Постанова № 21792667, 21.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/653/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Ніколаєнка Р.В.,

представника відповідача - Зогаля О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства " Апіс " Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія " Приват - Плюс "до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтавіпро стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2012 року Дочірнє підприємство " Апіс " Товариство з обмеженою відповідальністю " Компанія " Приват - Плюс " (надалі- ДП "Апіс" ТОВ "Компанія Приват- Плюс", позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (надалі -відповідач)про стягнення коштів в розмірі 38 364,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що внаслідок відрахувань до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві 42% від сум сплаченого позивачем єдиного податку в 2009-2010 роках утворилася переплата по страховим внескам у сумі 38 364,91 грн., тому відповідно до. п. 13 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надмірно сплачені суми страхових внесків підлягають поверненню позивачеві. Зазначали, що зверталися до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві із заявою про повернення вищевказаних сум, проте до цього часу надмірно сплачені страхові внески позивачу не повернуто.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У своїх запереченнях посилався на те, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сплата страхових внесків здійснюється шляхом внесення відповідних сум страхових внесків на банківські рахунки органів Пенсійного фонду. Повернення сум сплачених страхових внесків неможливе, оскільки частка єдиного податку, яка надходить до бюджету Фонду після розчеплення органами Державного казначейства України, не являється страховим внеском. За таких обставин, органи Пенсійного фонду України не можуть порушувати норми податкового законодавства, тобто повертати частку єдиного податку.

Заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ДП "Апіс" ТОВ "Компанія "Приват- Плюс" (ідентифікаційний код 36864613) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 27.11.2009 року, номер запису про державну реєстрацію 1 588 102 0000 008820.

Згідно із ст.ст. 14, 15 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 (надалі Закон) ДП "Апіс" ТОВ "Компанія "Приват- Плюс" є страхувальником, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави.

У період з 2009 року по 2010 рік зі сплачених позивачем сум єдиного податку Державним казначейством були здійснені відрахування до УПФ Київського району у м. Полтаві за ставкою 42% відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" що, на думку позивача, призвело до утворення переплати, розмір якої на час розгляду даної справи становить 38 364,91 грн.

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави з проханням повернути переплату по страховим внескам, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом №20 від 10.10.2011 року.

У відповідь на вищевказане звернення від Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави надійшов лист від 14.11.2011 року №8786/03-13, в якому зазначено, що оскільки при звірці з органами ДПІ не виявлено помилково або надміру сплачених сум єдиного податку, правові підстави щодо повернення коштів відсутні.

Вимога позивача про повернення суми страхових внесків відповідачем перевірялася, що підтверджено Актом №304 від 07.11.2011 року про результати позапланової перевірки ДП "Апіс" ТОВ "Компанія "Приват- Плюс" щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, єдиного соціального внеску та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, за період з 27.11.2009 року по 30.09.2011 року, а також достовірності відомостей, поданих до відділу ПОІС та М за 2009-2011 роки. Перевіркою порушень не встановлено.

У зв'язку із зазначеним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про повернення сум надмірно сплачених страхових внесків.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із наступного.

Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають такому страхуванню, порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду встановлені Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV). Згідно статті 5 даного Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1 статті 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно положень ч.3, ч.4 та ч.6 ст. 18 Закону №1058-ІV, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 19 Закону №1058-IV (в редакції станом на час існування спірних відносин) страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Разом з тим, Указ Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Так, згідно пункту 6 зазначеного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Розміри відсотків, які підлягають відрахуванню з сум єдиного податку, порядок і строк їх перерахування чітко визначені вищевказаним Указом Президента України від 03.07.1998 р. №727/98, пунктом 2 якого передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Аналіз наведених положень Указу №727/98 свідчить про те, що позивач не бере участі в розподілі чи визначенні розміру відрахувань перерахованої ним до держказначейства суми єдиного податку. Даним Указом або іншими нормативними актами не встановлено підстав та порядку зменшення розміру суми відрахування з єдиного податку, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності до держказначейства, а позивач не наділений повноваженнями по здійсненню контролю за перерахованими грошовими коштами.

Щодо посилання представника позивача на п.11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, як на підставу для повернення коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.11.17 зазначеної Інструкції суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

З аналізу вказаної норми вбачається, що повернення або зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків може здійснюватися лише щодо:

1) надміру сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування);

2) помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування).

Виходячи з вищевикладеного, а також пояснень представника позивача, суд приходить до висновку, що позивач у 2009-2010 роках не припускав надмірної чи помилкової сплати єдиного податку.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Указом Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства", п.11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства " Апіс " Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія " Приват - Плюс " до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про стягнення коштів відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2012 року.

СуддяЛ.О. Єресько