Постанова № 21792662, 21.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/66/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Шмельова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркон груп ко"про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Індастріал Девелопмент")05 січня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2011 року № 0009522301/3110, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 29 047 грн. (в т.ч., 29 046 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0009532301/190, яким платнику податків зменшено розмір відємного значення суми ПДВ за червень 2011 року в розмірі 406 800 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок контролюючого органу про завищення ТОВ "Індастріал Девелопмент" податкового кредиту за червень 2011 року на загальну суму 435 846 грн. вважає безпідставним, оскільки правомірність зарахування до складу податкового кредиту спірної суми податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Маркон груп ко" підтверджується належно оформленими первинними документи (договорами, податковими та видатковими накладними, рахунками, банківськими виписками).

Представник позивача в судових засіданнях 15 лютого 2012 року та 20 лютого 2012 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача в судових засіданнях 15 лютого 2012 року та 20 лютого 2012 року проти позову заперечували. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов просили відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркон груп ко".

Третя особа явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила. Поштові відправлення на адресу ТОВ "Маркон груп ко" повернулися до суду з відміткою працівника пошти "за зазначеною адресою не знаходиться" (т. ІІ, а.с. 46-48, 72-81).

Як визначено ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи викладене, ТОВ "Маркон груп ко" належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судових засідань, а відтак, беручи до уваги положення ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 21.01.2005 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 126600 (т. ІІ, а.с. 51).

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 23707502 від 03.02.2005 року (т. ІІ, а.с. 58).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 09.09.2011 року по 13.09.2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Індастріал Девелопмент" (код ЄДРПОУ 33357578) з питання взаємовідносин з ТОВ "Маркон груп ко" (код ЄДРПОУ 37135774) у червні 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 6660/23-309/33357578 від 13.09.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Індастріал Девелопмент":

- завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за червень 2011 року на 119 053 грн.;

- завищено залишок відємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 287 747 грн.;

- занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками червня 2011 року з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 29 046 грн. (т. І, а.с. 15-27).

На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 29.09.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0009522301/3110, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 29 047 грн. (в т.ч., 29 046 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 11);

- № 0009532301/190, яким платнику податків зменшено розмір відємного значення суми ПДВ за червень 2011 року в розмірі 406 800 грн. (т. І, а.с. 13).

За наслідками звернення ТОВ "Індастріал Девелопмент" в порядку апеляційного узгодження зі скаргами на вказані податкові повідомлення-рішення до ДПА у Полтавській області його скаргу залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (т. І, а.с. 39-61).

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 29.09.2011 року № 0009522301/3110, № 0009532301/190 необхідно зазначити наступне.

Як визначено пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Маркон груп ко" (код ЄДРПОУ 37135774), в червні 2011 року зараховано до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість загалом в розмірі 435 846 грн. 36 коп. Зазначену суму платником податків задекларовано у гр. 17 податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року (т. ІІ, а.с. 13) та відображено у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (т. ІІ, а.с. 14-зворот).

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення ТОВ "Індастріал Девелопмент" податкового кредиту за червень 2011 року на загальну суму 435 846 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки посилалась на те, що за даними податкової звітності ТОВ "Маркон груп ко" у останнього відсутні необхідні умови для ведення господарських операцій, а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо. Крім того, зазначала, що перевіркою не підтверджено факт наявності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ "Індастріал Девелопмент" та ТОВ "Маркон груп ко" у червні 2011 року.

Надаючи правову оцінку вказаним твердженням податкової інспекції та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між ТОВ "Індастріал Девелопмент" (Комісіонер) та ТОВ "Маркон груп ко" (Комітент) 21.03.2011 року укладено договір комісії № 21/03-11К, відповідно до п. 1.1. якого Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобовязання за винагороду, від власного імені, за дорученням, за рахунок та в інтересах Комітента укладати договори щодо продажу майна, яке належить Комітенту, на умовах, що є найбільш вигідними для Комітента (т. І, а.с. 67-71).

На виконання умов даного договору ТОВ "Індастріал Девелопмент" взяло на себе зобовязання реалізувати товарно-матеріальні цінності, що належать ТОВ "Маркон груп ко", загальною вартістю 1 623 984 грн. (в т.ч. ПДВ - 270 664 грн.), перелік яких наведено у специфікації № 2 від 23.05.2011 року (т. І, а.с. 72).

За приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії податкових накладних: № 47 від 01.06.2011 року на загальну суму 65 377 грн. 78 коп., в т.ч. ПДВ - 10 896 грн. 30 коп.; № 59 від 02.06.2011 року на загальну суму 445 740 грн., в т.ч. ПДВ - 74 290 грн.; № 85 від 06.06.2011 року на загальну суму 123 307 грн. 31 коп., в т.ч. ПДВ - 20 551 грн. 22 коп.; № 119 від 10.06.2011 року на загальну суму 165 574 грн. 91 коп., в т.ч. ПДВ - 27 595 грн. 82 коп.; № 266 від 30.06.2011 року на загальну суму 823 984 грн., в т.ч. ПДВ - 137 330 грн. 67 коп. (т. І, а.с. 77-81).

Дослідивши в судовому засіданні вищеперераховані копії податкових накладних судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент видачі вищевказаних податкових накладних ТОВ "Маркон груп ко" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Крім того, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні.

Відтак, вказані податкові накладні підтверджують факт придбання ТОВ "Індастріал Девелопмент" товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Маркон груп ко" у червні 2011 року та в силу ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором комісії позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії звіту Комісіонера про реалізацію товару від 30.06.2011 року (т. І, а.с. 75), акта приймання - передачі продукції на комісію від 30.06.2011 року (т. І, а.с. 76).

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт передачі ТОВ "Маркон груп ко" товарів для подальшої їх реалізації позивачем.

Разом з тим, у контексті вищенаведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що правильність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Так, статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд зясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю.

У звязку з вищенаведеним, суд зазначає, що прийняті за договором комісії від ТОВ "Маркон груп ко" товарно-матеріальні цінності позивачем у подальшому реалізовано в адресу ТОВ "Мастербуд".

Так, матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору поставки № 22/03/11 від 22.03.2011 року, укладеного між ТОВ "Мастербуд" (Покупець) та ТОВ "Індастріал Девелопмент" (Постачальник), позивач 30.06.2011 року здійснив поставку товарів (комплектуючих та запасних частин) в адресу ТОВ "Мастербуд" загальною вартістю 1 623 984 грн. (в т.ч. ПДВ - 270 664 грн.) (т. І, а.с. 107-111). Даний факт підтверджується належним чином оформленими податковою, видатковою та товарно-транспортною накладними, рахунком, довіреністю на право отримання ТМЦ, копії яких наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 112-117).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем в повному обсязі доведено та матеріалами справи підтверджено наявність фактичного руху активів (товарно-матеріальних цінностей) від ТОВ "Маркон груп ко" до ТОВ "Індастріал Девелопмент", наслідком якого (руху) є зміни у власному капіталі/зобовязаннях платника податків, що повязані з його господарською діяльністю.

Відтак, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 270 664 грн.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ "Індастріал Девелопмент" (Покупець) та ТОВ "Маркон груп ко" (Постачальник) 01.04.2011 року укладено договір поставки № 01/04К (т. І, а.с. 82-84). Відповідно до додаткової угоди № 4 від 01.06.2011 року ТОВ "Маркон груп ко" протягом червня 2011 року було здійснено поставку в адресу ТОВ "Індастріал Девелопмент" товарів (комплектуючих та запасних частин) на загальну суму 991 094 грн. 16 коп. (в т.ч., ПДВ - 165 182 грн. 36 коп.) (т. І, а.с. 85).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії податкових накладних: № 45 від 01.06.2011 року на загальну суму 111 038 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ - 18 506 грн. 40 коп.; № 70 від 03.06.2011 року на загальну суму 47 400 грн., в т.ч. ПДВ - 7 900 грн.; № 82 від 06.06.2011 року на загальну суму 35 392 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 5 898 грн. 80 коп.; № 142 від 15.06.2011 року на загальну суму 58 956 грн., в т.ч. ПДВ - 9 826 грн.; № 148 від 16.06.2011 року на загальну суму 154 662 грн., в т.ч. ПДВ - 25 777 грн.; № 250 від 29.06.2011 року на загальну суму 573 264 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ - 95 544 грн. 16 коп.; № 265 від 30.06.2011 року на загальну суму 10 380 грн., в т.ч. ПДВ - 1 730 грн. (т. І, а.с. 86-92).

Дослідивши в судовому засіданні вищеперераховані копії податкових накладних судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а відтак, вказані податкові накладні підтверджують факт придбання ТОВ "Індастріал Девелопмент" товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Маркон груп ко" у червні 2011 року та в силу ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Окрім того, реальність здійснення господарських операцій за договором поставки від 01.04.2011 року № 01/04К протягом червня 2011 року підтверджується також видатковими накладними, рахунками-фактурами, паспортами якості, сертифікатами відповідності товарів тощо, копії яких наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 93-106, 161-237).

Судом також встановлено, що придбані у ТОВ "Маркон груп ко" на підставі договору поставки від 01.04.2011 року № 01/04К у червні 2011 року товари позивачем у подальшому реалізовано ВАТ "Дизельний завод", що підтверджується договором поставки № 01/04/11 від 01.04.2011 року, специфікаціями, податковими та видатковими накладними, рахунками, довіреностями на право отримання ТМЦ, копії яких долучено до матеріалів адміністративної справи (т. І, а.с. 118-145).

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (комплектуючих та запасних частин) у ТОВ "Маркон груп ко".

Що стосується оплати вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, то як пояснив в судовому засіданні представник позивача, станом на дату розгляду справи судом ТОВ "Індастріал Девелопмент" перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Маркон груп ко" кошти в сумі 1 239 514 грн. (в т.ч., ПДВ - 206 585 грн. 66 коп.) (т. І, а.с. 146-160). При цьому, позивач не заперечує факту наявності заборгованості щодо оплати за придбані товарно-матеріальні цінності, однак між сторонами відсутній спір з даного питання.

Так, відповідно до гарантійного листа вих. № 21-07/11-1 від 21.07.2011 року ТОВ "Індастріал Девелопмент" взяло на себе зобовязання щодо погашення суми заборгованості за вищевказаними договорами у строк до 01.04.2012 року (т. ІІ, а.с. 90). У свою чергу, ТОВ "Маркон груп ко" листом від 05.07.2011 року вих. № 93 завірило позивача про відсутність претензій з даного питання (т. ІІ, а.с. 91).

Відтак, враховуючи той факт, що предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, а не відшкодування сум такого податку з Державного бюджету України, та заважаючи на те, що матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність здійснення спірних господарських операцій між контрагентами, суд дійшов висновку, що наявність між сторонами заборгованості в розрахунках за придбані товарно-матеріальні цінності не позбавляє права добросовісного платника податку, яким є позивач, на віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Щодо посилань податкової інспекції на нікчемність договорів комісії та поставки, що укладені позивачем з ТОВ "Маркон груп ко", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Індастріал Девелопмент" та ТОВ "Маркон груп ко" на підставі договорів комісії № 21/03/11К від 21.03.2011 року та поставки № 01/04К від 01.04.2011 року.

Відтак, оскільки відповідачем як субєктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначені договори суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даних правочинів.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 435 846 грн.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Маркон груп ко" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток ТОВ "Маркон груп ко" відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів.

Крім того, слід зазначити, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб ТОВ "Індастріал Девелопмент" чи ТОВ "Маркон груп ко".

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року в сумі 435 846 грн., а отже - правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.09.2011 року № 0009522301/3110, № 0009532301/190.

Разом з тим, ТОВ "Індастріал Девелопмент" доведено реальність здійснення господарських операцій за договором комісії № 21/03-11К від 21.03.2011 року та договором поставки № 01/04К від 01.04.2011 року у червні 2011 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а відтак - правомірність віднесення до складу податкового кредиту за червень 2011 року сум ПДВ загалом в розмірі 435 846 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2 146 грн. 01 коп., що підтверджується квитанцією Крюківського відділення ПОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 30.12.2011 року та платіжним дорученням № 443 від 17.02.2012 року (т. І, а.с. 2; т. ІІ, а.с. 118), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркон груп ко"про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 29 вересня 2011 року № 0009532301/190.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 29 вересня 2011 року № 0009522301/3110.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" (код ЄДРПОУ 33357578) витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146 грн. 01 коп. (дві тисячі сто сорок шість гривень одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2012 року.

СуддяО.О. Кукоба