Постанова № 21793068, 11.01.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3991/11

"11" січня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача Колісника П.В.;

представника відповідача Іщука К.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»

до державної податкової інспекції у Підволочиському районі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №00023532301/0 від 27 грудня 2007 року, №0003552301 від 27 грудня 2007 року, №0000072301/0 від 18 січня 2008 року №0000082301/0 від 18 січня 2008 року, №0000372301/0 від 13 лютого 2008 року, №0000382301/0 від 13 лютого 2008 року, №0000392301/0 від 13 лютого 2008 року, №0000412301/0 від 27 лютого 2008 року та №0000422301/0 від 27 лютого 2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (далі по тексту ТзОВ «Агрофірма «Нива»або позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до державної податкової інспекції у Підволочиському районі (далі по тексту ДПІ у Підволочиському районі) та до Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області з врахуванням збільшення позовних вимог та уточненням про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень : №00023532301/0 від 27.12.2007 р., №0003552301/0 від 27.12.2007 р., №0000072301/0 від 18.01.2008 р., №0000082301/0 від 18.01.2008 р., №0000372301/0 від 13.02.2008 р., №0000382301/0 від 13.02.2008р., №0000392301/0 від 13.02.2008р., №0000412301/0 від 27.02.2008 р., №0000422301/0 від 27.02.2008 р., а також про визнання права на відшкодування ПДВ: за вересень 2007 р., жовтень 2007 р., червень 2007 р., листопад 2007 р.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2008 року позов задоволено частково: визнано недійсними вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі; провадження у справі щодо решти позовних вимог закрито.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008р. постанову Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2008р. залишеною без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2011 р. №К-19470/08 касаційна скарга Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області задоволена частково. Постанову Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008 р. - скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

15.12.2011 р. Тернопільським окружним адміністративним судом справа призначена до судового розгляду.

11.01.2012 р. представник позивача подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, а саме просив виключити позовні вимоги з приводу визнання за позивачем відшкодування з Державного бюджету ПДВ: за вересень 2007 р., жовтень 2007 р., червень 2007 р., листопад 2007 р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що не погоджуються із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Підволочиському районі в звязку з тим, що відповідач невірно застосував норми чинного законодавства України відповідно до спірних правовідносин, а висновки податкової служби не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник позивача зокрема пояснив, що спірні операції не торкаються спеціального режиму оподаткування передбаченого п. 11.21 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки згідно з п.6.2 ст.6 цього Закону сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою, для вчинення вказаних поставок сільськогосподарські товаровиробники в свою чергу здійснюють операції по придбанню товарів, робіт, послуг, які включаються до податкового кредиту в загальну декларацію по податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в позові, зазначив, що в акті перевірки містяться необгрунтовані дані, без зясування всіх обставин справи.

З врахуванням викладеного, представник позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №00023532301/0 від 27 грудня 2007 року, №0003552301 від 27 грудня 2007 року, №0000072301/0 від 18 січня 2008 року №0000082301/0 від 18 січня 2008 року, №0000372301/0 від 13 лютого 2008 року, №0000382301/0 від 13 лютого 2008 року, №0000392301/0 від 13 лютого 2008 року, №0000412301/0 від 27 лютого 2008 року та №0000422301/0 від 27 лютого 2008 року.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, позивач є сільськогосподарським товаровиробником, то відповідно Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР для сільськогосподарських товаровиробників передбачена нульова ставка податку по операціях з поставки переробним підприємствам молока і м'яса живою вагою. Крім того, пунктом 11.21. статті 11 Закону №168/97-ВР передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Також зазначив, що відповідно до Порядку нарахування виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805, із змінами та доповненнями, сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою. До Постанови № 805 внесено зміни 28.03.2007 року Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.07 р. № 596 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 і від 12 травня 1999 р. № 805. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 р. № 596 з Постанови № 805, виключена норма, яка дозволяла відносити суми ПДВ по придбаних товарах (роботах, послугах), пов'язаних з виробництвом молока та м'яса в живій вазі, що поставляються сільгосппідприємствами переробним підприємствам, до складу податкового кредиту, який відображався в декларації з розрахунків з бюджетом (загальна декларація), і відповідно отримувати відшкодування з бюджету за цією декларацією.

Зокрема пояснив, що постановою №805 не передбачено, що податковий кредит, який складається із сум податку на додану вартість, сплачений сільськогосподарськими товаровиробниками у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається до податкової декларації платника податку за звітний період, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, з відшкодуванням з бюджету податкового кредиту за цією декларацією.

Крім того, зазначив, що постановою Верховного суду України від 17.06.2008 р. за результатами якої за винятковими обставинами колегією суддів Судової палати в адміністративних справах задоволено скаргу податкового органу та відмовлено в задоволенні позовних вимог платника податків по аналогічних порушеннях. Також зазначив, що згідно статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З врахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що з боку працівників ДПІ у Підволочиському районі було виконано всі вимоги згідно чинного законодавства щодо визначених відповідачу сум та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з грудня 2007 року по лютий 2008 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Підволочиському районі проведено виїзні позапланові перевірки діяльності ТзОВ «Агрофірма «Нива», за результатами яких складено наступні акти: №1491/23/03781966 від 20.12.2007 р. з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 р., №105/23/03781966 від 18.01.2008 р. з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2007 р., №202/23/03781966 від 01.02.2008 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень - серпень 2007 р., №265/23/03781966 від 19.02.2008 р. з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є сільськогосподарським товаровиробником, платником податку на додану вартість та подає до податкового органу три податкові декларації з ПДВ :

-щодо сум податку по операціях з реалізації молока, худоби, птиці, вовни, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, згідно з п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р.№168/97-ВР (надалі по тексту - декларація №1);

-щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою згідно з п.11.29 ст.11 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р.№168/97- ВР (надалі по тексту - декларація №2);

- щодо операцій, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом, в т.ч. по сплаченим сільськогосподарськими товаровиробниками сумам ПДВ за товари, роботи, послуги їх постачальникам (надалі по тексту - загальна декларація або декларація №3).

За твердженнями перевіряючих, викладених в перелічених актах перевірок, в порушення п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р.№168/97-ВР, п.п.2,12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. N 805, з наступними змінами і доповненнями, позивач неправомірно відніс до податкового кредиту декларації з ПДВ №3 суми податку, які повинні відображатись в складі податкового кредиту декларації з ПДВ №1.

У зв'язку з цим, платник зависив податковий кредит декларації №3 та, відповідно, занизив його по декларації №1.

На підставі актів перевірок, відповідачем були прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0003532301/0 від 27.12.2007 р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 27222,00 грн. за вересень 2007 р., №0003552301/0 від 27.12.2007 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 29004,70 грн., №0000072301/0 від 18.01.2008 р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 65425,00 грн. за жовтень 2007 року, №0000082301/0 від 18.01.2008 р. про відмову у надані бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 68200,00 грн. за жовтень 2007 р.,№0000372301/0 від 13.02.2008 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 129 124,50 грн.; №0000382301/0 від 13.02.2008 р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 18422,00 грн. за травень 2007 р. та про застосування санкції в розмірі 9211,00 грн., №0000392301/0 від 13.02.2008 р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 74508,00 грн. за липень 2007 р. та про застосування санкції в розмірі 37254,00 грн., №0000412301/0 від 27.02.2008 р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 88000,00 грн. за листопад 2007 р., №0000422301/0 від 27.02.2008 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 378,00 грн.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення, суд прийшов до висновку про їх протиправність, виходячи з наступного:

Пунктом 11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р.№168/97-ВР (надалі по тексту Закон № №168/97-ВР) та п.12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805 (надалі по тексту Порядок), на порушення яких посилається податковий орган, а також п.11.29 ст.11 Закону №168/97-ВР передбачено спеціальний режим використання (акумулювання) сум ПДВ за ставкою оподаткування 20 % та звітності сільськогосподарських товаровиробників (декларації з ПДВ №1,2) по окремих операціях, за якими не здійснюються розрахунки з бюджетом.

Згідно з п.6.2 ст.6 Закону №168/97-ВР і п.2 Порядку, сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.

Для вчинення вказаних в п.6.2 ст.6 Закону №168/97-ВР поставок, сільськогосподарські товаровиробники в свою чергу здійснюють операції по придбанню товарів, робіт, послуг, сплачуючи їх постачальникам суми ПДВ у складі вартості товарів, робіт, послуг. Сплаченні суми податку, у зв'язку з придбанням таких товарів, робіт, послуг і були включені позивачем до свого податкового кредиту в декларації №3 (загальній) за ст.7 Закону №168/97-ВР.

Суд не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем п.2,12 Порядку, оскільки він розроблено відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону №168/97-ВР та, на відміну від Закону №168/97-ВР Порядок самостійно не визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткувань операцій, особливості оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Також п.2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів направлених для виплати дотацій с-г товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі затверджено Постановою КМУ від 28.03.2007 року №596 «Про зміни до Постанови КМУ від 12.05.1999 року №805 не передбачено відображення податкового кредиту сплаченого с-г товаровиробниками по операціях з придбання товарів (послуг) та використаних в межах господарської діяльності, пов'язаної з операціями з поставки переробним підприємствам молока, м'яса в живій вазі в спеціальній декларації.

П. 12 Порядку зовсім ніякого відношення немає до продажу с-г товаровиробниками молока і м'яса в живій вазі переробним с-г підприємствам за нульовою ставкою, а тим більше до порядку використання податкового кредиту на вищевказаних операціях.

Натомість в судовому засіданні встановлено, що позивач здійснював операції з продажу молока і м'яса в живій вазі переробним с-г підприємствам, а не здійснював реалізацію молока, худоби, птиці, вовни, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що цей пункт стосується сум податку на додану вартість, яка підлягає сплаті с-г підприємствами за реалізоване молоко і м'ясо, а також молочну продукцію та м'ясопродукти, виробленими і власних переробних цехах, яка повністю залишається на підтримку власного виробництва.

Правильність відображення суб'єктом господарювання податкового кредиту з ПДВ в декларації №3 стверджується також листами Мінагрополітики України від 13.02.2008р. №37-21-111/1914,06.03.2008р. та частково Мінюсту від 26.02.2008р 20-14-67 та листа ДПА України від 11.07.2008 р. від 11.07.2008 р. №13980 щодо виконання доручення Кабінету Міністрів України від 20.06.2008 р. №32170 «Про відшкодування ПДВ виробникам молока та мяса».

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до переконання, що спірні операції не торкаються зазначеного спеціального режиму, зокрема, передбаченого п.11.21 Закону №168/97-ВР.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на постанову Верховного суду України від 17.06.2008 р. за результатами якої за винятковими обставинами колегією суддів Судової палати в адміністративних справах задоволено скаргу податкового органу та відмовлено в задоволенні позовних вимог платника податків по аналогічних порушеннях, оскільки ця постанова стосується операцій з придбання кліткового обладнання та тракторів, що використовуються у сільськогосподарському товаровиробництві, а не операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, які здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою, оскільки вони в свою чергу здійснюють операції по придбанню товарів, робіт, послуг, а не вироблені у власних переробних цехах та сплачуючи їх постачальникам суми ПДВ у складі вартості товарів, робіт, послуг, які і включаються до свого податкового кредиту в загальній декларації.

Крім того, вищенаведена постанова ВС України стосується відшкодування з бюджету податкового кредиту за деклараціями за податковий період 2005 р.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюванні податкові повідомлення-рішення №00023532301/0 від 27 грудня 2007 року, №0003552301 від 27 грудня 2007 року, №0000072301/0 від 18 січня 2008 року №0000082301/0 від 18 січня 2008 року, №0000372301/0 від 13 лютого 2008 року, №0000382301/0 від 13 лютого 2008 року, №0000392301/0 від 13 лютого 2008 року, №0000412301/0 від 27 лютого 2008 року та №0000422301/0 від 27 лютого 2008 року, суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість»не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення порушуються права позивача, а тому суд приходить до переконання про захист цих прав шляхом скасування.

Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі №00023532301/0 від 27 грудня 2007 року, №0003552301 від 27 грудня 2007 року, №0000072301/0 від 18 січня 2008 року №0000082301/0 від 18 січня 2008 року, №0000372301/0 від 13 лютого 2008 року, №0000382301/0 від 13 лютого 2008 року, №0000392301/0 від 13 лютого 2008 року, №0000412301/0 від 27 лютого 2008 року та №0000422301/0 від 27 лютого 2008 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 січня 2012 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.