Постанова № 21792669, 21.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/654/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Ніколаєнка Р.В.,

представника відповідача - Зогаля О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Гріфон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват - Плюс"до управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтавіпро стягнення помилково сплачених страхових внесків, -

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2012 року Дочірнє підприємство "Гріфон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват - Плюс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про стягнення помилково сплачених страхових внесків у розмірі 55603,83 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на положення частини 13 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду. Вказував, що механізм повернення страхувальнику надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків регулюється Порядком ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 №988/18283, пунктом 7.2 якого визначено, що суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви. Позивач вважає, що ним помилково сплачено зайві кошти по сплаті 33,2% відрахувань на фонд оплати праці за найманих працівників на загальну суму 55603,83 грн, а тому відповідач повинен повернути йому помилково сплачені страхові внески.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, оскільки проведеною перевіркою (акт №300 від 03.11.2011) встановлено, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нараховані правильно, сплата страхових внесків проведена відповідно до нарахування (п. 3.3 акту №300), надмірно та помилково сплачених страхових внесків не виявлено. Вказував, що частка єдиного податку (42%), яка надходить до бюджету Пенсійного фонду після розщеплення органами Державного казначейства України, не являється страховим внеском, а тому повертати частку єдиного податку, порядок сплати якого регулюється нормами податкового законодавства, органи Пенсійного фонду України не можуть.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають такому страхуванню, порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду встановлені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також Закон №1058-IV). Згідно статті 5 даного Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1 статті 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Гріфон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват - Плюс" (ідентифікаційний код 36514860) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 18.06.2009, номер запису про державну реєстрацію 1 588 102 0000 008540, що підтверджується свідоцтвом Серії А00 №790907, та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Протягом ІІ-ІІІ кварталу 2009 року, 2010-2011 років позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.

В 2009 році (липень-вересень 2009 року) зі сплачених позивачем сум єдиного податку відділенням Державного казначейства України були здійснені відрахування до управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві за ставкою 42% відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" від 03.07.1998 №727/98.

Оскільки позивач сплачує страхові внески відповідно до Закону №1058-IV це, на його думку, призвело до утворення переплати, розмір якої на час розгляду даної справи становить 55603,83 грн.

10.10.2011 позивачем до управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві було направлено заяву (вих.№19) про повернення йому надлишково перерахованих коштів в розмірі 55603,80 грн

На підставі вказаної заяви, згідно направлення від 01.11.2011 №304, виданого управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, головним спеціалістом відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів ОСОБА_4 згідно статті 13 та абзацу шостого пункту 7 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та наказу управління Пенсійного фонду Київського району в м. Полтаві від 13.10.2011 №153, у період з 02.11.2011 по 03.11.2011 проведено позапланову перевірку Дочірнього підприємства "Гріфон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват - Плюс" щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, єдиного соціального внеску та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 18.06.2009 по 30.09.2011, а також достовірності відомостей, поданих до відділу ПОІС та М за 2009-2011 роки.

За наслідками перевірки відповідачем 03.11.2011 складено акт №300, зі змісту якого слідує, що в ході проведеної перевірки, порушень щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків не встановлено.

У зв'язку з цим, 14.11.2011 управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на адресу позивача направлено лист (вих.№8780/03-13), згідно якого позивачу було відмовлено у поверненні суми в розмірі 55603,80 грн, оскільки при звірці з органами ДПІ не виявлено помилково або надміру сплачених сум єдиного податку, а тому правові підстави щодо повернення вказаних коштів відсутні.

Не погодившись із позицією відповідача та відмовою останнього у поверненні коштів, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на його користь помилково сплачених страхових внесків в розмірі 55603,83 грн.

Надаючи оцінку правовим позиціям сторін, суд виходить з наступного.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" вiд 26.06.1997 № 400/97-ВР, яким, як і Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 №2063-III також не встановлює пільг зі сплати страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників єдиного податку.

Згідно положень частин 3, 4, 6 статті 18 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Таким чином, обов'язок зі сплати страхових внесків або збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється певним статусом платника податку, нормативні акти, що регулюють діяльність осіб, які сплачують єдиний податок, не звільняють останніх від обовязку сплати таких внесків.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Так, згідно статті 6 зазначеного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

У той же час приписами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення статті 6 Указу стосовно звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать названому Закону, а тому застосуванню не підлягають.

Розміри відсотків, які підлягають відрахуванню з сум єдиного податку, порядок і строк їх перерахування чітко визначені Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва", статтею 2 якого передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Аналіз наведених положень Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" свідчить про те, що позивач не приймає участі в розподілі чи визначенні розміру відрахувань перерахованої ним до держказначейства суми єдиного податку. Даним Указом або іншими нормативними актами не встановлено підстав та порядку зменшення розміру суми відрахування з єдиного податку, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності до держказначейства, а позивач не наділений повноваженнями по здійсненню контролю за перерахованими грошовими коштами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону № 1058-IV страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Вказані норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кореспондуються з нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до пунктів 2 та 3 Прикінцевих положень якого позивач є платником єдиного внеску, нараховує та сплачує єдиний внесок відповідно до цього Закону. Дія Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, сплачують до Пенсійного фонду України страхові внески на загальних підставах, тобто на суми витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які були здійснені фактично.

Щодо посилання позивача на пункт 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 №988/18283, як на підставу для повернення коштів, суд зазначає наступне.

Пунктом 7.2 Порядку визначено, що суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

З аналізу вказаної норми вбачається, що повернення або зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків може здійснюватися лише щодо:

1) надміру сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування);

2) помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач у спірний період припускав надмірну чи помилкову сплату сум страхових внесків, визначених ним самостійно у поданих до управління щомісячних звітах, а також сум єдиного податку, що сплачувався ним на окремий рахунок відділення Державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства "Гріфон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват - Плюс" відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Гріфон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват - Плюс" до управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про стягнення помилково сплачених страхових внесків - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава