Постанова № 21793289, 27.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 лютого 2012 р. справа № 2-а- 16517/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр"

доДержавної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень - рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр" (далі - ТОВ "Харківський автоцентр") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0004832302 від 02.12.2011 року про донарахування ТОВ "Харківський Автоцентр" податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 19931,00 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 4983,00 грн., що загалом становить 24914,00 грн. та №0004842302 від 02.12.2011 року про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2010 та 1 квартал 2011 в сумі 332790,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не базуються на податковому законодавстві, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин щодо оподаткування прибутку підприємств, а висновки оскаржуваних рішень контролюючого органу засновані виключно на вигаданих мотивах та припущеннях та суперечать нормам матеріального права, а саме п.1.30 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та іншим підзаконним нормативно-правовим актам, що регулюють порядок ведення бухгалтерського та податкового обліку підприємств (субєктів господарювання) в Україні, а саме Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 р. № 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 893/4186, Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 751/4044. Позивач вказав, що ТОВ «Харківський Автоцентр»у повній відповідності до вказаних вище норм матеріального права в даній сфері податкових відносин цілковито правомірно включив витрати статутної господарської діяльності до складу валових за наслідками, як 4-го кварталу 2010 року так і 1-го кварталу 2011 року. Таким чином відповідачем було прийнято необґрунтовані податкові повідомлення-рішення, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові та письмових поясненнях до нього фактів і просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем в порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 п.п.5.2.1 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено суму відємного значення обєкта оподаткування податку на прибуток підприємства за 4-й квартал 2010 року та 1-й квартал 2011 року на суму 332790,00 грн. Порушення позивачем платником податків вимог податкового законодавства сталося внаслідок того, що дохід отриманий від реалізації ТОВ "Харківський автоцентр" товарів (робіт, послуг) дані про який відображено ним у відповідних облікових документах та належним чином задекларовано є нижчим за витрати, визначені Додатком №5 до Акту перевірки, з урахуванням показників фінансових витрат по господарській операції з роялті на суму 412515,00 грн. За висновками Акта перевірки відповідача, зазначені витрати не відображені в ціні продажу товарів (робіт, послуг) і, відповідно, ці витрати здійснювались платником податків без мети їх використання в господарській діяльності і підлягають виключенню з валових витрат, внаслідок чого виникає додаткове податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток підприємств в сумі 19931,00 грн. і що є правовою підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ "Харківський автоцентр" зареєстровано в якості юридичної особи у Виконавчому комітеті Харківської міської ради 24.03.2006 року.

З матеріалів справи та пояснень сторін, судом встановлено, що ТОВ "Харківський автоцентр" перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 24.03.2006 року.

На підставі направлення на перевірку від 17.10.2011 року №1493, 17.10.2011 року №1494, 17.10.2011 року №1495, 17.10.2011 року №1506 виданого ДПІ у Київському районі м. Харкова, фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та згідно наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова від 07.10.2011 року №2205 відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, з 17.10.2011 року по 11.11.2011 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Харківський Автоцентр" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №4070/235/34016118 від 18.11.2011 року, відповідно до якого було виявлено порушення вимог п.1.32 ст.1, п. 5.1, пп.5.2.1 ст. 5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон України №334/94-ВР) в результаті чого платником завищено відємне значення обєкта оподаткування податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року у сумі 332790,00 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 19931,00 грн.

З висновками, викладеними в зазначеному Акті перевірки ТОВ "Харківський автоцентр" не погодилось, та 25.11.2011 року подало до ДПІ у Київському районі м. Харкова заперечення (вих. №493 від 25.11.2011 року).

Згідно з наявною в матеріалах справи відповіддю ДПІ у Київському районі м. Харкова на заперечення від 29.11.2011 року за вих. №24632/10/23-514, висновки вищезазначеного акту були залишені без змін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом було прийнято два податкових повідомлення-рішення:

1) №0004842302, яким контролюючим органом позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податку на прибуток підприємства за 4-й квартал 2010 року та 1-й квартал 2011 року на 332790,00 грн.;

2) №0004832302, яким позивачу податковим органом донараховано суму податкового зобовязання з податку на прибуток сумою 19931,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій у вигляді штрафу, розміром 4983,00 грн.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про те, що дохід від реалізації підприємством ТОВ "Харківський автоцентр" товарів (робіт, послуг) є нижчим за витрати на отримання цих доходів на суму 412515,00 грн., тобто зазначена сума не знаходить свого відображення в ціні товарів (робіт, послуг), а дані витрати здійснювались без мети їх використання в господарській діяльності. У звязку з тим, що ТОВ "Харківський Автоцентр" були понесені витрати, без мети їх використання в господарській діяльності вони були виключені з валових витрат у звязку з їх завищенням у сумі 412515 грн., в тому числі за 2010 рік у сумі 239968,00 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 172547,00 грн., зазначені перевищення є постійними та триваючими, а як наслідок утворилося податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток.

Судом встановлено, що 14.02.2011 року та 16.05.2011 року позивачем до ДПІ у Київському районі м. Харкова було надано уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та за перший квартал 2011 року, відповідно.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що за звітний період 4-й квартал 2010 року та 1-й квартал 2011 року ТОВ "Харківський автоцентр" задекларовано відємне значення обєкта оподаткування за податком на прибуток підприємства від усіх видів статутної фінансово-господарської діяльності сумою у 371860,00 грн..

Відповідно до положень п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно ж норм п.п.5.2.1 п.5.2, абз.1 п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті;

- витрати повязані з виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Таким чином, суд приходить до висновку що, за приписами Закону України №334/94-ВР, норми якого є належними для врегулювання даного публічно-правового спору, відповідне віднесення субєктом господарювання витрат діяльності до валових взагалі жодним чином не ставиться у залежність від обовязкового відображення або не відображення таких витрат в собівартості продажу товарів (робіт, послуг).

Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що задекларовані позивачем платником податків витрати підлягають виключенню з валових витрат підприємства, оскільки ТОВ "Харківський автоцентр" фактично не отримано доходів від діяльності в 4-ому кварталі 2010 року та 1-ому кварталі 2011 року, а від так збитковість підприємства є постійною і регулярною. За правовою позицією сторони відповідача фактична статутна фінансово-господарська діяльність платника податків ТОВ "Харківський автоцентр" за звітні періоди 4-ого кварталу 2010 року та 1-ого кварталу 2011 року є протиправною так як суперечить п. 1.32 ст.1 Закону України №334/94-ВР і не є господарською.

Така позиція сторони відповідача базується виключно на припущеннях і є наслідком помилкового тлумачення норми матеріального права п.1.32. ст.1 Закону України №334/94-ВР, відповідно якої, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а не з фактичного отримання доходу.

Суд також зазначає, що згідно норми п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР не підлягають віднесенню до складу валових витрат:

- суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам;

- будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно п.1.30 ст.1 Закону України №334/94-ВР, роялті - це платежі будь-якого виду, одержані, як винагорода, за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься ліцензійний договір №799 від 02.04.2007 року згідно якої контрагент - ліцензіар АТ «Українська автомобільна корпорація»надає ліцензіату ТОВ "Харківський Автоцентр" засвідчене Свідоцтвом № 13940 право на використання торговельної марки, що належить АТ «Українська автомобільна корпорація»для ідентифікації товарів та послуг. Цим господарським договором не передбачено жодних узгоджених сторонами умов, які надають право користувачу марки, продавати або відчужувати цю торговельну марку, а значить всі платежі в порядку виконання свого грошового зобов'язання підтверджені відповідними платіжними договірними документами повністю відповідають поняттю «роялті», визначеному п.1.30 ст.1 Закону України №334/94-ВР і підлягають включенню до складу валових витрат на підставі абз.1 п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України №334/94-ВР при дотриманні п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР. Ці норми Закону України №334/94-ВР стосуються безпосередньо витрат на зазначені заходи в незалежності від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку чи до збитків за підсумковими результатами фінансово-господарської діяльності платника податків за відповідні звітні періоди.

Згідно з висновками додатку № 5 до Акту перевірки, виключенню з валових витрат підлягають частина витрат по рахункам: № 902 «Собівартість реалізованих Товарів», № 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», № 949 «Інші витрати операційної діяльності», №92 «Адміністративні витрати», № 93 «Витрати на збут», № 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», де відображено витрати платежів роялті, оскільки дані витрати не відображені в собівартості (ціні) продажу товарів, робіт, послуг.

Зазначені висновки податкового органу суперечать положенням Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року № 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186 (далі Інструкції) відповідно яких: рахунки № 902 «Собівартість реалізованих Товарів», № 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», № 949 «Інші витрати операційної діяльності», № 92 «Адміністративні витрати», № 93 «Витрати на збут»віднесені до класу № 9 "Витрати діяльності", які застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків.

За Інструкцією адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності", що кореспондується зі змістом норми п.17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 (далі Положення 16) і яким передбачено основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат.

Так, згідно п.17 Положення 16: - «Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати».

Згідно Інструкції на субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Відповідно ж до норми п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №751/4044 (далі Положення 9) первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: - суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; - суми ввізного мита; - суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; - транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів; - інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Відповідно до Інструкції на субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг та за дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Крім того, відповідно до п. 11 Положення 16: «Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, зміні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Приймаючи до уваги викладене стороною позивача у відповідності до вимог Законів України та підзаконних нормативно-правових актів в сфері оподаткування податком на прибуток підприємств обґрунтовано і правомірно відображене та задеклароване уточненими та прийнятими відповідачем, як податкова звітність, деклараціями відємне значення обєкта оподаткування за результатами господарської діяльності в четвертому кварталі 2010 року та першому кварталі 2011 року, сумою 371860,00 грн., а визначення обєкта оподаткування позивачем здійснено у відповідності до Закону України №334/94-ВР в редакції, яка діяла на час виникнення спірних податкових правовідносин.

Окрім цього суд зауважує, що представником відповідача під час розгляду справи та у акті перевірки не наведено жодного доказу або факту, який свідчить про понесення витрат ТОВ "Харківський Автоцентр", які здійснені не у звязку з господарською діяльністю позивача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих ДПІ у Київському районі м. Харкова податкових повідомлень-рішень №0004832302 від 02.12.2011 року про донарахування ТОВ "Харківський Автоцентр" податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 19931,00 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 4983,00 грн., що загалом становить 24914,00 грн. та №0004842302 від 02.12.2011 року про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2010 та 1 квартал 2011 в сумі 332790,00 грн. дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність визнання їх недійсними та скасування.

В звязку з тим, що ДПІ у Київському районі м. Харкова не мала належних підстав для визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 19931,00 грн., то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Харківський Автоцентр" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Харківський автоцентр" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ТОВ "Харківський автоцентр" всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 249,14 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0004832302 від 02.12.2011 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0004842302 від 02.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр" (вул. Шевченка, 315, Харків, 61033, код 34016118) витрати зі сплати судового збору у розмірі 249,14 грн. (двісті сорок девять гривень 14 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29.02.2012 року.

Суддя Біленський О.О.