Постанова № 21792992, 18.01.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5205/2011

18 січня 2012 року 10год. 00хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Таустік Л.Г. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Рожок О.М.

відповідача: представник Чорномаз Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Дубенський край"

доДубенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенський край" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обгрунтування позову покликається на хибність висновку податкового органу про включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, дата виписки якої перевищує 365 днів, оскільки уточнюючим розрахунком податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 28.09.2011 року Товариство уточнило суму податкового кредиту у розмірі 800,00 грн. за грудень 2009 року в звязку з одержанням податкової накладної № 1009 від 23.12.2009 року. Вказує, що на момент виникнення правовідносин діяв Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, яким для визначення податкових зобов'язань, для повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, був встановлений строк 1095 днів від дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, до неї, а також до формування податкового кредиту застосовуються норми зазначеного закону.

З наведених підстав вважає неправомірними дії Дубенської ОДПІ по внесенню недостовірних даних в акт перевірки, а податкове повідомлення-рішення від 10.11.2011 року № 0000211650, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 800,00 грн. - протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Дубенська об'єднана державна податкова інспекція позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.40). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що відповідає наведеному в запереченні. Зокрема, пояснив, що перевіркою встановлено, що платником уточнено в вересні 2011 року показники податкового кредиту з ПДВ в сторону збільшення в звязку із виправленням самостійно виявленої помилки за грудень 2009 року. Вказав, що відповідно до приписів п.198.6 ст.198 Податкового кодексу у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Оскільки з дати виписки податкової накладної на час подання уточнюючого розрахунку сплив обумовлений термін, то платник податків неправомірно включив її до податкового кредиту в вересні 2011 року.

З наведених підстав представник відповідача дії податкового органу по складанню акта перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенський край" зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 09.11.2006 року (а.с.8-27); відповідно до статуту здійснює види діяльності, зокрема, вирощування, збирання, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції; тваринництво, рослинництво та бджільництво; оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (а.с.10); перебуває на обліку як платник податків в Дубенській ОДПІ з 24.02.2007 року (а.с.28); зареєстроване як сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 13.03.2007 року згідно свідоцтва № 100309859 (а.с.29).

Матеріалами справи стверджується, що посадовою особою Дубенської ОДПІ на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, а саме уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, звітний період вересень 2011 року, звітний період, за який виправляються помилки - грудень 2009 року.

Результати перевірки оформлені актом № 059/1650/34712933 від 26.10.2011 року (а.с.30-31), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 800,00 грн.

Подані платником податків заперечення на акт перевірки (а.с.44-45) податковим органом були відхилені (а.с.48).

На підставі акта перевірки № 059/1650/34712933 від 26.10.2011 року Дубенською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000211650 від 10.11.2011 року, яким у зв'язку з порушенням абз.3 пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю "Дубенський край" зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2009 року на 800,00 грн. по декларації № 9008160209 від 28.09.2011 року (а.с.32).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що 01.08.2011 року позивачем отримана податкова накладна № 1009 від 23.09.2009 року, виписана ТОВ "Ремтехмаш", відповідно до якої 23.12.2009 року продавцем виконані роботи "Сошник реставрація" в кількості 32 шт. на загальну суму 4800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 800,00 грн. (а.с.33).

Представник позивача вказав, що в попередніх податкових періодах податкова накладна № 1009 від 23.09.2009 року до складу податкового кредиту включена не була. Будь-які інші відомості з цього приводу податковим органом в акті перевірки не наведені, в ході судового розгляду справи відповідачем не надані.

На підставі вказаної накладної ТзОВ "Дубенський край" було подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 28.09.2011 року за звітний (податковий) період вересень 2011 року, період, за який виправлялися помилки, - грудень 2009 року, відповідно до якого до податкового кредиту включено суму податку на додану вартість 800,00 грн. (а.с.51-53).

Оцінюючи доводи та заперечення сторін та встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи у їх відповідності до вимог закону, суд приходить до переконання про неправомірність висновку податкового органу про порушення позивачем абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

При цьому суд враховує, що відповідно до п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час виписки податкової накладної № 1009 від 23.09.2009 року, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що був чинним на час виникнення відповідних правовідносин, було встановлено строки давності для визначення податкового зобов'язання, а також встановлено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, відповідно до законодавства, чинного на час виникнення правовідосин, пов'язаних з правом позивача сформувати податковий кредит з урахуванням податкової накладної № 1009 від 23.12.2009 року, таке право зберігалося за позивачем протягом 1095 днів з дати виписки такої податкової накладної, тобто до 23.12.2012 року.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, який набув чинності з 01.01.2011 року, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності. визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Строк давності, визначений статтею 102 Податкового кодексу України, становить 1095 днів.

Уточнюючий розрахунок, яким позивач включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі вищевказаної податкової накладної, подано 26.09.2011 року, а отже ним не пропущено строк в 1095 днів.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, з набранням чинності Податковим кодексом України звужено право платника податків на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість терміном від 1095 днів (в порівнянні з попереднім податковим законодавством) до 365 днів з дати виписки податкової накладної.

Оскільки правовідносини, у зв'язку з якими в позивача виникло право на формування податкового кредиту на підставі податкової накладної № 1009 від 23.12.2009 року, виникли в грудні 2009 року, суд вважає, що до регулювання таких правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, однак з урахуванням норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Тобто, до податкових накладних, що виписані до 01.01.2011 року, застосовується строк на включення до податкового кредиту 1095 днів, але не більше 365 днів після 01.01.2011 року.

З огляду на вищевказане, суд вважає неправомірним застосування приписів абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України до податкових накладних, що виписані до набрання чинності вказаними нормами, без урахувань попередньо чинного законодавства, оскільки це призводить до звуження права платника податків на формування податкового кредиту та, відповідно, до необгрунтованого збільшення податкового зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що остаточним рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" визнано порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, у зв'язку з тим, що:

відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим і, таким чином, не відповідало вимозі "якості" закону та не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника;

національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень не дотримався приписів закону, діяв необгрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, нерозсудливо, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Відтак податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ № 000211650 від 10.11.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд вважає безпідставною позовну вимогу про визнання протиправними дій Дубенської ОДПІ щодо внесення недостовірних даних до акту перевірки та складення на підставі недостовірних даних податкового повідомлення-рішення.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до частини 2 цієї статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В розумінні закону, рішеннями суб'єкта владних повноважень можуть бути як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб (тобто є персоніфікованими) або які стосуються конкретної ситуації. Усі рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Суд вважає, що в даному адміністративному спорі права та законні інтереси позивача порушені не внаслідок вчинення активних дій відповідача. Настання юридичного наслідку у вигляді зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість пов'язується безпосередньо з рішенням контролюючого органу, а не з поведінкою відповідача щодо складання акта перевірки та прийняття такого рішення. Відтак, законні інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, в повній мірі поновлюються при скасуванні рішення суб'єкта владних повноважень, яке на думку суду є протиправним.

Крім цього, суд враховує, що в ході судового розгляду справи не встановлено будь-яких об'єктивних відомостей щодо порушення кримінальної справи відносно працівників податкового органу за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, а саме за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про визнання протиправними дій податкового органу до задоволення не підлягає.

Судові витрати присуджуються на користь позивача в порядку, визначеному ч.3 ст.94 КАС України, - відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.11.2011 року № 0000211650 форма "В4", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Дубенський край" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 800,00 грн., - визнати протиправним та скасувати.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ''Дубенський край" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 14,11 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.