Постанова № 21793288, 15.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 364/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Даншиної Г.О., відповідача - Таран М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український прогресивний альянс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Український прогресивний альянс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011р. № 0000651800, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова зроблено висновки про порушення ТОВ «Український прогресивний альянс»вимог податкового законодавства, які не ґрунтуються на підставах, визначених Податковим кодексом України. Вважає, що на час проведення перевірки мав в наявності документи, які податкове законодавство повязує з правом платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Стверджує, що взаємовідносини ТОВ «Український прогресивний альянс»з ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ»склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені належними документами. Наполягає на тому, що за відсутності доказів вчинення ТОВ «Український прогресивний альянс»вимог податкового законодавства відповідач оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням покладає на позивача додатковий обовязок по сплаті податку на додану вартість, а таке обтяження є протиправним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова в наданих до суду письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні виклали власну правову позицію щодо обставин справи, вимоги адміністративного позову не визнали. В обґрунтування заперечень вказав, що позивач в складі податкового кредиту з податку на додану вартість задіяв суми по взаємовідносинам з ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», яке має ознаки фіктивності. З посиланнями на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача вважає, що операції ТОВ «Український прогресивний альянс» з ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ»носять безтоварний характер, реальність здійснення господарської діяльності з вказаними контрагентами документально не підтверджена, оскільки документи, які містять недостовірні відомості, не є належними. Просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав та мотивів.

В ході розгляду справи судом зясовано та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Український прогресивний альянс»з питання правомірності декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ»за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., результати якої оформлені актом № 2289/18-015/37090608 від 01.12.2011р.

Суд зауважує, що за приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин, визначених ст. 78 цього Кодексу. Натомість, акт перевірки № 2289/18-015/37090608 від 01.12.2011р. не містить відомостей про обставини, визначені ст. 78 Податкового кодексу України, які зумовили проведення щодо позивача документальної позапланової перевірки. Наказ ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 1220 від 11.11.2011р., відповідно до якого було проведено перевірку ТОВ «Український прогресивний альянс», в якості обставини, яка зумовила проведення позапланової перевірки, містить посилання на рішення голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, начальника ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, що не узгоджується з положеннями ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України. В ході судового розгляду справи представником відповідача пояснення та їх документальні підтвердження з приводу наявності передбачених законом підстав для проведення документальної позапланової перевірки позивача надані не були.

Як свідчать матеріали справи, висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки №2289/18-015/37090608 від 01.12.2011р. встановлено порушення ТОВ «Український прогресивний альянс»п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 94017,00 грн.

На підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 19.12.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000651800 про збільшення суми грошового зобовязання ТОВ «Український прогресивний альянс»з податку на додану вартість в загальному розмірі 117521,25грн., з яких 94017,00 грн. за основним платежем та 23504,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного рішення про збільшення суми грошового зобовязання ТОВ «Український прогресивний альянс»з податку на додану вартість в загальному розмірі 117521,25 грн., а також суджень, відображених субєктом владних повноважень в акті №2289/18-015/37090608 від 01.12.2011р., на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як зясовано в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи висновки відповідача про порушення ТОВ «Український прогресивний альянс»вимог податкового законодавства, ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум по взаємовідносинам з ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ».

Суд з такими висновками ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як свідчать матеріали справи відносини позивача з ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ»склались в межах договору про надання послуг № П-01/07-11 від 01.07.2011р., за яким ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ»зобовязується за завданням позивача надати інформаційно-консультаційні послуги, а саме дослідження та вивчення споживчого ринку Західного та Центрального регіону України (а.с. 60). На виконання договору «Виконавцем»були надані послуги з вивчення споживчого ринку Центрального регіону України, що оформлені у вигляді Матеріалів дослідження (а.с. 88-232).

Факт виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками - фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № П-02/08/11 від 02.08.2011 р., № П-05/08/11 від 05.08.2011 р., № П-08/08/11 від 08.08.2011 р., № П-10/08/11 від 10.08.2011 р., № П-15/08/11 від 15.08.2011 р., № П-17/08/11 від 17.08.2011 р., № П-23/08/11 від 23.08.2011 р., № П-26/08/11 від 26.08.2011 р., № П-30/08/11 від 30.08.2011 р., належним чином оформленими податковими накладними № 99 від 02.08.2011 року на суму 70100,00 грн.; № 241 від 05.08.2011 року на суму 68900,00 грн.; № 291 від 08.08.2011 року на суму 72300,00 грн.; №365 від 10.08.2011 року на суму 72800,00 грн.; №524 від 15.08.2011 року на суму 69900,00 грн.; № 628 від 17.08.2011 року на суму 70400,00 грн.; № 817 від 23.08.2011 року на суму 71900,00 грн.; № 905 від 26.08.2011 року на суму 67800,00 грн., №990 від 30.08.2011р. на суму 50900,00 грн. виписаними ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ»на адресу позивача. (а.с. 61-87). Розрахунки за надані послуги проведені шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», що підтверджено банківськими виписками (а.с. 49-55).

Положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За приписами Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення. Вказане дозволяє стверджувати, що будь-який висновок акта перевірки органу державної податкової служби щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Натомість, акт перевірки № 2289/18-015/37090608 від 01.12.2011р., складений відповідачем, вказаним вимогам Порядку не відповідає. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за угодами з контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача з його контрагентом чи про несумісність предметів угод з напрямом господарської діяльності ТОВ «Український прогресивний альянс». Суд зазначає, що висновки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на судженнях про фіктивність діяльності ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ»та неможливість проведення щодо неї зустрічної звірки. В звязку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки ТОВ «Український прогресивний альянс» не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»ТОВ «Український прогресивний альянс»та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в ст. 83 Податкового кодексу України наведено матеріали, що є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка. З цих підстав суд дійшов висновку, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ»не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ТОВ «Український прогресивний альянс».

За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами субєктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, інші доводи заперечень відповідача на висновки суду не впливають.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за змістом яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності такого платника податків свідчать про заниження зобовязань, заявлених у податкових деклараціях. Натомість, з досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень положень п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та, відповідно, відсутність факту заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість. Висновки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, викладені в акті перевірки № 2289/18-015/37090608 від 01.12.2011р., не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених в ході судового розгляду обставин суд дійшов висновку про невідповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000651800., що дає суду підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваного правового акту індивідуальної дії.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Український прогресивний альянс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000651800 від 19.12.2011 року, винесене ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 20 лютого 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.