Постанова № 21793007, 09.02.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4915/2011

09 лютого 2012 року 17год. 22хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Юрковський С.Б.

відповідача: представник Мамай І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальнстю "Стоміль Санок Україна"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоміль Санок Україна" (далі ТОВ "Стоміль Санок Україна") звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017201540 від 25.10.2011 року.

Позовні вимоги в повній мірі підтримані в судовому засіданні представником позивача, який на їх обґрунтування вказав, що за результатами планової виїзної перевірки податковим органом 20.08.2009 року було складено акт №1076/23-100/35953560 та 31.08.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004022342/0 на суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 142920,00 грн. За результатами процедури апеляційного узгодження податковим органом 26.10.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення в дробом "1" на аналогічну суму. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ "Стоміль Санок Україна" в судовому порядку та постановою Рівненського окружного адміністратив-ного суду від 27.07.2010 року скасовані. І хоча вказане судове рішення не набрало законної сили, через його оскарження податковим органом в апеляційному порядку, відповідна сума податкових зобовязань є неузгодженою. Разом з тим, відповідач на підставі п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного до 01.01.2011 року, кваліфікуючи оспорені в судовому порядку суми податкових зобовязань, як податковий борг, суми коштів, які позивач сплачував в рахунок сплати податку на прибуток, починаючи з січня 2010 року зараховував не в рахунок погашення узгоджених сум податкових зобов'язань за вказаний у платіжних дорученнях період, а в рахунок сплати податкового боргу по вищевказаних податкових повідомленнях-рішеннях, а надалі - в порядку календарної черговості, внаслідок чого і нарахував спірним податковим повідомленням-рішенням №0017201540 від 25.10.2011 року суму штрафної санкції. З такими діями податкового органу представник позивача не погоджується, так як вважає, що законодавством податковому органу не надано право змінювати призначення платежу шляхом зміни податкових зобов'язань в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. За наведеного, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що відповідно до норм п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, в разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Вказала, що аналогічні положення було закріплено у п.7.7. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року щодо рівності бюджетних інтересів, відповідно до якої податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Відповідно до цього, сплачені позивачем в січні-жовтні 2010 року платежі по податку на прибуток, були зараховані в погашення податкових зобовязань за податковим повідомленням-рішенням №0004022342/0 від 31.08.2009 року, а наступні платежі, що надійшли в листопаді 2010 року липні 2011 року, зараховувались в рахунок погашення податкових зобовязань, самостійно визначених платником податків в порядку календарної черговості, тобто по деклараціях з податку на прибуток за відповідні квартали 2010 року. Внаслідок того, що сплачена позивачем в листопаді 2010 року сума податку на прибуток була зарахована на погашення податкового боргу, який виник раніше, по податковому зобовязанню з податку на прибуток за III квартал 2010 року виникла недоїмка, яка погасилася лише 08.08.2011 року. Аналогічним чином відбулося погашення податкового зобовязання позивача, задеклароване у податковій декларації за 2010 рік та уточнюючого розрахунку до неї. Оскільки ж погашення відбулося з порушенням граничного терміну сплати, то податковим органом правомірно нараховано штрафні санкції у розмірі 20% узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої з затримкою. За наведеного, просила в позові відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, а сторонами визнано, що 31.08.2009 року ДПІ у м.Рівне винесено податкове повідомлення-рішення №0004022342/0, яким ТОВ "Стоміль Санок Україна" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 142920,00 грн., з яких: 129927,00 грн. - основний платіж, 12993,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. За результатами процедури апеляційного узгодження податковим органом 26.10.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення в дробом "1" на аналогічну суму. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ "Стоміль Санок Україна" в судовому порядку 22.01.2010 року (а.с.60-64). Однак, з огляду на те, що платник податку звернувся до суду, поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, таке зобов'язання кваліфіковано, як податковим борг, та 15.01.2010 року внесено до облікової картки платника податків (а.с.72). На вказану дату у позивача недоїмки по сплаті даного податку не було.

Частина вказаного податкового зобовязання в розмірі 20904,00 грн. була погашена за рахунок подання позивачем 19.02.2010 року податкової декларації за 2009 рік з даними про переплату вказаного податку на таку суму (рядок 15 рядок 14)(а.с.65-68). Частина в сумі 418,00 грн. та в сумі 96494,00 грн. за рахунок перерахування грошових коштів з одного бюджетного рахунку на інший (а.с.72 на звороті). Одночасно з погашенням зобовязання здійснено погашення нарахованої в автоматичному режимі пені на рівні 207,84 грн. Внаслідок цього, на 19.08.2010 року у позивача обліковувалась недоїмка на рівні 25311,84 грн. Цього ж дня в обліковій картці позивача відображено нарахування самостійно визначеного ТОВ "Стоміль Санок Україна" податкового зобовязання в сумі 96494,00 грн. згідно податкової декларації з податку на прибуток за II квартал 2010 року в звязку з настанням граничного строку його сплати (а.с.72 на звороті), внаслідок чого заборгованість зросла до 121805,84 грн.

Разом з тим, 27.07.2010 року Рівненським окружним адміністративним судом за участю представників податкового органу проголошено постанову в справі 2а-236/10/1770 (повний текст складено 02.08.2010 року), якою скасовано податкові повідомлення-рішення №0004022342/0 від 31.08.2009 року та №0004022342/1 від 26.10.2009 року (а.с.86-87). Факт винесення такої постанови не знайшов відображення в обліковій картці платника податків.

15.10.2010 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік (а.с.81), яким збільшено податкове зобовязання на 125470,00 грн. та нараховано штраф на рівні 6274 грн., внаслідок цього заборгованість зросла до 253549,84 грн.

Частина вказаної заборгованості в розмірі 99063,00 грн., 18,00 грн. та 32663,00 грн. була погашена за рахунок перерахування грошових коштів з одного бюджетного рахунку на інший (а.с.73,73 на звороті). Одночасно з погашенням зобовязання здійснено погашення нарахованої в автоматичному режимі пені на рівні 4198,94 грн. Внаслідок цього, на 15.11.2010 року у позивача обліковувалась недоїмка на рівні 126004,78 грн.(а.с.74)

08.11.2010 року позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за III квартал 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено до сплати за вказаний період податок в розмірі 253637,00 грн. та штрафну санкцію в розмірі 2136,00 грн. (а.с.23-24).

Разом з тим, податковим органом в облікову картку платника внесено дані про те, що платником самостійно визначено до сплати за вказаний період податок в розмірі 274541,00 грн.(а.с.74 на звороті). Розбіжність становить 20905,00 грн. і пояснена представником відповідача тим, що позивач помилково в графі 17 вказав суму 25637,00 грн. врахувавши 20904,00 грн., зазначених в графі 16 декларації, в якості суми надміру сплаченого податку минулих періодів, позаяк такий надмірно сплачений платіж був врахований в обліковій картці ще 19.02.2010 року на підставі даних декларації з податку на прибуток за 2009 рік. Втім, суд не може прийняти зазначене обґрунтування, як підставне, позаяк податковий орган наділяється правом змінювати дані податкової декларації платника податків виключно на підставі актів перевірок, в тому числі камеральних, а таких суду предявлено не було.

15.11.2010 року позивачем сплачено до бюджету 255773,00 грн., а 18.11.2010 року ще 20904,00 грн., при цьому, в платіжних документах чітко вказано призначення платежу: "податок на прибуток за III квартал 2010 року." (а.с.15,85).

Разом з тим, платежі в загальній сумі 276677,00 грн. не були повністю зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового зобовязання з податку на прибуток за III квартал 2010 року, а зарахувалися в порядку календарної черговості, тобто: 126004,78 грн. - спрямовано на повне погашення недоїмки, яка обліковувалась на 15.11.2010 року, 7511,96 грн. на погашення нарахованої в автоматичному режимі пені, а решта 143160,26 грн. на погашення податкового зобовязання з податку на прибуток за III квартал 2010 року.

Внаслідок таких дій відповідача, на кінець 2010 року у позивача в обліковій картці платника рахувалася недоїмка в сумі 133516,74 грн. по податку на прибуток за III квартал 2010 року (а.с.74).

08.02.2011 року позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2010 рік, згідно якої платником самостійно визначено до сплати за вказаний період податок в розмірі 54665,00 грн. та штрафну санкцію в розмірі 2332,00 грн. (а.с.20 на звороті).

Разом з тим, податковим органом в облікову картку платника внесено дані про те, що платником самостійно визначено до сплати за вказаний період податок в розмірі 75569,00 грн., а штрафна санкція - 196,00 грн. (а.с.42), Розбіжність по основному платежу становить 20905,00 грн. і пояснена представником відповідача тим, що позивач помилково в графі 17 вказав суму 54665,00 грн. врахувавши 20904,00 грн., зазначених в графі 16 декларації, в якості суми надміру сплаченого податку минулих періодів, позаяк такий надмірно сплачений платіж був врахований в обліковій картці ще 19.02.2010 року на підставі даних декларації з податку на прибуток за 2009 рік. Разом з тим, суд не може прийняти зазначене обґрунтування, як підставне, позаяк податковий орган наділяється правом змінювати дані податкової декларації платника податків виключно на підставі актів перевірок, в тому числі камеральних, а таких суду предявлено не було.

11.02.2011 року позивачем сплачено до бюджету 54861,00 грн., при цьому, в платіжному документі чітко вказано призначення платежу, а саме: "податок на прибуток за IV квартал 2010 року." (а.с.16). Разом з тим, платіж у вказаній сумі не був зарахований податковим органом в рахунок погашення податкового зобовязання з податку на прибуток за 2010 рік, а зарахувався в порядку календарної черговості, - в рахунок часткового погашення недоїмки відповідача, яка обліковувалась на кінець 2010 року, тобто по податку на прибуток за III квартал 2010 року.

В рахунок погашення цієї ж недоїмки були спрямовані перерахування позивачем грошових коштів з одного бюджетного рахунку на інший в квітні 2011 року в загальній сумі 325,90 грн., а також сплачений платіжним дорученням №3532 від 06.05.2011 року платіж в сумі 39976,00 грн. з призначенням платежу "податок на прибуток за 2010 рік згідно уточнюючого рахунку від 06.05.2011 року."(а.с.82) та сплачений платіжним дорученням №3842 від 04.07.2011 року платіж в сумі 17800,00 грн. з призначенням платежу "податок на прибуток за 2010 рік згідно уточнюючого рахунку"(а.с.83). Внаслідок такого зарахування станом на 08.08.2011 року податковий орган обліковував за позивачем недоїмку по податку на прибуток за III квартал 2010 року в розмірі: 133516,74 грн. - 54861,00 грн. - 325,90 грн. - 39976,00 грн. - 17800,00 грн. = 20553,84 грн., а з врахуванням того, що недоїмка включає штрафну санкцію на рівні 2136,00 грн., сума недоїмки по основному платежу облікована на рівні 18417,84 грн.

Разом з тим, обліковувалась станом і на вказану дату недоїмка з податку на прибуток за 2010 рік в розмірі 75569,00 грн.

Крім цього, 10.05.2011 року позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за I квартал 2011 року, згідно якої платником самостійно визначено до сплати за вказаний період податок в розмірі 0,00 грн. (а.с.17-19) та уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік, згідно якого платником самостійно збільшено до сплати за вказаний період податок в розмірі 38812,00 грн. (а.с.75-76) і нараховано штраф в сумі 1164,00 грн.

08.08.2011 року позивачем згідно платіжного доручення №4017 від 08.08.2011 року сплачено 133604,00 грн. Призначення платежу визначено в платіжному документі, як: "податок на прибуток за II квартал 2011 року." (а.с.84).

Вказаний платіж податковий орган відповідно до норм п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, зарахував не згідно з визначеним платником призначенням платежу, а в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, тобто на погашення облікованої на 08.08.2011 року заборгованості з податку на прибуток по декларації за III квартал 2010 року в сумі 18417,84 грн., штрафної санкції в сумі 2136,00 грн. та пені в сумі 1132,34 грн. за цей період, заборгованості з податку на прибуток по декларації за 2010 рік в сумі 75569,00 грн. штрафної санкції в сумі 196,00 грн. та пені в сумі 1693,08 грн. за цей період. Решта: 133604,00 грн. - 18417,84 грн. - 2136,00 грн. - 1132,34 грн. - 75569,00 грн. - 196,00 грн. - 1693,08 грн. = 34459,84 грн. спрямовано на погашення частини заборгованості з податку на прибуток по уточнюючому розрахунку за 2010 рік, розмір якої 38812,00 грн.

12.10.2011 року відповідачем щодо позивача проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток, в результаті чого складено акт №720 (а.с.11-12), за змістом якого вбачається про встановлення порушень вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: порушення терміну сплати податкового зобовязання по податку на прибуток: за III квартал 2010 року в сумі 18417,84 грн. на 262 дні, за 2010 рік в сумі 75569,00 грн. на 170 днів та за 2010 рік (уточнюючий розрахунок) в сумі 34459,84 грн. на 90 днів, разом 128446,68 грн.

На вказану суму платежів, проведених із затримкою сплати, податковим органом, відповідно до п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України, нараховано штрафну санкцію в розмірі 20%, яку зафіксовано у податковому повідомленні-рішенні №0017201540 від 25.10.2011 року (20% від 128446,68 грн. = 25689,34 грн.)(а.с.5).

Оцінюючи дії відповідача щодо прийняття оспорюваного рішення на предмет відповідності вимогам законодавства суд враховує наступне.

На момент подання позивачем до ДПІ у м.Рівне податкової декларації з податку на прибуток за III квартали 2010 року, чинними були норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року.

Таким чином, до правовідносин щодо визначення порядку та термінів сплати податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 253637,00 грн. (274541,00 грн. за даними ДПІ) та штрафної санкції в розмірі 2136,00 грн., визначених позивачем на підставі декларації за III квартали 2010 року повинні застосовуватись норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, а не Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

В силу вимог пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. В свою чергу, пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (як у випадку з оподаткування прибутку підприємств), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

З огляду на вказані положення законодавства, для сплати позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток за III квартали 2010 року, граничний термін сплати наступив 19.11.2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи, вказане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 276677,00 грн. (з урахуванням того, що за даними ДПІ сума зобовязання на 20905,00 грн. більша), повністю сплачене позивачем до бюджету згідно платіжних доручень №2807 від 15.11.2010 року (255773,00 грн.) та №2839 від 18.11.2010 року (20904,00 грн.), в яких призначенням платежу вказано: "податок на прибуток за III квартал 2010 року".

Проте, судом встановлено, що перераховані позивачем кошти згідно вказаних платіжних доручень ДПІ в м.Рівне направлені в рахунок погашення податкової заборгованості з податку на прибуток, яка виникла у платника податків раніше.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час подачі та сплати позивачем податку на прибуток за III квартали 2010 року, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" №679-XIV від 20.05.1999 року систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на той час законодавства України належало виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час подачі та сплати позивачем податку на прибуток за III квартали 2010 року, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, який був спеціальним законом з питань оподаткування, установлювався порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначався вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не було зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суд вважає, що на момент сплати позивачем податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 276677,00 грн. визначеного на підставі податкової декларації з податку на прибуток за III квартали 2010 року самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум згідно платіжних доручень №2807 від 15.11.2010 року та №2839 від 18.11.2010 року в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, було неправомірним.

Крім того, з аналізу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, які встановлювали відповідальність за порушення податкового законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що серед переліку таких порушень не було недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Відповідно до ч.2 ст.58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України не було передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення, то суд не вбачає за можливе застосування до позивача заходів відповідальності, передбачених ст.126 Податкового кодексу України за правопорушення, склад яких був відсутній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно, нарахування позивачу штрафу в сумі 3683,57 грн. за порушення терміну сплати податкового зобовязання по податку на прибуток за III квартал 2010 року в сумі 18417,84 грн. на 262 дні є незаконним.

Що стосується застосування до позивача відповідальності за порушення на 170 днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання у сумі 54665,00 грн. (75569,00 грн. за даними податкового органу), визначеного на підставі податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік та за порушення на 90 днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання у сумі 34459,84 грн., визначеного на підставі уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік, то суд зазначає наступне.

Граничний термін сплати податкового зобовязання з податку на прибуток за 2010 рік - 19.02.2011 року, а по уточнюючому розрахунку 10.05.2011 року.

11.02.2011 року позивачем платіжним дорученням №3169 сплачено до бюджету 54861,00 грн. В квітні 2011 року сплачено 325,90 грн. за рахунок перерахування грошових коштів з одного бюджетного рахунку на інший, а 06.05.2011 року платіжним дорученням №3532 сплачено до бюджету 39976,00 грн. Відповідно, податкові зобовязання погашені своєчасно.

Проте, судом встановлено, що перераховані позивачем кошти згідно вказаних платіжних доручень ДПІ в м.Рівне направлені в рахунок погашення податкової заборгованості з податку на прибуток, яка виникла у платника податків раніше.

З 01.01.2011 року набули чинності положення Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового Кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В силу вимог п.131.2. ст.131 Податкового кодексу України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Виходячи з наведених норм права, відповідач з 01.01.2011 року мав право направляти сплачені позивачем кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Разом з тим, станом на час сплати позивачем узгодженого податкового зобовязання у сумі 54861,00 грн., визначеного на підставі податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік та у сумі 34459,84 грн., визначеного на підставі уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік, у позивача не повинен був обліковуватись податковий борг, з огляду на таке.

Як зазначалося вище, 15.01.2010 року податковим органом було внесено до облікової картки платника податків - ТОВ "Стоміль Санок Україна" податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 142920,00 грн., з яких: 129927,00 грн. - основний платіж, 12993,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, нараховане на підставі податкового повідомлення-рішення №0004022342/0 від 31.08.2009 року (№0004022342/1 від 26.10.2009 року) в звязку з пропущенням позивачем строків на його узгодження.

Разом з тим, вказані податкові повідомлення-рішення 22.01.2010 року були оскаржені позивачем до суду, постановою якого від 27.07.2010 року в справі №2а-236/10/1770, проголошеною за участю представників податкового органу, позов задоволено, податкові повідомлення-рішення скасовані.

Відповідно до п.1.3. ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, який був чинним на час відповідних правовідносин, податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до абзацу шостого пп.5.2.4 п.5.2. ст.5 цього ж Закону, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

А відповідно до пункту в) пп. 6.4.1. п.6.4 ст.6 цього Закону, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом.

При цьому, в силу положень пп.6.4.4. вказаної статті, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними у день отримання платником податків відповідного рішення суду.

З урахуванням наведених правових норм, податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 142920,00 грн., нараховане позивачу податковим повідомленням-рішенням №0004022342/0 від 31.08.2009 року (№0004022342/1 від 26.10.2009 року) з 02.08.2010 року вважалося відкликаним, а тому правових підстав обліковувати його в картці платника податку і, тим більше, спрямовувати на його погашення сплачені ТОВ "Стоміль Санок Україна" кошти, у ДПІ у м.Рівне не було.

Оскільки ж недоїмка в 2011 році виникла у позивача по обліковим даним відповідача саме через не виключення з картки платника податків даних про податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 142920,00 грн., нараховане податковим повідомленням-рішенням №0004022342/0 від 31.08.2009 року (№0004022342/1 від 26.10.2009 року), а фактично її на початок року не було, то сплачені позивачем платіжними дорученнями №3169 від 11.02.2011 року та №3532 від 06.05.2011 року суми підлягали зарахуванню в рахунок сплати податкового зобовязання з податку на прибуток за 2010 рік (по декларації та по уточнюючому розрахунку). З урахуванням того, що такі суми сплачені в межах граничного строку сплати відповідних зобовязань, нарахування позивачу штрафу в сумі 15113,80 грн. за порушення терміну сплати податкового зобовязання по податку на прибуток за 2010 ріку в сумі 75569,00 грн. на 170 днів та в сумі 6891,97 грн. за порушення терміну сплати податкового зобовязання по податку на прибуток за 2010 ріку згідно уточнюючого розрахунку в сумі 34459,84 грн. на 90 днів є незаконним.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №0017201540 від 25.10.2011 року по нарахуванню ТОВ "Стоміль Санок Україна" на підставі п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України штрафу в загальній сумі 25689,34 грн. (3683,57 грн. + 15113,80 грн. + 6891,97 грн.) не відповідає критеріям правомірності, передбаченим у ст.2 КАС України.

Вирішуючи питання щодо способу задоволення позовних вимог, суд зазначає, що враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачем фактично оскаржується правовий акт індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 28,23 грн. згідно з ч.1 ст.94 КАС України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0017201540 від 25.10.2011 року, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальнстю "Стоміль Санок Україна" визначено суму штрафу в розмірі 25689,34 грн.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальнстю "Стоміль Санок Україна" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Друзенко Н.В.