Постанова № 21793084, 10.02.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3989/11

"10" лютого 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача Панчука С.М.;

представника відповідача - Булахтіна Г.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 жовтня 2011 року №0000801601 та від 27 листопада 2011 року №0000961601, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз»

(далі по тексту ПАТ «Тернопільміськгаз», або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Тернопільська ОДПІ, або відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 жовтня 2011 року №0000801601 та від 27 листопада 2011 року №0000961601.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що не погоджується із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Тернопільської ОДПІ від 4 жовтня 2011 року №0000801601 та від 27 листопада 2011 року №0000961601, в звязку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України відповідно до спірних правовідносин.

Представник позивача зокрема пояснив, що податковий кредит липня 2011 року ПАТ «Тернопільміськгаз»сформовано у повній відповідності з вимогами ст.198 ПКУ.

Статтею 198, п.198.1 Податкового кодексу України (надалі по тексту ПК України) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. ПАТ «Тернопільміськгаз»включило до складу податкового кредиту за липень 2011 року податкові накладні отримані: 1) від НАК «Нафтогаз України»під № 1595 з датою виписки 31 липня 2011 р. на загальну суму 1499508,82 грн. в тому числі ПДВ 249918,14 грн.; 2) від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»під № 966 з датою виписки 31 липня 2011 року на загальну суму 1278232,37 грн. в тому числі ПДВ 213038,73 грн., за отриманий в липні 2011 року природний газ, який був реалізований в поточному місяці фізичним особам та суб'єктам господарювання.

Також зазначив, що законом № 3609-VІ від 07.07.2011р. (який набув чинності 06.08.2011 р. було внесено зміни до ст. 201 «Податкова накладна» ПК України. Так, відповідно до пункту 201.10 ПК України реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Як відмічено в акті, вищезазначені податкові накладні зареєстровані продавцями товарів в Єдиному реєстрі податкових накладних у серпні 2011 року, а сааме:

-податкова накладна № 1595 від 31.07.2011 року - зареєстрована 16.08.2011 року;

-податкова накладна № 966 від 31.07.2011 року - зареєстрована 16.08.2011 року.

ПАТ «Тернопільміськгаз»до податкового кредиту липня 2011 року було включено податкові накладні, виписані за липень, але зареєстровані у серпні по строку до 20 числа, тобто до кінцевого строку подання декларації з податку на додану вартість за липень місяць, що відповідає нормам п.201.10 ПК України. Вилучення вищезазначених податкових накладних зі складу податкового кредиту за липень 2011 року суперечить нормам ПК України.

Також зазначив, що перевіряючим не взято до уваги факт перерахування ПАТ «Тернопільміськгаз»на рахунок постачальника природного газу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» протягом липня місяця 11278232,37 грн. в оплату за природний газ отриманий в липні 2011 року для потреб населення.

Враховуючи вищенаведене, та те, що момент подачі декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року всі суми податкового кредиту були підтверджені податковими накладними, висновок перевіряючого про відсутність податкових накладних є неправомірним та не дає підстав для виключення вищезазначених податкових накладних з податкового кредиту за липень 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в позові, зазначив, що в акті перевірки містяться необгрунтовані дані, без зясування всіх обставин справи.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні на адміністративний позов.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «Тернопільміськгаз»завищено суму податкового кредиту за липень 2011р. на суму 462957 грн., що призвело до заниження грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за липень 2011р. на суму 462957 грн.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також зазначив, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту за липень 2011р. суми по податкових накладних від 31.07.2011р. № 966 НАК «Нафтогаз України»на загальну суму 1 278 232, 37 грн. (ПДВ - 213 038,73грн.) та від 31.07.2011р. № 1595 ДК «Газ України»на загальну суму 1 499 508, 82 грн. (ПДВ - 249 918.14 грн.).

Відповідно до Реєстру отриманих і виданих податкових накладних ПАТ «Тернопільміськгаз»під рядком 102 включено податкову накладну № 1595 від 31.07.2011р. - дата отримання 31.07.2011р.; під рядком 110 включено податкову накладну № 966 від 31.07.2011р. - дата отримання 31.07.2011р.

Податкові накладні від 31.07.2011р. містять відмітку »про включення до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.07.2011р. № 966 та № 1595 - зареєстровані 16.08.2011р.

Також звернув увагу, що станом на момент отримання (31.07.2011р.), податкові накладні не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, за наведених фактичних обставин у позивача були відсутні правові підстави на включення до податкового кредиту сум по податкових накладних від 31.07.2011р. за липень 2011р., оскільки отримані ПАТ «Тернопільміськгаз»податкові накладні від 31.07.2011р. (що засвідчує Реєстр виданих та отриманих податкових накладних) не були включені до Єдиного реєстру податкових накладних, що є грубим порушенням п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.10.2011р. № 0000961601, то даний акт індивідуальної дії був винесений Тернопільською ОДПІ на підставі акта перевірки від 19.09.2011р. № 6684/16-01/21155959, за наслідками розгляду скарги позивача від 14.10.2011р. № 1339 на податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011р. № 0000801601 та акта перевірки від 30 червня 2011 року №481/7/23-04/21155959, яким встановлені порушення ПАТ «Тернопільміськгаз»ст..1, ст..6, ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», і на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року №0002622305, яким позивачу була визначена сума грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 1330862 грн. основний платіж та 332715, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції. Тобто податковим органом було встановлено, що до позивача повторно протягом 1095 днів контролюючим органом було визначено суми податкового зобовязання, а тому штрафні санкції на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України були застосовані у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання. Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011р.

Результати перевірки відображені в акті № 6684/16-01/211555959 від 19.09.2011р.

Перевіркою встановлені порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, що ПАТ «Тернопільміськгаз»неправомірно включило до складу податкового кредиту з ПДВ по Декларації за липень 2011 року податкову накладну № 966 з датою виписки 31 липня 2011 року на загальну суму 1278232,37 грн., в тому числі ПДВ 213038,73 грн., та податкову накладну № 1595 з датою виписки 31 липня 2011 року на загальну суму 1499508 грн., в тому числі ПДВ 249918,14 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 16 серпня 2011 року, в результаті чого ПАТ «Тернопільміськгаз» завищено суму податкового кредиту за липень 2011р. на суму 462957 грн., що призвело до заниження грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за липень 2011р. на суму 462957 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач в порядку апеляційного оскарження оскаржило рішення Тернопільської ОДПІ у м. Тернополі до ДПА в Тернопільській області.

03 листопада рішенням про результати розгляду скарги вих. №16760/10/25- 007/406, перший заступник голови ДПА в Тернопільській області залишив податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ без змін, а скаргу ПАТ «Тернопільміьскгаз»без задоволення.

11 листопада 2011 року ПАТ «Тернопільміськгаз»звернулось із скаргою до Державної Податкової Служби України про скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0000801601 від 04.10.2011 р. та Рішення ДПА в Тернопільській області «Про результати розгляду скарги»вих. № 16760/10/25-007/406 від 02.11.2011 року.

ДПС України рішенням про результати розгляду повторної скарги від 28.11.2011р. №6311/6/10-2115 в задоволенні скарги ПАТ «Тернопільміськгаз» відмовлено, податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0000801601 від 04.10.2011 р про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 578969 гривень залишено без змін.

27.11.2011р. відповідач виніс ще одне податкове повідомлення-рішення №0000961601 про збільшення ПАТ «Тернопільміськгаз»суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 115739,25 грн., в тому числі: за штрафними санкціями - 115739,25грн.

Підставою винесення вказаного податкового повідомлення-рішення став вищевказаний акт перевірки №6684/16-01/21155959 від 19.09.2011р., а також, як зясовано в судовому засіданні, акт перевірки від 30 червня 2011 року №481/7/23-04/21155959, яким встановлені порушення ПАТ «Тернопільміськгаз»ст..1, ст..6, ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», і на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року №0002622305, яким позивачу була визначена сума грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 1330862 грн. основний платіж та 332715, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції. Тобто податковим органом було встановлено, що до позивача повторно протягом 1095 днів контролюючим органом було визначено суми податкового зобовязання, а тому штрафні санкції на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України були застосовані у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення, суд прийшов до висновку про їх протиправність, виходячи з наступного:

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення". Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних затверджено наказом ДПАУ віт 24.12.2010 р. N 1002.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Тобто, податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Податкова накладна відповідно до п. 201.4 ст.201 ПК України виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1246 (далі Порядок № 1246), визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Згідно з п. 5 Порядку №1246, продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому ДПС, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення, на які накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з нормою п.201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з 6 серпня 2011 р., з дати набрання чинності Закону України від 07.07.2011 р. №3609-VI, який вніс зміни до ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки. Дане положення не впливає на дату виникнення податкових зобов'язань у продавця, але впливає на дату виникнення податкового кредиту у покупця, оскільки зобов'язання у продавця виникають на дату виписки податкової накладної, а дата формування податкового кредиту у покупця виникає в періоді (місяці) її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

До 6 серпня 2011 р. платники ПДВ - продавці повинні були реєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних в день її виписування. Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПКУ відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Платник має право включити до податкового кредиту поточного звітного періоду суму ПДВ, зазначену в податковій накладній, виписаній у попередніх податкових періодах, але отриманій платником у поточному звітному періоді, за наявності документального підтвердження такого запізнення, а також за умови, що не минуло 365 календарних днів (60 календарних днів) з дня виписки податкової накладної (абз. 3 п. 198.6 ст.198 ПКУ). Податкова накладна повинна мати всі обовязкові реквізити, визначені у п. 201.1 ст.201 ПКУ.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Тернопільміськгаз»включило до складу податкового кредиту за липень 2011 року податкові накладні отримані: 1) від НАК «Нафтогаз України»під № 1595 з датою виписки 31 липня 2011 р. на загальну суму 1499508,82 грн. в тому числі ПДВ 249918,14 грн.; 2) від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»під № 966 з датою виписки 31 липня 2011 року на загальну суму 1278232,37 грн. в тому числі ПДВ 213038,73 грн., за отриманий в липні 2011 року природний газ, який був реалізований в поточному місяці фізичним особам та суб'єктам господарювання.

Відповідно до п.198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом п'ять ст. 198.2 визначено, що для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. Підтвердження факту поставки товарів/послуг податковою накладною може відбуватися пізніше.

Поставка та розподіл природного газу регламентується Порядком забезпечення споживачів природним газом затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. зі змінами. Зокрема, абзацом восьмим п.12 зазначеного Порядку передбачається підписання актів приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції у звітному місяці, до 5 числа місяця, що настає за звітним.

ДПА України у своїх листах роз'яснювала наступне: «податкова накладна з такої поставки, за відсутності попередньої оплати, складається датою оформлення акта приймання-передачі природного газу (до 5 числа місяця, що настає за звітним), де дата відвантаження (виконання поставки (оплати) товарів (послуг) повинна відповідати даті звітного місяця, у якому відбулася поставка».

Якщо такі податкові накладні були отримані до подання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний місяць, вони включалися до податкового кредиту такого звітного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені податкові накладні зареєстровані продавцями товарів в Єдиному реєстрі податкових накладних у серпні 2011 року, а саме:

-податкова накладна № 1595 від 31.07.2011 року - зареєстрована 16.08.2011 року;

-податкова накладна № 966 від 31.07.2011 року - зареєстрована 16.08.2011 року.

ПАТ «Тернопільміськгаз»до податкового кредиту липня 2011 року було включено податкові накладні, виписані за липень, але зареєстровані у серпні по строку до 20 числа, тобто до кінцевого строку подання декларації з податку на додану вартість за липень місяць, що відповідає нормам п.201.10 ПК України. Вилучення вищезазначених податкових накладних зі складу податкового кредиту за липень 2011 року суперечить нормам ПК України.

П.201.6 ст.201 ПКУ передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Тобто, зобов'язання та податковий кредит виникають у продавця та покупця одночасно, за виключенням операцій для яких встановлено касовий метод.

П. 187.10 ст.187 визначено, що для платників податку, які здійснюють постачання природного газу для населення датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку в оплату придбаних товарів (послуг).

Судом встановлено, що перевіряючим не взято до уваги факт перерахування ПАТ «Тернопільміськгаз»на рахунок постачальника природного газу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України протягом липня місяця 11278232,37 грн. в оплату за природний газ отриманий в липні 2011 року для потреб населення.

Абзацом 1 та 8 ст. 201.10 ПКУ встановлено, що податкова накладна видається постачальником на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до абзацу 2 цієї статті, при здійсненні операцій з постачання продавець товарів(послуг) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Суд вважає, що факт реєстрації податкової накладної в наступному періоді не є тотожним факту відсутності такої реєстрації взагалі.

Податковим Кодексом встановлено, що податкова накладна виписується постачальником в момент виникнення зобов'язань, який визначається за правилами першої події, та одночасно відображається у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних постачальника та покупця. Зазначений реєстр є окремою та відмінною від Єдиного реєстру формою обліку податкових зобов'язань та податкового кредиту, який затверджено Наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. № 969.

Аналізуючи вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що враховуючи те, що для платників податку, які здійснюють постачання природного газу для населення, датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку в оплату придбаних товарів (послуг), також те, що спірні правовідносини (віднесення до податкового кредиту) виникли на момент внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України, якими було надано 20-денний термін на реєстрацію податкових накладних після їх виписки, а також те, що на момент подачі декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року всі суми податкового кредиту були підтверджені податковими накладними, висновок перевіряючого про відсутність податкових накладних є неправомірним та не дає підстав для виключення вищезазначених податкових накладних з податкового кредиту за липень 2011 року.

Відповідно до п. 4.1 ПК України визнається презумпція правомірності рішень платника податку. П.56.21 ПК України вказує, що за умови, коли норми одного і того ж нормативного акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняття рішень на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Норми п. 198.6 ст.198 ПК України, відповідно до яких платник податку несе відповідальність лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, свідчать про правомірність дій ПАТ «Тернопільміськгаз».

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюванні податкові повідомлення-рішення від 4 жовтня 2011 року №0000801601 та від 27 листопада 2011 року №0000961601, суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Конституції України, Податкового кодексу України не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

Крім того, приходячи до переконання про задоволення позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зазначити, що встановлені ст.ст. 105 та 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Поставлена позивачем вимога про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень може стосуватися лише нормативно-правового акта, що стосується індивідуального акту, яким в даному випадку і є податкові повідомлення-рішення, то суд вважає, що можна ставити вимоги про визнання протиправним, незаконним, неправомірним і скасування, а тому використовуючи право надане ч.2 ст.11 КАС України, суд частково виходить за межі позовних вимог і вважає, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає, що слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 4 жовтня 2011 року №0000801601 та від 27 листопада 2011 року №0000961601.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 4 жовтня 2011 року №0000801601 та від 27 листопада 2011 року №0000961601.

Повернути публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз»з державного бюджету 28, 23 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 лютого 2012 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.