РН-0001524 від 24.12.2010 р. та №РН-0001531.

Копію договору №130Т від 18.05.2010 р., з доданими до нього актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 р., довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2011 р., податковою накладною №5 від 31.01.2011 р.

Копію договору №140 від 25.10.2010 р. з доданими до нього актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 р., довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2011 р., відомістю ресурсів до акту №1, розрахунком №1-2 загальновиробничих витрат до акту №1, актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 р., довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2011 р., відомістю ресурсів до акту №2, розрахунком №1-2 загальновиробничих витрат до акту №2, актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 р., довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2011 р., розрахунком загальновиробничих витрат до акту №3 та податковою накладною №4 від 31.01.2011 р.

Вищеперелічені документи були дослідженні судом та підстав для сумнівів у достовірності цих документів не виявлено.

В зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджуються матеріалами справи.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформленні податкові накладні на всю кількість продукції та послуг, які оплачені позивачем в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, всі обставини, визначені щодо контрагентів позивача в якості підстав для визнання укладених угод нікчемними, спростовуються зібраними по справі доказами.

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорюванні правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обовязки. Проте їхня дійсність може бути оскаржена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

Проте, питання відповідності договорів вимогам чинного законодавства відповідачем у встановленому порядку не порушувались. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби визнавати правочини недійсними.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається .

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться, зокрема, у ч. 2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то визначенню правочину, як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності. Однак, відповідач, стверджуючи, що правочини, укладені між ДП завод “Електроважмаш” та його контрагентами є нікчемними таких доказів суду не надав.

Крім того, під час здійснення позапланової виїзної перевірки ДП завод “Електроважмаш” та роблячи висновок про нікчемність правочинів, податковий орган не проводив жодного економічного дослідження на можливість виконання ДП завод “Електроважмаш” та його контрагентами правочинів. Більш того, чинним законодавством України не передбачено такої правомочності податкового органу, як аналіз правочинів на можливість їх виконання, відповідність чи не відповідність нормам Цивільного кодексу України, та не надано права здійснення висновків щодо неможливості виконання правочинів.

За таких обставин, посилання відповідача на невідповідність договорів між ДП завод «Електроважмаш»та вищевказаними контрагентами вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Таким чином, суду надані належні докази правомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ “Український стандарт”, ПП “Дівт”, ТОВ “ПФК Промсталь”, ТОВ “Зната”, ТОВ “ІТЕР”, ТОВ РБП “Мостокран-1”, що вплинув на формування від'ємного значення звітного періоду та свідчить про наявність права платника податку - позивача на формування від'ємного значення в сумі яка була зазначена в декларації з ПДВ за січень 2011 р. та отримання бюджетного відшкодування, в розрахунку якого приймали участь вказані суми податкового кредиту.

Крім того, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат потрібно провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства завод «Електроважмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000350840 від 22.04.2011р. про зменшення Державному підприємству завод «Електроважмаш»суми від'ємного значення в розмірі 659 401,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 164 850,00 грн., № 0000360840 від 22.04.2011 р. про зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 662 986,00 грн., № 0000820840 від 08.07.2011р. про зменшення суми від'ємного значення в розмірі 659 401,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 1 грн., № 0000830840 від 08.07.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 662 986,00 грн. та накладення штрафних санкцій в розмірі 1 грн.

Стягнути на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш»(61089, м. Харків, пр. Московський,299, код 00213121) з Державного бюджету України 03,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлено 27 лютого 2012 р.

Головуючий - суддяБартош Н.С.

Судді Архіпова С.В.

Чудних С.О.