Постанова № 21793270, 20.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 лютого 2012 р. № 2-а- 107/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 7 листопада 2011 року № 0001322330 про збільшення ПРАТ "ТЦРП" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 442657,0 грн., в тому числі за основним платежем +442656,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,0 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ДПІ у Орджонікідзевському районі здійснило документальну виїзну перевірку ПРАТ «ТЦРП»за результатами якої було складено акт від 27.10.2011 р. № 2074/23-306/14085922 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ТЦРП»код ЄДРПОУ 14085922 з питань взаємовідносин з ТОВ «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (код ЄДРПОУ 33067821) щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та правомірності відображення в обліку, повноти нарахування ПДВ за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року»(далі по тексту - Акт перевірки). Як вказує позивач, в акті перевірки незаконно та безпідставно зроблено висновки про порушення з боку позивача, а саме: п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р., внаслідок чого встановлено заниження ПДВ у травні 2011 р. у сумі 442656,0 грн. та винесено податкове повідомлення - рішення від 07 листопада 2011 року № 0001322330 про збільшення суми грошового зобов'язання ПрАТ «ТЦРП»з податку на додану вартість в сумі 442657,0 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 442656,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,0 грн.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Науково виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»(далі по тексту - ТОВ «НВО «ХЗСЗЕ») у травні 2011 року є протиправними через те, що реальність укладених угод та настання правових наслідків від їх здійснення підтверджується первинними та бухгалтерськими документами, а також рішенням господарського суду Харківської області у справі № 5023/2857/11 від 22.04.2011 р. Позивач також вказав, що будь-які взаємовідносини ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» з третіми особами не можуть слугувати підставою для зменшення податкового кредиту позивачу, тому що ці обставини ПРАТ «ТЦРП»не відомі, на факт придбання товару це не впливає, податкову декларацію не анулює.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 7 листопада 2011 року № 0001322330 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на письмові заперечення на адміністративний позов .

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Як вказано в акті перевірки позивач зареєстрований виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів міста Харкова (Свідоцтво про державну реєстрацію від 10.06.2004 року № 26488128Ю0026443) та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 12881090 виданої станом на 27.01.2012 р. та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р., що також підтверджується копією свідоцтва № 200006653 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.01.2002 р., ідентифікаційний код підприємства 14085922, місцезнаходження: 61172 м. Харків, вул. Роганська, буд. 155.

Позивач для здійснення власної господарської діяльності має орендовані та власні об'єкти нерухомого майна, що підтверджується актом перевірки від 27.10.2011 р. №2074/23-306/14085922 де вказано, що у періоді, що перевіряється ПрАТ «ТЦРП»використовував у своїй діяльності наступні офісні (торговельні, складські) приміщення:

-договір оренди цілісного майнового комплексу № 1219 від 24.06.2005 р., укладений з територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області від імені якої Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна, ПрАТ «ТЦРП»орендує цілісний майновий комплекс, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова у строкове платне користування нежитлові будівлі літ. «Б-1», площею 0.2-2. літ. «Г-1»площею 16,0 м2, нежитлове приміщення № 1 в літ. «Д-1», площею 100,8 м2. нежитлове приміщення першого поверху № 1-14,2а, 18-27, другого поверху № 1-Ю, За, 12-29. 31-42. третього поверху № 1-8, За, четвертого поверху площею 2754,7 м2 (загальною площею 3031.7 м2) за адресою: Харків вул. Роганська, 155. Термін дії договору до 24.06.2012 р. Орендна плата складає 5% від вартості об'єкту;

- договором про внесення змін № 1 від 17.03.2008р. змінено орендну плату, яка складає 10% від вартості об'єкту;

- договір № 1220 від 24.06.2005 р.. укладений з Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна, ПрАТ «ТЦРП»орендує цілісний майновий комплекс - нежитлова будівля літ. «А», площею 616,7 м2 за адресою: м. Харків вул. Пастера Луї та нежитлову будівлю літ. «А-2», площею 711, 9 м2 за адресою: м. Харків вул. Зубарєва. 27-А. Цілісний майновий комплекс передається з метою виробництва теплоенергії для промислових підприємств та населення. Орендна плата складає 5% від вартості об'єкту. Термін дії договору до 24.06.2018р.;

- договором про внесення змін № 1 від 17.03.2008 р. змінено орендну плату, яка складає 10% від вартості об'єкту.

- договір № 394 від 20.12.2006 р.. укладений з Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна, ПрАТ «ТЦРП»орендує нежитлове приміщення площею 5,6 м2 за адресою: м. Харків вул. Грицевця, 29 літ."В-2" під офіс та підсобні приміщення. Орендна плата складає 8% та 5% від вартості об'єкту. Термін дії договору до 20.12.2008 р.;

- договором про внесення змін № 7 без дати пролонговано дію договору до 20.12.2010 р.;

- договором про внесення змін № 9 від 26.01.2010р. змінено орендну плату, 5% від вартості об'єкту.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.10.2009 р., укладеного з ТОВ «Інфо +»ЄДРПОУ 33205528. ПрАТ «ТЦРП»придбано нежитлову будівлю літ. «В-1», площею 281,4 кв.м. за адресою: м. Харків вул. Роганська, 184, вартістю 140000,0 грн. (в т.ч. ПДВ-23333, 34 грн.).

З використанням нерухомого майна ПрАТ «ТЦРП»веде власну господарську діяльність. Тобто, позивач здійснює систематичну комерційну діяльність.

Відповідно до ч. 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

У червні 2011 року позивач належним чином, у встановлені законодавством терміни подав податкову звітність з податку на додану вартість за травень місяць та сплачував до бюджету податки, що підтверджується копією податкової декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року, що не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що у жовтні 2011 року ДПІ у Орджонікідзевському р-ні здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»на підставі направлень від 25.10.2011 року № 746, 745 та відповідно до пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, за результатами якої було складено акт від 27.10.2011 р. № 2074/23-306/14085922 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ТЦРП»код ЄДРПОУ 14085911 з питань взаємовідносин з ТОВ «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»(код 33067821) щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та правомірності відображення в обліку, повноти нарахування ПДВ за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року».

Актом перевірки встановлено виявлені порушення з боку позивача, а саме: п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р., внаслідок чого встановлено заниження ПДВ у травні 2011 р. у сумі 442656,0 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки 27.10.2011 р., направив на адресу відповідача письмові заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, відповідач залишив без змін висновки акту перевірки, про що направив лист про розгляд заперечень від 03.11.2011 р.

На підставі висновків Акту перевірки від 27.10.2011 р. № 2074/23-306/14085922, ДПІ у Орджонікідзевському р-ні м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2011 року № 0001322330 про збільшення суми грошового зобов'язання приватному акціонерному товариству «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»за платежем податок на додану вартість у сумі 442657,0 грн., в тому числі за основним платежем 442656,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,0 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, подавши скаргу до ДПА у Харківській області, за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2011 р. № 0001322330 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Крім того, скаргу на це податкове повідомлення-рішення було подано також до Державної податкової служби України. За результатами розгляду цієї скарги податкове повідомлення-рішення від 07.11.2011р. № 0001322330 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Щодо правомірності дій податкового органу по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», суд зазначає наступне.

За приписами п.п.78.1.1 ст. 78 ПК України, документальна перевірка здійснюється за наявності таких обставин:

виявлення фактів, що свідчать про можливе порушення платником податків валютного та іншого законодавства та

ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Обов'язковою обставиною для призначення та проведення перевірки за п.п.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України є не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що позивач надав відповідь на письмовий запит органу державної податкової служби разом із всіма витребуваними первинними документами, суд зазначає, що підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача були відсутні.

Суд звертає увагу також на те, що в порушення п.7 розділу 2 вказаного Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, акт перевірки не має наскрізної нумерації сторінок.

Щодо висновків податкового органу викладених в акті перевірки на підставі якого було складено оскаржуване податкове повідомлення рішення щодо порушення позивачем п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПрАТ «ТЦРП»(покупець) та ТОВ «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»(продавець) було укладено договір від 01.07.2010 р. № 02/07-СЗ, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується передавати (постачати) у погоджені сторонами строки, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар згідно специфікацій до цього договору, які є його додатками та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. вищевказаного договору постачання товару відбувається продавцем на умовах погоджених сторонами та зазначених у підписаних сторонами специфікаціях.

Сторонами 31.05.2011 року було підписано специфікацію № 9 до договору від 01.07.2010 р. № 02/07-СЗ в якій вказано, що продавець продає, а покупець купує наступний товар - датчики тиску п'єзоелектричні (коробок). За цією специфікацією ціна товару з ПДВ становить 2655936,0 грн. Умови постачання - м. Харків, пр-т Московський, 281 (адреса продавця).

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною від 31.05.2011 р. №РН-0000051 на суму 2213280,0 грн., в т.ч. ПДВ 442656,0 грн.

На реалізовану партію товару продавцем покупцеві було видано податкову накладну № 21 від 31.05.2011 р., що також підтверджується копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Також надано сертифікати відповідності на поставлений товар, на виконання умов вказаного вище договору.

Розрахунки між сторонами договору було проведено шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок ТОВ «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», що підтверджується копіями платіжних доручень №№ 917 від 19.05.2011 р. та 953 від 23.05.2011 р., довідкою про рух грошових коштів по рахунку позивача №26004301820749 у філії «Відділення «Промінвестбанку»в м. Харкові», листом від 13.07.2011 р. №103 та актом звіряння взаєморозрахунків між ПрАТ «ТЦРП»та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Суму податкового кредиту за цією операцією ПрАТ «ТЦРП»було включено до податкової декларації звітного періоду.

В свою чергу ТОВ «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»суму ПДВ за цією операцією в загальному розмірі 442565,0 грн. включило до податкових зобов'язань звітного періоду, що підтверджується копією податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року та копією розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що також не заперечувалося представником відповідача.

Також суд зазначає, що ТОВ «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 30.06.2004 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії та копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 12881329, видану станом на 27.01.2012 року та зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва №29585840 в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Суд також зазначає, що придбаний у ТОВ «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»товар у подальшому був використаний у власній господарській діяльності позивача, а саме: відповідно до умов договору комісії № 9/К від 01.07.2010 року, укладеного між ПрАТ «ТЦРП»(комітент) та ТОВ НПП «Витактум»(комісіонер), останній зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу датчиків тиску п'єзоелектричних в кількості та по ціні, вказаній у специфікаціях до цього договору на загальну суму 10491880,0 грн.

Відповідно до п. 3 цього договору та з урахуванням пояснень представника позивача в судовому засіданні, комісіонер зобов'язується, зокрема, закінчити роботи з транспортування товару до місця продажу, а також поручається за виконання послуг по транспортуванню та зберіганню товару. Оскільки товар передавався позивачем комісіонеру на складі (31.05.2011р.) ТОВ «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», то товарно-транспортні накладні у позивача відсутні.

Придбаний позивачем у ТОВ «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»товар було передано комісіонеру - ТОВ НПП «Витактум», що підтверджується копіями акту приймання передачі до договору комісії № 9 від 31.05.2011 р., специфікації №9 від 31.05.2011 року к договору комісії.

Переданий позивачем товар на комісію було експортовано комісіонером, що підтверджується копією вантажної митної декларації № 605 від 08.07.2011 року.

Згідно рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2011 р. по справі № 5023/2857/11 за позовом ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалення та електрообладнання», м. Харків до одного з відповідачів по справі - ПрАТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»про визнання недійсним договору поставки №02/07-СЗ від 01.07.2010 р. між ТОВ «ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалення та електрообладнання» та ПрАТ Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», судом встановлено, що сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину додержані усі вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорі зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору поставки, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобов'язання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови поставки, відповідальність сторін, строк дії та інше. Крім того, судом встановлено, що сторони вчинили дії, спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними. З чого суд робить висновок, що цей правочин є дійсним, а позов про визнання його недійсним не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у яму числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, ПРАТ «ТЦРП»виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару від ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», який в свою чергу виконав вимоги Податкового кодексу України видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на сплачену суму податку.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором № 02/07-СЗ від 01.07.2010 р. за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які встановлені для первинних документів актами чинного законодавства.

Тому, на підставі викладеного вище суд робить висновок про те, що позивачем вірно включено суму податку на додану вартість в розмірі 442656,0 грн. до складу податкового кредиту травня місяця 2011 року.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство «ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалення та електрообладнання» на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Крім того, як встановлено судом ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалення та електрообладнання»включене до Державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. №755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформації про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Кодексу сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару (в даному випадку - ТОВ «ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалення та електрообладнання») має сплачувати цей податок до бюджету.

Також суд зазначає, що підставами визначення порушень ПРАТ «ТЦРП»згідно з актом перевірки є акт зустрічної звірки від 30.08.2011 року №1663/23-306/33067821 ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», ТОВ «НВП «Вітактум», ТОВ фірма «Промислово-технологічна компанія», ПАТ Нафтопроммаш», ТОВ «Мелітопольське спеціалізоване управління №100 «Сталь конструкція», ТОВ «Ластівка ЛТД», ТОВ ПП «Олді», ТОВ «Агротехснаб-сервіс», ПАТ «ТЦРП», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року», акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ НВП «ХОЛОДПРОЕКТ», акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТБ «РАДЕГАСТ-ХАРКІВ». В той час як порушень безпосередньо ПРАТ «ТЦРП»податкового законодавства актом не встановлено.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення - рішення від 07.11.2011 року № 0001322330 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" з податку на додану вартість в сумі 442657,0 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 442656,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,0 грн. як такого, що винесено з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 7 листопада 2011 року № 0001322330 про збільшення ПРАТ "ТЦРП" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 442657,0 грн. (чотириста сорок дві тисячі шістсот п'ятдесят сім гривень 00 копійок), в тому числі за основним платежем +442656,0 грн. (чотириста сорок дві тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,0 грн. (одна гривня 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (ідентифікаційний код 14085922) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 32.19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 24 лютого 2012 року.

Суддя Д.В. Бездітко